Смереково село в Україні в Закарпатській області Великоберезнянському районі Колишня назва Смерекове На деяких картограф

Смереково — село в Україні, в Закарпатській області, Великоберезнянському районі. Колишня назва — Смерекове. На деяких картографічних ресурсах помилково позначене як Смерекова. населення — 384 чол. Центр сільської ради. Село розташоване у найпівденіщій частині території району. Назву отримало від смерекових пралісів .

село Смереково
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район	Великоберезнянський район
Рада	Смереківська сільська рада
Основні дані
Засноване	1520
Населення	384
Площа	18,455 км²
Густота населення	20,81 осіб/км²
Поштовий індекс	89044
Телефонний код	+380 03135
Географічні дані
Географічні координати	48°48′07″ пн. ш. 22°38′13″ сх. д. / 48.80194° пн. ш. 22.63694° сх. д. / 48.80194; 22.63694Координати: 48°48′07″ пн. ш. 22°38′13″ сх. д. / 48.80194° пн. ш. 22.63694° сх. д. / 48.80194; 22.63694
Середня висота над рівнем моря	486 м
Водойми	струмок Чечоватий, річка Пегова
Відстань до обласного центру	51,5 км
Відстань до районного центру	32 км
Найближча залізнична станція	Дубриничі
Відстань до залізничної станції	20,5 км


Місцева влада
Адреса ради	89044, с.Смереково
Карта
Смереково
Смереково
Мапа

Географія

На південному заході від села бере початок струмок Чечоватий, лівий доплив Лютянки.

Селом протікає річка Пегова, ліва притока Бачави.

Крайнє південно-східне село Лемківщини.

Історія

Засноване 1588 року. У цьому році тут проживала лише одна родина. У 1631 році тут проживали 27 родин, які трудилися для замкової домінії Другетів. У 1715 році за невідомих причин люди покинули село, таким чином тут залишилися жити лише 2 родини.

Інші згадки 1773-Szmerekova, Smerkó, 1913-Szemerekő. Перші поселення були розміщенні на території сучасного урочища «Мадийка». За декілька століть в селі проживало 350 цілих сімей. А вже в 1700 році, коли на село зайшла смертельна хвороба-холера, майже все населення вимерло, залишилось лише 8 сімей.

Неподалік села стоїть гора Діл, вкрита буковими лісами. Там довгий час переховувалися Петро, Юрцега та Іван, які потім спустилися в долину і побудували хати. Іван побудував хату за водою. Тому і прозвали його Заводян, а гуштак — Заводянами. Там де жив Петро, тепер називаємо Петриками, а де Юрцега — там Юрцаги.

А ще старі люди так говорили: заїхав якийсь чоловік здалека в село. Його називали Соколом. Він поселився в нижньому кінці села, у Юрцагах. Місце, де він жив ще й зараз називають «Соколова загорода».

Релігія

храм св. арх. Михайла. 1770.

Перша дерев'яна церква відслужила свій вік. Згадка про другу церкву належить до 1751 р. Це була дерев'яна церква св. арх. Михайла з двома дзвонами, що мала лише два місцеві образи й апостолів на полотні. Друкованих книг не було зовсім, але було кілька писаних. Дереворит із зображенням храму в Смерековій виконав чеський графік Ржержиха, твори якого ілюстрували працю В.Січинського «Дерев'яні будови в Карпатах» (Прага, 1940).

Пізніше дерев'яну барокову церкву св. Михайла (третю в селі), подібну до церкви в Буковцьовій, збудували в 1770 р., а стару, можливо, передали в село Обаву. У 1949 р. велика пожежа знищила церкву і верхню частину села.

Збереглася дзвіниця, яка після перебудови в 1950-х роках служила місцем релігійних відправ. У 1992 р. в селі збудовано муровану православну церкву.

Парох села Андрій Дубицький був висланий 1948 р. в сибірські табори, його подальша доля невідома. Церква св. арх. Михайла. 1996.

храм св. арх. Михайла. 1996.

Дерев'яна греко-католицька церква згоріла в 1949 р. Вціліла дзвіниця, яка, дещо перероблена, служила місцем відправ.

У 1992 р. почали будувати муровану базилічну церкву, а 20 жовтня 1996 р. храм освятили. Внесок у спорудження зробили о. Михайло Кміть, голова громади Василь Беца, дяк Михайло ПІтелиха та багато інших вірникив. Поряд збудували нову муровану дзвіницю.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 413 осіб, з яких 203 чоловіки та 210 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 381 особа.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	99,74 %
гагаузька	0,26 %

Туристичні місця

- храм св. арх. Михайла. 1996.

- храм св. арх. Михайла. 1770.

- «Соколова загорода».

Відомі люди

У селі народилися:

1927 р. Петро Федорович Куртанич — український поет, етнограф, фольклорист.
Морека Віталій Михайлович (1982-2014) — солдат Збройних сил України, загинув в боях за Станицю Луганську.

Примітки

. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[населення_1989-1] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

[населення_2001-2] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

[населення_2001_мова-3] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.