Семибанкірщина сім банкірів слово утворено за аналогією з історичним терміном семибоярщина популярна у російських ЗМІ 19

Семибанкірщина (сім банкірів; слово утворено за аналогією з історичним терміном семибоярщина) — популярна у російських ЗМІ 1996 і ряду наступних років назва групи із семи (різні джерела називали різні прізвища, тому фактично — дев'яти великих представників російського фінансового бізнесу (т. зв. олігархів), які відігравали значну політичну й економічну роль, що володіли ЗМІ, і неформально об'єдналися, попри внутрішні розбіжності, з метою забезпечити переобрання Б. Н. Єльцина на наступний термін на президентських виборах 1996 року:

Борис Березовський — ЛогоВаз
Михайло Ходорковський — Роспром Груп (Менатеп)
Михайло Фрідман — Альфа-Груп
Петро Авен — Альфа-Груп
Володимир Гусинський — Група «Мост»
Володимир Потанін — Онексімбанк
Олександр Смоленський — СБС-Агро (Банк Столичний)
Володимир Виноградов — Інкомбанк
— Російський кредит

Термін введений 14 листопада 1996 року журналістом Андрієм Фадіним (загинув в автомобільній аварії 20 листопада 1997 року), який опублікував у «Общей газете» статтю «Семибанкірщина як новоруський варіант семибоярщини». Список банкірів у статті спирався на дане 1 листопада 1996 року Борисом Березовським інтерв'ю Financial Times, де він назвав імена семи осіб, що контролюють понад 50 % російської економіки і спільно впливають на прийняття найважливіших внутрішньополітичних рішень в Росії.

В націоналістичних ЗМІ список семи (без Потаніна і Виноградова) приводився як аргумент до тези «Євреї захопили Росію» (всі семеро мали єврейське походження).

Це слово використовувалося також письменником А. В. Солженіциним в історико-публіцистичному творі «Росія в обвалі», опублікованій у 1998 році:

Чуть позже проступила Семибанкирщина, напрямую сговорившаяся контролировать высшую власть над Россией. (Почти 50 % экономики России — уже в их руках, а будет и больше. По самым новейшим данным — 15 крупнейших компаний и банков контролируют 70 % экономики страны.)

Під час другого терміну Єльцина і за часу правління Путіна (з 2000) доля членів об'єднання була різною:

до 2010—2013 років зберегли своє становище тільки Фрідман, Авен і Потанін;
політична значимість Смоленського різко знизилася ще за Єльцина, в 2003 році він позбувся своїх банківських активів;
Виноградов також почав втрачати вплив ще в кінці 1990-х, а в 2008 році він помер від інсульту, будучи вельми обмеженим матеріально;
Віталій Малкін після краху банку почав політичну кар'єру і до 26.03.2013 представляв Бурятію в Раді Федерації, станом на 2014 рік обіймав 130-е місце в рейтингу найбагатших бізнесменів Росії;
Березовський (хоча і сприяв піднесенню Путіна і його партії «Єдність» в 1999 році) і Гусинський за Путіна опинилися в опалі і покинули Росію в 2000 році. Березовський помер 23 березня 2013 року в Лондоні від повішення, обставини смерті достовірно встановити не вдалося.
Михайло Ходорковський, який збирався продати свій нафтовидобувний бізнес західним інвесторам, у 2003 році був заарештований, а потім засуджений до 8 років позбавлення волі за звинуваченням у шахрайстві, ухиленні від податків та інших злочинах. У 2009—2010 рр. відбувся новий судовий процес, і він отримав новий термін, 14 років за розкрадання нафти у компанії ЮКОС, на чолі якої перебував. 21 грудня 2013 року Михайло Ходорковський був помилуваний і в той же день вивезений в Берлін. На той час він планував проживати в швейцарській громаді Рапперсвиль-Йона в кантоні Санкт-Галлен, у зв'язку з чим, в березні 2014 року, Ходорковським були подані документи на отримання постійної посвідки на проживання в Швейцарії.

Примітки

Survival Russian, , page 23
Записки мизантропа — Прохиндей и прохиндейка — 10 ноября 2007
Дело Angolagate с участием экс-представителей российской власти | ИноСМИ - Все, что достойно перевода. Архів оригіналу за 29 січня 2013. Процитовано 19 січня 2013.
«Семибанкирщина». Справка РИА Новости, 08.11.2011
Russia, Inc. // The Moscow Times, 12 November 1996, Issue 1087
А. И. Солженицын. Россия в обвале, — Москва: Русский путь, 2006. — С. 57.
. Архів оригіналу за 13 лютого 2015. Процитовано 30 січня 2018.
. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 30 січня 2018.
Ходорковский попросил у Швейцарии разрешение на постоянное проживание

Посилання

Нахімова Олена Анатоліївна, , Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук, Єкатеринбург, 2011.
Нижедописавшиеся // Журнал «Комерсант Влада» № 16 від 24.04.2006, стор 19
«Семибанкірщина». Довідка РИА Новости, 08.11.2011
Сім олігархів, які вирішували долю Росії // Олексій Байєр, Сноб.ру, 21.01.11
https://books.google.ru/books?isbn=5466004944
https://books.google.ru/books?isbn=5911290774
https://books.google.ru/books?isbn=5906067019
Е. Я. Гик, Політичні головоломки — Астрел, 2000
https://books.google.ru/books?isbn=5457274950
https://books.google.ru/books?isbn=5457429474
Герої 1990-х. Люди і гроші. Новітня історія капіталізму в Росії
Кзавье Моро (), : "Ces sept banquiers prétendaient contrôler plus de 50 % de l'économie russe. On les surnomma «semibankirschina». Ce terme était l adaptation contemporaine de celui de " Sémiboyarschina «, les sept boyards qui trahirent le Tsar et livrèrent Moscou aux envahisseurs polonais en 1610. En 1996, il s'est agit pour ces banquiers de sauver les actifs industriels, malhonnêtement privatisés pendant les premières années de l ère Eltsine, d'un possible retour des communistes au pouvoir.»
Семибанкірщина // Національний курс.
Katerina Azarova, Of Ukrainian origin: Semibankirschina // RT, Russiapedia

[1] Survival Russian, , page 23

[2] Записки мизантропа — Прохиндей и прохиндейка — 10 ноября 2007

[3] Дело Angolagate с участием экс-представителей российской власти | ИноСМИ - Все, что достойно перевода. Архів оригіналу за 29 січня 2013. Процитовано 19 січня 2013.

[4] «Семибанкирщина». Справка РИА Новости, 08.11.2011

[5] Russia, Inc. // The Moscow Times, 12 November 1996, Issue 1087

[6] А. И. Солженицын. Россия в обвале, — Москва: Русский путь, 2006. — С. 57.

[7] . Архів оригіналу за 13 лютого 2015. Процитовано 30 січня 2018.

[8] . Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 30 січня 2018.

[9] Ходорковский попросил у Швейцарии разрешение на постоянное проживание