У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Тихий Дон Тихий Дон рос Тихий Дон хутір у Росії Богучарському район

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Тихий Дон.

Тихий Дон (рос. Тихий Дон) — хутір у Росії, Богучарському районі Воронізької області. Адміністративний центр .

хутір Тихий Дон
рос. хутір



Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Воронезька область
Муніципальний район	Богучарський
Поселення
Код ЗКАТУ:	20205852004
Код ЗКТМО:	20605452116
Основні дані
Попередні назви:	Свинюха
Населення	48 (2010)
Поштові індекси	396780
Телефонний код	+7 47366
Географічні координати:	50°03′57″ пн. ш. 40°31′05″ сх. д. / 50.06591111113877446° пн. ш. 40.518247222249776485° сх. д.Координати: 50°03′57″ пн. ш. 40°31′05″ сх. д. / 50.06591111113877446° пн. ш. 40.518247222249776485° сх. д.
Часовий пояс	UTC+4
Водойма	р. Дон
Мапа
Тихий Дон

Населення становить 48 осіб (27 чоловічої статі й 21 — жіночої) за переписом 2010 року.

Історія

За даними 1859 року на казенному хуторі Свинюха (Свинюх, Свинюхін, Комарівка) Богучарського повіту Воронізької губернії мешкало 513 осіб (256 чоловічої статі та 257 — жіночої), налічувалось 80 дворових господарств.

Станом на 1880 на колишньому державному хуторі Свинюха Залиманської волості мешкало 657 осіб, налічувалось 96 дворових господарств.

За переписом 1897 року кількість мешканців зменшилась до 656 осіб (349 чоловічої статі та 307 — жіночої), з яких всі — православної віри.

За даними 1900 року на хуторі Свинюха (Камарівка) мешкало 675 осіб (366 чоловічої статі та 309 — жіночої) переважно українського населення, налічувалось 219 дворових господарств, існували дріб'язкова лавка.

Джерела

(рос.)

Примітки

рос. дореф. Воронежская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ IX. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1865 — IV + 157 с., (код 906)
рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 199.
Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-36. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 5267)

Це незавершена стаття з географії Росії.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] рос. дореф. Воронежская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ IX. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1865 — IV + 157 с., (код 906)

[2] рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 199.

[3] Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-36. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

[4] рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 5267)