Топча

То́пча — село у складі Корецької міської громади Рівненського району Рівненської області; населення — 209 осіб; перша згадка — 1629 рік^[]. У селі є фельдшерсько-акушерський пункт, пошта.

село Топча
Країна	Україна
Область	Рівненська область
Район	Рівненський район
Громада	Корецька міська громада
Код КАТОТТГ	UA56060310300085565
Облікова картка	Топча
Основні дані
Перша згадка	1629
Населення	209
Площа	1,244 км²
Густота населення	168,01 осіб/км²
Поштовий індекс	34712
Телефонний код	+380 3651
Географічні дані
Географічні координати	50°43′32″ пн. ш. 27°03′12″ сх. д. / 50.72556° пн. ш. 27.05333° сх. д. / 50.72556; 27.05333Координати: 50°43′32″ пн. ш. 27°03′12″ сх. д. / 50.72556° пн. ш. 27.05333° сх. д. / 50.72556; 27.05333
Водойми	р.
Відстань до обласного центру	65 км
Відстань до районного центру	15 км
Місцева влада
Адреса ради	Рівненська область, Корецький район, село Велика Клецька
Карта
Топча
Топча
Мапа

Географія

Село Топча знаходиться в Рівненському районі Рівненської області у східній його частині. Тип рельєфу – рівнина з великою кількістю крутосхилих долин і лугів. Село розташоване за 16 км від центру громади.

Якщо розглядати Топчу по фізико-географічному розташуванні, то вона розміщена у Лісостеповій зоні Західноукраїнської та зоні мішаних лісів Поліської фізико-географічної провінції. Ґрунти села дерново-підзолисті, сірі, сірі-лісові, які є характерними для Рівненського ґрунтового району.

Топча межує із такими селами як Велика Клецька, Річки, Харалуг, а також  Хмелівка.

Територією села протікає річка Топчанка, яка після проведення тут меліоративних робіт стала занепадати.

На території села Топча є значні поклади будівельних корисних копалин: піску, глини, каменю. У 1973 році тут проводилась геологічна розвідка і було виявлено малопотужні поклади залізної руди.

Історія

Існує декілька легенд про походження назви села Топча. Під час татарської навали і спустошення Галицько – Волинського князівства населений пункт, що знаходився на даній території був зметений ворогами з лиця землі. Земля була втоптана ворожими кіньми. Звідси і пішла назва населеного пункту. Попередня назва поселення була Якубівка.

За іншою – навколишні землі були сильно заболочені – було багато «топей» - тому й Топча.

За третьою з легенд – назва села має східне походження. За нею історія виникнення села Топча тісно пов’язана із історією села Харалуг. Оскільки у статті М.Т.Савки і Я.Д.Темчина, що називається «До історії мечів харалужних», яка була вміщена у журналі «Історичний український журнал №10 за 1965 р було доведено, що це село існувало уже з 12 ст.,то можна припустити, що Топча існувала також з цього часу. Це припущення робимо виходячи із легенди опублікованої кореспондентом газети «Жовтневі зорі» В.Світщуком: Князь Ігор повертається із походу, що сягнув аж у великі степи. Повертається із значною здобиччю і великою кількістю полонених. Їх отаборили на горбах, до яких впритул підступають численні болота, які багаті на залізну руду. Залізоробний промисел, як і землі навкруги, належав Дорогобузькому удільному князівству. Адже Дорогобуж, згадується в літописі вже у 1084 році, а від нього до згаданого району – день їзди конем.

Тиждень – другий пішли у полонених на відпочинок і влаштування житла:куренів та землянок. Закладалось поселення, що потім назвуть «Топчею». За назвою основної маси осілих тут людей – «кіпчаків». Для зручності і легкості вимовляння русичі їх стануть звати  «топчаками».

Коли ж з влаштуванням було закінчено, чоловіки з лопатами і кошиками потягнуться на луку. Під керівництвом місцевих рудокопів і наглядом сторожі добувати болотну руду. Вона залягає лінзовидними пластами глибиною від 0.2 до 7 м. По геологічним даним болотна руда в районі сіл Харалуг та Топча залягає на глибині 0.2 – 7 м. Вона містить 45% заліза, 8% марганцю. В її складі є титан, нікель,кобальт про те відсутні сірка, фосфор та інші шкідливі домішки. Саме в силу свого якісного складу харалузька сталь переважає ту, яка вироблялась в інших регіонах Русі.

Возити руду у Залізницю було далеко і важко. Значно вигідніше її переробляти на місці, поруч з добуванням. На підвищенні де руду просушували почнуть будувати домниці та кузні. Виникає нове поселення, нова точка залізоробного промислу поселення Харалуг.

Вже на початку 15 ст.. Корець, а разом із ним і поселення Топча переходить до представництва литовської великокнязівської династії  Гедиміновичів, які зробили Корець центром своїх володінь і стали зватися князями Корецькими.

Згідно архівних даних село Топча Ровенського повіту Межирицької волості згадується в історичних актах також і в  17 ст. Село належало до володінь князя Самуїла Корецького. За даними присяжних свічень про кількість димів у містах і селах, які підлягають оплаті подимного під час визвольної війни (1648-1654) у с.Топча налічувалось димів - 22, 1655-1658 – 0 димів. (Архів Південно-Західної Росії ч.VII т.2 стор.459).

Згідно даних книги « Корець і Коречинна» після «Переяславської угоди 1654 р.» між урядом Б.Хмельницького та Московським царством Корець та всі села Коречинни залишаються під владою Речі Посполитої. Хоча міста в прямому розумінні вже не було.

У Корці залишились близько 20-30 димів, тобто 2-3% передвоєнної кількості (1124). Деякі села перестали існувати взагалі. Після національно-визвольної війни з татарами поселення Топча було знищено  повністю. Лише згодом воно почалось відтворюватись на тому ж місці, але трохи на схід. І вже у 1741 році існувало відповідно до церковного архіву. Але більше як 100 років, після укладання договору між Росією і Польщею підписаним у 1686 році, який дістав назву Вічного миру, вся Правобережна Україна, а також Корець і в т.ч.Топча відійшли під протекторат Польщі.

Згідно з інформацією із вищезгаданого церковного архіву поселеннями В.Клецька та Топча правив поміщик Оміцинський. У 1741 році стараннями цього поміщика був побудований храм святого Великомученика Димитрія. Храм відвідували жителі трьох сіл  с.В.Клецька, с.Топча,с.Харалуг.

Другий храм побудований у 1862 році державою. Храм відвідували жителі сіл

• Клецька  -345 осіб.;
• Топча  -  162 осіб.;
• Харалуг  - 262 осіб.

Священником був Сильвестер Кольчинський, дяком Адронник Цисельський. Якщо храм слугував 120 років, то другий постраждав через 35 років від грози. Назріла потреба в будівництві нового храму – третього.

Згідно даних книги Н.І.Теодорович «Историко-статистическое  описание» церков  і приходів Волинської єпархії село Топча у 1862 році відносилась до Межирицької волості і знаходилось від Рівного 65 верстов від почтової станції Корець 14 верстов.

Даних про життя поселення Топча у 19 столітті у архіві РОДА ніяких не зберіглося.       

На початку 20 ст. відбулося масове переселення громадян Польщі та Німеччини до с. Топча у зв’язку з чим спостерігався колосальний розвиток населеного пункту. Було відкрито чотири школи, дві, на Воднику і Ваславці, де жили поляки, одна на німецькій колонії і одна в селі. В школах викладали поляки, а також сполячені українці, так місцеві жителі називали українців, які прийняли католицьку віру, тобто переходили у шляхтичів. У школі було 4 класи. Але вчились в школах в основному поляки, німці, українців було мало. В школі вчили польську, українську мови, математику, релігію і історію Польщі. В селі стояла німецька церква- кірха. Був польський млин та корчма.

Поляки хотіли робити в Топчі районний центр. На Ваславці будували «Льодовий дом» - тюрму, а в селі почали будувати костьол.

Згідно церковних даних у 1926 році в селі Топча було православних  жителів 226 чоловіків і 208 жінок, католиків поляків – 124 чоловіка і 137 жінок, лютеранів – німців -156 чоловіків і 162 жінки.

В архіві РОДА є протокол №8 Зібрання  Громадської Ради с.Топча Межирицької гміни Рівненського повіту від 27 вересня 1935 року. Згідно цього протоколу Рада громадян с.Топча в кількості 16 осіб і в присутності солтиса Гжешоша Чеплинського вибирали збирачів податку грунтового. Одночасно було вибрано Вільгельма Маєра та його заступника Еміля Гільшера. Згідно цього документа обсяг грунту в селі Топча, з якого збирався податок становив 590 га (фонд №101, опись №1, дело №155-156).  

Згідно з пактом Молотова – Рібентроппа 23 серпня 1939 році Західна Україна увійшла до сфери впливу Радянського Союзу. В селі Топча було встановлено Радянську владу.

В 1939 році масово з села Топча почали виїжджати поляки, а за ними і німці.

Топча стала тим місцем згідно часопису «Свічник» звідки почався Євангельський рух на Рівненщині.

В 1942 році виник колгосп, який очолював Пікарський Володимир Степанович. В тому ж році та кількох наступних, а саме в 1946-1948 був голод.

В 1949 р. була створена артіль імені Ворошилова. Першим керівником став Єфстафій Григорович Літвинчук. За свідченням очевидців місцеве населення в колгосп йшло з неохотою і страхом. Сільгоспінвентар з господарств селян збирали силою. В колгосп перш за все ішли бідні  селяни, тільки згодом мешканці села масово вступали в колгосп.

Село з початком 50 років почало розбудовуватись. У 1952 – 1953 рр була побудована десятирічна школа. Згодом у 1958-1959 роках в селі була збудована лікарня з поліклінікою. Відкрито бібліотеку та поштове відділення, клуб.

Об’єднавши два колгоспи у 1958 році був створений один ім..Котовського на базі трьох сіл Топча, с.В.Клецька та с.М.Клецька. Правління колгоспу знаходилось в с.Топча.

На момент 2021 року с.Топча – це невелике село, де знаходиться 80 будинків, проживає 215 жителів.

Персоналії

Зв'язок

Бувши учнем Рівненської гімназії, у Топчі, у маєтку своєї тітки, кілька років поспіль проводив літні канікули майбутній російський письменник Володимир Короленко^[].

Примітки