Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Степа́н Миха́йлович Сто́йко (14 березня 1920, с. Кричево (нині Тячівського району Закарпатської області — 22 жовтня 2020, Львів) — доктор біологічних наук, професор, головний науковий співробітник Інституту екології Карпат НАН України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2005). Академік Лісівничої академії наук України (ЛАНУ).
| Стойко Степан Михайлович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 14 березня 1920 c. Кричево,  Чехословаччина |
| Помер | 22 жовтня 2020 (100 років) Львів, Україна |
| Країна |  Чехословаччина Угорщина СРСР Україна |
| Діяльність | ботанік, натураліст, викладач університету |
| Alma mater | Львівський національний аграрний університет |
| Галузь | фітогеографія, ботанічна географія, |
| Заклад | Інститут екології Карпат НАН України у Львові, Україна |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор біологічних наук |
| Нагороди |   |
Біографія
Степан Стойко народився 14 березня 1920 р. у родині священика в с. Кричево, нині Тячівського району Закарпатської області України.
1938 року закінчив у Хусті класичну гімназію і його призначили на посаду вчителя в гірському селі Новоселиця. Уже в гімназії чеський професор прищепив йому любов до природи, яка супроводжує його ціле життя.
Після закінчення Другої світової війни у 1945 р. Степана Стойка призначили референтом відділу соціального забезпечення в Народній Раді Закарпатської України в Ужгороді, звідки він одержав скерування на навчання до Львова.
Упродовж 1945—1949 років Степан Стойко навчався на лісогосподарському факультеті Львівського сільськогосподарського інституту, здобув кваліфікацію «Інженер лісового господарства». Після закінчення навчального закладу молодого спеціаліста скерували на роботу до Ужгородського лісгоспу, де він два роки працював інженером лісового господарства й лісничим.
1951 року відбулася доленосна в науковому аспекті для Степана Стойка зустріч із академіком Петром Погребняком, який приїхав на Закарпаття в наукову експедицію, і молодому фахівцеві доручили супроводжувати його заповідними місцями. Академік Погребняк, який тоді очолював Інститут лісу АН УРСР, запропонував молодому спеціалістові вступити до аспірантури інституту. Під його керівництвом С Стойко у 1955 р. захистив кандидатську, а 1969 р. — докторську дисертації про дубові ліси Карпатської гірської системи.
Протягом 1955–1966 років Стойко працював доцентом на кафедрі ботаніки і дендрології Львівського лісотехнічного інституту, читав курс «Ботаніка». У 1962 році йому присвоєне звання доцента кафедри ботаніки і дендрології Львівського лісотехнічного інституту. У 1966—1970 роках був на посаді старшого наукового співробітника у Львівському відділенні Інституту ботаніки імені М. Г. Холодного АН УРСР, а протягом наступних 4 років завідував відділом охорони природних екосистем у Державному природознавчому музеї АН УРСР.
У 1970 році одержав науковий ступінь доктора біологічних наук за спеціальністю — «ботаніка» в Інституті ботаніки АН УРСР (Київ). У 1980 році рішенням ВАК йому було присвоєно вчене звання професора.
У 1974–2000 роках був завідувачем відділу охорони природних екосистем в Інституті екології Карпат НАН України, а з цього часу працює головним науковим співробітником Інституту екології Карпат НАН України. За сумісництвом з 1972 до 2000 року працював на географічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка на кафедрах фізичної географії, раціонального використання природних ресурсів і охорони природи. Читав курс «Охорона природи» та спецкурс «Охорона природи в зарубіжних країнах». Під його керівництвом захищено 12 кандидатських дисертацій.
На запрошення зарубіжних навчальних закладів виступав з лекціями в (Брно, Чехія), в (Будапешт, Угорщина), в Кельнському університеті (Кельн, Німеччина).
Професор Стойко був членом редколегії низки фахових часописів (, ).
Степан Стойко — був одним з ініціаторів видання «Зеленої книги України» (1987), в якій обґрунтував синфітосозологічний індекс оцінки раритетних фітоценозів та описав понад 40 рідкісних лісових синтаксонів.
Тривалий період він очолював Президію Львівської обласної організації Українського товариства охорони природи (УТОП) та Наукову раду . Також був членом Ради Українського ботанічного товариства та заступником голови Ради з проблем біосфери Західного наукового центру.
Професор Стойко володів чеською, словацькою, угорською, польською мовами.
Поховали професора С. Стойко у Львові, в родинному гробівці на 46 полі Янівського цвинтаря.
Наукова діяльність
Наукова діяльність професора була пов'язана з лісовою геоботанікою, екологією та заповідною справою Карпат, Розточчя та Західного Поділля, де досліджував реліктові локалітети смереки, дуба скельного, липи широколистої, тиса ягідного, яловцю козачого, які збереглися з раннього і середнього голоцену і мають значення для з'ясування польодовикової історії розвитку лісів. За допомогою фітоценохорологічних та геоботанічних методів дослідив висотну диференціацію рослинного покриву в Українських Карпатах, де виділив 10 висотних рослинних поясів та визначив два варіанти поясності — на південно-західному та північно-східному макросхилах. Результати багаторічних досліджень підсумовані в монографії (2009).
Професор Стойко — автор 10 наукових і науково-популярних монографій та 400-х наукових праць. Наукова спадщина вченого багатогранна та охоплює різні галузі природничих наук. Переважна більшість праць присвячена карпатському регіону. Вагомий внесок зроблено в історію науки — це дослідження спадщини видатних українських і зарубіжних вчених — В. І. Вернадського, П. С. Погребняка, А. Златніка.
Опублікував самостійно і в співавторстві більше двадцяти наукових монографій, науково-популярні книги, підручники, понад 400 наукових праць. Серед них такі: «Заповідники і пам'ятники природи Українських Карпат»(Львів, 1966), «Карпати очима допитливих» (Львів, 1976), «Карпатам зеленіти вічно» (Ужгород, 1977), «Охорона природи Українських Карпат і прилеглих територій» (1980), «Флора і рослинність Карпатського заповідника» (Київ, 1982), «Життя і творчість В. І. Вернадського на Україні» (Київ, 1984), «Заповідні екосистеми Карпат»(1991), «Основи соціоекології» (Київ, 1995), «The East Carpathian biosphere reserves» (Біосферний резерват «Східні Карпати») (1999), «Система охорони природи у верхів'ї басейну Дністра»(Львів, 2004), «Раритетний фітогенофонд західних регіонів України (Созологічна оцінка й наукові засади охорони)» (Львів, 2004), «Ужанський національний природний парк. Поліфункціональне значення» (Львів, 2007), «Заповідні території Львівщини» (Львів.2008).
Природоохоронна діяльність
Найбільшим здобутком Степана Стойка у сфері охорони природи є те, що у 1950—70-х роках ХХ століття, він зміг воскресити здобутки природоохоронців інших держав, до складу яких входили західні області України у дорадянський період. Перші заповідні території у західних областях були створені у 1912—1914 роках. Такими стали буковий резерват «Стужиця», ялівцевий резерват в «Тиха» в басейні р. Уж., хвойні резервати на Мармароському Попі Івані та на Чорногорі а також тисовий резерват на Княж-Дворі. У міжвоєнний період кількість таких територій сягала 150. В період після Другої світової після війни і до 1966 року у західних областях УРСР було створено понад 250 пам’яток природи, які грунтувались на колишніх резерватах. Особисто контактуючи з чеськими, польськими, угорськими біологами та чудово орієнтуючись у роботі попередників в Карпатському регіоні (В.Шафер, А.Златнік, Л.Фекете, Т.Блатни), Степан Стойко зміг відновити десятки заказників, що в довоєнний час мали статус резерватів, створених польськими, угорськими та австрійськими дослідниками.
8 травня 1964 року Рада Міністрів УРСР видала постанову згідно з якою затвердила «заповідні ділянки» «Чорногора» площею 7702 га та «Уголька» площею 4600 га 4 на Закарпатті. Тут важко не наголосити що Угольський масив, фактично перша післявоєнна природоохоронна територія Західної України, була утворена на Тячівщині, на малій батьківщині Степана Стойка. 10—12 грудня 1964 року у м. Львові відбулась міжобласна наукова конференція з питань охорони природи, скликана за ініціативи Українського товариства охорони природи. С.М.Стойко презентував на ній систему лісових резерватів, заказників і заповідників, що мала бути реалізована до 1966 . В цій системі у Карпатах конче не вистачало національного парку. Саме тому С.М. Стойко запропонував поєднати на Чорногірському масиві існуючі заповідник та ландшафтний парк та утворити перший в Україні Національний природний парк. Тоді він писав, що для створення створення національних парків, окрім Карпат, ним обрано на Львівщині ліс з озером в околицях Івано-Франкова (1000 га), Брюховицький, Винниківський ліси на Розточчі разом з Брюховицьким та Комсомольським озерами (1500 га), заплановано Моршинський природний парк (100 га), природний парк «Сколівські Бескиди» в ок. С. Гребенів (1000 га).
На превеликий жаль, у 1960-х утворити рішенням республіканського рівня в західних областях установу, що містила б у назві слово «національний» було неможливо і тому 1968 року її оголосили під назвою «Карпатський державний заповдіник» (сучасний Карпатський біосферний заповідник). Проте 1980 року територію Чорногірського гірського масиву, яка не увійшла до Карпатського заповідника, — оголосили таки Карпатським національним природним парком. А інші території, названі ще тоді, за життя Степана Михайловича також стали національнимими парками.
Визнання
Нагороди
- 2005 — диплом лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки за цикл наукових праць колективу авторів «Розробка наукових засад і практичних рекомендацій збереження біорізноманіття в контексті сталого розвитку України».
- 2020 — орден князя Ярослава Мудрого V ступеня.
Почесні звання
- 1994 — за дослідження лісових екосистем Карпат та наукові праці в галузі охорони природи Вчена рада присудила Степану Михайловичу звання doctor honoris causa.
Медалі
Примітки
- . Архів оригіналу за 8 березня 2018. Процитовано 23 червня 2015.
- Закарпатська Обласна Універсальна Наукова Бібліотека ім. Ф.Потушняка::Видатні закарпатці. :: Стойко Степан Михайлович. www.biblioteka.uz.ua. Процитовано 15 березня 2016.
- Стойко С.М. Сучасний стан та чергові завдання комплексних досліджень по охороні природи західних областей України // Охорона природи в Західних областях України, матеріали Міжобласної конференції. — Львів: Видавництво Львівського Університету, 1966. — С. 14—16.
- Татаринов К.А. Вивчення, відтворення, раціональне використання та охорона фауни хребетних західних областей // Охорона природи в Західних областях України, матеріали Міжобласної конференції. — Львів: Видавництво Львівського Університету, 1966. — С. 139—152.
- Стойко С.М. Карпатський заповідник — проблеми і перспективи // Про охорону природи Карпат. Ужгород, 1973. — С. 5—18
- Стойко С.М. Найважливіші заповідні ділянки Львівщини // Охорона природи в Західних областях України, матеріали Міжобласної конференції. — Львів: Видавництво Львівського Університету, 1966. — С. 131—136.
- Указ Президента України від 19 вересня 2020 року № 397/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня працівника лісу»
Джерела
- Біосфера як глобальна екосистема та вплив техносфери на її баланс Сайт НАН України, 1.09.2020
- Стойко Степан Михайлович / Вісник НТШ. № 63, 2020. С. 88.
- Документальний фільм "Монологи. Сеньйор". Стрічка присвячена професору С.М. Стойку.
Література
- Основоположник геосозології — науки про охорону біосфери: роздуми друзів, колег, учнів з нагоди 95-річчя проф. С. М. Стойка / [уклад. та заг. ред. О. О. Кагала] ; НАН України, Ін-т екології Карпат. — Львів: Простір М, 2017. — 113 с. : іл., табл., портр. ; 24 см. — Парал. тит. арк. англ. — Частина тексту словен., нім., угор. — Бібліогр. в кінці ст. — 100 пр. —
- Стойко, С. М. Дубовые леса Карпатской горной системы. Автореферат дисс. докт. биол. наук: 094. Ботаника.-Институт ботаники АН УССР. -Киев, 1969. -56 с.
- Стойко, С. М. Карпатам зеленіти вічно / С. М. Стойко . — Ужгород: Карпати, 1977 . — 175 с.
- Стойко, С. Скарбниця знань про український ліс / С. Стойко, І. Ковальчук, Л. Копій // Вісник Національної академії наук України. — 2008. — № 9. — С. 46-48.
- Стойко, С. М. Сучасні види антропогенного впливу на життєве середовище / С. М. Стойко, І. Б. Койнова // Український географічний журнал. — 2012. — № 1. — С. 50-57.
- Лісівнича академія наук України: Довідник / За редакцією професора Ю. М. Дебринюка. — Львів: Камула, 2010. — 340 сторінок.
Посилання
- Біографія С. М. Стойка на сайті Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського.
- — Український реферативний журнал «Джерело».
- на сайті географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.
- Біографія С. М. Стойка в тексті присвяти книги "Втрачені об’єкти та території природно-заповідного фонду" (2020).
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Stepa n Miha jlovich Sto jko 14 bereznya 1920 s Krichevo nini Tyachivskogo rajonu Zakarpatskoyi oblasti 22 zhovtnya 2020 Lviv doktor biologichnih nauk profesor golovnij naukovij spivrobitnik Institutu ekologiyi Karpat NAN Ukrayini laureat Derzhavnoyi premiyi Ukrayini v galuzi nauki i tehniki 2005 Akademik Lisivnichoyi akademiyi nauk Ukrayini LANU Stojko Stepan MihajlovichNarodivsya 14 bereznya 1920 1920 03 14 c Krichevo ChehoslovachchinaPomer 22 zhovtnya 2020 2020 10 22 100 rokiv Lviv UkrayinaKrayina Chehoslovachchina Ugorshina SRSR UkrayinaDiyalnist botanik naturalist vikladach universitetuAlma mater Lvivskij nacionalnij agrarnij universitetGaluz fitogeografiya botanichna geografiya Zaklad Institut ekologiyi Karpat NAN Ukrayini u Lvovi UkrayinaVchene zvannya profesorNaukovij stupin doktor biologichnih naukNagorodi Orden Knyazya Yaroslava Mudrogo V stupenya U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Stojko BiografiyaStepan Stojko narodivsya 14 bereznya 1920 r u rodini svyashenika v s Krichevo nini Tyachivskogo rajonu Zakarpatskoyi oblasti Ukrayini 1938 roku zakinchiv u Husti klasichnu gimnaziyu i jogo priznachili na posadu vchitelya v girskomu seli Novoselicya Uzhe v gimnaziyi cheskij profesor prishepiv jomu lyubov do prirodi yaka suprovodzhuye jogo cile zhittya Pislya zakinchennya Drugoyi svitovoyi vijni u 1945 r Stepana Stojka priznachili referentom viddilu socialnogo zabezpechennya v Narodnij Radi Zakarpatskoyi Ukrayini v Uzhgorodi zvidki vin oderzhav skeruvannya na navchannya do Lvova Uprodovzh 1945 1949 rokiv Stepan Stojko navchavsya na lisogospodarskomu fakulteti Lvivskogo silskogospodarskogo institutu zdobuv kvalifikaciyu Inzhener lisovogo gospodarstva Pislya zakinchennya navchalnogo zakladu molodogo specialista skeruvali na robotu do Uzhgorodskogo lisgospu de vin dva roki pracyuvav inzhenerom lisovogo gospodarstva j lisnichim 1951 roku vidbulasya dolenosna v naukovomu aspekti dlya Stepana Stojka zustrich iz akademikom Petrom Pogrebnyakom yakij priyihav na Zakarpattya v naukovu ekspediciyu i molodomu fahivcevi doruchili suprovodzhuvati jogo zapovidnimi miscyami Akademik Pogrebnyak yakij todi ocholyuvav Institut lisu AN URSR zaproponuvav molodomu specialistovi vstupiti do aspiranturi institutu Pid jogo kerivnictvom S Stojko u 1955 r zahistiv kandidatsku a 1969 r doktorsku disertaciyi pro dubovi lisi Karpatskoyi girskoyi sistemi Protyagom 1955 1966 rokiv Stojko pracyuvav docentom na kafedri botaniki i dendrologiyi Lvivskogo lisotehnichnogo institutu chitav kurs Botanika U 1962 roci jomu prisvoyene zvannya docenta kafedri botaniki i dendrologiyi Lvivskogo lisotehnichnogo institutu U 1966 1970 rokah buv na posadi starshogo naukovogo spivrobitnika u Lvivskomu viddilenni Institutu botaniki imeni M G Holodnogo AN URSR a protyagom nastupnih 4 rokiv zaviduvav viddilom ohoroni prirodnih ekosistem u Derzhavnomu prirodoznavchomu muzeyi AN URSR U 1970 roci oderzhav naukovij stupin doktora biologichnih nauk za specialnistyu botanika v Instituti botaniki AN URSR Kiyiv U 1980 roci rishennyam VAK jomu bulo prisvoyeno vchene zvannya profesora U 1974 2000 rokah buv zaviduvachem viddilu ohoroni prirodnih ekosistem v Instituti ekologiyi Karpat NAN Ukrayini a z cogo chasu pracyuye golovnim naukovim spivrobitnikom Institutu ekologiyi Karpat NAN Ukrayini Za sumisnictvom z 1972 do 2000 roku pracyuvav na geografichnomu fakulteti Lvivskogo nacionalnogo universitetu imeni Ivana Franka na kafedrah fizichnoyi geografiyi racionalnogo vikoristannya prirodnih resursiv i ohoroni prirodi Chitav kurs Ohorona prirodi ta speckurs Ohorona prirodi v zarubizhnih krayinah Pid jogo kerivnictvom zahisheno 12 kandidatskih disertacij Na zaproshennya zarubizhnih navchalnih zakladiv vistupav z lekciyami v Brno Chehiya v Budapesht Ugorshina v Kelnskomu universiteti Keln Nimechchina Profesor Stojko buv chlenom redkolegiyi nizki fahovih chasopisiv Stepan Stojko buv odnim z iniciatoriv vidannya Zelenoyi knigi Ukrayini 1987 v yakij obgruntuvav sinfitosozologichnij indeks ocinki raritetnih fitocenoziv ta opisav ponad 40 ridkisnih lisovih sintaksoniv Trivalij period vin ocholyuvav Prezidiyu Lvivskoyi oblasnoyi organizaciyi Ukrayinskogo tovaristva ohoroni prirodi UTOP ta Naukovu radu Takozh buv chlenom Radi Ukrayinskogo botanichnogo tovaristva ta zastupnikom golovi Radi z problem biosferi Zahidnogo naukovogo centru Profesor Stojko volodiv cheskoyu slovackoyu ugorskoyu polskoyu movami Pohovali profesora S Stojko u Lvovi v rodinnomu grobivci na 46 poli Yanivskogo cvintarya Naukova diyalnistNaukova diyalnist profesora bula pov yazana z lisovoyu geobotanikoyu ekologiyeyu ta zapovidnoyu spravoyu Karpat Roztochchya ta Zahidnogo Podillya de doslidzhuvav reliktovi lokaliteti smereki duba skelnogo lipi shirokolistoyi tisa yagidnogo yalovcyu kozachogo yaki zbereglisya z rannogo i serednogo golocenu i mayut znachennya dlya z yasuvannya polodovikovoyi istoriyi rozvitku lisiv Za dopomogoyu fitocenohorologichnih ta geobotanichnih metodiv doslidiv visotnu diferenciaciyu roslinnogo pokrivu v Ukrayinskih Karpatah de vidiliv 10 visotnih roslinnih poyasiv ta viznachiv dva varianti poyasnosti na pivdenno zahidnomu ta pivnichno shidnomu makroshilah Rezultati bagatorichnih doslidzhen pidsumovani v monografiyi 2009 Profesor Stojko avtor 10 naukovih i naukovo populyarnih monografij ta 400 h naukovih prac Naukova spadshina vchenogo bagatogranna ta ohoplyuye rizni galuzi prirodnichih nauk Perevazhna bilshist prac prisvyachena karpatskomu regionu Vagomij vnesok zrobleno v istoriyu nauki ce doslidzhennya spadshini vidatnih ukrayinskih i zarubizhnih vchenih V I Vernadskogo P S Pogrebnyaka A Zlatnika Opublikuvav samostijno i v spivavtorstvi bilshe dvadcyati naukovih monografij naukovo populyarni knigi pidruchniki ponad 400 naukovih prac Sered nih taki Zapovidniki i pam yatniki prirodi Ukrayinskih Karpat Lviv 1966 Karpati ochima dopitlivih Lviv 1976 Karpatam zeleniti vichno Uzhgorod 1977 Ohorona prirodi Ukrayinskih Karpat i prileglih teritorij 1980 Flora i roslinnist Karpatskogo zapovidnika Kiyiv 1982 Zhittya i tvorchist V I Vernadskogo na Ukrayini Kiyiv 1984 Zapovidni ekosistemi Karpat 1991 Osnovi socioekologiyi Kiyiv 1995 The East Carpathian biosphere reserves Biosfernij rezervat Shidni Karpati 1999 Sistema ohoroni prirodi u verhiv yi basejnu Dnistra Lviv 2004 Raritetnij fitogenofond zahidnih regioniv Ukrayini Sozologichna ocinka j naukovi zasadi ohoroni Lviv 2004 Uzhanskij nacionalnij prirodnij park Polifunkcionalne znachennya Lviv 2007 Zapovidni teritoriyi Lvivshini Lviv 2008 Prirodoohoronna diyalnistNajbilshim zdobutkom Stepana Stojka u sferi ohoroni prirodi ye te sho u 1950 70 h rokah HH stolittya vin zmig voskresiti zdobutki prirodoohoronciv inshih derzhav do skladu yakih vhodili zahidni oblasti Ukrayini u doradyanskij period Pershi zapovidni teritoriyi u zahidnih oblastyah buli stvoreni u 1912 1914 rokah Takimi stali bukovij rezervat Stuzhicya yalivcevij rezervat v Tiha v basejni r Uzh hvojni rezervati na Marmaroskomu Popi Ivani ta na Chornogori a takozh tisovij rezervat na Knyazh Dvori U mizhvoyennij period kilkist takih teritorij syagala 150 V period pislya Drugoyi svitovoyi pislya vijni i do 1966 roku u zahidnih oblastyah URSR bulo stvoreno ponad 250 pam yatok prirodi yaki gruntuvalis na kolishnih rezervatah Osobisto kontaktuyuchi z cheskimi polskimi ugorskimi biologami ta chudovo oriyentuyuchis u roboti poperednikiv v Karpatskomu regioni V Shafer A Zlatnik L Fekete T Blatni Stepan Stojko zmig vidnoviti desyatki zakaznikiv sho v dovoyennij chas mali status rezervativ stvorenih polskimi ugorskimi ta avstrijskimi doslidnikami 8 travnya 1964 roku Rada Ministriv URSR vidala postanovu zgidno z yakoyu zatverdila zapovidni dilyanki Chornogora plosheyu 7702 ga ta Ugolka plosheyu 4600 ga 4 na Zakarpatti Tut vazhko ne nagolositi sho Ugolskij masiv faktichno persha pislyavoyenna prirodoohoronna teritoriya Zahidnoyi Ukrayini bula utvorena na Tyachivshini na malij batkivshini Stepana Stojka 10 12 grudnya 1964 roku u m Lvovi vidbulas mizhoblasna naukova konferenciya z pitan ohoroni prirodi sklikana za iniciativi Ukrayinskogo tovaristva ohoroni prirodi S M Stojko prezentuvav na nij sistemu lisovih rezervativ zakaznikiv i zapovidnikiv sho mala buti realizovana do 1966 V cij sistemi u Karpatah konche ne vistachalo nacionalnogo parku Same tomu S M Stojko zaproponuvav poyednati na Chornogirskomu masivi isnuyuchi zapovidnik ta landshaftnij park ta utvoriti pershij v Ukrayini Nacionalnij prirodnij park Todi vin pisav sho dlya stvorennya stvorennya nacionalnih parkiv okrim Karpat nim obrano na Lvivshini lis z ozerom v okolicyah Ivano Frankova 1000 ga Bryuhovickij Vinnikivskij lisi na Roztochchi razom z Bryuhovickim ta Komsomolskim ozerami 1500 ga zaplanovano Morshinskij prirodnij park 100 ga prirodnij park Skolivski Beskidi v ok S Grebeniv 1000 ga Na prevelikij zhal u 1960 h utvoriti rishennyam respublikanskogo rivnya v zahidnih oblastyah ustanovu sho mistila b u nazvi slovo nacionalnij bulo nemozhlivo i tomu 1968 roku yiyi ogolosili pid nazvoyu Karpatskij derzhavnij zapovdinik suchasnij Karpatskij biosfernij zapovidnik Prote 1980 roku teritoriyu Chornogirskogo girskogo masivu yaka ne uvijshla do Karpatskogo zapovidnika ogolosili taki Karpatskim nacionalnim prirodnim parkom A inshi teritoriyi nazvani she todi za zhittya Stepana Mihajlovicha takozh stali nacionalnimimi parkami ViznannyaNagorodi 2005 diplom laureata Derzhavnoyi premiyi Ukrayini v galuzi nauki i tehniki za cikl naukovih prac kolektivu avtoriv Rozrobka naukovih zasad i praktichnih rekomendacij zberezhennya bioriznomanittya v konteksti stalogo rozvitku Ukrayini 2020 orden knyazya Yaroslava Mudrogo V stupenya Pochesni zvannya 1994 za doslidzhennya lisovih ekosistem Karpat ta naukovi praci v galuzi ohoroni prirodi Vchena rada prisudila Stepanu Mihajlovichu zvannya doctor honoris causa Medali 1991 zolota medal 1995 Fundaciyi imeni J V Gete 2002 sribna medal Zvolenskogo tehnichnogo universitetu Primitki Arhiv originalu za 8 bereznya 2018 Procitovano 23 chervnya 2015 Zakarpatska Oblasna Universalna Naukova Biblioteka im F Potushnyaka Vidatni zakarpatci Stojko Stepan Mihajlovich www biblioteka uz ua Procitovano 15 bereznya 2016 Stojko S M Suchasnij stan ta chergovi zavdannya kompleksnih doslidzhen po ohoroni prirodi zahidnih oblastej Ukrayini Ohorona prirodi v Zahidnih oblastyah Ukrayini materiali Mizhoblasnoyi konferenciyi Lviv Vidavnictvo Lvivskogo Universitetu 1966 S 14 16 Tatarinov K A Vivchennya vidtvorennya racionalne vikoristannya ta ohorona fauni hrebetnih zahidnih oblastej Ohorona prirodi v Zahidnih oblastyah Ukrayini materiali Mizhoblasnoyi konferenciyi Lviv Vidavnictvo Lvivskogo Universitetu 1966 S 139 152 Stojko S M Karpatskij zapovidnik problemi i perspektivi Pro ohoronu prirodi Karpat Uzhgorod 1973 S 5 18 Stojko S M Najvazhlivishi zapovidni dilyanki Lvivshini Ohorona prirodi v Zahidnih oblastyah Ukrayini materiali Mizhoblasnoyi konferenciyi Lviv Vidavnictvo Lvivskogo Universitetu 1966 S 131 136 Ukaz Prezidenta Ukrayini vid 19 veresnya 2020 roku 397 2020 Pro vidznachennya derzhavnimi nagorodami Ukrayini z nagodi Dnya pracivnika lisu DzherelaBiosfera yak globalna ekosistema ta vpliv tehnosferi na yiyi balans Sajt NAN Ukrayini 1 09 2020 Stojko Stepan Mihajlovich Visnik NTSh 63 2020 S 88 Dokumentalnij film Monologi Senjor Strichka prisvyachena profesoru S M Stojku LiteraturaOsnovopolozhnik geosozologiyi nauki pro ohoronu biosferi rozdumi druziv koleg uchniv z nagodi 95 richchya prof S M Stojka uklad ta zag red O O Kagala NAN Ukrayini In t ekologiyi Karpat Lviv Prostir M 2017 113 s il tabl portr 24 sm Paral tit ark angl Chastina tekstu sloven nim ugor Bibliogr v kinci st 100 pr ISBN 978 617 7501 22 9 Stojko S M Dubovye lesa Karpatskoj gornoj sistemy Avtoreferat diss dokt biol nauk 094 Botanika Institut botaniki AN USSR Kiev 1969 56 s Stojko S M Karpatam zeleniti vichno S M Stojko Uzhgorod Karpati 1977 175 s Stojko S Skarbnicya znan pro ukrayinskij lis S Stojko I Kovalchuk L Kopij Visnik Nacionalnoyi akademiyi nauk Ukrayini 2008 9 S 46 48 Stojko S M Suchasni vidi antropogennogo vplivu na zhittyeve seredovishe S M Stojko I B Kojnova Ukrayinskij geografichnij zhurnal 2012 1 S 50 57 Lisivnicha akademiya nauk Ukrayini Dovidnik Za redakciyeyu profesora Yu M Debrinyuka Lviv Kamula 2010 340 storinok ISBN 978 966 433 049 4PosilannyaBiografiya S M Stojka na sajti Nacionalnoyi biblioteki Ukrayini im V I Vernadskogo Ukrayinskij referativnij zhurnal Dzherelo na sajti geografichnogo fakultetu Lvivskogo nacionalnogo universitetu imeni Ivana Franka Biografiya S M Stojka v teksti prisvyati knigi Vtracheni ob yekti ta teritoriyi prirodno zapovidnogo fondu 2020