Собор Григорія Просвітителя Сурб Григор Лусаворіч вірм Սուրբ Գրիգոր Լուսավորիչ տաճար найбільший вірменський храм міста Н

Собор Григорія Просвітителя (Сурб Григор Лусаворіч, вірм. Սուրբ Գրիգոր Լուսավորիչ տաճար) — найбільший вірменський храм міста Нахічевані-на-Дону (нині у складі Пролетарського району Ростова-на-Дону). Побудований у 1783—1807 роках в стилі класицизму, можливо, за проектом Ивана Старова. Головний престол храму був освячений в ім'я святого Григорія Просвітителя. У 1930-х роках храм був закритий, а в середині 1960-х — знесений. На місці собору був побудований Палац культури заводу «Червоний Аксай».

lon_sec = lat_dir = lon_dir = lat_sec = lat_min = скасований = lon_min =
Собор Григорія Просвітителя вірм. Սուրբ Գրիգոր Լուսավորիչ տաճար
Собор Григорія Просвітителя, 1920 рік Собор Григорія Просвітителя, 1920 рік
47°13′51″ пн. ш. 39°45′51″ сх. д. / 47.2308917° пн. ш. 39.7644194° сх. д. / 47.2308917; 39.7644194Координати: 47°13′51″ пн. ш. 39°45′51″ сх. д. / 47.2308917° пн. ш. 39.7644194° сх. д. / 47.2308917; 39.7644194
Країна	Російська імперія
Місто	Нахічевань-на-Дону
Конфесія	Вірменська апостольська церква
Тип	собор
Стиль	Класицизм
Автор проєкту	Іван Єгорович Старов
Архітектор	Старов Іван Єгорович
Дата заснування	1807
Початок будівництва	1783
Побудовано	1807




Стан	Знесений
Собор Григорія Просвітителя Собор Григорія Просвітителя (Росія) Собор Григорія Просвітителя Собор Григорія Просвітителя (СРСР) Показати на мапі СРСР

Медіафайли у Вікісховищі

Історія

Перший дерев'яний храм Сурб Григор Лусаворіч був побудований в районі Нахичеванского базару. Закладка першого каменя кафедрального собору відбулася 1783 році. Він розташовувався на центральній площі міста Нахічевані-на-Дону по осі вулиці Соборній (нині вул. Радянської). Згідно з припущенням ростовських краєзнавців, проект храму розробив один з авторів генплану Нахічевані-на-Дону, архітектор Іван Єгорович Старов, який будував у той час Таврійський палац в Санкт-Петербурзі. Будувався собор довше, ніж передбачалося. Його освятили тільки в 1807 році — через 24 роки після початку будівництва.

Трьохпрестольний храм побудований в традиціях російського класицизму і в плані архітектури перегукується з ростовської церквою Сурб Хач. Собор був хрестоподібним в плані. Основний обсяг храму завершувався шоломоподібним куполом на масивному барабані. Собор мав три входи, виділені чотириколонними портиками доричного ордера. Над головним (західним) входом височіла триярусна дзвіниця з годинником. Барабан собору і яруси дзвіниці були оформлені доричними колонами. Карниз собору був оздоблений декоративними сухариками. Інтер'єр храму прикрашали хачкари XIV-XVI століть, які були привезені вірменськими переселенцями з Криму.

Пам'ятник Катерині II та Собор Григорія Просвітителя на Соборній площі

Собор Григорія Просвітителя став головною архітектурною домінантою площі. Від нього велася нумерація будинків міста. Площа, на якій стояв храм, отримала назву Соборної. У 1894 році на площі перед собором був встановлений пам'ятник Катерині II.

На початку 1930-х років храм був закритий для богослужінь. Дзвіниця і купол були демонтовані, а в будинку розмістилася дитяча технічна станція. Храм був знову відкритий в 1942 році під час Німецько-радянської війни. Храм залишався діючим до кінця 1950-х років. У середині 1960-х років храм був знесений. В 1970 році на його місці побудували Палац культури заводу «Червоний Аксай».

Реліквії

Деякий час у храмі знаходився стародавній хрест-камінь (хачкар) Сурб Хач. Після закриття церкви хачкар був перенесений в церкву Святого Карапета

Примітки

Кукушин B. C. Исчезнувшие навсегда // История архитектуры Нижнего Дона и Приазовья. — Ростов-на-Дону : ГинГО, 1995. — 275 с. — .
Евгений Иванович Малаховский. . Донской временник. Архів оригіналу за 17 листопада 2017. Процитовано 25 серпня 2013.
Любовь Феоктистовна Волошинова. . Донской временник. Архів оригіналу за 21 березня 2017. Процитовано 13 вересня 2013.
Светлана Хачикян. (рос.). Нахичеванские вести. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 15 вересня 2013. {{}}: Cite має пусті невідомі параметри: |description= та |datepublished= ()

Література

Волошинова Л. Ф. Бульварная площадь. — Ростов-на-Дону: Донской издательский дом, 2001. — (Серия "Судьбы улиц, площадей, зодчих"). — .
Малаховский Е. И. Храмы и культовые сооружения Ростова-на-Дону. — Ростов-на-Дону: Издательство «NB», 2006. — .
Халпахчьян О. X. Архитектура Нахичевани-на-Дону. — Ер., 1988.

[Кукушин-1] Кукушин B. C. Исчезнувшие навсегда // История архитектуры Нижнего Дона и Приазовья. — Ростов-на-Дону : ГинГО, 1995. — 275 с. — .

[donvrem1-2] Евгений Иванович Малаховский. . Донской временник. Архів оригіналу за 17 листопада 2017. Процитовано 25 серпня 2013.

[donvrem2-3] Любовь Феоктистовна Волошинова. . Донской временник. Архів оригіналу за 21 березня 2017. Процитовано 13 вересня 2013.

[Светлана-4] Светлана Хачикян. (рос.). Нахичеванские вести. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 15 вересня 2013. {{}}: Cite має пусті невідомі параметри: |description= та |datepublished= ()