Сфагнум магеланський

Сфагнум магеланський (Sphagnum magellanicum) — вид мохів порядку торфовикальних (Sphagnales).

Сфагнум магеланський
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Відділ:	Мохи (Bryophyta)
Клас:	Sphagnopsida
Порядок:	Sphagnales
Родина:	Сфагнові (Sphagnaceae)
Рід:	Сфагнум (Sphagnum)
Вид:	S. magellanicum
Біноміальна назва
Sphagnum magellanicum Brid.

Поширення

Батьківщиною є Європа, Макаронезія, Північна Америка, Південна Америка, Азія, Нова Зеландія.

Вид характерний для центральних ділянок незайманих омбротрофних дощових боліт. Сьогодні він особливо поширений на верхових болотах, які не надто осушені. Рідко бере участь у формуванні травостою. Його оптимальний рН знаходиться в дуже кислому діапазоні від 2 до 4,5. Крім того, вид можна знайти в проміжних болотах із високою кислотністю та в болотистих лісах. Sphagnum magellanicum переносить певну кількість затінення, але потім залишається переважно зеленим. Віддає перевагу рівномірно вологим торф’яним ґрунтам і уникає ділянок, які протягом тривалого часу заболочені. Він відносно нечутливий до тимчасового висихання і здатний до регенерації.

Характеристика

Sphagnum magellanicum утворює рослини довжиною до 20 см. Червоно-пурпурне забарвлення, на якому видно все листя або його частини, є дуже характерним. У прісноводних болотах утворює низькі подушки та килимки. Від 4 до 5 гілок збираються в пучки, з яких виступають 2 або 3 гілки. Інші повислі гілки лежать близько до стовбура. Слабоволокнистий тонкостінний епідерміс стебла зазвичай 4-шаровий, зовнішні стінки якого зазвичай мають 1-2 (рідше до 4) невеликих отворів. Склеродерміс червонуватий, червонувато-коричневий або пурпурний. Плоскі, майже прямокутні, язикоподібні стеблові листки щільно прилягають до багряного стебла і не мають стулок. Порожнисті ланцетні гілкові листки закінчуються широким округлим кінчиком. Зазвичай вони лежать, як черепиця на гілках. Вони рідко бувають трохи виступаючими.

Примітки

1. Sphagnum magellanicum. The Catalogue of Life (англ.). Процитовано 25.02.2024.
2. Sphagnum magellanicum. Global Biodiversity Information Facility (англ.). Процитовано 25.02.2024.
3. Amphlett, Andy; Payne, Sandy. Sphagnum magellanicum Magellanic Bog-moss (PDF). Royal Botanic Garden, Edinburgh. Процитовано 13.10.2019.

Джерела

• Christian Berg: Moose Mecklenburg-Vorpommerns VII: Bestimmungshilfe zum Einarbeiten in die Gattung Sphagnum (Torfmoose). In: Natur und Naturschutz in Mecklenburg-Vorpommern. 31. 1995, ISSN 1430-3361, S. 93–102.
• Klaus Dierßen: Bestimmungsschlüssel der Torfmoose in Norddeutschland (= Mitteilungen der Arbeitsgemeinschaft Geobotanik in Schleswig-Holstein und Hamburg. Heft 50). Arbeitsgemeinschaft Geobotanik in Schleswig-Holstein und Hamburg, Kiel 1996, .
• Wolfgang Frey, Jan-Peter Frahm, Eberhard Fischer, Wolfram Lobin: Die Moos- und Farnpflanzen Europas (= Kleine Kryptogamenflora. Bd. 4). Gustav Fischer, Stuttgart u. a. 1995, .
• Gerhard Ludwig: Exkursions-Bestimmungsschlüssel der Sphagnen Mitteleuropas. BfN-Schriftenvertrieb im Landwirtschaftsverlag, Münster 2005, .
• Martin Nebel, Georg Philippi (ред.): Die Moose Baden-Württembergs. Том 3: Spezieller Teil (Bryophyta: Sphagnopsida, Marchantiophyta, Anthocerotophyta). 2005, .
• Anthony J. E. Smith: The Moss Flora Of Britain And Ireland. 2nd, revised edition. 2004, .