Скельна куріпка Куріпка скельна Ptilopachus petrosus Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryota Царство Тварини A

Скельна куріпка

Куріпка скельна (Ptilopachus petrosus)

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Куроподібні (Galliformes)
Родина:	Токрові (Odontophoridae)
Підродина:	Ptilopachinae Bowie, Coehn & Crowe 2013
Рід:	*Скельна куріпка (Ptilopachus)* Swainson, 1837

Види

Синоніми

Petrogallus Jardine & Selby, 1837
Ptilopachys Strickland, 1841
Acentrortyx Chapin, 1926

Посилання

Вікісховище:	Ptilopachus
Віківиди:	Ptilopachus
EOL:	35824
ITIS:	176047
NCBI:	388970

Скельна куріпка (Ptilopachus) — рід куроподібних птахів родини токрових (Odontophoridae). Представники цього роду мешкають в Африці на південь від Сахари. Раніше рід вважався монотиповим і включав лише скельну куріпку, однак за результатами молекулярно-філогенетичного досліджень ітурійського турача, якого раніше відносили до роду Турач (Francolinus), було переведено до роду Ptilopachus. Також дослідження показало, що ці два види є насправді є спорідненими не з фазановими, а з токровими, і є їх єдиними африканськими представниками.

Види

Виділяють два види:

Куріпка скельна (Ptilopachus petrosus)
Турач ітурійський (Ptilopachus nahani)

Етимологія

Наукова назва роду Ptilopachus походить від сполучення слів дав.-гр. πτιλον — перо і παχυς — густий.

Примітки

Swainson, William John (1837). On the Natural History and Classification of Birds. Т. 2. London: Longman, Rees, Orme, Brown, Green & Longman and John Taylor. с. 344.
Peters, James Lee, ред. (1934). Check-List of Birds of the World. Т. 2. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. с. 104.
W. Jardine & P.J. Selby: Illustrations of ornithology. Cz. 4. Edinburgh: W.H. Lizars, 1837, ss. ryc. xvi i tekst.
H.E. Strickland. Commentary on Mr. G. R. Gray's 'Genera of Birds'. „The Annals and Magazine of Natural History”. 7, s. 37, 1841.
J. Chapin. A New Genus, Acentrortyx, Proposed for Francolinus Nahani Dubois. „The Auk”. 43 (2), s. 235, 1926.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
P. J. K. McGowan: Family Phasianidae (Pheasants and Partridges). W: Josep del Hoyo, Andrew Elliott, Jordi Sargatal: Handbook of the Birds of the World. Cz. 2: New World Vultures to Guineafowl. Barcelona: Lynx Edicions, 1994, ss. 497, 522. .
Crowe, T.M.; Bowie, R.C.K.; Bloomer, P.; Mandiwana, T.G.; Hedderson, T.A.J.; Randi, E.; Pereira, S.L.; Wakeling, J. (2006). Phylogenetics, biogeography and classification of, and character evolution in, gamebirds (Aves: Galliformes): effects of character exclusion, data partitioning and missing data. Cladistics. 22 (6): 495—532. doi:10.1111/j.1096-0031.2006.00120.x.
Cohen, C.; Wakeling, J.L.; Mandiwana-Neudani, T.G.; Sande, E.; Dranzoa, C.; Crowe, T.M.; Bowie, R.C.K. (2012). Phylogenetic affinities of evolutionarily enigmatic African galliforms: the Stone partridge Ptilopachus petrosus and Nahan's francolin Francolinus nahani, and support for their sister relationship with New World quails. Ibis. 154 (4): 768—780. doi:10.1111/j.1474-919X.2012.01269.x.
Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Megapodes, guans, guineafowl, New World quail. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 27 жовтня 2022.
Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 323. ISBN .

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Swainson, William John (1837). On the Natural History and Classification of Birds. Т. 2. London: Longman, Rees, Orme, Brown, Green & Longman and John Taylor. с. 344.

[2] Peters, James Lee, ред. (1934). Check-List of Birds of the World. Т. 2. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. с. 104.

[Jardine&Selby-3] W. Jardine & P.J. Selby: Illustrations of ornithology. Cz. 4. Edinburgh: W.H. Lizars, 1837, ss. ryc. xvi i tekst.

[Strickland-4] H.E. Strickland. Commentary on Mr. G. R. Gray's 'Genera of Birds'. „The Annals and Magazine of Natural History”. 7, s. 37, 1841.

[Chapin-5] J. Chapin. A New Genus, Acentrortyx, Proposed for Francolinus Nahani Dubois. „The Auk”. 43 (2), s. 235, 1926.

[6] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[hbw2-7] P. J. K. McGowan: Family Phasianidae (Pheasants and Partridges). W: Josep del Hoyo, Andrew Elliott, Jordi Sargatal: Handbook of the Birds of the World. Cz. 2: New World Vultures to Guineafowl. Barcelona: Lynx Edicions, 1994, ss. 497, 522. .

[8] Crowe, T.M.; Bowie, R.C.K.; Bloomer, P.; Mandiwana, T.G.; Hedderson, T.A.J.; Randi, E.; Pereira, S.L.; Wakeling, J. (2006). Phylogenetics, biogeography and classification of, and character evolution in, gamebirds (Aves: Galliformes): effects of character exclusion, data partitioning and missing data. Cladistics. 22 (6): 495—532. doi:10.1111/j.1096-0031.2006.00120.x.

[9] Cohen, C.; Wakeling, J.L.; Mandiwana-Neudani, T.G.; Sande, E.; Dranzoa, C.; Crowe, T.M.; Bowie, R.C.K. (2012). Phylogenetic affinities of evolutionarily enigmatic African galliforms: the Stone partridge Ptilopachus petrosus and Nahan's francolin Francolinus nahani, and support for their sister relationship with New World quails. Ibis. 154 (4): 768—780. doi:10.1111/j.1474-919X.2012.01269.x.

[ioc-10] Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Megapodes, guans, guineafowl, New World quail. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 27 жовтня 2022.

[11] Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 323. ISBN .