Теріофауна України складний багатовидовий комплекс тварин представлений ссавцями Поняття стосується як правило диких тва

Теріофауна України — складний багатовидовий комплекс тварин, представлений ссавцями. Поняття стосується, як правило, диких тварин. Розрізняють як теріофауну великих регіонів (континенту, країни), так і зональні комплекси (теріофауна Степу, Карпат, Криму тощо) і різноманітні субфауни (фауна міст, агроценозів, лісу, луків) або окремих місцезнаходжень (теріофауна заповідника, річкової долини тощо).

Варіанти розгляду поняття

Теріофауну будь-якої країни розглядають не тільки в цілому, але й відповідно до різних систем їх класифікування (диференціації списків фауни). Поміж інших, дослідники розрізняють такі варіанти (приклади):

, або копальна теріофауна України
Плейстоценові (гологенові/міоценові тощо) ссавці з території України
, або сучасна (нам) фауна ссавців України
(у сенсі wildlife) України
аборигенна та (правильніше прийнято говорити про види),
як складова (поняття до 1990 р. стосувалося виключно рослин і введено в зоологію працями І. Загороднюка),
або як частина біологічного різноманіття, пов'язана з мешканцями водного середовища (наприклад, ондатра, видра, рясоніжка, дельфін тощо).

Теріофауністичні комплекси і їх складові

— дуже популярний об'єкт у лісівничих спеціальностях. існує загальновизнаний навчальний курс «Біологія лісових птахів і звірів».
— весь комплекс «корисних» для сільського господарства видів ссавців, від тварин, яких розводять заради біоресурсу (свині, корови, вівці) до тварин, які можуть самі бути нестандартним ресурсом (їздові коні, службові пси тощо).
Мисливські звірі — види з числа мисливської фауни, дозволеної для розведення і здобування.

Теріофауна завжди була об'єктом уваги при всіх біогеографічних порівняннях і, зокрема, підставою для визначення центрів зоогеографічних просторових одиниць і проведення меж між ними. Такі дані, зокрема, активно використанні в спеціальних зоогеографічних працях М. Шарлеманя, О. Мигуліна, І. Пузанова, М. Щербака, К. Татаринова, В. Поліщука та ін.

Теріофауна міст України

В містах складаються особливі умови для існування дикої теріофауни. Головними особливостями є:

зменшення частки диких видів і зростання частки свійських
велика частка тварин, які перебувають у складі угруповань тимчасово
мінімізація розмірів тварин і переважання дрібнорозмірних видів
формування динамічних угруповань з переважанням рукокрилих і мишоподібних

Теріофауна Карпат

докладніше див.:

Особливістю теріофауни Карпат є її належність до біотичних комплексів альпійської смуги, і Карпати є продовженням розташованих західніше альпійських комплексів. Одночасно, у Карпатах (переважно у лісовому поясі північних макросхилів) присутні бореальні види. Альпійські угруповання мають острівний характер і цілком ізольовані від інших подібних угруповань, в Карпатах вони представлені кількома ізолятами, з яких найбільшими є комплекси в межах гірських масивів Татри та Чорногора. Характерні ендеміки та напівендеміки, у тому числі серед гризунів. Рівень ендемізму невисокий (порівняно з Кримом), проте вищий за всі інші природні комплекси України.

Теріофауна Криму

докладніше див.: Фауна Криму

Особливістю теріофауни Криму є її острівний характер, значна ізольованість від материкових фаун та надзвичайно тісне поєднання і переплетення лісових і степових, гірських і рівнинних комплексів. Загалом для теріофауни Криму характерні збіднений склад усіх типів угруповань порівняно з прилеглими регіонами.

Дослідження теріофауни Криму забезпечені понад 200-річним інтересом до неї багатьох відомих дослідників: Петра Палласа, Олександра Нордмана, Олександра Браунера, Богдана Волянського, , Івана Пузанова, Альфреда Дулицького та ін.

В межах Кримської теріофауни виділяють низку окремих зональних комплексів, з яких найбільшу увагу дослідники приділяють таким:

Степові теріокомплекси;
Гірсько-лісові теріокомплекси;
Урбаністичні теріокомплекси;
Теріофауна південнобережжя.

Найголовніші огляди (у хронології)

Zawadzki A. Fauna der galizisch bukowinischen Wirbethiere. — Stuttgart: Schmeizerbarts Verlag., 1840. — 195 S. => теріологічна частина: Zawadzki A. Saugetiere. Mammalia. Sssace: P. 13-35.
Мигулин А. А. Млекопитающие Харьковской губернии. — Харьков, 1917. — 74 с.
Шарлемань М. Звірі України. Короткий порадник до визначання, збірання і спостерігання ссавців (Mammalia) України. — Київ: Всеукр. кооп. видавн. союз (Вукоопспілка), 1920. — 83 с.
Храневич В. Ссавці Поділля. Огляд систематичний. — Вінниця: Віндерждрук ім. Леніна, 1925. — 31 с. — (Кабінет виучування Поділля. Вип. 4).
Підоплічка I. Г. Шкідливі гризуни Правобережного Лісостепу та значення окремих груп в сільському господарстві. — Київ: Київська крайова с.-г. дослідна станція, 1930. — Вип. 63. — 81 с.
Мигулін О. О. Звірі УРСР (матеріали до фауни). — Київ: Вид-во АН УРСР, 1938. — 426 с.
Гептнер В. Г. Морозова-Турова Л. Г., Цалкин В. И. Вредные и полезные звери районов полезащит-ных насаждений. — Москва: Изд-во МГУ, 1950. — 452 с.
Татаринов К. А. Звірі західних областей України (Матеріали до вивчення фауни Української РСР). — Київ: Вид-во Академії наук Української РСР, 1956. — 188 с.
Клейненберг С. Е. Млекопитающие Черного и Азовского морей. Опыт биолого-промыслового исследования. — Москва: Изд-во АН СССР, 1956. — 288 с.
Сокур I. Т. Ссавці фауни України та їх господарське значення. — Київ: Держучпедвид., 1960. — 211 с.
Громов И. М. Ископаемые верхнечетвертичные грызуны предгорного Крыма. — Москва, 1961. — 190 с. — (Труды Комиссии по изучению четвертичного периода. Вып. 27).

Топачевский В. А. Насекомоядные и грызуны ногайской позднеплиоценовой фауны. — Київ: Наукова думка, 1965. — 164 с.
Топачевский В. А. Грызуны таманского фаунистического комплекса Крыма. — Київ: Наукова думка, 1973. — 235 с.
Турянин I. I. Хутрово-промислові звірі та мисливські птахи Карпат. — Ужгород, 1975. — 176 с.
Рековец Л. И. Микротериофауна деснянско-поднепровского позднего палеолита. — Київ: Наукова думка, 1985. — 166 с.
Рековец Л. И. Мелкие млекопитающие антропогена юга Восточной Европы. — Київ: Наукова думка, 1994. — 371 с.
Загороднюк I., Покиньчереда В., Киселюк О., Довганич Я. Теріофауна Карпатського біосферного заповідника. — Київ: Інститут зоології НАН України, 1997. — 60 с. — (Вісник зоології, окремий випуск № 5).
/ За редакцією І. В. Загороднюка. Київ, 1999. — 222 с. — (Праці Теріологічної Школи, Вип. 2).
Дулицкий А. И. Биоразнообразие Крыма. Млекопитающие: история, состояние, охрана, перспективы. — Симферополь: СОНАТ, 2001. — 208 с.
Теріофауна сходу України. Пам'яті Олександра Кондратенка / Під ред. І. Загороднюка. — Луганськ, 2006. — 352 с. — (Праці Теріологічної Школи, Вип. 7).
Булахов В. Л., Пахомов О. Є. Біологічне різноманіття України. Дніпропетровська область. Ссавці (Mammalia). — Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2006. — 356 с.
/ За редакцією І. Загороднюка. — Луганськ, 2008. — 312 с. (Серія: Праці Теріологічної Школи. Випуск 9).
Загороднюк І. В. Таксономія і номенклатура немишовидних гризунів фауни України // Збірник праць Зоологічного музею. — Київ, 2008—2009. — № 40. — С. 147—185.

Див. також

Примітки

Загороднюк І. Ендемічна теріофауна Карпат: таксономічний та біогеографічний аналіз // Карпатський регіон і проблеми сталого розвитку. — Рахів, 1998. — Том 2. — С. 218—222.
Barkasi, Z. Endemism in the Mammalian Fauna of the Carpathians [ 2 грудня 2018 у Wayback Machine.] // Proceedings of the Theriological School. 2016. Vol. 14: 3–15.

Джерела

Публікації з оглядами теріофауни // сайт Українського теріологічного товариства НАН України
Монографічні видання, присвячені вивченню теріофауни України // сайт Українського теріологічного товариства НАН України

[1] Загороднюк І. Ендемічна теріофауна Карпат: таксономічний та біогеографічний аналіз // Карпатський регіон і проблеми сталого розвитку. — Рахів, 1998. — Том 2. — С. 218—222.

[2] Barkasi, Z. Endemism in the Mammalian Fauna of the Carpathians [ 2 грудня 2018 у Wayback Machine.] // Proceedings of the Theriological School. 2016. Vol. 14: 3–15.