Фракційний склад нафти

Фракційний склад нафти

Поняття про фракційний склад нафти

Прийнято розділяти нафту і нафтопродукти шляхом перегонки на окремі компоненти, кожен з яких є менш складною сумішшю. Такі компоненти називають фракціями або дистилятом. В умовах лабораторної або промислової перегонки окремі нафтові фракції відганяються при постійно зростаючій температурі кипіння. Отже, нафту та її фракції характеризуються не температурою кипіння, а температурними межами початку кипіння і кінця кипіння.

Методи визначення

Для визначення фракційного складу нафт у лабораторній практиці поширення одержали наступні методи перегонки:

1) низькотемпературна ректифікація — для зріджених газів і фракцій вуглеводнів, що киплять при температурі менше 20 °С;

2) середньотемпературна перегонка — для нафтопродуктів, що википають до 350 °С;

3) вакуумна перегонка — для рідин, що википають при температурі вище 350 °С;

4) молекулярна дистиляція — для високомолекулярних речовин;

5) перегонка методом одноразового випарювання.

Звичайно нафти густиною менше 0,9 г/см³ починають кипіти при температурі нижче 100 °С. Температура початку кипіння нафти залежить від її хімічного складу, причому при одній і тій же густині нафтенові й ароматичні вуглеводні киплять при більш низькій температурі, ніж метанові.

При переробці нафти в лабораторних умовах відбирають такі фракції:

1) від 40 до 180–200 °С — бензинові фракції, у яких можуть виділяти вузькі від-гони: від 40 до 70–90 °С — петролейний етер; від 160 до 205 °С — лігроїн;

2) від 200 до 300 °С — гасові фракції;

3) 270–350 °С — газойлева фракція;

4) 300–370 °С — солярова фракція;

5) залишок після відгону усіх фракцій називається мазутом.

У промислових умовах перегонка нафти здійснюється одноразовим випарюванням з подальшою ректифікацією, при якій відбирають наступні світлі фракції: бензинову (до 180 °С), гасову (120–315 °С), дизельну чи гасогазойлеву (180–350 °С) і різні проміжні відгони. Світлі фракції за допомогою наступного очищення, змішування, а іноді і після вторинного перегону перетворюються в продукти прямого гону нафти.

Див. також

• Темні фракції нафти
• світлі фракції нафти
• Перегонка нафти

Література

• В. І. Саранчук, М. О. Ільяшов, В. В. Ошовський, В. С. Білецький. Хімія і фізика горючих копалин. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — с. 600.
• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
• Бойко В. С., Бойко Р. В. Тлумачно-термінологічний словник-довідник з нафти і газу. Тт. 1-2, 2004—2006 рр. 560 + 800 с.
• Українська нафтогазова енциклопедія / за загальною редакцією В. С. Іванишина. — Львів : Сполом, 2016. — 603 с. : іл., табл. — .