Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Українське націоналістичне підпілля — сукупність організацій націоналістичного руху, яка збройними й ідеологічними методами боролася за створення .
Підпілля націоналістичне 1920—1939
Влітку 1920 року була створена Військова організація (з 1924 — Українська військова організація), щоб «зберегти в організованій формі існуючі поза територією України військові частини й об'єднати їх ідейно між собою».
Було сформовано «Начальну колегію» (з 1922 — «Начальна команда») УВО у складі референтур: організаційно-кадрової, бойової, розвідувальної, пропагандистської. Із жовтня 1922 Начальна команда УВО перевела діяльність за кордон, а УВО в Галичині очолила Крайова команда під проводом полковника А.Мельника (до 1931). У Галичині УВО поділялася на 13 військових округів із власною командою кожний, котрі поділялися на 58 повітових команд. Пріоритетним напрямом діяльності стали підтримка військово-мобілізаційної готовності та підготовка до масштабного збройного повстання на території радянської України.
УВО скерувала зусилля на індивідуальний терор проти польських державних діячів і урядовців, експропріацію коштів комерційних та державних установ. Першим терактом став невдалий замах С.Федака 25 вересня 1921 на начальника Польської держави Ю.-К.Пілсудського та львівського воєводу К.Грабовського. 1924 відбувся замах на президента Польщі С.Войцеховського. З жовтня 1921 до серпня 1922 зареєстровано 8 нападів на державні установи й урядовців, численні акції саботажу та підпалів майна польських колоністів. За 1922 УВО здійснила 38 диверсій на об'єктах промисловості й транспорту.
Розвиток руху українських націоналістів привів до об'єднання УВО та низки молодіжних організацій націоналістів в єдину Організацію українських націоналістів. Установчий конгрес ОУН, який відбувся у Відні з 28 січня до 3 лютого 1929, обрав Провід українських націоналістів на чолі з Є.Коновальцем, ухвалив статут та основні підвалини політичної лінії ОУН. Її головною метою оголошувалося встановлення на всій українській етнічній території. Проголошувався курс «союзу з народами, які вороже відносяться до окупантів України». Від 1921 УВО (згодом ОУН) налагодила співпрацю зі спецслужбами Німеччини та Литви для підготовки бойових кадрів, фінансування й озброєння націоналістичного підпілля.
Станом на 1930 підпільна мережа ОУН складалася зі «звен» (нижчих ланок по 3—5 учасників), об'єднаних у «кущі» або «станиці» (у населеному пункті). 3 кущі утворювали підрайон, 3 підрайони — районну організацію, далі йшли надрайонні, повітові (75—80 селищ) та окружні екзекутиви (шість, за кількістю воєводств). При Проводі українських націоналістів було організовано Військовий штаб, який розробив 1934—35 «Нарис плану військових дій» (антипольського повстання).
Крім сотень актів саботажу, нападів на поштові заклади й банки з метою експропріації коштів, підпілля вчинило 63 вбивства польських урядовців, комуністів, а також місцевих українців — противників екстремізму. Широкого розголосу набули вбивства радянського консула у Львові О.Майлова і польського міністра внутрішніх справ Б.Пєрацького (1934).
Підпілля націоналістичне 1939—1941
Із приєднанням Західної України до УРСР і початком радянізації краю, яка супроводжувалася репресіями, депортаціями, почався новий етап підпільної боротьби ОУН. На період підготовки антирадянського повстання головним завданнями ставали розбудова мережі підпілля, створення позицій ОУН в офіційних установах, розгортання антирадянської пропаганди, розвідувальна робота та контррозвідувальний захист руху опору, диверсійно-терористична діяльність, творення бойових повстанських загонів.
Координаційним органом підпільної боротьби став Краківський центр (Провід) ОУН. 10 березня 1940 було створено Повстанський штаб на чолі з Д.Грицаєм для керівництва підготовкою збройного повстання. До кінця 1939 утворена Крайова екзекутива (КЕ) ОУН у Львові, яку очолив Д.Мирон. Їй підпорядковувалися окружні екзекутиви (пізніше — проводи) у Львові, Станіславі (нині м. Івано-Франківськ), Дрогобичі, Тернополі, Луцьку. Окружні проводи об'єднували по 3—5 надрайонних, надрайонні — по 3—5 районних екзекутив, котрі поділялися на підрайонні. До складу окружного—районного проводу входили провідник, нач. повстанського штабу, інструктор військового навчання, референти — із розвідки, безпеки, зв'язку, пропаганди, роботи з молоддю.
Підрайонні ланки включали по 4—5 «станичних» організацій (у населених пунктах). На ці організації покладалися завдання підтримки мобілізаційної готовності 40—70 учасників майбутнього повстання, здобуття зброї, організації військової підготовки та збору розвідувальної інформації. Найнижчою ланкою були «звена» по 3—5 підпільників. При підпіллі існували молодіжний резерв («Юнацтво») та окрема жіноча мережа. До вересня 1940 рух опору в регіоні налічував бл. 5,5 тис. активних членів, до 14 тис. «симпатиків».
У серпні 1940 Повстанський штаб поширив «Єдиний генеральний план» повстання. За планом запроваджувалися військ. штаби «оперативних територій», на базі яких із початком бойових дій розгорталися б повстанські полки. У 1939 — червні 1941 НКВС УРСР захопив під час антиповстанських операцій 7 гармат, 200 кулеметів, 18 тис. гвинтівок, 7 тис. гранат.
З 1 січня до 15 лютого 1941 в Зх. Україні НКВС УРСР ліквідовано 38 груп ОУН (273 учасники), затримано 747 нелегалів, убито 82 та поранено 35 підпільників. Загалом 1940—41 органами і військами НКВС УРСР і НКДБ УРСР викрито кілька десятків великих націоналістичних організацій, на кордоні затримано понад 400 емісарів, ліквідовано понад 200 розвідувально-диверсійних груп ОУН, що намагалися прорватися через кордон.
2-й Великий збір ОУН(б) 1941 розробив інструкцію з підготовки до війни — «Боротьба і діяльність ОУН під час війни: Політичні вказівки», в якій початок бойових дій проти Москви розцінювався як відправний момент для розбудови національної державності. На території Польщі формуються 3 похідні групи (власні створювали і мельниківці). Групи зобов'язувалися вести пропаганду державного відродження України, створювати цивільну українську адміністрацію і поліцію. В «Політичних вказівках» Проводу бандерівців (травень 1941) наголошувалося, що на початковому етапі війни ОУН розбудовує підпільну мережу, намагається захопити адміністративний апарат, готує своїх членів взяти кермо всіма видами державного життя.
Тривало співробітництво ОУН зі спецслужбами Німеччини, які організували «українські навчальні табори». Станом на травень 1941 в них навчалося до 700—800 бандерівців та 120—150 мельниківців.
Підпілля націоналістичне 1941—1945
Після нападу Німеччини на СРСР оунівські боївки, вийшовши з підпілля, завдавали ударів відступаючим радянським військам, координуючи дії з німецьким військовим командуванням, робили спроби утверджувати місцеві структури проголошеного 30 червня 1941 у Львові незалежного Українського державного правління (уряду). Активно творилася організаційна мережа ОУН(б). До осені 1941 діяло близько 3300 «станиць» ОУН із 19 тис. членів.
Після відмови задовольнити вимоги окупантів щодо скасування проголошення відновлення Української держави з 15 вересня 1941 проведені масові арешти прихильників ОУН(б) в Україні та на території Третього рейху (бл. 1500 осіб до жовтня 1941). На початку вересня абвер розірвав офіційні стосунки з бандерівцями. Директива поліції безпеки (СД) від 25 листопада 1941 наказувала знищувати бандерівців «під виглядом грабіжників». До початку 1942 німці ліквідували 15 та кинули до концтаборів 300 керівних функціонерів ОУН. З кінця 1941 за рішенням проводу ОУН(б) створювалася мережа конспіративних організацій у великих містах Німеччини, Австрії, Польщі, Чехії, Словаччини, до 1943 розгромлена нацистами.
Наприкінці вересня — на початку жовтня 1941 в с. Сороки біля Львова відбулася 1-ша конференція керівного складу ОУН(б). Було оновлено підпільний провід ОУН(б), що зазнав репресій. Підпілля очолив М.Лебедь. Вирішено перевести більшу частину кадрів до підпілля, не вступати у відкритий конфлікт із німцями для збереження сил для подальшої політичної боротьби за , створювати легальну мережу в адміністративних, громадських і культурно-освітніх установах, розгортати антинімецьку та антирадянську пропаганду, готувати військові кадри, накопичувати зброю. На виконання рішень конференції було створено Крайовий військовий штаб (Рівненський і Львівський військові крайові штаби), запроваджено 37 нелегальних військових шкіл.
На сході і півдні України похідні групи ОУН(б) створили підпільні Київський і Південний (Дніпропетровський) крайові проводи, що об'єднували 14 обласних та 30 окружних проводів (загалом до 1 тис. учасників). Зокрема, Південний провід ОУН (керівники — З.Матла, із літа 1942 — В.Кук) поділявся на Запорізький, Дніпропетровський та Кіровоградський обласні, окремі Дніпропетровський та Одеський міські проводи. Обласні проводи (50—100 активних підпільників) поділялися на 2 окружні та районні.
Діяльність оунівського підпілля набула активності на території румунської зони окупації (Трансністрії). Нелегали-націоналісти проявляли себе в Миколаєві, Херсоні, Одесі, Чернівцях, зазнаючи репресій з боку румунської таємної поліції. Загалом, за наявними даними, на окупованій Третім райхом території України внаслідок терору гітлерівців загинули 4756 членів ОУН, із них 621 — у Києві.
З особливими труднощами зіткнулося українське націоналістичне підпілля на території т. зв. Закерзоння (Холмщина, Підляшшя). В умовах кривавого конфлікту між українським і польським населенням підпільним боївкам ОУН доводилося протистояти підпільним осередкам Армії Крайової.
Проведена в квітні 1942 2-га конференція провідників-бандерівців ухвалила більш радикальні рішення. При зберіганні курсу на уникнення відкритого конфлікту з окупантами припускалася можливість «збройної боротьби за українську державність в слушний час», давалася вказівка про «творення і розбудову власних політичних і військових сил». За вказівкою Проводу ОУН(б) формувалися «групи самооборони» («боївки») за схемою: «кущ» (3 села, 15—45 учасників) — повітова сотня — курінь (3—4 сотні).
Із виходом радянських військ із початком 1944 на територію Західної України посилився спротив збройних підпільних осередків ОУН. Із 2-ї пол. 1945 сили Української повстанської армії поступово зливалися з озброєним підпіллям ОУН(б). Підпілля діяло в усіх містах і селах Галичини й Волині, використовуючи заздалегідь підготовлені підземні сховища, бази продовольства й спираючись на підтримку значної частини населення. Активізацію збройних виступів оунівських підпільних боївок спричинили початок масової примусової колективізації, мобілізація трудових ресурсів до інших регіонів УРСР, брутальні методи радянізації в ідейно-духовній сфері.
Підпілля націоналістичне 1945 — середини 1950-х рр
В основу тактики підпілля було покладено настанову про збереження «політичної і військової революційної організації», розбудову «революційно-підпільних клітин у всіх середовищах багатогранного життя СССР». Тактичні завдання полягали в зриві політики радянізації регіону методами антирадянської пропаганди і агітації, саботажі заходів режиму в соціально-економічній сфері, здійсненні силових акцій. Наголос робився на мінімізації зіткнень із противником, збереженні власної організаційно-кадрової структури. Вістря боротьби оберталося проти радянської адміністрації та колгоспного будівництва.
Істотні зміни вносилися до організаційної побудови. 1945—46 скасовані обласні, повітові й підрайонні проводи (замість них існували кущові організації, що охоплювали кілька населених пунктів), розпущено низку галузевих референтур — військову, жіночу, Українського Червоного Хреста, «Юнацтва», господарську. Було запроваджено спеціальну референтуру зв'язку. Основними вважалися референтури пропаганди і служби безпеки.
Територіальна мережа підпілля включала: «великі» крайові проводи «Галичина» (у складі «малих» крайових проводів «Захід-Карпати» (Станіславська область, Буковина, Закарпаття) та «Буг-2» (Львівська і Дрогобицька області)), «Північно-західних українських земель» («малі» крайові проводи «Москва» (Волинська і частково Рівненська області, пд. райони Білорусі), «Одеса» (Рівненська і частково Тернопільська області) та «Поділля»); окружні проводи (10—15 районів); надрайонні проводи (по 3—6) в окружному; районні проводи (по 3—5) в надрайонному, вважалися провідною ланкою нелегальної мережі; кущові (по 2—4 в районному) складалися зі «станичних» організацій. Крайовий провід Закерзоння підпорядковувався Центральному проводові. Запроваджувалася «легальна сітка» із членів ОУН та «симпатиків», котрі мешкали відкрито, забезпечували боротьбу підпільників. Збудовано широку мережу бункерів-сховищ (лише за січень—квітень 1946 у Львівській області в ході оперативно-військових операцій виявлено 2517 бункерів), лінії конспіративного зв'язку.
Станом на 1 грудня 1946 діяло 5 крайових, 17 окружних, 38 надрайонних, 117 районних проводів (до 1 листопада 1946 МДБ УРСР зареєстровано в рамках проводів — 2694 особи, окремих груп — 1785, підпільників-одинаків — 2151 особу). До 1 січня 1950 чекісти зареєстрували 4 крайові, 13 окружних, 33 надрайонні, 122 районні проводи, 404 окремі групи, 144 «легальні» організації із 3256 учасниками та 812 нелегалів-одинаків. Тривалості опору сприяли розгалуженість підпільної мережі, широка допомога населення, поповнення молоддю, наявність досвідчених кадрів зі стажем підпільної роботи, конспіративність, ефективний контррозвідувальний захист підпілля.
1945—46 лідери ОУН в Україні Р.Шухевич, В.Кук, М.Арсенич, О.Гасин, О.Дяків, Р.Кравчук, В.Сидор, П.Федун (Полтава), З.Тершаковець та ін. виробили тактичні схеми — «Дажбог» (конспірація та збереження кадрів, «легальна» робота), «Олег» (робота з молоддю) і «Орлик» (творення підпілля на Сході УРСР). Їхні положення коригувалися належно до поточної ситуації на нарадах членів Проводу та крайових провідників 1945—49, в інструкціях і пропагандистських документах.
Велася потужна антирадянська пропагандистська кампанія. Лише органами МДБ УРСР було викрито понад 100 підпільних друкарень. Наклад підпільних видань лише Дрогобицького обласного проводу за зиму 1949/50 перевищив 300 тис. примірників.
Упродовж 1944—52 підпіллям здійснено 14,5 тис. збройних акцій та диверсій проти працівників органів державної безпеки і внутрішніх справ, представників партійних і державних органів, військовослужбовців, організаторів колгоспів, учителів, господарників, яких направляли для роботи в західних областях. Від терактів загинуло понад 30 тис. осіб, серед них майже 4 тис. представників органів влади.
Підпільний рух на межі 1940-х — 1950-х рр. пішов на спад. Значно скоротилася база підтримки нелегалів ОУН, частина з яких поступово переходила до кримінальних проявів. Після загибелі 5 березня 1950 керівника ОУН і УПА Р.Шухевича підпільна боротьба поступово згасала. Останній керівник підпілля В.Кук (захоплений 23 травня 1954) із 1952 віддав розпорядження зберегти кадри, формувати молодіжний резерв, підтримувати здатність у разі вибуху війни перейти до широких диверсійно-терористичних дій, наказав відійти від терору та розвідувальної діяльності в інтересах іноземних спецслужб. На межі 1952/53 підпілля остаточно розпалося на окремі проводи й групи. 1954 на оперативному обліку перебувало до 70 нелегалів. Останній бій підпільників ОУН стався 14 квітня 1960 на Тернопільщині.
Національно-визвольну ідеологію та досвід діяльності підпілля ОУН намагалися використати націонал-патріотичні організації в таборах (місцях ув'язнення) та в період хрущовської «відлиги». Лише 1957—62 органи КДБ при РМ УРСР виявили в Україні 62 організації, що кваліфікувалися як «націоналістичні» («Прогресивна партія України», «Український національний комітет», «Український робітничо-селянський союз визволення», «Союз боротьби» та інші).
Джерела та література
- Вєдєнєєв Д. В. Підпілля націоналістичне в Україні // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 243. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ukrayinske nacionalistichne pidpillya sukupnist organizacij nacionalistichnogo ruhu yaka zbrojnimi j ideologichnimi metodami borolasya za stvorennya Pidpillya nacionalistichne 1920 1939Vlitku 1920 roku bula stvorena Vijskova organizaciya z 1924 Ukrayinska vijskova organizaciya shob zberegti v organizovanij formi isnuyuchi poza teritoriyeyu Ukrayini vijskovi chastini j ob yednati yih idejno mizh soboyu Bulo sformovano Nachalnu kolegiyu z 1922 Nachalna komanda UVO u skladi referentur organizacijno kadrovoyi bojovoyi rozviduvalnoyi propagandistskoyi Iz zhovtnya 1922 Nachalna komanda UVO perevela diyalnist za kordon a UVO v Galichini ocholila Krajova komanda pid provodom polkovnika A Melnika do 1931 U Galichini UVO podilyalasya na 13 vijskovih okrugiv iz vlasnoyu komandoyu kozhnij kotri podilyalisya na 58 povitovih komand Prioritetnim napryamom diyalnosti stali pidtrimka vijskovo mobilizacijnoyi gotovnosti ta pidgotovka do masshtabnogo zbrojnogo povstannya na teritoriyi radyanskoyi Ukrayini UVO skeruvala zusillya na individualnij teror proti polskih derzhavnih diyachiv i uryadovciv ekspropriaciyu koshtiv komercijnih ta derzhavnih ustanov Pershim teraktom stav nevdalij zamah S Fedaka 25 veresnya 1921 na nachalnika Polskoyi derzhavi Yu K Pilsudskogo ta lvivskogo voyevodu K Grabovskogo 1924 vidbuvsya zamah na prezidenta Polshi S Vojcehovskogo Z zhovtnya 1921 do serpnya 1922 zareyestrovano 8 napadiv na derzhavni ustanovi j uryadovciv chislenni akciyi sabotazhu ta pidpaliv majna polskih kolonistiv Za 1922 UVO zdijsnila 38 diversij na ob yektah promislovosti j transportu Rozvitok ruhu ukrayinskih nacionalistiv priviv do ob yednannya UVO ta nizki molodizhnih organizacij nacionalistiv v yedinu Organizaciyu ukrayinskih nacionalistiv Ustanovchij kongres OUN yakij vidbuvsya u Vidni z 28 sichnya do 3 lyutogo 1929 obrav Provid ukrayinskih nacionalistiv na choli z Ye Konovalcem uhvaliv statut ta osnovni pidvalini politichnoyi liniyi OUN Yiyi golovnoyu metoyu ogoloshuvalosya vstanovlennya na vsij ukrayinskij etnichnij teritoriyi Progoloshuvavsya kurs soyuzu z narodami yaki vorozhe vidnosyatsya do okupantiv Ukrayini Vid 1921 UVO zgodom OUN nalagodila spivpracyu zi specsluzhbami Nimechchini ta Litvi dlya pidgotovki bojovih kadriv finansuvannya j ozbroyennya nacionalistichnogo pidpillya Stanom na 1930 pidpilna merezha OUN skladalasya zi zven nizhchih lanok po 3 5 uchasnikiv ob yednanih u kushi abo stanici u naselenomu punkti 3 kushi utvoryuvali pidrajon 3 pidrajoni rajonnu organizaciyu dali jshli nadrajonni povitovi 75 80 selish ta okruzhni ekzekutivi shist za kilkistyu voyevodstv Pri Provodi ukrayinskih nacionalistiv bulo organizovano Vijskovij shtab yakij rozrobiv 1934 35 Naris planu vijskovih dij antipolskogo povstannya Krim soten aktiv sabotazhu napadiv na poshtovi zakladi j banki z metoyu ekspropriaciyi koshtiv pidpillya vchinilo 63 vbivstva polskih uryadovciv komunistiv a takozh miscevih ukrayinciv protivnikiv ekstremizmu Shirokogo rozgolosu nabuli vbivstva radyanskogo konsula u Lvovi O Majlova i polskogo ministra vnutrishnih sprav B Pyerackogo 1934 Pidpillya nacionalistichne 1939 1941Iz priyednannyam Zahidnoyi Ukrayini do URSR i pochatkom radyanizaciyi krayu yaka suprovodzhuvalasya represiyami deportaciyami pochavsya novij etap pidpilnoyi borotbi OUN Na period pidgotovki antiradyanskogo povstannya golovnim zavdannyami stavali rozbudova merezhi pidpillya stvorennya pozicij OUN v oficijnih ustanovah rozgortannya antiradyanskoyi propagandi rozviduvalna robota ta kontrrozviduvalnij zahist ruhu oporu diversijno teroristichna diyalnist tvorennya bojovih povstanskih zagoniv Koordinacijnim organom pidpilnoyi borotbi stav Krakivskij centr Provid OUN 10 bereznya 1940 bulo stvoreno Povstanskij shtab na choli z D Gricayem dlya kerivnictva pidgotovkoyu zbrojnogo povstannya Do kincya 1939 utvorena Krajova ekzekutiva KE OUN u Lvovi yaku ocholiv D Miron Yij pidporyadkovuvalisya okruzhni ekzekutivi piznishe provodi u Lvovi Stanislavi nini m Ivano Frankivsk Drogobichi Ternopoli Lucku Okruzhni provodi ob yednuvali po 3 5 nadrajonnih nadrajonni po 3 5 rajonnih ekzekutiv kotri podilyalisya na pidrajonni Do skladu okruzhnogo rajonnogo provodu vhodili providnik nach povstanskogo shtabu instruktor vijskovogo navchannya referenti iz rozvidki bezpeki zv yazku propagandi roboti z moloddyu Pidrajonni lanki vklyuchali po 4 5 stanichnih organizacij u naselenih punktah Na ci organizaciyi pokladalisya zavdannya pidtrimki mobilizacijnoyi gotovnosti 40 70 uchasnikiv majbutnogo povstannya zdobuttya zbroyi organizaciyi vijskovoyi pidgotovki ta zboru rozviduvalnoyi informaciyi Najnizhchoyu lankoyu buli zvena po 3 5 pidpilnikiv Pri pidpilli isnuvali molodizhnij rezerv Yunactvo ta okrema zhinocha merezha Do veresnya 1940 ruh oporu v regioni nalichuvav bl 5 5 tis aktivnih chleniv do 14 tis simpatikiv U serpni 1940 Povstanskij shtab poshiriv Yedinij generalnij plan povstannya Za planom zaprovadzhuvalisya vijsk shtabi operativnih teritorij na bazi yakih iz pochatkom bojovih dij rozgortalisya b povstanski polki U 1939 chervni 1941 NKVS URSR zahopiv pid chas antipovstanskih operacij 7 garmat 200 kulemetiv 18 tis gvintivok 7 tis granat Z 1 sichnya do 15 lyutogo 1941 v Zh Ukrayini NKVS URSR likvidovano 38 grup OUN 273 uchasniki zatrimano 747 nelegaliv ubito 82 ta poraneno 35 pidpilnikiv Zagalom 1940 41 organami i vijskami NKVS URSR i NKDB URSR vikrito kilka desyatkiv velikih nacionalistichnih organizacij na kordoni zatrimano ponad 400 emisariv likvidovano ponad 200 rozviduvalno diversijnih grup OUN sho namagalisya prorvatisya cherez kordon 2 j Velikij zbir OUN b 1941 rozrobiv instrukciyu z pidgotovki do vijni Borotba i diyalnist OUN pid chas vijni Politichni vkazivki v yakij pochatok bojovih dij proti Moskvi rozcinyuvavsya yak vidpravnij moment dlya rozbudovi nacionalnoyi derzhavnosti Na teritoriyi Polshi formuyutsya 3 pohidni grupi vlasni stvoryuvali i melnikivci Grupi zobov yazuvalisya vesti propagandu derzhavnogo vidrodzhennya Ukrayini stvoryuvati civilnu ukrayinsku administraciyu i policiyu V Politichnih vkazivkah Provodu banderivciv traven 1941 nagoloshuvalosya sho na pochatkovomu etapi vijni OUN rozbudovuye pidpilnu merezhu namagayetsya zahopiti administrativnij aparat gotuye svoyih chleniv vzyati kermo vsima vidami derzhavnogo zhittya Trivalo spivrobitnictvo OUN zi specsluzhbami Nimechchini yaki organizuvali ukrayinski navchalni tabori Stanom na traven 1941 v nih navchalosya do 700 800 banderivciv ta 120 150 melnikivciv Pidpillya nacionalistichne 1941 1945Pislya napadu Nimechchini na SRSR ounivski boyivki vijshovshi z pidpillya zavdavali udariv vidstupayuchim radyanskim vijskam koordinuyuchi diyi z nimeckim vijskovim komanduvannyam robili sprobi utverdzhuvati miscevi strukturi progoloshenogo 30 chervnya 1941 u Lvovi nezalezhnogo Ukrayinskogo derzhavnogo pravlinnya uryadu Aktivno tvorilasya organizacijna merezha OUN b Do oseni 1941 diyalo blizko 3300 stanic OUN iz 19 tis chleniv Pislya vidmovi zadovolniti vimogi okupantiv shodo skasuvannya progoloshennya vidnovlennya Ukrayinskoyi derzhavi z 15 veresnya 1941 provedeni masovi areshti prihilnikiv OUN b v Ukrayini ta na teritoriyi Tretogo rejhu bl 1500 osib do zhovtnya 1941 Na pochatku veresnya abver rozirvav oficijni stosunki z banderivcyami Direktiva policiyi bezpeki SD vid 25 listopada 1941 nakazuvala znishuvati banderivciv pid viglyadom grabizhnikiv Do pochatku 1942 nimci likviduvali 15 ta kinuli do konctaboriv 300 kerivnih funkcioneriv OUN Z kincya 1941 za rishennyam provodu OUN b stvoryuvalasya merezha konspirativnih organizacij u velikih mistah Nimechchini Avstriyi Polshi Chehiyi Slovachchini do 1943 rozgromlena nacistami Naprikinci veresnya na pochatku zhovtnya 1941 v s Soroki bilya Lvova vidbulasya 1 sha konferenciya kerivnogo skladu OUN b Bulo onovleno pidpilnij provid OUN b sho zaznav represij Pidpillya ocholiv M Lebed Virisheno perevesti bilshu chastinu kadriv do pidpillya ne vstupati u vidkritij konflikt iz nimcyami dlya zberezhennya sil dlya podalshoyi politichnoyi borotbi za stvoryuvati legalnu merezhu v administrativnih gromadskih i kulturno osvitnih ustanovah rozgortati antinimecku ta antiradyansku propagandu gotuvati vijskovi kadri nakopichuvati zbroyu Na vikonannya rishen konferenciyi bulo stvoreno Krajovij vijskovij shtab Rivnenskij i Lvivskij vijskovi krajovi shtabi zaprovadzheno 37 nelegalnih vijskovih shkil Na shodi i pivdni Ukrayini pohidni grupi OUN b stvorili pidpilni Kiyivskij i Pivdennij Dnipropetrovskij krajovi provodi sho ob yednuvali 14 oblasnih ta 30 okruzhnih provodiv zagalom do 1 tis uchasnikiv Zokrema Pivdennij provid OUN kerivniki Z Matla iz lita 1942 V Kuk podilyavsya na Zaporizkij Dnipropetrovskij ta Kirovogradskij oblasni okremi Dnipropetrovskij ta Odeskij miski provodi Oblasni provodi 50 100 aktivnih pidpilnikiv podilyalisya na 2 okruzhni ta rajonni Diyalnist ounivskogo pidpillya nabula aktivnosti na teritoriyi rumunskoyi zoni okupaciyi Transnistriyi Nelegali nacionalisti proyavlyali sebe v Mikolayevi Hersoni Odesi Chernivcyah zaznayuchi represij z boku rumunskoyi tayemnoyi policiyi Zagalom za nayavnimi danimi na okupovanij Tretim rajhom teritoriyi Ukrayini vnaslidok teroru gitlerivciv zaginuli 4756 chleniv OUN iz nih 621 u Kiyevi Z osoblivimi trudnoshami zitknulosya ukrayinske nacionalistichne pidpillya na teritoriyi t zv Zakerzonnya Holmshina Pidlyashshya V umovah krivavogo konfliktu mizh ukrayinskim i polskim naselennyam pidpilnim boyivkam OUN dovodilosya protistoyati pidpilnim oseredkam Armiyi Krajovoyi Provedena v kvitni 1942 2 ga konferenciya providnikiv banderivciv uhvalila bilsh radikalni rishennya Pri zberiganni kursu na uniknennya vidkritogo konfliktu z okupantami pripuskalasya mozhlivist zbrojnoyi borotbi za ukrayinsku derzhavnist v slushnij chas davalasya vkazivka pro tvorennya i rozbudovu vlasnih politichnih i vijskovih sil Za vkazivkoyu Provodu OUN b formuvalisya grupi samooboroni boyivki za shemoyu kush 3 sela 15 45 uchasnikiv povitova sotnya kurin 3 4 sotni Iz vihodom radyanskih vijsk iz pochatkom 1944 na teritoriyu Zahidnoyi Ukrayini posilivsya sprotiv zbrojnih pidpilnih oseredkiv OUN Iz 2 yi pol 1945 sili Ukrayinskoyi povstanskoyi armiyi postupovo zlivalisya z ozbroyenim pidpillyam OUN b Pidpillya diyalo v usih mistah i selah Galichini j Volini vikoristovuyuchi zazdalegid pidgotovleni pidzemni shovisha bazi prodovolstva j spirayuchis na pidtrimku znachnoyi chastini naselennya Aktivizaciyu zbrojnih vistupiv ounivskih pidpilnih boyivok sprichinili pochatok masovoyi primusovoyi kolektivizaciyi mobilizaciya trudovih resursiv do inshih regioniv URSR brutalni metodi radyanizaciyi v idejno duhovnij sferi Pidpillya nacionalistichne 1945 seredini 1950 h rrV osnovu taktiki pidpillya bulo pokladeno nastanovu pro zberezhennya politichnoyi i vijskovoyi revolyucijnoyi organizaciyi rozbudovu revolyucijno pidpilnih klitin u vsih seredovishah bagatogrannogo zhittya SSSR Taktichni zavdannya polyagali v zrivi politiki radyanizaciyi regionu metodami antiradyanskoyi propagandi i agitaciyi sabotazhi zahodiv rezhimu v socialno ekonomichnij sferi zdijsnenni silovih akcij Nagolos robivsya na minimizaciyi zitknen iz protivnikom zberezhenni vlasnoyi organizacijno kadrovoyi strukturi Vistrya borotbi obertalosya proti radyanskoyi administraciyi ta kolgospnogo budivnictva Istotni zmini vnosilisya do organizacijnoyi pobudovi 1945 46 skasovani oblasni povitovi j pidrajonni provodi zamist nih isnuvali kushovi organizaciyi sho ohoplyuvali kilka naselenih punktiv rozpusheno nizku galuzevih referentur vijskovu zhinochu Ukrayinskogo Chervonogo Hresta Yunactva gospodarsku Bulo zaprovadzheno specialnu referenturu zv yazku Osnovnimi vvazhalisya referenturi propagandi i sluzhbi bezpeki Teritorialna merezha pidpillya vklyuchala veliki krajovi provodi Galichina u skladi malih krajovih provodiv Zahid Karpati Stanislavska oblast Bukovina Zakarpattya ta Bug 2 Lvivska i Drogobicka oblasti Pivnichno zahidnih ukrayinskih zemel mali krajovi provodi Moskva Volinska i chastkovo Rivnenska oblasti pd rajoni Bilorusi Odesa Rivnenska i chastkovo Ternopilska oblasti ta Podillya okruzhni provodi 10 15 rajoniv nadrajonni provodi po 3 6 v okruzhnomu rajonni provodi po 3 5 v nadrajonnomu vvazhalisya providnoyu lankoyu nelegalnoyi merezhi kushovi po 2 4 v rajonnomu skladalisya zi stanichnih organizacij Krajovij provid Zakerzonnya pidporyadkovuvavsya Centralnomu provodovi Zaprovadzhuvalasya legalna sitka iz chleniv OUN ta simpatikiv kotri meshkali vidkrito zabezpechuvali borotbu pidpilnikiv Zbudovano shiroku merezhu bunkeriv shovish lishe za sichen kviten 1946 u Lvivskij oblasti v hodi operativno vijskovih operacij viyavleno 2517 bunkeriv liniyi konspirativnogo zv yazku Stanom na 1 grudnya 1946 diyalo 5 krajovih 17 okruzhnih 38 nadrajonnih 117 rajonnih provodiv do 1 listopada 1946 MDB URSR zareyestrovano v ramkah provodiv 2694 osobi okremih grup 1785 pidpilnikiv odinakiv 2151 osobu Do 1 sichnya 1950 chekisti zareyestruvali 4 krajovi 13 okruzhnih 33 nadrajonni 122 rajonni provodi 404 okremi grupi 144 legalni organizaciyi iz 3256 uchasnikami ta 812 nelegaliv odinakiv Trivalosti oporu spriyali rozgaluzhenist pidpilnoyi merezhi shiroka dopomoga naselennya popovnennya moloddyu nayavnist dosvidchenih kadriv zi stazhem pidpilnoyi roboti konspirativnist efektivnij kontrrozviduvalnij zahist pidpillya 1945 46 lideri OUN v Ukrayini R Shuhevich V Kuk M Arsenich O Gasin O Dyakiv R Kravchuk V Sidor P Fedun Poltava Z Tershakovec ta in virobili taktichni shemi Dazhbog konspiraciya ta zberezhennya kadriv legalna robota Oleg robota z moloddyu i Orlik tvorennya pidpillya na Shodi URSR Yihni polozhennya koriguvalisya nalezhno do potochnoyi situaciyi na naradah chleniv Provodu ta krajovih providnikiv 1945 49 v instrukciyah i propagandistskih dokumentah Velasya potuzhna antiradyanska propagandistska kampaniya Lishe organami MDB URSR bulo vikrito ponad 100 pidpilnih drukaren Naklad pidpilnih vidan lishe Drogobickogo oblasnogo provodu za zimu 1949 50 perevishiv 300 tis primirnikiv Uprodovzh 1944 52 pidpillyam zdijsneno 14 5 tis zbrojnih akcij ta diversij proti pracivnikiv organiv derzhavnoyi bezpeki i vnutrishnih sprav predstavnikiv partijnih i derzhavnih organiv vijskovosluzhbovciv organizatoriv kolgospiv uchiteliv gospodarnikiv yakih napravlyali dlya roboti v zahidnih oblastyah Vid teraktiv zaginulo ponad 30 tis osib sered nih majzhe 4 tis predstavnikiv organiv vladi Pidpilnij ruh na mezhi 1940 h 1950 h rr pishov na spad Znachno skorotilasya baza pidtrimki nelegaliv OUN chastina z yakih postupovo perehodila do kriminalnih proyaviv Pislya zagibeli 5 bereznya 1950 kerivnika OUN i UPA R Shuhevicha pidpilna borotba postupovo zgasala Ostannij kerivnik pidpillya V Kuk zahoplenij 23 travnya 1954 iz 1952 viddav rozporyadzhennya zberegti kadri formuvati molodizhnij rezerv pidtrimuvati zdatnist u razi vibuhu vijni perejti do shirokih diversijno teroristichnih dij nakazav vidijti vid teroru ta rozviduvalnoyi diyalnosti v interesah inozemnih specsluzhb Na mezhi 1952 53 pidpillya ostatochno rozpalosya na okremi provodi j grupi 1954 na operativnomu obliku perebuvalo do 70 nelegaliv Ostannij bij pidpilnikiv OUN stavsya 14 kvitnya 1960 na Ternopilshini Nacionalno vizvolnu ideologiyu ta dosvid diyalnosti pidpillya OUN namagalisya vikoristati nacional patriotichni organizaciyi v taborah miscyah uv yaznennya ta v period hrushovskoyi vidligi Lishe 1957 62 organi KDB pri RM URSR viyavili v Ukrayini 62 organizaciyi sho kvalifikuvalisya yak nacionalistichni Progresivna partiya Ukrayini Ukrayinskij nacionalnij komitet Ukrayinskij robitnicho selyanskij soyuz vizvolennya Soyuz borotbi ta inshi Dzherela ta literaturaVyedyenyeyev D V Pidpillya nacionalistichne v Ukrayini Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2011 T 8 Pa Prik S 243 ISBN 978 966 00 1142 7