Себастократор

Себастократор або Севастократор (грец. Σεβαστοκράτωρ, болг. Севастократор, серб. Севастократор) — один з найвищих титулів у Візантійській імперії. Назва є похідною від довільного перекладу з латини слова Augustus - Себастос (в значенні «шляхетний», «славний») і грецького слова κράτωρ («володар»).

Севастократор Ісаак Комнін. Фреска з константипольської церкви Хора

Титул був запроваджений Олексієм I Комніном для свого старшого брата Ісаака, щоб позначити його статус вищим за становище зятя імператора — , який вже мав титул цезаря. Титул вважався другим в ієрархії після василевса до 1163 року, коли Мануїл I запровадив титул деспота.

Пізніше титул севастократора був запозичений і деякими сусідніми з Візантією державами, зокрема Сербією і Болгарією.

Примітки

1. Kazhdan, Alexander, ред. (1991). Oxford Dictionary of Byzantium. Oxford University Press. с. 1862. ISBN .
2. Анна Комніна. Олексіада. — III.4

Джерела

• Ferjančić, Božidar (1968). Sebastocrators in Byzantium. Zbornik Radova Vizantološkog Instituta. Belgrade. XI: 141–192. ISSN 0584-9888.
• Ferjančić, Božidar (1970). "Севастократори и кесари у Српском царству" Зборник Филозофског факултета. Belgrade: 255–269.
• Kazhdan, Alexander, ed. (1991). The Oxford Dictionary of Byzantium. Oxford and New York: Oxford University Press. .
• Verpeaux, Jean, ed. (1966). Pseudo-Kodinos, Traité des Offices (in French). Centre National de la Recherche Scientifique.