У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Соколов Олександр Олександрович Соколов нар 11 листопада 1988 м Київ У

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Соколов.

Олександр Олександрович Соколов (нар. 11 листопада 1988, м. Київ, Українська РСР) — український актор театру і кіно.

Олександр Соколов

Ім'я при народженні	Соколов Олександр Олександрович
Народився	11 листопада 1988(1988-11-11) (35 років) Київ, Українська РСР
Громадянство	СРСР Україна
Діяльність	актор
Alma mater	Київський національний університет імені Тараса Шевченка Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки діяльності	2013 - теперішній час
Провідні ролі	Сергій у серіалі «Таємниці», Влад у серіалі , Максим Валерійович Бондаренко у серіалі

Життєпис

Народився 11 листопада 1988 року у Києві.

2011 року закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка та отримав ступінь магістра економічних наук за спеціальністю «міжнародна економіка». Також у 2010 році вступив на факультет театрального мистецтва Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенко-Карого за спеціальністю «акторське мистецтво драматичного театру і кіно» та продовжив навчання у 2014 році в майстерні Дмитра Богомазова. У 2015 році здобув фах актора драматичного театру і кіно.

З 2015 року Олександр Соколов — актор Академічного театру юного глядача на Липках.

Ролі у театрі

Навчальний театр

Кочкарьов — «Одруження», Микола Гоголь (реж. А.Самінін)
Березневий Заєць — «Аліса в країні чудес», Л.Керролл (реж. А.Ященко)

Київський академічний театр на лівому березі Дніпра

Шефлер-начальник і Шефлер-хірург — «Виродок», Маріус Фон Маенбург (2013, реж. В.Сотніченко);
Гриць — «Даринка, Гриць та нечиста сила», В.Бойко (2014, реж. Д.Весельський).

Київський академічний театр юного глядача на Липках

Джордж Гіббс — «Наше містечко», Торнтон Вайлдер (реж. Д.Богомазов);
Георгій Незнамов — «Без вини винуватий», Олександр Островский (реж. Віктор Гирич);
Агріппа — «Прекрасні сабінянки», Леонід Андрєєв (реж. М.Михайличенко);
Чиновник — «Сон», Тарас Шевченко (реж. Віктор Гирич);
Фантом — «Шинель», Микола Гоголь (реж. О.Мельничук);
Розбійник — «Догори ногами», Ксенія Драгунська (реж. Вікторія Філончук);
Пітер Пен — «Мене звуть Пітер», Джеймс Баррі (реж. Давид Петросян).

Дикий Театр

Джо — «Кицюня», Мартін Макдона (реж. Максим Голенко).

Український малий драматичний театр

«Блуд» — за п'єсою А.Попова за мотивами роману В.Пелевіна «Священна книга перевертня» (реж. Андрій Попов)

Фільмографія

2013 — Жіночий лікар-2 — Рома Гусєв, однокласник Вероніки (у 47-й серії «На вістрі ножа»)
2013—2014 — — Микита
2014 — — Пашка в юності
2014—2015 — — епізод
2015 — Останній яничар — Роман, син Василя
2015 — Пес — Ігор Пухов, хімік-технолог (у 6-й серії «Водобоязнь»)
2015 — Відділ 44 — Максим Поташев (у 20-й серії «Після вечірки»)
2015 — — Тимур Золотар (у 14-й серії)
2015 — — Гриша
2015—2016 — — Іван Шульженко
2016 — — Влад, компаньйон Вадима (у 3-й серії «Метелик»)
2016 — — Філін
2016 — На лінії життя — Ростислав, солдат з ампутованими ногами
2016 — — Саша (немає в титрах)
2017 — — Паша, однокласник Наді
2017 — — Артем, хлопець Майї
2017 — — епізод
2017 — — Руслан Коваленко (у фільмі 3 «Холодне блюдо»)
2017 — (у фільмі 5 «Троян»)
2017 — — епізод
2017 — — Микита
2017 — — Влад
2017 — — товариш Дениса
2017 — — епізод
2018 — — Слава, оперативник
2018 — — Влад
2019 — Таємниці — Сергій
2019 — (у виробництві)
2020 — Бідна Саша — Роман
2021 — Моя улюблена Страшко — Максим Валерійович Бондаренко (генеральний директор Bon Visage)

Примітки

Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого
. Архів оригіналу за 3 серпня 2018. Процитовано 19 січня 2019.
. Архів оригіналу за 20 січня 2019. Процитовано 19 січня 2019.
. Архів оригіналу за 19 січня 2019. Процитовано 19 січня 2019.
Кицюня

Джерела

Олександр Соколов на сайті на www.kino-teatr.ru (рос.)

Це незавершена стаття про актора.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого

[2] . Архів оригіналу за 3 серпня 2018. Процитовано 19 січня 2019.

[3] . Архів оригіналу за 20 січня 2019. Процитовано 19 січня 2019.

[4] . Архів оригіналу за 19 січня 2019. Процитовано 19 січня 2019.

[5] Кицюня