Сеїд

Сеї́д, або саїд (араб. سيد‎‎‎ — вождь, пан, господар) — почесний титул у мусульман. В багатьох хадисах це слово вживається у значенні вождя племені, керівника общини, господаря рабів. Сам пророк Мухаммед носив титули Сеїд ас-Сакалайн (володар двох світів), Сеїд аль-Анбія (глава всіх пророків).

Сеїдами називали також нащадків пророка Мухаммеда від його внуків Хасана і Хусейна. Пізніше нащадків Хасана стали називати шаріфами. Титул сеїдів закріпився лише за нащадками Хусейна.

Мусульмани з великою повагою ставились до нащадків Хасана і Хусейна. Та вони часто піддавались переслідуванням і жорстокому ставленню з боку деяких халіфів, особливо за часів правління династії Омеядів. Після приходу до влади Аббасидів становище сеїдів значно покращилось. Одначе, переслідування деяких пролітично небезпечних нащадків Мухаммеда продовжувалося і за часів їх правління.
Пізніше в халіфаті Фатімідів, Османській імперії та інших мусульманських державах були навіть створені спеціальні державні органи, які займались справами нащадків пророка Мухаммеда.

Джерела та література

• Сайїд // Словник ісламських релігійних термінів арабського походження
• Ю. Резван. Саййид // Ислам : энциклопедический словарь. — М. : Наука. Главная редакция восточной литературы, 1991. — С. 203. — 315 с. : ил. — . (рос.)
• Саййид //

Див. також

• Аліди
• Шаріфи