Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Мойсе́й Соломо́нович Ури́цький (псевдонім: Борецький, 2 [14] січня 1873, Черкаси, Київська губернія, Російська імперія — 30 серпня 1918, Петроград, Росія) — російський революційний і політичний діяч українського єврейського походження, відомий, насамперед, своєю діяльністю на посаді голови Петроградської надзвичайної комісії.
| Урицький Мойсей Соломонович | |
|---|---|
| рос. Моисей Урицкий | |
 | |
| голова ЧК | |
| 10 березня 1918 — 30 серпня 1918 | |
| Попередник | посада запроваджена |
| Наступник | |
| | |
| Народився | 2 (14) січня 1873 Черкаси, Київська губернія, Російська імперія |
| Помер | 30 серпня 1918 (45 років) Петроград, Російська РФСР |
| Відомий як | політик |
| Країна | Російська імперія і Російська СФРР |
| Національність | єврей |
| Alma mater | Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка |
| Політична партія | більшовики і КПРС |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Життєпис
Народився в єврейській купецькій сім'ї, у трирічному віці залишився без батька. Отримав традиційну релігійну освіту, навчався в гімназії в Черкасах (перша державна міська гімназія) та Білій Церкві. У 1897 році закінчив юридичний факультет Київського університету.
У революційному русі з початку 1890-х років. Член РСДРП з 1898 року. У 1899 заарештований, засланий до Якутської губернію. Після 2-го з'їзду РСДРП (1903) меншовик. Учасник Революції 1905 року в Петербурзі, Красноярську. У 1906 заарештований, засланий до Вологди, потім в Архангельську губернію. У серпні 1912 року — учасник соціал-демократичної конференції у Відні, на VI з'їзді РСДРП (б) увійшов до ЦК як один з лідерів соціал-демократичної фракції «межрайонцев», яку очолював Троцький.
У 1914 емігрував за кордон. У 1916 мешкав у Стокгольмі. Був кореспондентом паризької пораженської газети «Наше слово», яку редагував Л. Д. Троцький. Працював в «Інституті вивчення соціальних наслідків війни», створеному Ізраїлем Гельфандом (Парвусом).
Після Лютневої революції 1917 повернувся в Петроград, увійшов до групи «міжрайонців», разом з якими був прийнятий у більшовицьку партію на 6 — м з'їзді РСДРП (б); на з'їзді обрано членом ЦК РСДРП (б). У серпні 1917 року введений більшовиками в комісію з виборів в Установчі Збори, став голосним Петроградської Думи. У цей же час працював у газеті «Правда», журналі «Вперед» та інших партійних виданнях.
У жовтневі дні 1917 член Військово-революційного партійного центру з керівництва збройним повстанням, член Петроградського ВРК. Після перемоги революції комісар міністерства закордонних справ, потім комісар Всеросійської комісії у справах скликання Установчих зборів. Організував розпуск Всеросійських установчих зборів.
У лютому 1918 член Комітету революційної оборони Петрограда. У питанні про укладення Брестського миру 1918 примикав до «лівих комуністів». На 7-му з'їзді РКП (б) обраний кандидатом в члени ЦК. З 10 березня 1918 голова Петроградської ЧК. З квітня 1918 поєднував цю посаду з посадою комісара внутрішніх справ Північної області.
Адреса проживання в Петрограді: 1917 — 30 серпня 1918 року — прибутковий будинок — 8-а лінія, 9, кв. 7.
Вранці 30 серпня 1918 убитий у вестибюлі Народного Комісаріату внутрішніх справ Петрокоммуни (на Палацовій площі) Леонідом Каннегісером, який заявив, що мстився за розстріл свого друга, голови підпільної організації Михайлівського артилерійського училища Перельцвейгера. Сам Каннегісер належав до невеликої партії народних соціалістів, лідер якої, Микола Чайковський, щойно очолив маріонетковий проанглійський уряд в Архангельську. Вбивство Урицького і одночасний (замах на Леніна) мали стати сигналом до спроби перевороту, підготовленого англійською дипломатичною місією («змова послів»).
Похований на Марсовому полі.
Критика
М. С. Урицького звинувачують у початку масових репресій відносно супротивників нової влади, а також в особистій жорстокості. За деякими оцінками, кількість жертв, убитих за його наказом, становила не менше 5 тис. осіб. Але є інші свідчення: Чекіст М. Лацис стверджував, що за першу половину 1918 ЧК розстріляло 22 людини. Мельгунов за газетними джерелами нарахував 884 людини (без поділу репресованих на карних злочинців і політичних), у тому числі 300 — в Петроградській ВЧК.
— У «оригіналі» цієї цитати (у С. П. Мельгунова) зазначено 13 вироків.
Однак 12 червня 1918 конференція більшовиків ПетроЧК винесла спеціальне рішення, пропонувало"ЦК партії відкликати Урицького з його поста і замінити товаришем, здатним провести тактику нещадного припинення та боротьби з ворожими елементами".
Пам'ять
Ім'ям Урицького було названо місто Урицьк (раніше Лигово, нині один з районів Санкт-Петербурга), селище Форт-Урицького (нині Форт-Шевченко), а також села Урицьке в Костанайської області Казахстану (нині Сариколь), Оренбурзької, Липецької, Саратовської областей.
У Ленінграді до 1944 року ім'я Урицького носила Палацова площа.
Вулиці та сквери Урицького існують у багатьох великих містах Росії та СНД: Архангельську, Астрахані, Брянську, Володимирі, Воронежі, Гродно, Гомелі, Єкатеринбурзі, Іркутську, Кірові, Коврові Королеві, Костанай, Красноярську, Кривому Розі, Кургані, Липецьку, Новосибірську, Пензі, Рязані, Самарі, Смоленську, Ульяновську, Уфі, Ярославлі, Дубні, в також районних центрах: Бобруйську, Істрі, Богородицька, Лузі, Магнітогорську, Люберцях, Павлівський Посад, Орєхово-Зуєва, Солнечногорську, Переславлі-Заліському, Серпухові, Таганрозі, Ульяновську, Усть-Каменогорську і Уссурійську.
У Казані існує парк імені Урицького.
Ім'я Урицького носив тролейбусний завод у місті Енгельс Саратовської області.
В Черкасах на честь Урицького була перейменована вулиця Хрещатик (зараз вулиці повернуто історичну назву). Іменем Урицького було назване Черкаське пожежно-технічне училище МВС СРСР, Черкаський інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України.
В Києві була вулиця Урицького (тепер вулиця Митрополита Василя Липківського) та площа Урицького (тепер Солом'янська площа). У місті Ромни Сумської області також була вулиця Урицького (тепер вулиця Гетьмана Мазепи.
- в Євпаторії;
- в Кривому Розі;
- Вулиця Урицького в Дніпрі.
Село:
- Урицьке — згідно декомунізації перейменовано в Святотроїцьке, Запорізька область, Розівський район
Примітки
- (англ.) Ukrainian Jews [ 2013-11-03 у Wayback Machine.], Bible Discovered
Джерела
- Мойсей Соломонович Урицький: біографія [ 23 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mojse j Solomo novich Uri ckij psevdonim Boreckij 2 14 sichnya 1873 18730114 Cherkasi Kiyivska guberniya Rosijska imperiya 30 serpnya 1918 Petrograd Rosiya rosijskij revolyucijnij i politichnij diyach ukrayinskogo yevrejskogo pohodzhennya vidomij nasampered svoyeyu diyalnistyu na posadi golovi Petrogradskoyi nadzvichajnoyi komisiyi Urickij Mojsej Solomonovichros Moisej UrickijUrickij Mojsej Solomonovichgolova ChK10 bereznya 1918 30 serpnya 1918Poperednik posada zaprovadzhenaNastupnikNarodivsya 2 14 sichnya 1873 1873 01 14 Cherkasi Kiyivska guberniya Rosijska imperiyaPomer 30 serpnya 1918 1918 08 30 45 rokiv Petrograd Rosijska RFSRVidomij yak politikKrayina Rosijska imperiya i Rosijska SFRRNacionalnist yevrejAlma mater Yuridichnij fakultet Kiyivskogo nacionalnogo universitetu imeni Tarasa ShevchenkaPolitichna partiya bilshoviki i KPRS Mediafajli u VikishovishiZhittyepisNarodivsya v yevrejskij kupeckij sim yi u tririchnomu vici zalishivsya bez batka Otrimav tradicijnu religijnu osvitu navchavsya v gimnaziyi v Cherkasah persha derzhavna miska gimnaziya ta Bilij Cerkvi U 1897 roci zakinchiv yuridichnij fakultet Kiyivskogo universitetu U revolyucijnomu rusi z pochatku 1890 h rokiv Chlen RSDRP z 1898 roku U 1899 zaareshtovanij zaslanij do Yakutskoyi guberniyu Pislya 2 go z yizdu RSDRP 1903 menshovik Uchasnik Revolyuciyi 1905 roku v Peterburzi Krasnoyarsku U 1906 zaareshtovanij zaslanij do Vologdi potim v Arhangelsku guberniyu U serpni 1912 roku uchasnik social demokratichnoyi konferenciyi u Vidni na VI z yizdi RSDRP b uvijshov do CK yak odin z lideriv social demokratichnoyi frakciyi mezhrajoncev yaku ocholyuvav Trockij U 1914 emigruvav za kordon U 1916 meshkav u Stokgolmi Buv korespondentom parizkoyi porazhenskoyi gazeti Nashe slovo yaku redaguvav L D Trockij Pracyuvav v Instituti vivchennya socialnih naslidkiv vijni stvorenomu Izrayilem Gelfandom Parvusom Pislya Lyutnevoyi revolyuciyi 1917 povernuvsya v Petrograd uvijshov do grupi mizhrajonciv razom z yakimi buv prijnyatij u bilshovicku partiyu na 6 m z yizdi RSDRP b na z yizdi obrano chlenom CK RSDRP b U serpni 1917 roku vvedenij bilshovikami v komisiyu z viboriv v Ustanovchi Zbori stav golosnim Petrogradskoyi Dumi U cej zhe chas pracyuvav u gazeti Pravda zhurnali Vpered ta inshih partijnih vidannyah U zhovtnevi dni 1917 chlen Vijskovo revolyucijnogo partijnogo centru z kerivnictva zbrojnim povstannyam chlen Petrogradskogo VRK Pislya peremogi revolyuciyi komisar ministerstva zakordonnih sprav potim komisar Vserosijskoyi komisiyi u spravah sklikannya Ustanovchih zboriv Organizuvav rozpusk Vserosijskih ustanovchih zboriv U lyutomu 1918 chlen Komitetu revolyucijnoyi oboroni Petrograda U pitanni pro ukladennya Brestskogo miru 1918 primikav do livih komunistiv Na 7 mu z yizdi RKP b obranij kandidatom v chleni CK Z 10 bereznya 1918 golova Petrogradskoyi ChK Z kvitnya 1918 poyednuvav cyu posadu z posadoyu komisara vnutrishnih sprav Pivnichnoyi oblasti Adresa prozhivannya v Petrogradi 1917 30 serpnya 1918 roku pributkovij budinok 8 a liniya 9 kv 7 Vranci 30 serpnya 1918 ubitij u vestibyuli Narodnogo Komisariatu vnutrishnih sprav Petrokommuni na Palacovij ploshi Leonidom Kannegiserom yakij zayaviv sho mstivsya za rozstril svogo druga golovi pidpilnoyi organizaciyi Mihajlivskogo artilerijskogo uchilisha Perelcvejgera Sam Kannegiser nalezhav do nevelikoyi partiyi narodnih socialistiv lider yakoyi Mikola Chajkovskij shojno ocholiv marionetkovij proanglijskij uryad v Arhangelsku Vbivstvo Urickogo i odnochasnij zamah na Lenina mali stati signalom do sprobi perevorotu pidgotovlenogo anglijskoyu diplomatichnoyu misiyeyu zmova posliv Pohovanij na Marsovomu poli KritikaMojsej Urickij golova Petrogradskoyi nadzvichajnoyi komisiyi ChK ta Mikola Podvojskij Narodnij Komisar z Vijskovih Sprav Petrograd 1917 M S Urickogo zvinuvachuyut u pochatku masovih represij vidnosno suprotivnikiv novoyi vladi a takozh v osobistij zhorstokosti Za deyakimi ocinkami kilkist zhertv ubitih za jogo nakazom stanovila ne menshe 5 tis osib Ale ye inshi svidchennya Chekist M Lacis stverdzhuvav sho za pershu polovinu 1918 ChK rozstrilyalo 22 lyudini Melgunov za gazetnimi dzherelami narahuvav 884 lyudini bez podilu represovanih na karnih zlochinciv i politichnih u tomu chisli 300 v Petrogradskij VChK U originali ciyeyi citati u S P Melgunova zaznacheno 13 virokiv Odnak 12 chervnya 1918 konferenciya bilshovikiv PetroChK vinesla specialne rishennya proponuvalo CK partiyi vidklikati Urickogo z jogo posta i zaminiti tovarishem zdatnim provesti taktiku neshadnogo pripinennya ta borotbi z vorozhimi elementami Pam yatIm yam Urickogo bulo nazvano misto Urick ranishe Ligovo nini odin z rajoniv Sankt Peterburga selishe Fort Urickogo nini Fort Shevchenko a takozh sela Uricke v Kostanajskoyi oblasti Kazahstanu nini Sarikol Orenburzkoyi Lipeckoyi Saratovskoyi oblastej U Leningradi do 1944 roku im ya Urickogo nosila Palacova plosha Vulici ta skveri Urickogo isnuyut u bagatoh velikih mistah Rosiyi ta SND Arhangelsku Astrahani Bryansku Volodimiri Voronezhi Grodno Gomeli Yekaterinburzi Irkutsku Kirovi Kovrovi Korolevi Kostanaj Krasnoyarsku Krivomu Rozi Kurgani Lipecku Novosibirsku Penzi Ryazani Samari Smolensku Ulyanovsku Ufi Yaroslavli Dubni v takozh rajonnih centrah Bobrujsku Istri Bogorodicka Luzi Magnitogorsku Lyubercyah Pavlivskij Posad Oryehovo Zuyeva Solnechnogorsku Pereslavli Zaliskomu Serpuhovi Taganrozi Ulyanovsku Ust Kamenogorsku i Ussurijsku U Kazani isnuye park imeni Urickogo Im ya Urickogo nosiv trolejbusnij zavod u misti Engels Saratovskoyi oblasti V Cherkasah na chest Urickogo bula perejmenovana vulicya Hreshatik zaraz vulici povernuto istorichnu nazvu Imenem Urickogo bulo nazvane Cherkaske pozhezhno tehnichne uchilishe MVS SRSR Cherkaskij institut pozhezhnoyi bezpeki imeni Geroyiv Chornobilya Nacionalnogo universitetu civilnogo zahistu Ukrayini V Kiyevi bula vulicya Urickogo teper vulicya Mitropolita Vasilya Lipkivskogo ta plosha Urickogo teper Solom yanska plosha U misti Romni Sumskoyi oblasti takozh bula vulicya Urickogo teper vulicya Getmana Mazepi Ukrayinav Yevpatoriyi v Krivomu Rozi Vulicya Urickogo v Dnipri Selo Uricke zgidno dekomunizaciyi perejmenovano v Svyatotroyicke Zaporizka oblast Rozivskij rajonPrimitki angl Ukrainian Jews 2013 11 03 u Wayback Machine Bible DiscoveredDzherelaMojsej Solomonovich Urickij biografiya 23 zhovtnya 2016 u Wayback Machine