У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Стрілки Стрі лки село в Україні адміністративний центр Стрілківсько

49°19′35″ пн. ш. 22°58′18″ сх. д. / 49.32639° пн. ш. 22.97167° сх. д.Координати: 49°19′35″ пн. ш. 22°58′18″ сх. д. / 49.32639° пн. ш. 22.97167° сх. д.

Середня висота
над рівнем моря

408 м

Водойми

р. Дністер,

Відстань до
обласного центру

100 км

Відстань до
районного центру

36 км

Найближча залізнична станція

Стрілки

Місцева влада

Адреса ради

с. Стрілки

Карта

Стрілки

Стрілки

Мапа

Стрілки у Вікісховищі

Вокзал у Стрілках у міжвоєнний період. Ретро-листівка

Чисельність населення села Стрілки (2021)

Населення становить 2375 осіб (у 1921 році проживало близько 1430 осіб).

Станом на 2021 рік за офіційними даними чисельність населення 2175 осіб, з них доросле населення -1587 осіб.

Географія

У селі річка Оленка впадає у Дністер.

Історія

Археологічні дослідження в 90-х рр. ХХ ст. свідчать, що землі с. Стрілки були притулком людської цивілізації з дуже давніх часів. Вже при в'їзді в село з боку Верхнього Лужка на південь від залізничної колії, на правому березі річки Топільчанки (правий доплив Дністра), на висоті 8-10 м над рівнем заплави виявлено поселення доби бронзи (кінець ІІІ — початок I тисячоліття до н. е.). А на північно-східній околиці села, за 0,5 км у цьому ж напрямку від школи-інтернату, у місці, де протікає струмок Оленка, на його правому березі - поселення культури франкійського гальштату.

Відоме з 1437 р. Колись на лівому березі Дністра (зараз там хутір Млини) стояла дерев'яно-земляна фортеця.

У ХІХ столітті селище мало власну символіку: печатку з зображенням двох людських постатей - лицаря, що націляється з рушниці в татарина, який ховається за щитом. Відома дослідниця З. Стшетельська-Гринбергова з цього приводу зазначала: "Постаті на цій печатці мають старожитні риси в убранні... Головний убір однієї з них досить виразний - такий, який використовували татари".

У 1877 р. в селі було 1 водяний тартак (tartów wodnych), 1 з пилою (gatrów) і 1 з пилою звичайною (pił zwyczajnych), які виготовляли 560 м. куб (mt. kub.) дощок і брусів за ціною 3 золотих ринських за м. куб.

З 1894 році в Стрілках була школа з українською мовою викладання. Тепер місцева школа названа іменем Михайла Вербицького — українського композитора, хорового диригента, священика УГКЦ, громадського діяча, автора музики державного гімну України «Ще не вмерла Україна» .

Станом на 1904 рік громада Стрілки (з присілками Лисиця і Млини) мала 4580 мешканців.

У 1905 році через село проклали залізничну колію, яка з'єднувала Львів з Ужгородом.

УРЕ згадує про страйки робітників деревообробних підприємтсв 1935-36 рр.

Друга світова війна та Національно-визвольні змагання (1939-1950-ті рр.)

У 1944 році тут проходила лінія фронту, село було повністю спалене: залишилося тільки дві хати. Церкву теж зачепив мінометний снаряд: були пошкоджені двері. Й ще дотепер є знаки від цих осколків. Осколком була пошкоджена ікона святого Євстахія і старий Служебник. Старі метрикальні книги не збереглися – їх забрали до архівів.

У 1940-1941 та 1949-1959 було центром Стрілківського району.

Поблизу села відбувся бій УПА.

1 травня 1949 р. о 21 год. підвідділ Х. в повному складі під командою чотового ст. віст. Ч. зробив наскок на стрибків і спецгрупу МВД в с. Волосянка Велика, район Стрілки, обл. Дрогобич. Ворожі сили — 6 "стрибків" під командою ст. лейтенанта. Д.
...
Ворожі втрати: 5 вбитих, 2 ранених. Убиті — ст. лейтенант, З рядових емведистів і командант стрибків комсомолець-аґент. В повстанців втрат не було. Здобуто один кріс і 150 штук амуніції

У час національно-визвольної боротьби 40—50-х років у селі Стрілках була широко розгалужена підпільна мережа загонів УПА. Вони діяли по цілій окрузі як проти німецьких, так і проти радянських окупантів. До УПА тоді зголошувались сотні місцевих юнаків, а хто був не в змозі іти до лісу, чим могли допомагали повстанцям. Але боротьба була нерівною і багато наших співвітчизників потрапили до рук енкаведистів. Старожили розповідають, що на місці, де зараз розташована селищна рада, було відділення НКВД. Тут проводили допити, катування, розстріли, а трупи загиблих повстанців скидали у криницю. Часто траплялось і так, що тіла звозили до залізничної колії і там закопували. Лише уночі родичі приходили на упізнання жертв і ховали своїх рідних.

Засідка на большевицьких головачів з Києва і Москви 1949 р.

20. 5. 1949 о 21 год. перша група пвд під к-дою хор. О. зробила засідку на автомашини, що везли большевицьких головачів-делеґатів, які приїхали на контролю пограничних районів та поверталися з наради в м. Турка. Засідку зроблено в самому райцентрі Стрілки. Опис засідки: 19. 5. 1949 р. к-р відтинку зробив відправу з пвд. Маючи дані, що в терені районів Турка, Стрілки, Старий Самбір вздовж шляху та обабіч його в лісах переводить облави та чистку терену якийсь полк МҐБ з Дрогобича, к-р відтинка прийшов до висновку, що шляхом напевно будуть переїжджати якісь большевицькі достойники, бо облави переводить спеціяльно висланий з Дрогобича полковник МҐБ і то виключно обабіч шляху. В додатку донесено, що в напрямі м. Турка поїхали якісь головачі в лімузині під охороною трьох автомашин, нагружених спецбоївками. Хор. О. дістає наказ за будь-яку ціну підсунутися в райцентр із свосю групою та вечором 20. 5. обстріляти під світлом ракет лімузину, що повертатиме під охороною трьох автомашин емведистів. Рівно ж дістає наказ ст. віст. К. із своєю групою залізти в багно та маленькі кущики при самому шляху між сс. Головецьке-Гвоздець і ждати тільки на лімузину, а більш нікого не зачіпати. 20. 5. хор О. із своїм з’єднанням пересидів в лісі, а коли стало смеркати, помимо великого руху на шляху і приявности большевицьких груп в лісі та на шляху, підсунувся в маленькі корчики біля шляху самого райцентру Стрілки, де заляг, ожидаючи ворога. Не минуло 10 хвилин, як на шляху показалася перша грузова автомашина, на якій була орхестра і спецбоївка силою ЗО людей. У віддалі 15 м. першої машини, над’їхала друга грузова машина, навантажена большевиками. Відтак за нею їхала свобідно лімузина, в ній кількох череватих старшин в уніформах і цивільних одягах. За цією машиною їхала четверта грузова машина, також навантажена большевиками. Коли хор. О. дав наказ вистрілити ракети і відкрити вогонь тільки по лімузині, вся зброя заграла барабанним вогнем. Всіх головачів побито, лімузина заїхала в рів і з неї почав куритися дим. Коли ця вже була готова, хор. О. дав наказ відкрити вогонь по другій машині і бігцем відступати. Ворог був так перестрашений несподіваним ударом в райцентрі, що бандити з першої і другої машини стали панічно втікати в район в напрямі будинку МҐБ, інші залягли в ровах та віддали кілька черг з автоматів. Тільки пвд вийшов на гору, а вже на місці засідки з’явилися три танкетки, одна з райцентру Стрілки, друга з райцентру Старий Самбір, а третя та, що приїхала була із згаданими головачами і ждала в райцентрі Стрілки. Ворожі втрати: 18 вбитих і невідоме число поранених. Між убитими делегати з Москви і Києва, що приїхали на контролю пограничних районів (в міжчасі до м. Турка від сторони Славська приїздив також зрадник Гречуха з Києва, який, однак, через Стрілки не поверстався). Ворожі сили около 100 людей. Постанці втрат не мали. На підставі розвідки, переведеної після тієї засідки, чотирьох убитих забрано до Києва. Ворог свої втрати так законспірував, що помимо зусиль розвідки, хто впав, не вдалося цього ствердити. Те, що ворог поніс втрати, підслухали в райкомпартії, а на місці засідки залишились купи пороху, вимішаного з кров’ю, повно ґудзиків та подіравлені дві автомашини. Пвд стріляв з віддалі ЗО метрів. Після засідки ніччю, а потім в день ворог переводив великі облави при співучасті сил, що під’їхали з мм. Самбора і Турки.

З 1940 по 1951 по. в селі служив греко-католицький священик о. Юрій Савчук, який був арештований. Помер 1983 р., похований на місцевому кладовищі.

Радянський період (1950-ті - 1991 рр.)

Сільраді підпорядковувалося село Лопушанка-Хомина.

У 1963 р. в селі створили підприємство по виробництву меблів, працювали маслозавод, механізована хлібопекарня потужністю 125 тонн продукції на добу. Також розміщений відділок Стрілківського радгоспу. Відділок має тисячу га земельних угідь і вирощує льон і картоплю. Є лісопильний цех і млин.

В селі працювали середня школа-інтернат, Будинок культури і клуб, бібліотека, історико-краєзнавчий музей, на громадських засадах - кабінет політичної освіти. Функціонувала дільнична лікарня на 75 ліжок, аптека.

Незалежність (1991 р. - до сьогодні)

У 1992 році, за ініціативи жителя села, активного громадського діяча, Михайла Гаврилика, на березі річки проводились розкопки та вилучено 138 останків людських жертв комуністичного режиму та перезахоронено в центрі села біля вокзалу. Із великої кількості останків, бабця з сусіднього села опізнала свого сина, в якого руки та ноги були скручені колючим дротом та кувалдою проломаний череп.

У жовтні 2020 року село стало центром новоствореної Стрілківської територіальної громади.

У 2023 р. село Стрілки разом із довколишніми селами ввійшло до мережі історико-туристичних маршрутів "", яка створюється за підтримки УКФ та Стрілківської територіальної громади.

Населення

У 1880 р. в селі проживало 598 мешканців, в основному всі греко-католики за винятком кількох римо-католиків. Інфраструктура села на 1880 рік: церква Св. Миколая, уряд поштовий і громадська позичкова каса з капіталом 319 злотих.

У 1921 р. проживало бл. 1430 осіб.

У 1938 р. проживало 796 греко-католиків, 5 римо-католиків.

У 1968 р. в селі проживали 2470 чоловік.

У 2014 р. проживало 15 греко-католиків, 522 православних (КП).

Станом на 2021 р. за офіційними даними чисельність населення 2175 осіб, з них доросле населення -1587 осіб.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	2363	99.50%
російська	9	0.38%
польська	2	0.08%
інші/не вказали	1	0.04%
Усього	2375	100%

Церква св. Євстахія

Див. більше Церква святого Євстахія (Стрілки). Координати: 49°19′35″ пн. ш.22°58′18″ сх. д.

Як свідчать архівні документи, у 1507 року в селі вже існувала парафія.

1507 р. - перша згадка про парафіяльний храм у селі Лопушанка-Хомина. 1766 р. - також згадується храм у селі; на його місці збудовано теперішній, який відновлено в 1927 р.

У 1792 році коштом громади була збудована дерев'яна церква святого великомученика Євстахія, яка збереглася й дотепер. Охочим її відвідати слід з дороги на Турку повернути праворуч і перейти міст через р. Дністер. Опісля, йти прямо, а далі знову праворуч аж буде видно на схилі гори дерев'яний храм.

Церква св. Євстафія - досить нетипової фігури як для Старосамбірщини. На зовнішніх стінах (зовсім на буковинський манер) - ікони.

Це тризрубна будівля, рівновисокі зруби якої вкриті спільним двосхилим дахом, краї гребеня завершені сліпими ліхтарями, а посередині — восьмибічною вежею, яка накрита маленькою банею з ліхтарем і маківкою. Стіни вертикально шальовані дошками, на котрих розміщені ікони святих. Із трьох сторін церкву щільно оточує цвинтар. Поряд розташована дерев'яна триярусна дзвіниця, сучасниця церкви.

Цікавою і нетиповою є назва церкви на честь великомученика Євстахія, храмовий празник котрого припадає на 3 жовтня. Однією із версій того, чому саме парафія вибрала собі за ім'я цього покровителя, є практичне пояснення. Адже свято св. Євстахія припадало якраз на той період, коли в селі завершувалися клопіткі сільськогосподарські роботи і селяни могли перейти до святкувань.

При церкві св. Євстахія можна побачити чотири ікони із зображенням святого: одна в середині храму по правій стороні; одна на зовнішній стороні, вгорі від вхідних дверей; інші в у середині дзвіниці та на вході до каплиці. На них усіх подібні зображення святителя — це стояча постать у лицарських обладунках, що тримає у правій руці немовби у полум'ї вівцю.

Особливої уваги заслуговує іконостас. Він не є автентичним для цієї церкви, бо його разом із боковими престолами було перенесено із жіночого контемплятивного монастиря ЧСВВ у с. Смільниця Старосамбірського району. Цей монастир було ліквідовано наприкінці XVIII ст. за часів Йосифінської реформи, котра передбачала закриття малих монастирів та їх приєднання до великих, а також розформовування монаших чинів контемплятивного типу.

Життя церкви та її парафії завжди було пов’язане з парохами. Одним із найвідоміших був автор гімну України «Ще не вмерла Україна» отець Михайло Вербицький. Хоча він служив всього два роки, з 1853 по 1856 рік, проте серед місцевих мешканців зберігся переказ, що саме у Стрілках він написав мелодію гімну.

Жив Михайло Вербицький там, де зараз мешкає стрілківський парох – на плебанії. Сучасна будівля з 1902 року, побудована на місці старої.

Уже п'ятнадцять років у Стрілках відбуваються фестивалі духовної музики імені отця Михайла Вербицького, на які приїжджають найкращі церковні й шкільні хори району та області.

Новітня історія цього храму не різниться від більшості громад і храмів УГКЦ.

У 1946 р. церква св. Євстахія була змушена перейти до РПЦ. На той час настоятелем був о. Юрій Савчук, котрого заарештували. Повернення парафії у лоно УГКЦ відбулося у 1990 році за о. Василя Савчина, з 1993 року його замінив парох о. Володимир Паращинець, а з 2020 р. в селі парохіює о. Василь Дригинич.

У 2022 р. до 230-ліття храму стрілківчани зняли усю пластикову оббивку стін старовинної церкви та замінили пластик на екологічні довговічне дерево. За що отримали окрему подяку від владики Ярослава (Приріза), який очолив Архиєрейську Соборову Літургію та освятив оновлений храм.

Церква Успіння Пресвятої Богородиці

Знаходиться в центрі села біля залізничної колії.

Каплиця Св. Юрія Побідоносця

Розташована на центральній площі села Стрілки, поруч знаходиться залізничний вокзал та Пантеон "Слава УПА".

Народний дім

"Народний дім" с. Стрілки - це двоповерхова будівля, площею 509,35 м². Основні приміщення: зал Народного дому, кабінети, допоміжні та технічні приміщення.

Адреса: с. Стрілки, вул. М. Вербицького, 10. Діяльність: танцювальний гурток, репетиції 2 народних колективів.

Фестивалі: міжрайонний фестиваль «Мелодії бойківського двору», районний дитячий фестиваль «Бойки по-легойки», міжрайонний фестиваль духовної пісні ім. о. Михайла Вербицького, виїзні фестивалі «Зелені лози».

Шкільний музей о. М. Вербицького

Розміщений у приміщенні опорної школи ім. о. Михайла Вербицького, автора музики до Державного гімну України, який, згідно Шематизму Перемиської єпархії відомого священика й історика Дмитра Блажейовського, з 1853 по 1856 роки був адміністратором каплиці святого Євстахія (тоді такий статус мала сучасна церква) в селі Стрілки.

Тут зібрана гарна колекція предметів бойківського побуту і одягу, захоплено розповідають про видатних людей цього краю: етнографів о. Михайла Зубрицького і Володимира Шагала, автора українського букваря отця Івана Могильницького, дороги якого у свій час пересікалися із Михайлом Вербицьким, про священика Івана Яворницького, який був послом в Австрійському сеймі.

Цікаві факти

У південно-західній частині села (біля хутора Млини) на лівому березі Дністра розташований пагорб за назвою Замчище. У далекому минулому на пагорбі була фортеця.
У січні 2022 року в селі Стрілки встановили рекорд України з наймасовішого виконання колядки "Нова радість стала" на сопілках, присвячений покійному вчителю музики у Головецькім Миколі Пукію.

Примітки

. www.drv.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 16 лютого 2021.
Тирик Я. Руський путь – прадавній шлях через Карпати / Я. Тирик. – Л.: “Простір М”, 2003. – С. 85
Стрілки. castles.com.ua. Процитовано 17 лютого 2023.
Emil Hołowkiewicz. Flora leśna i przemysł drzewny w Galicyi, 1877, str. 58.
. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 1 квітня 2015.
Петро Мірчук, Українська повстанська Армія 1942-1952 [ 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
С. 209-210
Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — 980 с. - С. 785-786
Гром, Наталія. БойкоМандри: туристичні маршрути Стрілківської громади.
Strilky Territorial Community. Cities for Cities (брит.). Процитовано 14 листопада 2023.
IgnBor (24 вересня 2023). У Стрілківській громаді проєкт «БойкоМандри» поєднається із сусідами-поляками. Leopolis.news (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.
❗️Новий туристичний проєкт «БойкоМандри» – актуальний, як ніколи ❗️ «БойкоМандри» – це три піші та веломаршрути, що пролягають через гори мальовничої... | By Бойківщина | Facebook (укр.), процитовано 14 листопада 2023
БойкоМандри. boykomandry.com. Процитовано 15 листопада 2023.
Łopuszanka Chomina // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 725. (пол.)
Шематизм Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ. Дрогобич: Коло. 2014. с. 936. ISBN .
Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
Шематизм Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ. Дрогобич: Коло. 2014. с. 936. ISBN .
. Архів оригіналу за 02.04.2015. Процитовано 01.04.2015.
Sтарий Sамбір і Uкраїна (2 жовтня 2022). ЦЕРКВА СВЯТОГО ЄВСТАХІЯ У С. СТРІЛКИ ВІДЗНАЧИЛА 230 РОКІВ!. facebook.com.
. dfrr.minregion.gov.ua. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 20 січня 2021.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
. Релігійно-інформаційна служба України (укр.). Архів оригіналу за 30 липня 2021. Процитовано 30 липня 2021.

[:2-1] . www.drv.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 16 лютого 2021.

[2] Тирик Я. Руський путь – прадавній шлях через Карпати / Я. Тирик. – Л.: “Простір М”, 2003. – С. 85

[:1-3] Стрілки. castles.com.ua. Процитовано 17 лютого 2023.

[4] Emil Hołowkiewicz. Flora leśna i przemysł drzewny w Galicyi, 1877, str. 58.

[:0-5] . Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 1 квітня 2015.

[upabook-6] Петро Мірчук, Українська повстанська Армія 1942-1952 [ 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]

[7] С. 209-210

[:3-8] Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — 980 с. - С. 785-786

[9] Гром, Наталія. БойкоМандри: туристичні маршрути Стрілківської громади.

[10] Strilky Territorial Community. Cities for Cities (брит.). Процитовано 14 листопада 2023.

[11] IgnBor (24 вересня 2023). У Стрілківській громаді проєкт «БойкоМандри» поєднається із сусідами-поляками. Leopolis.news (англ.). Процитовано 14 листопада 2023.

[12] ❗️Новий туристичний проєкт «БойкоМандри» – актуальний, як ніколи ❗️ «БойкоМандри» – це три піші та веломаршрути, що пролягають через гори мальовничої... | By Бойківщина | Facebook (укр.), процитовано 14 листопада 2023

[13] БойкоМандри. boykomandry.com. Процитовано 15 листопада 2023.

[:32-14] Łopuszanka Chomina // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 725. (пол.)

[:03-15] Шематизм Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ. Дрогобич: Коло. 2014. с. 936. ISBN .

[ukr-socialdata-mova-2001-16] Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

[:02-17] Шематизм Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ. Дрогобич: Коло. 2014. с. 936. ISBN .

[18] . Архів оригіналу за 02.04.2015. Процитовано 01.04.2015.

[19] Sтарий Sамбір і Uкраїна (2 жовтня 2022). ЦЕРКВА СВЯТОГО ЄВСТАХІЯ У С. СТРІЛКИ ВІДЗНАЧИЛА 230 РОКІВ!. facebook.com.

[20] . dfrr.minregion.gov.ua. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 20 січня 2021.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[21] . Релігійно-інформаційна служба України (укр.). Архів оригіналу за 30 липня 2021. Процитовано 30 липня 2021.