Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Фе́дір Іва́нович Тю́тчев (23 листопада (5 грудня) 1803, село Овстуг, нині Жуковського району Брянської області Росії — 15 (27) липня 1873, Царське Село, тепер місто Пушкін Ленінградської області Росії) — російський дипломат, пропагандист, публіцист і поет.
| Тютчев Федір Іванович | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Фёдор Иванович Тютчев | ||||
 | ||||
| Народився | 23 листопада (5 грудня) 1803 с. Овстуг, Орловська губернія, Російська імперія | |||
| Помер | 15 (27) липня 1873 (69 років) Царське Село, Російська імперія | |||
| Поховання | Новодівочий цвинтар | |||
| Громадянство |  Російська імперія | |||
| Діяльність | поет, дипломат | |||
| Alma mater | Історико-філологічний факультет Московського державного університету[d] | |||
| Заклад | Петербурзька академія наук | |||
| Мова творів | російська | |||
| Роки активності | 1813-1873 | |||
| Напрямок | романтизм | |||
| Жанр | лірика | |||
| Членство | Петербурзька академія наук | |||
| Рід | d | |||
| Батько | d | |||
| Мати | d | |||
| Брати, сестри | d і d | |||
| У шлюбі з | Тютчева Елеонора Федорівна і Пфефель Ернестіна | |||
| Діти | d, d, d, d, d і d | |||
| Нагороди |    | |||
| | ||||
 Тютчев Федір Іванович у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Життєпис
Федір Тютчев народився у садибі Овстуг Брянського повіту Орловської губернії у давній дворянській родині. Його дитинство минуло в садибі Овстузі, у Москві та підмосковному маєтку Троїцьке. У сім'ї панував патріархальний поміщицький побут. Тютчев, рано виявивши нахили до навчання, здобув добру домашню освіту. Його вихователем був поет і перекладач С. Раїч (1792—1855), який познайомив Тютчева з творами античності та класичної італійської літератури. У 12 років майбутній поет під керівництвом свого вчителя перекладав Горація і писав, наслідуючи його, оди. За оду «На новий 1816 рік» у 1818 р. був удостоєний звання співробітника Товариства любителів російської словесності. У «Працях» Товариства у 1819 р. був уперше опублікований його твір — вільний переспів «Послання» Горація до Мецената.
У 1819 р. Тютчев вступив на відділ словесності Московського університету. За роки навчання зблизився з М. Погодіним, В. Одоєвським. У той час почали формуватися його слов'янофільські нахили. Будучи студентом, Тютчев писав і вірші. 1821 р. закінчив університет і отримав місце в Колегії іноземних справ у Петербурзі. У 1822 р. його призначили позаштатним чиновником російської дипломатичної місії у Мюнхені.
У Мюнхені Тютчев як дипломат, аристократ і літератор опинився у центрі культурного життя одного з найбільших міст Європи. Вивчав романтичну поезію і німецьку філософію, зблизився з Ф. Шеллінґом, подружився з Г. Гейне. Переклав російською мовою вірші Гейне (перший із російських поетів), Й. К. Ф. Шиллера, Й. В. Ґете та інших німецьких поетів. Власні вірші Тютчев публікував у російському журналі «Галатея» і альманасі «Північна ліра» («Северная лира»).
У 1830—1840 pp. були створені шедеври філософської лірики Тютчева «Silentium!» (1830), «He те, що мислите, природа…» («Не то, что мните вы, природа…», 1836), «Про що так віє вітровій?..» («О чем ты воешь, ветр ночной?..», 1836) та ін. У віршах про природу була очевидною головна особливість тютчевської творчості на цю тему: єдність зображення природи і думки про неї, філософсько-символічний зміст пейзажу, олюдненість, одухотвореність природи: Не те, що мислите, природа: Не зліпок, не бездушна твар —В ній є душа, в ній є свобода, В ній мова є й любові жар…(«Не те, що мислите, природа», тут і далі пер. Р. Ладики)У 1836 р. у пушкінському журналі «Современник» за рекомендацією Т. Вяземського і В. Жуковського була опублікована збірка з 24 віршів «Вірші, надіслані з Німеччини» («Стихи, присланные из Германии»), підписана «Ф. Т.». Ця публікація стала етапною у його літературній долі, принесла йому визнання. На загибель О. Пушкіна Т. відгукнувся пророчими рядками: «Тебе, немов кохання перше, // Росії серце не забуде» («29-е січня 1837»).
У 1826 р. Тютчев одружився з Елеонорою Петерсон, потім захопився [de] (їй він присвятив кілька віршів, серед яких — відомий романс «Я вас зустрів — і все минуле…» («Я встретил вас — и все былое…», 1870). Роман з Ернестіною Денберг виявився настільки скандальним, що Тютчева перевели із Мюнхена у Турин. Тютчев важко пережив смерть дружини (1838), проте незабаром одружився з Денберг, самовільно виїхавши для вінчання у Швейцарію. При цьому, тікаючи з Турина, Тютчев загубив секретні шифри. За це його звільнили з дипломатичної служби і позбавили звання камергера.
Прагнучи повернутися на службу, він звернувся по допомогу до своєї колишньої коханої Амалії (що на той час вже мала прізвище Крюденер), яка звела його з шефом жандармів і начальником III відділу імператорської канцелярії Олександром Бенкендорфом. Щоб запевнити Бенкендорфа у своєму незмінному патріотизмі, Тютчев запропонував йому план організації російської пропаганди в Європі. План швидко перетворився на меморандум на ім'я імператора.
Микола I пропозиції Тютчева підтримав і навіть заплатив йому 6 тисяч рублів. Однак узгодження затягнулися. З 1843 р., Тютчев почав розміщувати в європейських газетах статті панславістського спрямування, підготовлені ним особисто — серед яких були «Росія і Німеччина», «Росія і Революція» та «Папство і римське питання» тощо, Одначасно Тютчев працював над книгою «Росія і Захід». Метою Росії він вважав утвердження в кордонах «від Нілу до Неви, від Ельби до Китаю».
Упродовж кількох років Федір Тютчев залишався у Німеччині, а в 1844 р. повернувся у Росію.
Політичні погляди Тютчева були прихильно зустрінуті імператором Миколою І. Автору повернули звання камергера, у 1848 р. він отримав посаду у міністерстві іноземних справ у Петербурзі, у 1858 р. його призначили головою Комітету іноземної цензури. У Петербурзі Тютчев одразу ж став помітною постаттю суспільного життя. Сучасники відзначали його блискучий розум, почуття гумору, талант співрозмовника. Його епіграми, жарти й афоризми були надзвичайно популярними. У 1850 р. у «Современнику» була опублікована стаття М. Некрасова, в якій він зарахував вірші Тютчева до найяскравіших явищ у російській поезії та поставив Тютчева в один ряд з О. Пушкіним і М. Лермонтовим. У 1854 р. у додатку до «Современника» були опубліковані 92 вірші Тютчева, а потім видана його перша поетична збірка (1854) під редакцією І. Тургенєва. Л. Толстой називав Тютчева «одним із тих нещасних людей, які значно вищі за натовп, у якому живуть, і тому завжди самотні».
Поезія Тютчева означувалася дослідниками як філософська лірика, в якій, за висловом Тургенєва, думка «ніколи не постає перед читачем оголеною і відстороненою, але завжди зливається з образом, взятим зі світу душі чи природи, про-сякається ним, і проникає у нього нероздільно і нерозривно». Повною мірою ця особливість його лірики виявилася у віршах «Видиво» («Видение», 1829), «День і ніч» («День и ночь», 1839) та ін.
Слов'янофільські погляди Тютчева продовжували зміцнюватися, хоча після поразки Росії у Кримській війні він почав бачити завдання слов'янофільства не в політичному, а в духовному єднанні. Суть свого розуміння Росії поет висловив у вірші «Умом Росії не збагнуть…» («Умом Россию не понять…», 1866): Умом Росії не збагнуть, Аршином спільним не обмірять: У неї особлива суть —В Росію можна тільки вірить. Та поміж тим його погляди, його спосіб життя були європейськими: він був світською людиною, не любив сільського життя, не надавав великої ваги православним обрядам.
Як і все своє життя, у зрілі роки Тютчев був пристрасною людиною. У 1850 р., уже одружений, батько сімейства, він закохався у 24-річну О. Денісьєву, котра була майже ровесницею його доньок. Публічний зв'язок між ними, упродовж якого Тютчев не залишав сім'ю, тривав 14 років, у них народилося троє дітей. Суспільство сприйняло це як скандал, від Денисьєвої відрікся батько, її викреслили зі світського життя. Усе це спричинило у неї важкий нервовий розлад, а у 1864 р. вона померла від туберкульозу. Вражений смертю коханої жінки, Тютчев створив «денисьєвський цикл» — вершину інтимної лірики. До нього ввійшли вірші «О, як же ми убивчо любим…» («О, как убийственно мы любим…», 1851), «Я очі знав, — о, що за очі!..» («Я очи знал, — о, эти очи!..», 1852), «Остання любов» («Последняя любовь», 1851—1854), «Напередодні річниці 4 серпня 1865 р.»(«Накануне годовщины 4 августа 1865 г.», 1865). Кохання, оспіване у цих віршах як найвище, дане людині Богом, як «і блаженство, і безнадія», стало для поета символом людського життя загалом — страждань і захоплення, надії і відчаю, минущості того єдиного, що доступне людині, — земного щастя. У «денисьєвському циклі» любов постає як «фатальний поєдинок» двох сердець: О, як на схилі наших днівМи любим ніжно і марновірно…Прощальні світить хай вогніЛюбов остання, зоря вечірня! Тінь охопила небокрай, Лиш десь на заході видно сіяння, —Вечірній дню, зажди, не поспішай, Тривай, тривай, зачарування. Нехай міліє в жилах кров, Та ніжність в серці не міліє…Моя остання ти любов! Моє блаженство й безнадія («Остання любов»). Після смерті Денисьєвої, в якій він звинувачував себе, Тютчев поїхав до сім'ї за кордон. Рік провів у Женеві та Ніцці, але, повернувшись у Росію (1865), йому довелося пережити смерть двох дітей від Денисьєвої, потім — матері.
За цими трагедіями були й інші — смерть ще одного сина, єдиного брата, доньки. Жах перед невмолимою смертю звучить у вірші «Мій брате, мій супутник у житті…» («Брат, столько лет сопутствовавший мне…», 1870), у рядках якого поет передчуває свою «фатальну чергу».
Помер Федір Тютчев у Царському Селі 15 липня 1873 р.
Творчість
Ранні вірші створював у руслі поетичної традиції XVIII століття. У 1830-х роках у його віршах сильними є традиції європейського (особливо німецького) романтизму. Це філософська (медитативна) лірика, основні теми якої: міркування про світобудову, людську долю, природу. У 40-ві роки написав кілька політичних статей, присвячених проблемі взаємин Росії та Західної цивілізації. У 1850-х роках Тютчев створив низку пронизливих любовних віршів, у яких кохання осмислюється як трагедія. Ці вірші пізніше об'єднані в так званий «денисьєвский цикл», присвячений коханій жінці поета Олені Денисьєвій. У 1860-1870-і роки у творчості Тютчева переважали політичні вірші.
Один із найвідоміших віршів: «Silentium!» — гіркий заклик до мовчання, жаль про те, що одна людина ніколи не зможе до кінця зрозуміти іншу. Рядок «Думка висловлена є неправда» (в оригіналі — «Мысль изреченная есть ложь») — один із часто цитованих афоризмів Тютчева, поряд із «Розумом Росію не зрозуміти» і «Нам не дано вгадати, як слово наше відгукнеться».
Першим науковим виданням поетичної, публіцистичної та епістолярної спадщини Тютчева став шеститомник «Повне зібрання творів і листи» (рос. «Полное собрание сочинений и письма»), виданий до 200-річчя з дня народження поета в 2002—2004 роках у Москві. До першого тому увійшли вірші 1813—1849 років, до другого — вірші 1850—1873 років, до третього — публіцистичні твори. Останні три томи відведено листам: відповідно 1820—1849, 1850—1859 та 1860—1873 років.
Українською мовою вірші Тютчева перекладали Павло Грабовський, Максим Рильський та ін.
Тютчев і Пушкін
У 1920-х роках Ю. Н. Тинянов висунув теорію про те, що Тютчев і Пушкін належать до настільки різних напрямків російської літератури, що ця різниця виключає навіть визнання одного поета іншим. Пізніше така версія була оскаржена, і обгрунтовано (у тому числі документально), що Пушкін цілком усвідомлено помістив вірші Тютчева в «Современнике», наполягав перед цензурою на заміні виключених строф вірша «Не те, що мислете ви, природа …» рядами крапок, вважаючи неправильним ніяк не позначати відкинуті рядки, і в цілому ставився до творчості Тютчева дуже співчутливо.
Проте, поетична образність Тютчева і Пушкіна справді має серйозні відмінності. Н. В. Корольова формулює різницю так: "Пушкін малює людину, що живе кипучим, реальним, часом навіть буденним життям, Тютчев — людину поза буднів, іноді навіть поза реальністю, вбирає в себе красу природи і вклоняється перед нею, сумує перед «глухими часу стогонами» ".
Тютчев присвятив Пушкіну два вірші: «До оди Пушкіна на Вільність» і «29 січня 1837 року», останнє з яких кардинально відрізняється від творів інших поетів на смерть Пушкіна відсутністю прямих пушкінських ремінісценцій і архаїзованою мовою в своїй стилістиці.
Вшанування
На честь Тютчева названо астероїд головного поясу, відкритий 3 жовтня 1981 року.
1982 року в Москві у видавництві «Советский писатель» побачив світ роман Юрія Когінова «Віща душа», присвячений Тютчеву. Цей роман, суттєво допрацьований, перевидано 1998 року в серії «Російські письменники в романах» під назвою «Пристрасть таємна».
У 2003 році був знятий фільм Кохання і правда Федора Тютчева — фільм Наталії Бондарчук. Знятий за мотивами книги Вадима Кожинова «Пророк у своїй вітчизні Федір Тютчев» із використанням робіт Світлани Долгополової та Катерини Полтанової.
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Олексій Мустафін. Культур-дилери. Кілька слів про те, як Європу «закохували» в Росію. Еспресо. 2024-01-26.
- Коротко об авторе // Когинов Юрий. Страсть тайная: Роман / Юрий Когинов. — Москва: АРМАДА, 1998. — С.474.
Література
- Капустін В. О. Тютчев Федір Іванович / В. О. Капустін // Українська радянська енциклопедія. — 2-е видання. — Т.11. — Книга 1. — К., 1984. — С.418.
- Чагин Г. В. Федор Иванович Тютчев (185 лет со дня рождения) / Геннадий Чагин. — Москва: Знание, 1988. — 64 с. — (Новое в жизни, науке, технике. Серия «Литература»; № 8).
- Корольова Н. В. Тютчев и Пушкін [ 9 березня 2018 у Wayback Machine.]
Посилання
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Тютчев Федір Іванович |
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тютчев Федір Іванович |
- Тютчевіана [ 17 серпня 2017 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Tyutchev Fe dir Iva novich Tyu tchev 23 listopada 5 grudnya 1803 18031205 selo Ovstug nini Zhukovskogo rajonu Bryanskoyi oblasti Rosiyi 15 27 lipnya 1873 Carske Selo teper misto Pushkin Leningradskoyi oblasti Rosiyi rosijskij diplomat propagandist publicist i poet Tyutchev Fedir Ivanovichros Fyodor Ivanovich TyutchevNarodivsya23 listopada 5 grudnya 1803 1803 12 05 s Ovstug Orlovska guberniya Rosijska imperiyaPomer15 27 lipnya 1873 1873 07 27 69 rokiv Carske Selo Rosijska imperiyaPohovannyaNovodivochij cvintarGromadyanstvoRosijska imperiyaDiyalnistpoet diplomatAlma materIstoriko filologichnij fakultet Moskovskogo derzhavnogo universitetu d ZakladPeterburzka akademiya naukMova tvorivrosijskaRoki aktivnosti1813 1873NapryamokromantizmZhanrlirikaChlenstvoPeterburzka akademiya naukRiddBatkodMatidBrati sestrid i dU shlyubi zTyutcheva Eleonora Fedorivna i Pfefel ErnestinaDitid d d d d i dNagorodi Tyutchev Fedir Ivanovich u Vikishovishi Vislovlyuvannya u Vikicitatah Roboti u Vikidzherelah Gerb rodini TyutchevaZhittyepisFedir Tyutchev narodivsya u sadibi Ovstug Bryanskogo povitu Orlovskoyi guberniyi u davnij dvoryanskij rodini Jogo ditinstvo minulo v sadibi Ovstuzi u Moskvi ta pidmoskovnomu mayetku Troyicke U sim yi panuvav patriarhalnij pomishickij pobut Tyutchev rano viyavivshi nahili do navchannya zdobuv dobru domashnyu osvitu Jogo vihovatelem buv poet i perekladach S Rayich 1792 1855 yakij poznajomiv Tyutcheva z tvorami antichnosti ta klasichnoyi italijskoyi literaturi U 12 rokiv majbutnij poet pid kerivnictvom svogo vchitelya perekladav Goraciya i pisav nasliduyuchi jogo odi Za odu Na novij 1816 rik u 1818 r buv udostoyenij zvannya spivrobitnika Tovaristva lyubiteliv rosijskoyi slovesnosti U Pracyah Tovaristva u 1819 r buv upershe opublikovanij jogo tvir vilnij perespiv Poslannya Goraciya do Mecenata U 1819 r Tyutchev vstupiv na viddil slovesnosti Moskovskogo universitetu Za roki navchannya zblizivsya z M Pogodinim V Odoyevskim U toj chas pochali formuvatisya jogo slov yanofilski nahili Buduchi studentom Tyutchev pisav i virshi 1821 r zakinchiv universitet i otrimav misce v Kolegiyi inozemnih sprav u Peterburzi U 1822 r jogo priznachili pozashtatnim chinovnikom rosijskoyi diplomatichnoyi misiyi u Myunheni U Myunheni Tyutchev yak diplomat aristokrat i literator opinivsya u centri kulturnogo zhittya odnogo z najbilshih mist Yevropi Vivchav romantichnu poeziyu i nimecku filosofiyu zblizivsya z F Shellingom podruzhivsya z G Gejne Pereklav rosijskoyu movoyu virshi Gejne pershij iz rosijskih poetiv J K F Shillera J V Gete ta inshih nimeckih poetiv Vlasni virshi Tyutchev publikuvav u rosijskomu zhurnali Galateya i almanasi Pivnichna lira Severnaya lira U 1830 1840 pp buli stvoreni shedevri filosofskoyi liriki Tyutcheva Silentium 1830 He te sho mislite priroda Ne to chto mnite vy priroda 1836 Pro sho tak viye vitrovij O chem ty voesh vetr nochnoj 1836 ta in U virshah pro prirodu bula ochevidnoyu golovna osoblivist tyutchevskoyi tvorchosti na cyu temu yednist zobrazhennya prirodi i dumki pro neyi filosofsko simvolichnij zmist pejzazhu olyudnenist oduhotvorenist prirodi Ne te sho mislite priroda Ne zlipok ne bezdushna tvar V nij ye dusha v nij ye svoboda V nij mova ye j lyubovi zhar Ne te sho mislite priroda tut i dali per R Ladiki U 1836 r u pushkinskomu zhurnali Sovremennik za rekomendaciyeyu T Vyazemskogo i V Zhukovskogo bula opublikovana zbirka z 24 virshiv Virshi nadislani z Nimechchini Stihi prislannye iz Germanii pidpisana F T Cya publikaciya stala etapnoyu u jogo literaturnij doli prinesla jomu viznannya Na zagibel O Pushkina T vidguknuvsya prorochimi ryadkami Tebe nemov kohannya pershe Rosiyi serce ne zabude 29 e sichnya 1837 U 1826 r Tyutchev odruzhivsya z Eleonoroyu Peterson potim zahopivsya de yij vin prisvyativ kilka virshiv sered yakih vidomij romans Ya vas zustriv i vse minule Ya vstretil vas i vse byloe 1870 Roman z Ernestinoyu Denberg viyavivsya nastilki skandalnim sho Tyutcheva pereveli iz Myunhena u Turin Tyutchev vazhko perezhiv smert druzhini 1838 prote nezabarom odruzhivsya z Denberg samovilno viyihavshi dlya vinchannya u Shvejcariyu Pri comu tikayuchi z Turina Tyutchev zagubiv sekretni shifri Za ce jogo zvilnili z diplomatichnoyi sluzhbi i pozbavili zvannya kamergera Pragnuchi povernutisya na sluzhbu vin zvernuvsya po dopomogu do svoyeyi kolishnoyi kohanoyi Amaliyi sho na toj chas vzhe mala prizvishe Kryudener yaka zvela jogo z shefom zhandarmiv i nachalnikom III viddilu imperatorskoyi kancelyariyi Oleksandrom Benkendorfom Shob zapevniti Benkendorfa u svoyemu nezminnomu patriotizmi Tyutchev zaproponuvav jomu plan organizaciyi rosijskoyi propagandi v Yevropi Plan shvidko peretvorivsya na memorandum na im ya imperatora Mikola I propoziciyi Tyutcheva pidtrimav i navit zaplativ jomu 6 tisyach rubliv Odnak uzgodzhennya zatyagnulisya Z 1843 r Tyutchev pochav rozmishuvati v yevropejskih gazetah statti panslavistskogo spryamuvannya pidgotovleni nim osobisto sered yakih buli Rosiya i Nimechchina Rosiya i Revolyuciya ta Papstvo i rimske pitannya tosho Odnachasno Tyutchev pracyuvav nad knigoyu Rosiya i Zahid Metoyu Rosiyi vin vvazhav utverdzhennya v kordonah vid Nilu do Nevi vid Elbi do Kitayu Uprodovzh kilkoh rokiv Fedir Tyutchev zalishavsya u Nimechchini a v 1844 r povernuvsya u Rosiyu Politichni poglyadi Tyutcheva buli prihilno zustrinuti imperatorom Mikoloyu I Avtoru povernuli zvannya kamergera u 1848 r vin otrimav posadu u ministerstvi inozemnih sprav u Peterburzi u 1858 r jogo priznachili golovoyu Komitetu inozemnoyi cenzuri U Peterburzi Tyutchev odrazu zh stav pomitnoyu postattyu suspilnogo zhittya Suchasniki vidznachali jogo bliskuchij rozum pochuttya gumoru talant spivrozmovnika Jogo epigrami zharti j aforizmi buli nadzvichajno populyarnimi U 1850 r u Sovremenniku bula opublikovana stattya M Nekrasova v yakij vin zarahuvav virshi Tyutcheva do najyaskravishih yavish u rosijskij poeziyi ta postaviv Tyutcheva v odin ryad z O Pushkinim i M Lermontovim U 1854 r u dodatku do Sovremennika buli opublikovani 92 virshi Tyutcheva a potim vidana jogo persha poetichna zbirka 1854 pid redakciyeyu I Turgenyeva L Tolstoj nazivav Tyutcheva odnim iz tih neshasnih lyudej yaki znachno vishi za natovp u yakomu zhivut i tomu zavzhdi samotni Poeziya Tyutcheva oznachuvalasya doslidnikami yak filosofska lirika v yakij za vislovom Turgenyeva dumka nikoli ne postaye pered chitachem ogolenoyu i vidstoronenoyu ale zavzhdi zlivayetsya z obrazom vzyatim zi svitu dushi chi prirodi pro syakayetsya nim i pronikaye u nogo nerozdilno i nerozrivno Povnoyu miroyu cya osoblivist jogo liriki viyavilasya u virshah Vidivo Videnie 1829 Den i nich Den i noch 1839 ta in Slov yanofilski poglyadi Tyutcheva prodovzhuvali zmicnyuvatisya hocha pislya porazki Rosiyi u Krimskij vijni vin pochav bachiti zavdannya slov yanofilstva ne v politichnomu a v duhovnomu yednanni Sut svogo rozuminnya Rosiyi poet visloviv u virshi Umom Rosiyi ne zbagnut Umom Rossiyu ne ponyat 1866 Umom Rosiyi ne zbagnut Arshinom spilnim ne obmiryat U neyi osobliva sut V Rosiyu mozhna tilki virit Ta pomizh tim jogo poglyadi jogo sposib zhittya buli yevropejskimi vin buv svitskoyu lyudinoyu ne lyubiv silskogo zhittya ne nadavav velikoyi vagi pravoslavnim obryadam Yak i vse svoye zhittya u zrili roki Tyutchev buv pristrasnoyu lyudinoyu U 1850 r uzhe odruzhenij batko simejstva vin zakohavsya u 24 richnu O Denisyevu kotra bula majzhe rovesniceyu jogo donok Publichnij zv yazok mizh nimi uprodovzh yakogo Tyutchev ne zalishav sim yu trivav 14 rokiv u nih narodilosya troye ditej Suspilstvo sprijnyalo ce yak skandal vid Denisyevoyi vidriksya batko yiyi vikreslili zi svitskogo zhittya Use ce sprichinilo u neyi vazhkij nervovij rozlad a u 1864 r vona pomerla vid tuberkulozu Vrazhenij smertyu kohanoyi zhinki Tyutchev stvoriv denisyevskij cikl vershinu intimnoyi liriki Do nogo vvijshli virshi O yak zhe mi ubivcho lyubim O kak ubijstvenno my lyubim 1851 Ya ochi znav o sho za ochi Ya ochi znal o eti ochi 1852 Ostannya lyubov Poslednyaya lyubov 1851 1854 Naperedodni richnici 4 serpnya 1865 r Nakanune godovshiny 4 avgusta 1865 g 1865 Kohannya ospivane u cih virshah yak najvishe dane lyudini Bogom yak i blazhenstvo i beznadiya stalo dlya poeta simvolom lyudskogo zhittya zagalom strazhdan i zahoplennya nadiyi i vidchayu minushosti togo yedinogo sho dostupne lyudini zemnogo shastya U denisyevskomu cikli lyubov postaye yak fatalnij poyedinok dvoh serdec O yak na shili nashih dnivMi lyubim nizhno i marnovirno Proshalni svitit haj vogniLyubov ostannya zorya vechirnya Tin ohopila nebokraj Lish des na zahodi vidno siyannya Vechirnij dnyu zazhdi ne pospishaj Trivaj trivaj zacharuvannya Nehaj miliye v zhilah krov Ta nizhnist v serci ne miliye Moya ostannya ti lyubov Moye blazhenstvo j beznadiya Ostannya lyubov Pislya smerti Denisyevoyi v yakij vin zvinuvachuvav sebe Tyutchev poyihav do sim yi za kordon Rik proviv u Zhenevi ta Nicci ale povernuvshis u Rosiyu 1865 jomu dovelosya perezhiti smert dvoh ditej vid Denisyevoyi potim materi Za cimi tragediyami buli j inshi smert she odnogo sina yedinogo brata donki Zhah pered nevmolimoyu smertyu zvuchit u virshi Mij brate mij suputnik u zhitti Brat stolko let soputstvovavshij mne 1870 u ryadkah yakogo poet peredchuvaye svoyu fatalnu chergu Pomer Fedir Tyutchev u Carskomu Seli 15 lipnya 1873 r TvorchistRanni virshi stvoryuvav u rusli poetichnoyi tradiciyi XVIII stolittya U 1830 h rokah u jogo virshah silnimi ye tradiciyi yevropejskogo osoblivo nimeckogo romantizmu Ce filosofska meditativna lirika osnovni temi yakoyi mirkuvannya pro svitobudovu lyudsku dolyu prirodu U 40 vi roki napisav kilka politichnih statej prisvyachenih problemi vzayemin Rosiyi ta Zahidnoyi civilizaciyi U 1850 h rokah Tyutchev stvoriv nizku pronizlivih lyubovnih virshiv u yakih kohannya osmislyuyetsya yak tragediya Ci virshi piznishe ob yednani v tak zvanij denisyevskij cikl prisvyachenij kohanij zhinci poeta Oleni Denisyevij U 1860 1870 i roki u tvorchosti Tyutcheva perevazhali politichni virshi Odin iz najvidomishih virshiv Silentium girkij zaklik do movchannya zhal pro te sho odna lyudina nikoli ne zmozhe do kincya zrozumiti inshu Ryadok Dumka vislovlena ye nepravda v originali Mysl izrechennaya est lozh odin iz chasto citovanih aforizmiv Tyutcheva poryad iz Rozumom Rosiyu ne zrozumiti i Nam ne dano vgadati yak slovo nashe vidguknetsya Pershim naukovim vidannyam poetichnoyi publicistichnoyi ta epistolyarnoyi spadshini Tyutcheva stav shestitomnik Povne zibrannya tvoriv i listi ros Polnoe sobranie sochinenij i pisma vidanij do 200 richchya z dnya narodzhennya poeta v 2002 2004 rokah u Moskvi Do pershogo tomu uvijshli virshi 1813 1849 rokiv do drugogo virshi 1850 1873 rokiv do tretogo publicistichni tvori Ostanni tri tomi vidvedeno listam vidpovidno 1820 1849 1850 1859 ta 1860 1873 rokiv Ukrayinskoyu movoyu virshi Tyutcheva perekladali Pavlo Grabovskij Maksim Rilskij ta in Tyutchev i PushkinU 1920 h rokah Yu N Tinyanov visunuv teoriyu pro te sho Tyutchev i Pushkin nalezhat do nastilki riznih napryamkiv rosijskoyi literaturi sho cya riznicya viklyuchaye navit viznannya odnogo poeta inshim Piznishe taka versiya bula oskarzhena i obgruntovano u tomu chisli dokumentalno sho Pushkin cilkom usvidomleno pomistiv virshi Tyutcheva v Sovremennike napolyagav pered cenzuroyu na zamini viklyuchenih strof virsha Ne te sho mislete vi priroda ryadami krapok vvazhayuchi nepravilnim niyak ne poznachati vidkinuti ryadki i v cilomu stavivsya do tvorchosti Tyutcheva duzhe spivchutlivo Prote poetichna obraznist Tyutcheva i Pushkina spravdi maye serjozni vidminnosti N V Korolova formulyuye riznicyu tak Pushkin malyuye lyudinu sho zhive kipuchim realnim chasom navit budennim zhittyam Tyutchev lyudinu poza budniv inodi navit poza realnistyu vbiraye v sebe krasu prirodi i vklonyayetsya pered neyu sumuye pered gluhimi chasu stogonami Tyutchev prisvyativ Pushkinu dva virshi Do odi Pushkina na Vilnist i 29 sichnya 1837 roku ostannye z yakih kardinalno vidriznyayetsya vid tvoriv inshih poetiv na smert Pushkina vidsutnistyu pryamih pushkinskih reminiscencij i arhayizovanoyu movoyu v svoyij stilistici VshanuvannyaNa chest Tyutcheva nazvano asteroyid golovnogo poyasu vidkritij 3 zhovtnya 1981 roku 1982 roku v Moskvi u vidavnictvi Sovetskij pisatel pobachiv svit roman Yuriya Koginova Visha dusha prisvyachenij Tyutchevu Cej roman suttyevo dopracovanij perevidano 1998 roku v seriyi Rosijski pismenniki v romanah pid nazvoyu Pristrast tayemna U 2003 roci buv znyatij film Kohannya i pravda Fedora Tyutcheva film Nataliyi Bondarchuk Znyatij za motivami knigi Vadima Kozhinova Prorok u svoyij vitchizni Fedir Tyutchev iz vikoristannyam robit Svitlani Dolgopolovoyi ta Katerini Poltanovoyi PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Oleksij Mustafin Kultur dileri Kilka sliv pro te yak Yevropu zakohuvali v Rosiyu Espreso 2024 01 26 Korotko ob avtore Koginov Yurij Strast tajnaya Roman Yurij Koginov Moskva ARMADA 1998 S 474 LiteraturaKapustin V O Tyutchev Fedir Ivanovich V O Kapustin Ukrayinska radyanska enciklopediya 2 e vidannya T 11 Kniga 1 K 1984 S 418 Chagin G V Fedor Ivanovich Tyutchev 185 let so dnya rozhdeniya Gennadij Chagin Moskva Znanie 1988 64 s Novoe v zhizni nauke tehnike Seriya Literatura 8 Korolova N V Tyutchev i Pushkin 9 bereznya 2018 u Wayback Machine PosilannyaVikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Tyutchev Fedir Ivanovich Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Tyutchev Fedir Ivanovich Tyutcheviana 17 serpnya 2017 u Wayback Machine