Фриволіте

Фриволітé (від фр. frivolité — «легковажність», «фривольність») — техніка плетіння ручного мережива з використанням спеціальних інструментів (коклюшок, човників, голок). Його також називають вузликовим мереживом, оскільки воно складається з вузлів і піко, які формують основні елементи фриволіте — кільця та дуги.

Робота, виконана в техніці фриволіте з використанням бісеру.

Мереживо фриволіте використовувалось для обробки верхнього одягу, манжетів, завіс, , серветок, скатертин, тощо. Зараз воно також використовується для виготовлення прикрас: сережок, браслетів, кольє, рукавичок, масок та інших декоративних елементів.

Історія

Фриволіте прийшло в Європу від народів Сходу в XV столітті, де воно називалось «макук», що в перекладі з арабської означає «човник». Назва походить від інструмента, за допомогою якого створюється мереживо. Деякі вчені вважають, що човникове мереживо було відоме вже у давньому Єгипті та Китаї.

В середньовіччі фриволіте поширюється в Італії та Франції, а потім і по всій Європі. В моду входить одяг, прикрашений мереживними комірцями, жабо, манжетами, також мереживом декорують спідниці, фартухи, капелюшки та інше.

Популярність фриволіте в європейських країнах зростає — регулярно видаються журнали та книги, присвячені цій техніці, розробляються нові мотиви, техніки плетіння, організовуються клуби і виставки.

Інструменти та матеріали

• Човники. Це основний інструмент для плетіння мережива фриволіте. Човники бувають різних форм, розмірів і конструкцій, для різної товщини ниток та складності виконання візерунків. Їх виготовляють з різноманітних матеріалів, таких як дерево, пластик, скло, метал. Залежно від потреб можна обирати від саморобних картонних до вишуканих човників з слонової кістки, оздоблених малюнками або різьбою.

Приклад човника для фриволіте.

• Гачки для в'язання. Вони потрібні для з'єднування елементів між собою. Розмір гачка залежить від товщини нитки. Для тонких використовують гачки № 0.5-0.7, для товстіших — № 1, 1.5, 2.1.
• Голка. Потрібна для того, щоб розпускати деталі і розв'язувати вузлики при помилках. Для розшивання мережива при його декоруванні.
• Ножиці.
• Нитки. Для фриволіте підходять різні за складом і товщиною нитки: бавовна, льон, шерсть, шовк і т. д. Важливо щоб нитка була міцною, добре скрученою та гладкою (для легкого ковзання при затягуванні елементів). Початківцям варто використовувати товсті бавовняні нитки, оскільки на них простіше виявляти і виправляти помилки. Більш досвідчені рукодільниці працюють з тоншими нитками. Найвищою майстерністю вважаються роботи з надтонких золотих і срібних ниток.
• Фурнітура. Додатково для декорування використовують бісер, намистини, металеві каркаси. Для виготовлення прикрас також знадобляться застібки, швензи, кільця тощо.

Техніка виконання

Елементи фриволіте

Елементи в техніці фриволіте складаються з комбінацій подвійних вузлів та піко, які можуть виступати як декоративними так і з'єднувальними елементами.

Назва	Опис	Вигляд
Кільце	Основний елемент фріволіте. Виконуються за допомогою одного човника.
Дуга	Один з основних елементів. Зазвичай виконується двома човниками, проте можливе плетіння одним.
Півкільце	Різновид кільця (ширина між кінцями дуги рівна діаметру кільця). Використовується для обробки мереживом країв виробу. Виконується одним човником.
Комбіноване кільце	Ззовні майже не відрізняється від звичайного кільця, але початок і кінець знаходяться з різних сторін. Ззвичай виконується двома човниками. У деяких випадках може виконуватись одним човником.
Трилисник	Елемент, що складається з трьох послідовних кілець, з'єднаних між собою. Виконується одним човником.
Кільце в кільці	Складається з внутрішнього і зовнішнього кілець, з'єднаних між собою. Надає мереживу рельєфності. Виконується одним човником.
Дуга-кільце	Дуга, замкнута навколо кільця меншого діаметра. Основна відмінність від кільця в кільці — можливість робити кільця на зовнішній дузі. Виконується двома човниками.
Піко Жозефіни	Декоративний елемент, який складається з 5-7 прямих вузлів, замкнутих в кільце. Виконується одним човником.

Позначення на схемах

Є два основних різновиди схем для цієї техніки:

• Зображення. На зображенні відразу видно якої приблизно форми набуде готовий виріб. Для пояснення почерговості елементи нумерують у порядку виконання. Також на схемі для кожного елемента вказують кількість подвійних вузлів між піко.
• Текстовий опис. В такому випадку кожен елемент описується окремо за допомогою спеціальних позначень. Для опису елемента потрібно вказати:
  1. Порядковий номер (в якій послідовності виконується елемент)
  2. Тип елемента (дуга, кільце, комбіноване кільце і т. д.)
  3. Послідовність компонентів — вузлів і піко. Вузли позначаються числом, що вказує на їх кількість, піко позначаються літерою «п».

Часто для кращого розуміння схеми використовують і зображення, і текстовий опис.

Примітки

1. Фриволите // Исторический словарь галлицизмов русского языка. — М.: Словарное издательство ЭТС. 2010.
2. Мотив — невеликий візерунок, що може використовуватись самостійно, або як повторюваний елемент композиції
3. Швенза — основа для сережок.

Джерела

• (рос.)