Туринка

Тури́нка — село у Львівському районі Львівської області. Належить до Жовківської міської громади.

село Туринка
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Львівський район
Громада	Жовківська міська громада
Основні дані
Засноване	1478
Населення	1991 осіб
Площа	6,350 км²
Густота населення	313,540 осіб/км²
Поштовий індекс	80342
Телефонний код	+380 3252
Географічні дані
Географічні координати	50°08′05″ пн. ш. 24°03′24″ сх. д. / 50.13472° пн. ш. 24.05667° сх. д. / 50.13472; 24.05667Координати: 50°08′05″ пн. ш. 24°03′24″ сх. д. / 50.13472° пн. ш. 24.05667° сх. д. / 50.13472; 24.05667
Місцева влада
Карта
Туринка
Туринка
Мапа
Туринка у Вікісховищі

Історія

Перша письмова згадка про село відноситься до 1478 року і пов'язана з побудовою в ньому млина.

У податковому реєстрі 1515 року задокументовано, що в селі є шинок і село виконує повинності з обслуговування замку.

Джерела

«Географічний словник Королівства Польського та інших земель слов'янських» так описує село Туринка:

Туринка (пол. Turynka) — село, в Жовківському повіті, 10 км на північний схід від Жовкви (повітового суду і станції залізниці), з поштою і телеграфом в селі. На півночі лежить Деревня, на сході Боянець і Воля Жовтанецька, на південному сході Передримихи, на півдні Блищиводи (частина, яка називається Оплітна (пол. Opłytna), і німецька колонія Еренфельд (нім. Ehrenfeld), на заході В'язова і Кулява. Село лежить в піщаній низовині басейну Бугу, за посередництвом Свині, притоки Рати. Свиня входить тут з пд.-зах. з В'язової і на території села приймає з правого берега більший потік, в долині якого лежать будівлі села. На південний захід від них група будинків «Руда Туринецька» над Свинею. На схід від Руди узгір'я «Туринка» (229 м). На пд.-зах. туринецький ліс, підвищення 234 м. Власність більша (Наполеона Сарнецького) має орної ріллі 624, лугів і городів 361, пасовищ 430, лісу 3138 моргів; власність менша має орної ріллі 2269, лугів і городів 1687, пасовищ 98, лісу 9 моргів. В 1880 році було 308 будинків, 1821 житель в гміні, 6 будинків, 42 жителі на території двору (1697 греко-католиків, 76 римо-католиків, 63 ізраеліти, 27 інших віросповідань; 1687 русинів, 86 поляків, 90 німців). Парафія римо-католицька в Жовкві, греко-католицька на місці, жовківський деканат. В селі 1-класна школа. Біля дороги на узгір'ї стоїть мурована церква з куполом, поміж старими липами і соснами. Дата заснування парафії не відома. Відомо, що Василь Коцур, священник з Купичволі, отримав в 1730 році від королевича Костянтина Собєського призначення на туринецького пароха. Після нього був Ян П'ясецький, а потім син останнього Олексій, згідно з документом від 20 січня 1753 року, підписаним кн. Михайлом Казимиром Радзівіллом, засновником василіанської архімандрії в Жовкві. Олексій П'ясецький збудував нову тимчасову церкву, плануючи збудувати муровану надалі. Привіз він до церкви чудотворний образ Христа, який знаходився раніше в Стрілиськах (Бібрський повіт), в василіанському монастирі. Коли монастир було зачинено, ігумен подарував ікону міщанинові в Стрілиськах. Відтоді на іконі, згідно з переказом, почало з'являтись світло. За порадою Бабчинського, священника в Стрілиськах, перенесено ікону до церкви. Світло і тут також з'являлось, його бачив також князь Яблоновський, воєвода брацлавський, який помістив на іконі срібне серце. Олексій П'ясецький бувши хворим, пообіцяв перенести ікону до своєї церкви. Після одужання, виконав свою обіцянку і переніс ікону до Туринки 2 липня 1765 року з великими урочистостями. Коли ж і тут почало з'являтись світло на іконі, призначив Олексій П'ясецький відпуст для туринецької церкви (1765 р.) і заснував церковне брацтво, якого опікуном був князь Михайло Ридзівілл, віленський воєвода. Слава туринецької ікони притягувала побожних прочан. Священник О. П'ясецький заклав фундамент під муровану церкву. Зупинене через смерть П'ясецького (1799 року) будівництво закінчив др. Петро Крауснекер, лікар зі Львова, власник Туринки. Церкву освячено в 1837 році на честь Св. Параскевії. Чудотворна ікона Збавителя намальована на дереві, покрита срібною бляхою так, що тільки лице і руки є видимими. На іконі знаходяться численні дари (між ними від Льва Шептицького, архієпископа львівського; від міста Жовкви; від жовківських домініканів; від М. Тхужевської, хорунжої ленчицької і т. д.). Церква колись була багатою. Під час Наполеонівських воєн пограбовано всі коштовності, навіть срібне покриття з ікони забрано до Жовкви, не дивлячись на супротив селян. Тільки коли селяни зібрали 100 золотих дукатів, повернено було їм це покриття. До тепер збереглась лише тільки цінна літургічна чаша, покрита красивим орнаментом у вигляді риб'ячої луски, на постаменті з двома масивними фігурами крилатих лицарів, які несуть щит з літургічними написами (кирилицею). Чаша важить 40 фунтів, походить з кінця XVII ст. і є ймовірно королівським даром. («Каталог археологічно-бібліографічної виставки Ставропігійського інституту у Львові», 1888, стр. 94). Тут також є портрети: єпископа Лева Шептицького, митрополита Антонія Ангеловича, папи Клеменса XIV і Петра Крауснекера. На увагу заслуговує також книга, в якій записано близько 74 чудес, що стались біля ікони Збавителя. На даний момент відбувається покриття церкви бляхою і оздоблення величним куполом. Священник Клеменс Ходикевич видав у Львові в 1771 році: «Казань на урочистість перенесення Ісуса до туринецької церкви». Існує також опис вигляду ікони (Баронч: «Життя славних вірмен», Львів, 1856, стр. 113). Про заснування села немає відомостей. Село належало до королівської власності. Перша згадка відноситься до 1 березня 1543 року, де в документі, виданому в Кракові, наказує король Зигмунт I, під погрозою кари, підданим королівського села Туринка, яке належало до Львівського староства, щоб виконували обов'язки, які на них накладені. (Arch. krajowe we Lwowie, C., t. 20, str. 455). Документом від 2 липня 1555 року, який видано в Замброві, повідомляє король Зигмунт Август хорунжого познанського Мацея Гурецького, що надав село Туринка Станіславові Жолкевському (там же, С., т. 32, стр. 12). В Варшаві 20 січня 1556 року забороняє король Зигмунт Август старості львівському Зигмунтові Лігезі турбувати Станіслава Жолкевського стосовно власності на село Туринка (там же, С., т. 33, стр. 308). В Туринці народився коронний гетьман Станіслав Жолкевський, переможець татар і турків, засновник Жовкви, який загинув під Цецорою в 1620 році. Пізніше належало село до маєтку Яна Собєського. Знаходяться тут ще окопи, які оточували старий дерев'яний палац Жолкевського. В описі туринецької церкви використано в основному статтю: «Туринка і туринецька церква», написана Василем Черницьким, Діло, Львів, 1892.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	1987	99.80%
російська	3	0.15%
білоруська	1	0.05%
Усього	1991	100%

Відомі люди

• Станіслав Жолкевський — галицький шляхтич, військовий та державний діяч Речі Посполитої.
• Купецький Григорій (1909-1988) — активний діяч ОУН, учасник нападу на пошту в місті Городку 30 листопада 1932. Очільник Української Далекосхідної Січі в Маньчжурії.
• Отець Великий Атанасій Григорій, ЧСВВ — український церковний діяч, науковець, відомий історик Церкви, археограф, священик-василіянин, протоархімандрит Василіянського Чину (1963—1976).
• Вересюк Іван — співак Львівської опери, сотник УПА, лицар Бронзового хреста бойової заслуги УПА.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 3 жовтня 2016. Процитовано 8 лютого 2016.
2. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 153 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
3. https://socialdata.org.ua/projects/mova-2001/

Бібліографія

• Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область. — Київ, 1968.
• Turynka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 660. (пол.)