Томас де Мезьєр

Карл Ернст Томас де Мезьєр (нім. Karl Ernst Thomas de Maiziere; нар. 21 січня 1954, Бонн) — німецький державний і політичний діяч, міністр внутрішніх справ країни з грудня 2013 до березня 2018 та з жовтня 2009 року до березня 2011 року. Міністр оборони Німеччини з березня 2011 до грудня 2013 року, федеральний міністр з особливих доручень, начальник відомства федерального канцлера Ангели Меркель (з 2005 до 2009 року), працював у виконавчих органах влади Вільної держави Саксонії, Мекленбурга-Передньої Померанії і західного Берліна. Двоюрідний брат останнього прем'єр-міністра НДР Лотара де Мезьєра.

Томас де Мезьєр
нім. Thomas de Maizière
Ім'я при народженні	нім. Karl Ernst Thomas de Maizière
Народився	21 січня 1954(1954-01-21)^[1]^[2]^[…] (70 років) Бонн, ФРН^[1]
Країна	Німеччина
Місце проживання	Дрезден^[4]
Діяльність	правник, політик, викладач університету, міністр
Галузь	політика^[5] і Державне управління^[5]
Alma mater	Вестфальський університет імені Вільгельма, Фрайбурзький університет і ^d
Знання мов	німецька^[5]
Заклад	Дрезденський технічний університет
Членство	^d, Перший уряд Ангели Меркель, Другий уряд Ангели Меркель і Третій уряд Ангели Меркель
Посада	міністр внутрішніх справ Німеччини^[d], міністр оборони^[d]^[6]^[7], Список міністрів за особливим дорученнями Німеччини, ^d^[2], ^d, ^d, міністр внутрішніх справ Німеччини^[d], ^d^[8], ^d, ^d і ^d
Партія	Християнсько-демократичний союз
Конфесія	^d^[9]
Рід	^d
Батько	Ульріх де Мезьєр
Мати	^d
Родичі	Лотар де Мезьєр
Брати, сестри	^d
У шлюбі з	^d
Діти (3)	^d, ^d і ^d
Автограф
Нагороди	^d (2015)
Сайт	thomasdemaiziere.de
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився 21 січня 1954 року в Бонні. Він походив із знатної родини французів-гугенотів, що переселилися через релігійні гоніння в Бранденбург в XVII столітті. Батьком Томаса був Ульріх де Мезьєр (Ulrich de Maiziere): у Другу світову війну він був оберст-лейтенантом вермахту, після поранення на Східному фронті працював у генеральному штабі вермахту, відвідував бункер Адольфа Гітлера в Рейхсканцелярії і був одним з перших, хто дізнався про самогубство диктатора. У травні 1945 року він брав участь у переговорах з Червоною армією про капітуляцію Німеччини. Після війни Ульріх де Мезьєр став одним з головних творців бундесверу — збройних сил ФРН. До моменту відходу у відставку в 1972 році він отримав звання повного генерала і був одним із найвпливовіших членів оборонного відомства країни.

Двоюрідний брат Томаса, Лотар де Мезьєр (Lothar de Maiziere) залишився по інший бік кордону, у НДР. У 1989 році він став головою Християнсько-демократичного союзу (ХДС) НДР і в квітні 1990 року був першим і останнім обраним прем'єр-міністром Східної Німеччини. Пішов він із цієї посади після возз'єднання НДР і ФРН у жовтні 1990 року. Після цього Лотар допоміг Ангелі Меркель почати політичну кар'єру в адміністрації канцлера вже об'єднаної Німеччини Гельмута Коля (Helmut Kohl).

Томас де Мезьєр став членом ХДС ще до закінчення школи, в 1971 році. У 1972 році він служив у бундесвері, після чого вивчав історію та юриспруденцію у Вестфальському університеті імені Вільгельма в Мюнстері (Muenster Westfaelische Wilhelms-Universitaet) та Університеті Фрайбурга (Universitaet Freiburg). Склавши в 1979 і 1981 роках кваліфікаційні іспити на юриста, у 1986 році отримав звання доктора права в Мюнстерському університеті.

Ще в 1983 році року де Мезьєр влаштувався на роботу в мерію Західного Берліна, за деякими відомостями, завдяки протекції його батька. З 1985 він очолював відділення з основних питань канцелярії берлінського сенату (уряду Берліна) і був прессекретарем парламентської фракції ХДС. У 1990 році де Мезьєр брав участь у процесі возз'єднання НДР і ФРН. В кінці 1990 року він був призначений на пост статс-секретаря міністерства культури в землі Мекленбург — Передня Померанія, раніше входила до складу НДР. У 1993 році де Мезьєр був головою конференції глав міністерств культури федеральних земель Німеччини. У 1994 році він став главою державної канцелярії Мекленбурга — Передньої Померанії.

У 1998 році після виборів влада в Мекленбурзі — Передній Померанії перейшла до Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН), і де Мезьєр почав працювати у Вільному державі Саксонія, ставши там радником голови державної канцелярії, а в жовтні 1999 року сам зайняв пост глави канцелярії.

З 2001 по 2002 рік де Мезьєр був статс-міністром фінансів Саксонії, а з 2002 по 2004 рік — статс-міністром юстиції федеральної землі. У листопаді 2004 року його призначили статс-міністром внутрішніх справ Саксонії і членом статс-асамблеї федеральної землі. Експерти відзначали, що Саксонія з 2000 по 2005 рік активно налагоджувала економічні зв'язки з Росією і важливу роль у цьому відігравав де Мезьєр.

У 2005 році, після перемоги ХДС на виборах, де Мезьєр був призначений начальником відомства федерального канцлера, яким стала Меркель, а також отримав посаду міністра з особливих доручень, змінивши на цих постах Франка-Вальтера Штайнмайєра, що став главою МЗС Німеччини. Призначенню не завадив скандал навколо Commerzbank: німецьке слідство з'ясувало, що банк міг бути замішаний у відмиванні грошей і шахрайських операціях, пов'язаних з діяльністю російського фонду «Телекомінвест», за деякими відомостями, контролювався міністром зв'язку та інформатизації Росії Леонідом Рейманом. Одним із підозрюваних у зловживаннях був старший брат де Мезьєра, Андреас (Andreas), що працював главою відділу кадрів Commerzbank. Утім, брат де Мезьєра засуджений не був і з 2008 року працював керівним директором компанії Doertenbach & Co.

У 2009 році де Мезьєр балотувався до Бундестагу і був обраний за списком ХДС у виборчому окрузі міста Мейсен в Саксонії, набравши 45 відсотків голосів. ХДС здобув перемогу на виборах, і після розпаду «великої коаліції» ХДС/ХСС і СДПН і створення коаліційного консервативно-ліберального уряду ХДС/ХСС та Вільної демократичної партії (ВДП) де Мезьєр у жовтні 2009 року отримав посаду федерального міністра внутрішніх справ Німеччини.

На посту міністра в 2009 році де Мезьєр повідомив про те, що одним із першочергових завдань його відомства є боротьба з діяльністю в країні російських і китайських шпигунів, що викликало невдоволення МЗС РФ. Восени 2010 року де Мезьєр був одним із перших німецьких політиків, що вголос заявили про проблеми з інтеграцією іммігрантів, які відмовлялися вчити німецьку мову.

У березні 2011 року, після відставки Карла-Теодора цу Гуттенберга з поста міністра оборони Німеччини через виявлення в його дисертації плагіату, стало відомо, що міністерство оборони очолить де Мезьєр. Нову посаду він обійняв 3 березня 2011 року. Перебував на ній до грудня 2013 року. Новим міністром внутрішніх справ був призначений Ганс-Петер Фрідріх. З грудня 2013 до березня 2018 року вдруге був міністром внутрішніх справ.

Де Мезьєр одружений, його дружину звуть Мартіною (Martina). У них троє дітей.

Посилання

• Особистий сайт Т. де Мезьєра [ 21 червня 2013 у Wayback Machine.]
• Сайт міністерства оборони ФРН [ 2 квітня 2013 у Wayback Machine.]

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #112223419 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. Stammdaten aller Abgeordneten des Deutschen Bundestages
   d:Track:Q51850225
3. Енциклопедія Брокгауз
   d:Track:Q237227
4. https://www.mdr.de/riverboat/gaeste/cdu-spitzenpolitiker-thomas-de-maiziere-100.html
5. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
6. https://www.bmvg.de/portal/a/bmvg/start/ministerium/geschichte_bmvg/verteidigungsminister_seit_1955/!ut/p/z1/hU67DoIwFP0WB9beWuJzK7pgMMFgFLqYArVoKiWlUj_fGicTjWc7zxxgkANr-XCR3F50y5XnBZueonmyT8iCkH26WuN4G0bReEfIIZvA8V-AeRv_AMWQ1QIKvzH7sRGv4ilkwIBd-cAfqNPGKmERr14PoWh4WyuR6oq-hQ0wqXT5vk7bMpxLYEachREG3Y2XG2u7fhngADvnkNRaKoFqEeBvjUb3FvKPIHS33OFwooaEjp7DciMC/dz/d5/L2dBISEvZ0FBIS9nQSEh/#Z7_B8LTL2922TPCD0IM3BB1Q2ICI6
7. https://www.bmvg.de/portal/poc/bmvg?uri=ci%3Abw.bmvg.ministerium.geschichte_bmvg.verteidigungsminister_seit_1955.thomas_de_maiziere
8. https://bundeswahlleiter.de/bundestagswahlen/2017/gewaehlte/bund-99/d.html
9. http://www.bundestag.de/bundestag/abgeordnete18/biografien/M/maiziere_thomas/258800