Усікновення голови Іоанна Предтечі ікона 2 ї половини XVI століття з Середньої Русі що зображує сцену мученицької смерті

«Усікновення голови Іоанна Предтечі» — ікона 2-ї половини XVI століття з Середньої Русі, що зображує сцену мученицької смерті Іоанна Хрестителя, якому за наказом тетрарха Галілеї Ірода відрубали голову. Зберігається у колекції Національного музею «Київська картинна галерея».

«Усікновення голови Іоанна Предтечі»

Час створення	2-а пол. XVI ст. Середня Русь
Розміри	91 × 64 см
Матеріал	липова дошка, ковчег, паволока, левкас, темпера
Місцезнаходження	Національний музей «Київська картинна галерея» (Київ)

Опис

На іконі зображена сцена мученицької смерті Іоанна Хрестителя, якому за наказом тетрарха Галілеї Ірода відрубали голову. У центрі композиції стоїть Іоанн Предтеча, нахилившись над печерою, в якій лежить на трикутному блюді його голова. У його позі поєднані мотиви готовності до смерті і молитовного протистояння. На обличчі Іоанна перед стратою показані страждання та напруга. Іконописець одночасно зображує момент, що передує відсіченню голови і результат страти.

Смисловим центром є відсічена голова Іоанна; його обличчя майстерно промальоване, яке виражає заспокоєність і просвітленість. Голова Іоанна, що оточена золотим німбом, чітко виділяється на чорному фоні печери. Біля краю печери зображено тонке деревце із сокирою біля кореню — символом недовговічності земного буття, участі нерозкаяних грішників, які будуть подібно безплідному дереву, зрубані і кинуті до вогню.

Інтерпретація традиційного пейзажного фону у виді гір, що піднімаються із виступами, і палаток із двома колонами і вузьким входом відповідають образній побудові ікони.

Історія

Входила до складу святкового чину із Городця (інша ікона з цього ряду «Таємна вечеря» також зберігається у Національному музеї «Київська картинна галерея»). Розмір ікон говорить про те, що вони входили до складу великого іконостасу. Походження ікон залишається спірним. Ікони були придбані на початку ХХ століття на ярмарці в місті Городці на Волзі колекціонером (1858—1929). Ймовірно, раніше зберігалась у соборі міста Каргополя Олонецької губернії (нині Архангельська область), саме тому її почали називати каргопольським чином.

Зрештою, у 1912 році, була придбана колекціонеркою Варварою Ханенко (1852—1922) разом з іконою «Таємна вечеря» і до 1918 року зберігалась у зібранні Богдана і Варвари Ханенків у Києві. У 1932 році потрапила до Національного музею «Київська картинна галерея» з Музею мистецтв Всеукраїнської академії наук (ВУАН) у Києві.

Література

Илинг, Алла. «Древнерусская иконопись». — Киевский национальный музей русского искусства, 2013. — 24 с. — («11 шедевров. Из коллекции Киевского национального музея русского искусства») (рос.)
Лазарев, В. Н. «Русская иконопись от истоков до начала XVI века». — М. : Искусство, 2000. — 152 с. (рос.)

Посилання

Опис на сайті «Христианство в искусстве: иконы, фрески, мозаики…» (рос.)