Ця стаття потребує істотної переробки. |
Соло́нське (Солонсько) — село в Україні,Меденицької селищної громади, Дрогобицького району Львівської області. Населення становить 812 осіб. Село має промовистий герб.
село Солонське | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Львівська область | ||||
Район | Дрогобицький район | ||||
Рада | Солонський старостинський округ | ||||
Основні дані | |||||
Засноване | до 1409 | ||||
Населення | 812 | ||||
Площа | 1.91 км² | ||||
Густота населення | 425.13 осіб/км² | ||||
Поштовий індекс | 82166 | ||||
Телефонний код | +380 3244 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 49°22′58″ пн. ш. 23°38′23″ сх. д. / 49.38278° пн. ш. 23.63972° сх. д.Координати: 49°22′58″ пн. ш. 23°38′23″ сх. д. / 49.38278° пн. ш. 23.63972° сх. д. | ||||
Водойми | Ріпчанка | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | с. Солонське | ||||
Карта | |||||
Солонське | |||||
Солонське | |||||
Мапа | |||||
Солонське у Вікісховищі |
Географічні відомості
Село розташоване в долині річки Тисмениці, за 13 км від Дрогобича.
Історія
Згадується у грамоті 20 серпня 1409 року як Солоний Брод, коли король Владислав ІІ Яґайло подарував сусідні села Почаєвичі та Гаї Верхні й Нижні Дрогобицького повіту Станіславові Коритку з правом спадкоємства.
Село Солонсько засноване у 30-40 роках XVII ст. в долині річки Дністер. Порівнюючи з навколишніми селами виникло найпізніше в зв'язку з рельєфом місцевості. Солонсько в давнину повинно було бути містечком. Є залишки великих валів, які будували для оборони перед нападом ворожих орд. В лісі збереглась назва «Торговище», що вказує на те, що колись на цьому місці бували ярмарки. Це містечко по переказах називалося Солонко. Воно було повністю знищене при нападі татарських орд. Внизу під горою, де розташовані нові будинки і стадіон, колись було солоне озеро, яке згодом висохло, а на його місці утворилось кілька ставків та річка Ріпчанка. Через те, що вода в річці і ставках була солоною, село поступово стали називати Солонсько. З розповідей жителів села до нас дійшло, що понад 200 років тому тут жив пан Дульський — власник фільварків, лісів і полів в селах Довге, Опарі, Солонсько. У Солонську, на території теперішнього складу, збудували панський панський будинок (нині там живе Загірна). Особисто пан у маєтку не жив, але жили його «гайдуки» — панська прислуга, охорона, стражники.
В 1780 р. під час приходу Дульського у Солонську нараховувалось до 15 халуп, розкиданих у хаотичному порядку. Поміщик всім поселенцям виділяв наділи під забудову, він же-ж через хаотичне розміщення будинків, спалив всі халупи, попередивши жителів про підпал. Дороги по вулиці Липовецькій не було, була ширша болотяна стежка. Дульський по нижній частині (зі сторони Народного дому) розділив кожному на будову подвір'я наділи по 20 м шириною і довжиною аж до Михайлевицького лісу. Він змусив зробити дорогу (вул. Липовецька), копати канави, возити гравій, носити на дорогу хворост. Річка Тисмениця, не обведена земляним валом, приносила людям і пану Дульському великі збитки. Тому він дав розпорядження викопати рів для стоку води в сторону Опарів. Рів викопали за одну ніч. Поле після цього назвали «за окопом», або «за перекопом». Кожному господареві пан виділив по 20 моргів (0,55 га) землі.
Після смерті графа Дульського панування перейшло до графа Скарбика. Він добудував фільварок та скуповував землю. Сам граф жив у Дороговижі і майже ніколи не навідувався до свого маєтку, віддавши його в оренду іншим. Це був початок ліквідації панщини. Дітей у Скарбика не було, тому перед смертю граф заповів всі маєтки та багатство перевести на утримання сирітського будинку в Дороговижі. По його смерті коштами і прибутками управляла «фундація графа Скарбика», яка і організувала в 1881—1885 роках копання ставів, щоб збільшити прибутки, тому що доходи від господарювання зменшувались у зв'язку з поганими природними умовами. «Фундація» продала громаді «Сад». Площа «Саду» була розділена: половина — орна земля, половина — фруктові дерева. Користувалась громада «Садом» до 1917 року, а в 1919 році лісничий Йошт розділив його між двома лісниками. Було розорано другу половину саду. Йошт мало допомагав селянам-українцям. В 1940 році, з приходом радянської влади, Йошту в околоті соломи таємно вивіз в Дрогобич Лисий Іван. В 1944 його зустріли в Польщі.
Заселення території здійснювалося приїжджими втікачами. Ліс викорчовували, будували халупи (хатини), розчищали місце під городи. Село заселене, переважно, жителями навколишніх сіл: Вороблевич, Липовець, Довгого, Опарів. Прізвища — Хамчин, Владика, Пилат — з Вороблевич, Табачинський, Гавриляк — Довге, Осередчук — з Опарів, Чіп — з Липовець, Бойко — потомки з Карпат, Білик — зайшлі втікачі із Закарпаття. Прізвища давались по характеру і нахилу людини, її звичках. В роки воєн і розрухи, голоду і панщини народ втікав у пошуках кращої долі. Так у Солонську з'явилися мазури з Польщі, за ними і залишилися прізвища Мазур. Прадіди Маршалків були військовими, групами розкиданими під час воєн «маршові відділки», звідки і залишилось їх прізвище. Ращуки також з часів панування Польщі.
Село було ніби поділене на частини: «Кирики» — належали Кирику, який став родоначальником нинішніх Кириків. Приїжджий чи втікач, хитрий в торговій справі він багато зробив для селян того часу. Жив там, де стоїть сьогодні будинок Михайла Кирика. «Мала гора» — була заселена ще до гайдуків. Там було три старих будинки під соломою, по переказах — Головатого, Осередчука, Петречка. За Австрії в Солонську знаходилось мадярське військо. Від нього в селі залишились нащадки на «Кириках» і «Малій горі».
«Велика гора» раніше називалась «Лиса гора» через відсутність на ній будинків. Вона була заселена тільки поляками 1845 року. На «Великій горі» було збудовано два будинки, в яких поселились брати ще за графа Дульського. Їх прозвали Лисими. «Долина» і «Личаків» заселялися за Дульського, пізніше тут збудували кузні, корчми і тартак. Де зараз побудований Михайло Оклієвич та Кирик Зенон — був сільський млин, побудований Бойком Іваном. Для підведення води насунули вал, частина якого збереглася по сьогодні в районі стадіону в напрямку до тартаку. Після скасування панщини на кінець 1848 року у селі було 52 будинки. В цей час на Західній Україні починає розвиватися капіталізм, виникають промислові підприємства. У 1870 році у селі побудована ґуральня, яка згоріла внаслідок пожежі 1915 року, як і половина села. В селі було три кузні, які обслуговували селян і проїжджих по тракту. Одна стояла там, де тепер стадіон, з краю від дороги. Друга на теперішньому городі Шваничака Антона, третя біля хати Євгена Кирика.
В 1880 році у Солонську нараховувалось 99 будинків, і 574 жителі, з них 180 поляків, 372 українці, 22 євреї. Так подавав польський «Словник географічних назв, 1880р». Були і корчми. Перша стояла на місці хати Романа Галайка. По переказу Бойка Миколи (80 років): «У Великодню п'ятницю їхав священик до церкви з Божими Дарами, а в цей час у корчмі танцювали. За таке богохульство священик прокляв їх, а корчма провалилася під землю. На її місці утворилася велика яма з водою, яку селяни з часом завезли землею». Друга — стояла на місці, де зараз хата Шваничака Антона. Це був великий будинок з різними прибудовами, де можна було поставити коней, поїсти, випити горілки, переночувати. Корчму орендували євреї графа Бельського з Рихтич. У 1915 році корчма згоріла, а від вогню загорілись і будинки селян, що були криті соломою. На місці корчми збудував хату і кузню німець Вольф, який у 1945 році виїхав до Польщі. Напроти корчми стояла митна будка для сплати за проїзд по дорозі. Третя — стояла при дорозі з правої сторони, де був заїзд на ферму — також згоріла під час пожежі. У Солонську випалювали, у невеликій кількості, цеглу для потреб місцевих жителів. Промисел був там, де зараз стоять будинки Кішка Й. та Цимбала І.
У селян було багато ткацьких верстатів. Тканиу ткали як для власних потреб, так і на продаж. Населення обслуговували місцеві стельмахи, шевці, кравці, столярі. Один раз в тиждень до села привозили різні товари з Дрогобича. Торгували з підвод. Коні були тягловою силою. Всі роботи робились вручну. Крім того раз в тиждень кожний фірман мав відробити на громадських роботах (ремонт дороги, робота в лісі, вивезення шутру), громадські роботи мали виконувати і селяни з кожного двору копали та чистили канави, обсипали річку Тисменицю валом, щоб не розливалася під час дощів (лише у 1975 році річку обнесли валом, зробили меліорацію, осушили болота). Безземельні селяни, через скруту, змушені були виїжджати до Америки.
На місці тартаку до 1919 року було поле. Сільська громада продала цю землю «Спілці акцій» в Дрогобичі, яка і побудувала першу пилораму. «Спілка» збанкротувала і поляк пан Вольжек, маючи гроші, купив тартак та був його власником до 1945 року, доки не виїхав до Польщі.
Внаслідок Першої Світової війни всі галузі господарювання починають занепадати оскільки територія була ареною бойових дій. Після закінчення Першої світової війни на західноукраїнських землях встановлюється польське панування. З перших днів населення протестує проти призову в польську армію та виборів до польської влади, але революційного піднесення в селі не було 1939 рік — рік возз'єднання Західної України з Радянською Україною у складі СРСР. Польсько-німецька війна 1939 року, початок радянсько-німецької війни, відступ Червоної Армії, окупація краю німецькими військами, голод 1942 року — все це наклало свій відбиток на село та жителів. 06.08.1944 року село залишили німецькі війська і прийшла Червона Армія. Селяни брали участь у підпільній боротьбі проти нової влади. Учасниками мітингів, підпільних сходок революційного руху з села були Маланюк М. С. — керівник групи, члени групи — Пилат Й., Кащук М., Табачинський М. (виїхав до Аргентини). В 1946 році під час операції «Вісла» солонських поляків переселено на територію Польщі, а у селі з'явилися лемки: Гарайда, Швничак, Галянко, Шубан, Гіряк, Ковалик, Івасечко Яворський, Нестор, Гривняк, Зелінко, Шевчук, Попик, Сянський, Польний, Оліярчук, Капустинський, Галайко, Попович, Бакалік Цимбал.
З 1945 року було організоване радянське господарство, яким керував Юрів з Дрогобича. У 1948 році в селі пройшла колективізація. Забирали в господарів все. Називалось це розкуркуленням. 1950 року із села було виселено багато сімей у Сибір. Дехто прожив там до десяти років, а багато і не поверулось у рідну домівку. Перший колгосп назвали ім. Хрущова, керував ним Макогоненко. В селі діяла свиноферма та корівник. Будинок, що там облаштували був побудований дуже давно. За Польщі в ньому жили пристарілі; за німців — тримали кролів та свиней; довго тут знаходився загін «самоохорони села». З 1945 по 1948 роки в ньому жили російські дівчата, звільнені в Німеччині. Вони доїли корів, годували свиней, обробляли город.
У 1950 році колгосп ім. Хрущова об'єднали з колгоспом ім. Шевченка с. Михайлевичі, колгоспом «Комсомолець» с. Далява, колгоспом «Червона зірка» с. Почаєвичі і став називатись ім. Леніна. В 1959 р. відбулося приєднання колгоспу ім. Кірова с. Раневичі, а в 1960 р. об'єднався з колгоспом «Перемога» с. Болехівці та отримав назву «Нове життя», керівником був Яворський. У 1962 році розпочали будувати нову ферму, школу, пізніше будинки для спеціалістів, які потребували житла. В 1968 році починають будувати будинки в районі тартаку, а в 1990 році цегельний завод. З розпадом СРСР колгосп поступово занепадає та перестає діяти.
Медичне обслуговування
Хворих у селі лікували сестри-добродійки з Липовець, яких утримував священик. Лікарня, що працювала в Дрогобичі була дуже дорогою і не кожен міг витрачатися на лікування. Пологи приймали повитухи з місцевого населення Розалія Чушак, Федора Дзікович, Юстина Осередчук. Вродженими хірургами-костоправами були Бойко Петро та Михайло. Без освіти вони справляли вивихи, накладали шини на зламані кінцівки, лікували рани за допомогою мазі з трав. Очі лікувала Трубілович Юстина.
Освіта
Навчання дітей у с. Солонсько розпочалося з 1907 р. в приміщенні старого будинку на території «складу», цього будинку давно немає. У 1910 році за кошти держави, вчителів і заможних селян побудовано нову школу. Отримати освіту могли лише діти заможних селян, бідніші пасли худобу, працювали наймитами. Спочатку діяло 4 класи пізніше — 6 класів а в 1948 році — 7 класів. У 1967 році за кошти колгоспу головою якого був Яворський побудовано нове приміщення (діє до сьогоднішніх днів).
У 1925—1927 великий вклад у розвиток освіти в селі вніс отець Шумський, який домігся від польської влади дозволу на навчання української мови по одній годині на тиждень а також богослов'я по одній годині в день. Діти українців з Солонська ходили на навчання до нього додому. Священику допомагав вчити старших читати та писати житель Болеховець Добош.
В селі у 1948 була організована «Просвіта», яка існувала за кошти селян. Діяло дві читальні польська та українська ім. Качковського, які організували художню самодіяльність (ставились вистави) та хор. Керівником хору був Лука Табачинський — самоук. У хорі займалося 50 хлопців та дівчат різного віку. На внески читальні у селі проводились фестини на таких місцях: І — де стоїть хата Геремеша Любомира; ІІ — де нова хата Тимківа Євгена; ІІІ — на куті; IV — де хати Дзіковича В., Гавриляка Й, Ращука М.
Історія церкви
Церква Константина і Олени є пам'яткою архітектури кінця XIX ст. Розташована на пагорбі з лівого боку при виїзді з села Солонсько у напрямку Дрогобич — Меденичі. Церква у розібраному вигляді привезена жителями села з гір Карпат, побудована майстром з Івано-Франківська Бондарчуком Іваном Михайловичем.
Споруджена у селі в 1887 році як дочірня церкви святого Архистратига Михайла с. Далява. Їй належало 9 мір сіножатей, 9 мір поля, 10 кубометрів дров, платила податок 31 злотий. Парохом був Юліан Гумецький, 1861 року народження, висвячений 1886 року.
1960 рік церква закрита, вся релігійна атрибутика була вивезена до Львова або знищена. Відзначати релігійні свята та обряди було заборонено. В приміщенні обладнано склад, однак через поганий під'їзд переобладнана в краєзнавчий музей, де були зібрані деякі речі домашнього вжитку. Керувала музеєм школа.
У 1989 році жителі села розпочали роботи по відновленні церкви та її реставрації. Найактивнішими були Кирик Марія Юрківна та Бойко Роман Михайлович (нині покійні). 19 грудня цього ж року відбулася перша Свята Літургія, парох отець Мирослав з Меденицької парафії. А з 1999 року служби відправляє отець Олег Терлецький.
На території села Солонсько діяв і костел що був збудований пізніше за церкву. 1950 році костел, як і православна церква, перетворений на склад для кормів та інвентаря, пізніше склад — мінеральних добрив для колгоспу. На початку дев'яностих років костел реставрували і зараз польська громада має можливість проводити релігійні обряди.
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 99,63% |
російська | 0,25% |
польська | 0,12% |
Примітки
- . Архів оригіналу за 9 вересня 2016. Процитовано 25 січня 2016.
- Акти ґродські і земські [ 9 липня 2018 у Wayback Machine.]. — Львів, 1870. — Т. 4. (пол., лат.) с. 73-75, XXII.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Солонське |
- https://www.facebook.com/solonske
- Офіційний сайт Дрогобицького району [ 14 лютого 2022 у Wayback Machine.]
- Меденичі — офіційний портал громади [ 23 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- http://decerkva.org.ua/solonske.html [ 20 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- https://decentralization.gov.ua/gromada/1073/composition [ 18 квітня 2021 у Wayback Machine.]
Джерела
- Бойко Володимир Андрійович «Історія с. Солонське»
- Історія міст і сіл Української РСР. Львівська обл. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968.
- Куций В. Солонсько // Дрогобиччина — земля І. Франка. — Нью Йорк, Париж, Сідней, Торонто,1973. — С. 378.
- В. Слободян Церкви України. Перемиська єпархія. — Львів,1998. — 864 с.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cya stattya potrebuye istotnoyi pererobki Mozhlivo yiyi neobhidno dopovniti perepisati abo vikifikuvati Poyasnennya prichin ta obgovorennya na storinci Vikipediya Statti sho neobhidno polipshiti Tomu hto dodav shablon zvazhte na te shob povidomiti osnovnih avtoriv statti pro neobhidnist polipshennya dodavshi do yihnoyi storinki obgovorennya takij tekst subst polipshiti avtoru Solonske 9 lipnya 2024 a takozh ne zabudte opisati prichinu nominaciyi na pidstorinci Vikipediya Statti sho neobhidno polipshiti za vidpovidnij den Solo nske Solonsko selo v Ukrayini Medenickoyi selishnoyi gromadi Drogobickogo rajonu Lvivskoyi oblasti Naselennya stanovit 812 osib Selo maye promovistij gerb selo SolonskeKrayina UkrayinaOblast Lvivska oblastRajon Drogobickij rajonRada Solonskij starostinskij okrugOsnovni daniZasnovane do 1409Naselennya 812Plosha 1 91 km Gustota naselennya 425 13 osib km Poshtovij indeks 82166Telefonnij kod 380 3244Geografichni daniGeografichni koordinati 49 22 58 pn sh 23 38 23 sh d 49 38278 pn sh 23 63972 sh d 49 38278 23 63972 Koordinati 49 22 58 pn sh 23 38 23 sh d 49 38278 pn sh 23 63972 sh d 49 38278 23 63972Vodojmi RipchankaMisceva vladaAdresa radi s SolonskeKartaSolonskeSolonskeMapa Solonske u VikishovishiGeografichni vidomostiZagalnij viglyad s Solonske iz visoti 80m 02 06 2021 Selo roztashovane v dolini richki Tismenici za 13 km vid Drogobicha IstoriyaZgaduyetsya u gramoti 20 serpnya 1409 roku yak Solonij Brod koli korol Vladislav II Yagajlo podaruvav susidni sela Pochayevichi ta Gayi Verhni j Nizhni Drogobickogo povitu Stanislavovi Koritku z pravom spadkoyemstva Vid na cerkvu Vozdvizhennya Chesnogo Hresta Selo Solonsko zasnovane u 30 40 rokah XVII st v dolini richki Dnister Porivnyuyuchi z navkolishnimi selami viniklo najpiznishe v zv yazku z relyefom miscevosti Solonsko v davninu povinno bulo buti mistechkom Ye zalishki velikih valiv yaki buduvali dlya oboroni pered napadom vorozhih ord V lisi zbereglas nazva Torgovishe sho vkazuye na te sho kolis na comu misci buvali yarmarki Ce mistechko po perekazah nazivalosya Solonko Vono bulo povnistyu znishene pri napadi tatarskih ord Vnizu pid goroyu de roztashovani novi budinki i stadion kolis bulo solone ozero yake zgodom visohlo a na jogo misci utvorilos kilka stavkiv ta richka Ripchanka Cherez te sho voda v richci i stavkah bula solonoyu selo postupovo stali nazivati Solonsko Z rozpovidej zhiteliv sela do nas dijshlo sho ponad 200 rokiv tomu tut zhiv pan Dulskij vlasnik filvarkiv lisiv i poliv v selah Dovge Opari Solonsko U Solonsku na teritoriyi teperishnogo skladu zbuduvali panskij panskij budinok nini tam zhive Zagirna Osobisto pan u mayetku ne zhiv ale zhili jogo gajduki panska prisluga ohorona strazhniki V 1780 r pid chas prihodu Dulskogo u Solonsku narahovuvalos do 15 halup rozkidanih u haotichnomu poryadku Pomishik vsim poselencyam vidilyav nadili pid zabudovu vin zhe zh cherez haotichne rozmishennya budinkiv spaliv vsi halupi poperedivshi zhiteliv pro pidpal Dorogi po vulici Lipoveckij ne bulo bula shirsha bolotyana stezhka Dulskij po nizhnij chastini zi storoni Narodnogo domu rozdiliv kozhnomu na budovu podvir ya nadili po 20 m shirinoyu i dovzhinoyu azh do Mihajlevickogo lisu Vin zmusiv zrobiti dorogu vul Lipovecka kopati kanavi voziti gravij nositi na dorogu hvorost Richka Tismenicya ne obvedena zemlyanim valom prinosila lyudyam i panu Dulskomu veliki zbitki Tomu vin dav rozporyadzhennya vikopati riv dlya stoku vodi v storonu Opariv Riv vikopali za odnu nich Pole pislya cogo nazvali za okopom abo za perekopom Kozhnomu gospodarevi pan vidiliv po 20 morgiv 0 55 ga zemli Pislya smerti grafa Dulskogo panuvannya perejshlo do grafa Skarbika Vin dobuduvav filvarok ta skupovuvav zemlyu Sam graf zhiv u Dorogovizhi i majzhe nikoli ne naviduvavsya do svogo mayetku viddavshi jogo v orendu inshim Ce buv pochatok likvidaciyi panshini Ditej u Skarbika ne bulo tomu pered smertyu graf zapoviv vsi mayetki ta bagatstvo perevesti na utrimannya siritskogo budinku v Dorogovizhi Po jogo smerti koshtami i pributkami upravlyala fundaciya grafa Skarbika yaka i organizuvala v 1881 1885 rokah kopannya staviv shob zbilshiti pributki tomu sho dohodi vid gospodaryuvannya zmenshuvalis u zv yazku z poganimi prirodnimi umovami Fundaciya prodala gromadi Sad Plosha Sadu bula rozdilena polovina orna zemlya polovina fruktovi dereva Koristuvalas gromada Sadom do 1917 roku a v 1919 roci lisnichij Josht rozdiliv jogo mizh dvoma lisnikami Bulo rozorano drugu polovinu sadu Josht malo dopomagav selyanam ukrayincyam V 1940 roci z prihodom radyanskoyi vladi Joshtu v okoloti solomi tayemno viviz v Drogobich Lisij Ivan V 1944 jogo zustrili v Polshi Zaselennya teritoriyi zdijsnyuvalosya priyizhdzhimi vtikachami Lis vikorchovuvali buduvali halupi hatini rozchishali misce pid gorodi Selo zaselene perevazhno zhitelyami navkolishnih sil Voroblevich Lipovec Dovgogo Opariv Prizvisha Hamchin Vladika Pilat z Voroblevich Tabachinskij Gavrilyak Dovge Oseredchuk z Opariv Chip z Lipovec Bojko potomki z Karpat Bilik zajshli vtikachi iz Zakarpattya Prizvisha davalis po harakteru i nahilu lyudini yiyi zvichkah V roki voyen i rozruhi golodu i panshini narod vtikav u poshukah krashoyi doli Tak u Solonsku z yavilisya mazuri z Polshi za nimi i zalishilisya prizvisha Mazur Pradidi Marshalkiv buli vijskovimi grupami rozkidanimi pid chas voyen marshovi viddilki zvidki i zalishilos yih prizvishe Rashuki takozh z chasiv panuvannya Polshi Cerkva Konstantina i Oleni 2019 Selo bulo nibi podilene na chastini Kiriki nalezhali Kiriku yakij stav rodonachalnikom ninishnih Kirikiv Priyizhdzhij chi vtikach hitrij v torgovij spravi vin bagato zrobiv dlya selyan togo chasu Zhiv tam de stoyit sogodni budinok Mihajla Kirika Mala gora bula zaselena she do gajdukiv Tam bulo tri starih budinki pid solomoyu po perekazah Golovatogo Oseredchuka Petrechka Za Avstriyi v Solonsku znahodilos madyarske vijsko Vid nogo v seli zalishilis nashadki na Kirikah i Malij gori Velika gora ranishe nazivalas Lisa gora cherez vidsutnist na nij budinkiv Vona bula zaselena tilki polyakami 1845 roku Na Velikij gori bulo zbudovano dva budinki v yakih poselilis brati she za grafa Dulskogo Yih prozvali Lisimi Dolina i Lichakiv zaselyalisya za Dulskogo piznishe tut zbuduvali kuzni korchmi i tartak De zaraz pobudovanij Mihajlo Okliyevich ta Kirik Zenon buv silskij mlin pobudovanij Bojkom Ivanom Dlya pidvedennya vodi nasunuli val chastina yakogo zbereglasya po sogodni v rajoni stadionu v napryamku do tartaku Pislya skasuvannya panshini na kinec 1848 roku u seli bulo 52 budinki V cej chas na Zahidnij Ukrayini pochinaye rozvivatisya kapitalizm vinikayut promislovi pidpriyemstva U 1870 roci u seli pobudovana guralnya yaka zgorila vnaslidok pozhezhi 1915 roku yak i polovina sela V seli bulo tri kuzni yaki obslugovuvali selyan i proyizhdzhih po traktu Odna stoyala tam de teper stadion z krayu vid dorogi Druga na teperishnomu gorodi Shvanichaka Antona tretya bilya hati Yevgena Kirika Zagalnij viglyad s Solonske iz visoti 80 m 2020 V 1880 roci u Solonsku narahovuvalos 99 budinkiv i 574 zhiteli z nih 180 polyakiv 372 ukrayinci 22 yevreyi Tak podavav polskij Slovnik geografichnih nazv 1880r Buli i korchmi Persha stoyala na misci hati Romana Galajka Po perekazu Bojka Mikoli 80 rokiv U Velikodnyu p yatnicyu yihav svyashenik do cerkvi z Bozhimi Darami a v cej chas u korchmi tancyuvali Za take bogohulstvo svyashenik proklyav yih a korchma provalilasya pid zemlyu Na yiyi misci utvorilasya velika yama z vodoyu yaku selyani z chasom zavezli zemleyu Druga stoyala na misci de zaraz hata Shvanichaka Antona Ce buv velikij budinok z riznimi pribudovami de mozhna bulo postaviti konej poyisti vipiti gorilki perenochuvati Korchmu orenduvali yevreyi grafa Belskogo z Rihtich U 1915 roci korchma zgorila a vid vognyu zagorilis i budinki selyan sho buli kriti solomoyu Na misci korchmi zbuduvav hatu i kuznyu nimec Volf yakij u 1945 roci viyihav do Polshi Naproti korchmi stoyala mitna budka dlya splati za proyizd po dorozi Tretya stoyala pri dorozi z pravoyi storoni de buv zayizd na fermu takozh zgorila pid chas pozhezhi U Solonsku vipalyuvali u nevelikij kilkosti ceglu dlya potreb miscevih zhiteliv Promisel buv tam de zaraz stoyat budinki Kishka J ta Cimbala I U selyan bulo bagato tkackih verstativ Tkaniu tkali yak dlya vlasnih potreb tak i na prodazh Naselennya obslugovuvali miscevi stelmahi shevci kravci stolyari Odin raz v tizhden do sela privozili rizni tovari z Drogobicha Torguvali z pidvod Koni buli tyaglovoyu siloyu Vsi roboti robilis vruchnu Krim togo raz v tizhden kozhnij firman mav vidrobiti na gromadskih robotah remont dorogi robota v lisi vivezennya shutru gromadski roboti mali vikonuvati i selyani z kozhnogo dvoru kopali ta chistili kanavi obsipali richku Tismenicyu valom shob ne rozlivalasya pid chas doshiv lishe u 1975 roci richku obnesli valom zrobili melioraciyu osushili bolota Bezzemelni selyani cherez skrutu zmusheni buli viyizhdzhati do Ameriki Na misci tartaku do 1919 roku bulo pole Silska gromada prodala cyu zemlyu Spilci akcij v Drogobichi yaka i pobuduvala pershu piloramu Spilka zbankrotuvala i polyak pan Volzhek mayuchi groshi kupiv tartak ta buv jogo vlasnikom do 1945 roku doki ne viyihav do Polshi Vnaslidok Pershoyi Svitovoyi vijni vsi galuzi gospodaryuvannya pochinayut zanepadati oskilki teritoriya bula arenoyu bojovih dij Pislya zakinchennya Pershoyi svitovoyi vijni na zahidnoukrayinskih zemlyah vstanovlyuyetsya polske panuvannya Z pershih dniv naselennya protestuye proti prizovu v polsku armiyu ta viboriv do polskoyi vladi ale revolyucijnogo pidnesennya v seli ne bulo 1939 rik rik vozz yednannya Zahidnoyi Ukrayini z Radyanskoyu Ukrayinoyu u skladi SRSR Polsko nimecka vijna 1939 roku pochatok radyansko nimeckoyi vijni vidstup Chervonoyi Armiyi okupaciya krayu nimeckimi vijskami golod 1942 roku vse ce naklalo svij vidbitok na selo ta zhiteliv 06 08 1944 roku selo zalishili nimecki vijska i prijshla Chervona Armiya Selyani brali uchast u pidpilnij borotbi proti novoyi vladi Uchasnikami mitingiv pidpilnih shodok revolyucijnogo ruhu z sela buli Malanyuk M S kerivnik grupi chleni grupi Pilat J Kashuk M Tabachinskij M viyihav do Argentini V 1946 roci pid chas operaciyi Visla solonskih polyakiv pereseleno na teritoriyu Polshi a u seli z yavilisya lemki Garajda Shvnichak Galyanko Shuban Giryak Kovalik Ivasechko Yavorskij Nestor Grivnyak Zelinko Shevchuk Popik Syanskij Polnij Oliyarchuk Kapustinskij Galajko Popovich Bakalik Cimbal Z 1945 roku bulo organizovane radyanske gospodarstvo yakim keruvav Yuriv z Drogobicha U 1948 roci v seli projshla kolektivizaciya Zabirali v gospodariv vse Nazivalos ce rozkurkulennyam 1950 roku iz sela bulo viseleno bagato simej u Sibir Dehto prozhiv tam do desyati rokiv a bagato i ne poverulos u ridnu domivku Pershij kolgosp nazvali im Hrushova keruvav nim Makogonenko V seli diyala svinoferma ta korivnik Budinok sho tam oblashtuvali buv pobudovanij duzhe davno Za Polshi v nomu zhili pristarili za nimciv trimali kroliv ta svinej dovgo tut znahodivsya zagin samoohoroni sela Z 1945 po 1948 roki v nomu zhili rosijski divchata zvilneni v Nimechchini Voni doyili koriv goduvali svinej obroblyali gorod U 1950 roci kolgosp im Hrushova ob yednali z kolgospom im Shevchenka s Mihajlevichi kolgospom Komsomolec s Dalyava kolgospom Chervona zirka s Pochayevichi i stav nazivatis im Lenina V 1959 r vidbulosya priyednannya kolgospu im Kirova s Ranevichi a v 1960 r ob yednavsya z kolgospom Peremoga s Bolehivci ta otrimav nazvu Nove zhittya kerivnikom buv Yavorskij U 1962 roci rozpochali buduvati novu fermu shkolu piznishe budinki dlya specialistiv yaki potrebuvali zhitla V 1968 roci pochinayut buduvati budinki v rajoni tartaku a v 1990 roci cegelnij zavod Z rozpadom SRSR kolgosp postupovo zanepadaye ta perestaye diyati Medichne obslugovuvannya Hvorih u seli likuvali sestri dobrodijki z Lipovec yakih utrimuvav svyashenik Likarnya sho pracyuvala v Drogobichi bula duzhe dorogoyu i ne kozhen mig vitrachatisya na likuvannya Pologi prijmali povituhi z miscevogo naselennya Rozaliya Chushak Fedora Dzikovich Yustina Oseredchuk Vrodzhenimi hirurgami kostopravami buli Bojko Petro ta Mihajlo Bez osviti voni spravlyali vivihi nakladali shini na zlamani kincivki likuvali rani za dopomogoyu mazi z trav Ochi likuvala Trubilovich Yustina Osvita Budinok Solonskoyi silskoyi radi stanom na 19 10 2008 Zbudovanij u 1910 mu roci yak shkola dlya zamozhnih selyan Navchannya ditej u s Solonsko rozpochalosya z 1907 r v primishenni starogo budinku na teritoriyi skladu cogo budinku davno nemaye U 1910 roci za koshti derzhavi vchiteliv i zamozhnih selyan pobudovano novu shkolu Otrimati osvitu mogli lishe diti zamozhnih selyan bidnishi pasli hudobu pracyuvali najmitami Spochatku diyalo 4 klasi piznishe 6 klasiv a v 1948 roci 7 klasiv U 1967 roci za koshti kolgospu golovoyu yakogo buv Yavorskij pobudovano nove primishennya diye do sogodnishnih dniv U 1925 1927 velikij vklad u rozvitok osviti v seli vnis otec Shumskij yakij domigsya vid polskoyi vladi dozvolu na navchannya ukrayinskoyi movi po odnij godini na tizhden a takozh bogoslov ya po odnij godini v den Diti ukrayinciv z Solonska hodili na navchannya do nogo dodomu Svyasheniku dopomagav vchiti starshih chitati ta pisati zhitel Bolehovec Dobosh V seli u 1948 bula organizovana Prosvita yaka isnuvala za koshti selyan Diyalo dvi chitalni polska ta ukrayinska im Kachkovskogo yaki organizuvali hudozhnyu samodiyalnist stavilis vistavi ta hor Kerivnikom horu buv Luka Tabachinskij samouk U hori zajmalosya 50 hlopciv ta divchat riznogo viku Na vneski chitalni u seli provodilis festini na takih miscyah I de stoyit hata Geremesha Lyubomira II de nova hata Timkiva Yevgena III na kuti IV de hati Dzikovicha V Gavrilyaka J Rashuka M Istoriya cerkvi Cerkva Konstantina i Oleni 1992 r Foto iz rukopisiv Istoriya s Solonske avtor Bojko V A Kostel Presvyatogo Sercya Gospoda Isusa Foto iz rukopisiv Istoriya s Solonske avtor Bojko V A Cerkva Konstantina i Oleni ye pam yatkoyu arhitekturi kincya XIX st Roztashovana na pagorbi z livogo boku pri viyizdi z sela Solonsko u napryamku Drogobich Medenichi Cerkva u rozibranomu viglyadi privezena zhitelyami sela z gir Karpat pobudovana majstrom z Ivano Frankivska Bondarchukom Ivanom Mihajlovichem Sporudzhena u seli v 1887 roci yak dochirnya cerkvi svyatogo Arhistratiga Mihajla s Dalyava Yij nalezhalo 9 mir sinozhatej 9 mir polya 10 kubometriv drov platila podatok 31 zlotij Parohom buv Yulian Gumeckij 1861 roku narodzhennya visvyachenij 1886 roku 1960 rik cerkva zakrita vsya religijna atributika bula vivezena do Lvova abo znishena Vidznachati religijni svyata ta obryadi bulo zaboroneno V primishenni obladnano sklad odnak cherez poganij pid yizd pereobladnana v krayeznavchij muzej de buli zibrani deyaki rechi domashnogo vzhitku Keruvala muzeyem shkola U 1989 roci zhiteli sela rozpochali roboti po vidnovlenni cerkvi ta yiyi restavraciyi Najaktivnishimi buli Kirik Mariya Yurkivna ta Bojko Roman Mihajlovich nini pokijni 19 grudnya cogo zh roku vidbulasya persha Svyata Liturgiya paroh otec Miroslav z Medenickoyi parafiyi A z 1999 roku sluzhbi vidpravlyaye otec Oleg Terleckij Na teritoriyi sela Solonsko diyav i kostel sho buv zbudovanij piznishe za cerkvu 1950 roci kostel yak i pravoslavna cerkva peretvorenij na sklad dlya kormiv ta inventarya piznishe sklad mineralnih dobriv dlya kolgospu Na pochatku dev yanostih rokiv kostel restavruvali i zaraz polska gromada maye mozhlivist provoditi religijni obryadi NaselennyaMova Rozpodil naselennya za ridnoyu movoyu za danimi perepisu 2001 roku Mova Vidsotokukrayinska 99 63 rosijska 0 25 polska 0 12 Primitki Arhiv originalu za 9 veresnya 2016 Procitovano 25 sichnya 2016 Akti grodski i zemski 9 lipnya 2018 u Wayback Machine Lviv 1870 T 4 pol lat s 73 75 XXII Ridni movi v ob yednanih teritorialnih gromadah Ukrayini Ukrayinskij centr suspilnih danihPosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Solonskehttps www facebook com solonske Oficijnij sajt Drogobickogo rajonu 14 lyutogo 2022 u Wayback Machine Medenichi oficijnij portal gromadi 23 kvitnya 2021 u Wayback Machine http decerkva org ua solonske html 20 lyutogo 2017 u Wayback Machine https decentralization gov ua gromada 1073 composition 18 kvitnya 2021 u Wayback Machine DzherelaBojko Volodimir Andrijovich Istoriya s Solonske Istoriya mist i sil Ukrayinskoyi RSR Lvivska obl K Golovna redakciya URE AN URSR 1968 Kucij V Solonsko Drogobichchina zemlya I Franka Nyu Jork Parizh Sidnej Toronto 1973 S 378 V Slobodyan Cerkvi Ukrayini Peremiska yeparhiya Lviv 1998 864 s Cya stattya gruntuyetsya na materialah enciklopedichnogo vidannya Istoriya mist i sil URSR Vidtak u nij mozhe buti vidsutnoyu abo vikrivlenoyu informaciya pro periodi Ukrayinskoyi revolyuciyi Golodomoriv Drugoyi Svitovoyi vijni ta suchasnosti Vi mozhete dopomogti proyektu dopisavshi yiyi