Украї́нська радика́льна па́ртія (УРП; спершу Русько-Українська радикальна партія — РУРП, а з 1926 Українська соціалістично-радикальна партія — УСРП) — перша українська політична партія на території України, заснована 4 жовтня 1890 у Львові на базі радикальних молодіжних (драгоманівських) гуртків, що постали в Галичині в кінці 1870-х років під впливом Михайла Драгоманова.
Українська радикальна партія | |
---|---|
Країна | Україна |
Голова партії | Іван Франко |
Засновник | Драгоманов Михайло Петрович |
Дата заснування | 1890 |
Дата розпуску | 1950 |
Штаб-квартира | Львів |
Ідеологія | Народництво, Соціал-демократія, Лівий націоналізм, Соціалізм |
Кількість членів | приблизно 20 тис. чоловік |
Голови (лідери) партії: Іван Франко (до 1898), Михайло Павлик (до 1914), Микола Лагодинський (до 1919), Лев Бачинський (1930; довгий час найвпливовіший діяч УРП), Іван Макух.
Визначними членами партії були, крім згаданих: Іван Блажкевич, Кирило Трильовський (найпопулярніший її діяч), М.Коберський, , В.Лисий, Михайло Матчак, Осип Назарук (до 1922—1923), О.Павлів, І.Попович, Матвій Стахів, та інші.
З УРП (УСРП) були пов'язані визнані письменники: Василь Стефаник, Лесь Мартович, Осип Маковей, Денис Лукіянович.
Заснування
Заснована з ініціативи Івана Франка, Михайла Павлика, В'ячеслава Будзиновського, Євгена Левицького, (Северина Даниловича), Кирила Трильовського й інших на з'їзді, що відбувався 4-5 жовтня 1890 року у Львові під головуванням І.Франка.
З'їзд схвалив програму партії, яку підготували Іван Франко, Северин Данилович, Михайло Павлик.
РУРП була першою українською політичною партією європейського зразка — з суцільною програмою, масовою організацією і реєстрованим членством. В основу програми покладено етичний і науковий соціалізм на демократичній і кооперативній базі, людську гідність для всіх і всеукраїнську єдність (соборність всіх українських земель). Проголошувалася головна мета: пробудження свідомості мас, перетворення їх на політичну силу, з вимогами якої мусила би рахуватися влада.
Радикальний рух прагнув до секуляризації українського громадського й культурного життя та поборював (критикував) Українську греко-католицьку церкву й духовенство, яке тоді відігравало провідну роль в Галичині.
1890-і роки
У 1895 на IV з'їзді було прийнято Доповнення до Програми РУРП, в якому виголошувалося, що здійснення соціалістичних ідеалів можливе лише за умови якнайширшого самоуправління краю. На тому ж з'їзді РУРП склала під впливом (Юліана Бачинського) заяву про політичну самостійність українського народу.
1895 від неї обрано 3 послів до Галицького сейму, а 1897 — двох до віденського парламенту (Т.Окуневський, (Р.Яросевич)).
На з'їзді 1897 висунула постанову про підготову селянського страйку. У зв'язку з виборами УРП влаштувала масові селянські віча за загальне виборче право.
РУРП організувала селян і робітників, закладала кооперативи (народні спілки), проголошувала гасло політичної боротьби власними силами народу, виховувала діячів із селян і робітників, організувала жіноцтво. Мала виразно опозиційну програму до уряду та тодішніх народовців й успішно поборювала («нову еру»).
Драгоманов вважав заснування партії за передчасне, але погодився з доконаним фактом; інтенсивно співпрацюючи в радикальних органах, він своїм авторитетом формував ідейне обличчя УРП. Смерть Драгоманова (1895) приспішила процес диференціації в радикальному русі. З 1895 в партії змагалися три течії: соціалісти-народники (драгоманівці), соціалісти-марксисти і радикальні народовці. Цей процес згодом призвів до розламів в УРП.
Розлами
1899 з партії вийшли соціалісти-марксисти та радикальні народовці:
- Микола Ганкевич, Юліан Бачинський, (Роман Яросевич), (Семен Вітик) й інші заснували Українську соціал-демократичну партію
- Володимир Охримович, Євген Левицький, В'ячеслав Будзиновський, Теофіл Окуневський, Іван Франко й інші створили разом з більшістю народовців (Українську націонал-демократичну партію (НДП)).
РУРП стала фактично партією селян. Після УНДП вона була найсильнішою українською партією в Галичині; разом з УНДП утворила в українському політичному русі неофіційну двопартійну систему, в якій відігравала роль лівої опозиції щодо центристської УНДП.
У віденському парламенті вона отримала в 1901 р. мандати 2 послів, у 1907 і 1911 — 5 послів (Л.Бачинський, В.Стефаник, К.Трильовський, М.Лагодинський, П.Лаврук); у Галицькому сеймі (1913) — 6.
1904 — була прийнята нова програма РУРП.
У 1900-х роках завдяки діячам УРП (зокрема К.Трильовському) створено пожежно-руханкову організацію «Січ», а у 1913 — парамілітарне товариство Українські січові стрільці (УСС).
ЗУНР
З проголошенням ЗУНР УРП увійшла до Української Національної Ради; члени Державного Секретаріату від неї були: Дмитро Вітовський — секретар військових справ й Іван Макух — внутрішніх справ; Лев Бачинський був віцепрезидентом УНРади. Після занепаду української держави УРП створила коаліцію з (Українською народною трудовою партією) в Міжпартійній Раді у Львові.
Міжвоєнний період
На першому по війні (1 квітня 1923) і на наступних з'їздах доповнено програму, за якою УРП визначала себе як організацію працюючих мас України, що стоїть на соціалістичних позиціях, які прагне здійснити в українській незалежній державі з республіканським устроєм і владою всіх працюючих, та домагається соціалізації всіх засобів продукції. УРП відмежувалася від Української соціал-демократичної партії (УСДП), яка з 1923 орієнтувалася на радянську Україну.
1925 з'їзд УРП ухвалив постанову проти співпраці з українськими «буржуазними партіями», засудив колоніальну політику більшовиків супроти України, проголосив гасло: «Вся земля селянам без викупу».
У 1926, після приєднання до УРП волинської групи есерів, партія змінила назву на Українську соціалістично-радикальну партію, а в квітні 1931 вступила до .
Партія бойкотувала (спільно з усіма політичними організаціями Галичини) вибори до польського сейму 1922. До виборів 1928 пішла самостійно (здобула 11 мандатів до сейму і 3 до сенату), а 1930 виступила у виборах спільно з УНДО (поділ мандатів в пропорції 1:3); посли УРП творили в сеймі і сенаті окремий клуб. Дальші вибори УРП бойкотувала з причини недемократичності виборчої системи.
У 1934 партія мала 20 000 членів.
Сателітні організації
УРП заснувала свої організації — молоді («Каменярі») і (Союз українських працюючих жінок) — «Жіноча Громада»; під її впливом було видавництво і народний університет «Самоосвіта» (1930—1939); партійно-політичну літературу видавало видавництво «Громада» (1922—1939).
Пресові органи: («Народ») (1890—1895 і 1919), «Хлібороб» (1891—1895), «Громадський голос» (1895—1939, з перервами) та ін.
Післявоєнний період
По Другій світовій війні УСРП відновила 1946 свою діяльність на еміграції і 1948 взяла участь у створенні Української Національної Ради. 1950 об'єдналася з УСДП й іншими соціалістичними партіями в (Українську соціалістичну партію).
Лідерами УСРП на еміграції були Матвій Стахів, В. Лисий та ін.
Вшанування
Постановою № 184-VIII Верховної Ради України від 11 лютого 2015 року 125-річчя створення РУРП відзначалося на державному рівні
Див. також
Примітки
- . Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 8 червня 2016.
- Політика / Голос України.— К., № 29 (6033) за 18 лютого 2015.— С. 4
Джерела
- П. В. Шкраб'юк. Русько-Українська радикальна партія [ 9 липня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 401. — .
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Жан Поль Химка. Український соціялізм у Галичині (до розколу в Радикальній Партії 1899 р.) // Journal of Ukrainian Graduate Studies. Volume 4, Number 2. Canadian Institute of Ukrainian Studies, 1979.
- Badeni J. Radykali ruscy. — Krakow 1896
- Левинський В. Нарис розвитку українського робітничого руху в Галичині. — К., 1914
- Возняк М. Іван Франко в добі радикалізму // ж. «Україна», кн. 6. — К., 1926
- Макух І. На народній службі. — Детройт, 1958
- Ryszard Tomczyk, Rusko-Ukraińska Partia Radykalna 1890—1914, Szczecin 2007,
- Ryszard Tomczyk, Radykałowie i socjaldemokraci. Miejsce i rola lewicy w ukraińskim obozie narodowym w Galicji 1890—1914, Szczecin 2007,
- Ryszard Tomczyk, Ukraińska Partia Radykalna w II Rzeczypospolitej 1918—1926, Szczecin 2007,
- Яковлєв Ю. Русько-Українська радикальна партія на Перемишльщині (1890-ті рр.): основні напрями діяльності // Другий Міжнародний науковий Славістичний колоквіум, присвячений пам'яті члена-кореспондента НАН України, доктора історичних наук, професора Павла Степановича Соханя, 18 листопада 2015 р. (м. Київ). — С. 209—230.
- Яковлєв Ю. Русько-Українська радикальна партія на Мостищині (1890-ті рр.): діяльність місцевого осередку // Історичні пам'ятки Галичини. Матеріали VI-ї краєзнавчої конференції (4. ІІІ. 2016). — Львів, 2016. — С. 289—297.
- Яковлєв Ю. Між наукою та політикою: Михайло Грушевський і Русько-Українська радикальна партія (1894—1899) // Symposium historiographicum Czercasiensium = Черкаський історіографічний симпозіум / За ред. В. Масненка. — Т. І (Присвячений 150-річчю від дня народження Михайла Грушевського). — Черкаси, 2016. — С. 186—210.
- Яковлєв Ю. Жіноче питання в діяльності Русько-Української радикальної партії (1890-ті рр.) // Ucraina Magna. - К., 2017. - Vol. II: Українська жінка у іншонаціональному середовищі: побутовий та громадянський вияви / За заг. ред. В. Піскун; упоряд. Д. Гордієнко та Ю. Горбач. - С. 113 - 143.
- Яковлєв Ю. Часопис “Радикал” як джерело вивчення діяльності Русько-Української радикальної партії (1895–1896) // Український історичний збірник. – К., 2018. – Вип. 20. – С. 241–269.
Посилання
- Українська радикальна партія // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1955. — 1000 екз.
- Програма Руско-украінскоі радикальноі партіі. // Народ, 15.10.1890 [ 6 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Програма Русько-української радикальної партії 1890 р. [ 23 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- О програмі руско-україньскої радикальної партії. // Дѣло, 20.10.1890 [ 6 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- М.Павлик. На дорогу. // Народ, 01.11.1890 [ 11 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Северин Данилович. Самостійність «Діла» перед людскою культурою. // Народ, 01.11.1890 [ 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- М.Павлик. Наші селяне й радикалізм. // Народ, 01.12.1890 [ 6 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- «Радикали» против народовцїв. // Дѣло, 23.12.1890 [ 6 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Интриги противників нашої идеї. // Дѣло, 23.04.1891 [ 19 травня 2016 у Wayback Machine.]
- Українська (Русько-українська) радикальна партія // Електронна бібліотека України. Енциклопедія [ 5 травня 2014 у Wayback Machine.]
- Ігор Мельник. Перша політична партія в Україні // Zbruch, 18.10.2015 [ 6 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Ігор Мельник. Річниця першої «Січі» // Zbruch, 05.05.2015 [ 6 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Євген Нахлік. Іван Франко і Радикальна партія // Zbruch, 07.06.2016 [ 18 червня 2016 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет