Скарбни к підска рбій чин що завідував фінансами У Новий спосіб сплати національного боргу 1786 A new way to pay the Nat

Скарбни́к (підска́рбій) — чин, що завідував фінансами.

У «Новий спосіб сплати національного боргу» (1786) (*A new way to pay the National Debt*) Джеймс Гілрей зобразив карикатуру на королеву Шарлотту і Короля Георга III при скарбниці для покриття королівських боргів. Пітт передає їм ще один грошовий мішок.

Запорозька Січ

Скарбник завідував фінансами в Запорозькій Січі. Скарбник був досить близьким до Гетьмана і належав до військових служителів. Він визначав, яка кількість фінансів має бути потрачена на озброєння, харчі, одяг тощо.

У ширшому розумінні скарбник або скарбничий це особа, що відає коштами якоїсь установи, організації, об'єднання осіб тощо, посадовець, який завідує скарбницею.

Московське царство

У Московському царстві скарбник (рос. казначей) відав казенним двором або приказом, а разом з тим і государевими доходами, отримуючи різні збори (наприклад митні) і оброки. Відомству скарбника підлягали також справи про холопство і ведення книг, в які записувалися акти на холопство. Зі збором мит з'єднаний був і суд над тими, хто мита платив: звідси широка судова компетенція скарбника. Суд скарбника поширювався і на такі випадки, які не мали жодного стосунку до безпосередніх функцій скарбника. зараховує до бояр і окольничих, що творили "суд царя і великого князя ", і скарбника. Тут скарбники виступають взагалі як довірені та наближені до царя особи. Як довірені люди, скарбники призначаються разом з боярами вести переговори з іноземними послами.

До середини XVII ст., у міру розвитку приказних установ, широке відомство скарбника сильно скоротилася. Доходи передані були у фінансові прикази різного найменування, холопські справи — в . У віданні скарбника залишився лише казенний двір. Казенним двором відав один скарбник, рідше двоє, а товаришів при ньому було троє: два дяки і друкар; в XVII столітті останній вийшов зі складу казенного двору. На посаду скарбника звичайно призначалися люди нові, не родовиті, але вона прокладала дорогу до боярства.

Див. також

Камрер

Джерела

Сергеевич, «Юридические древности» (СПб., 1890, т. I, стр. 414—422)