Сахно Михайло Гордійович

Миха́йло Горді́йович Сахно́ (7 листопада 1905 — 16 грудня 1947) — радянський воєначальник, генерал-майор танкових військ (07.02.1943).

Михайло Гордійович Сахно
Народження	7 листопада 1905(1905-11-07) Дідівщина, Лучинська волость, Сквирський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Смерть	16 грудня 1947(1947-12-16) (42 роки) Москва, СРСР
Поховання	Новодівочий цвинтар
Національність	українець
Країна	Російська імперія  СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	танкові війська
Освіта	Військова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського
Роки служби	1924—1947
Партія	КПРС
Звання	Генерал-майор танкових військ
Командування	^d, ^d, 5-й танковий корпус (СРСР), 10-й танковий корпус (СРСР) і ^d
Війни / битви	німецько-радянська війна
Нагороди	Медаль «За оборону Москви» Медаль «За взяття Кенігсберга»
Сахно Михайло Гордійович у Вікісховищі

Життєпис

Народився в селі Дідівщина, нині Фастівського району Київської області, в селянській родині. Українець. У 1921 році закінчив семирічку.

У вересні 1924 року призваний до лав РСЧА і зарахований курсантом до Київської артилерійської школи, яку закінчив у 1928 році. Член ВКП(б) з 1928 року.

З 1 вересня 1928 року — командир взводу, з серпня 1929 року — командир взводу навчальної батареї, з 15 травня 1931 року — командир батареї 51-го артилерійського полку Українського військового округу.

У листопаді 1931 року зарахований слухачем артилерійських курсів удосконалення командного складу (АКУКС) Денінградського ВО, які закінчив у 1932 році. З 10 березня 1932 року — ад'ютант АКУКС, з 29 травня 1933 року — командир дивізіону артилерійського полку АКУКС.

З грудня 1933 по грудень 1937 року навчався у Військовій академії механізації і моторизації РСЧА імені Й. Сталіна.

1 грудня 1937 року призначений начальником 1-го відділення штабу 11-го механізованого (20-го танкового) корпусу. З листопада 1938 року — тво командира 20-го танкового корпусу. З 24 січня 1940 року — командир 16-го танкового полку 109-ї моторизованої дивізії у Сибірському військовому окрузі. Наказом від 10 серпня 1940 року затверджений у попередній посаді.

Початок німецько-радянської війни зустрів на посаді командира 16-го танкового полку. Під час боїв на Соловйовій переправі очолював загін 5-го механізованого корпусу. З 19 серпня 1941 року — командир 12-го танкового полку 1-ї мотострілецької дивізії. Брав участь у боях на смоленському напрямку, в районі Ярцевого (серпень — вересень 1941 року).

З вересня 1941 року — командир 5-ї танкової бригади 33-ї армії. З 5 березня 1942 року — у розпорядженні командувача військами Західного фронту. З 14 квітня 1942 року — командир 32-ї танкової бригади 50-ї армії. З 8 жовтня 1942 року — тво заступника командувача 50-ю армією з танкових військ. 5 січня 1943 року призначений командиром 5-го танкового корпусу. З жовтня 1944 року — тво командира 10-го танкового корпусу 5-ї гвардійської танкової армії; наказом від 5 квітня 1945 року затверджений на посаді.

Після закінчення війни продовжив командувати 10-м танковим корпусом, який у липні 1945 року був переформований у 10-ту танкову дивізію.

З 30 березня 1947 року — слухач Вищих академічних курсів при Військовій академії імені К. Є. Ворошилова.

Помер у Москві від хвороби. Похований на Новодівочому цвинтарі.

Нагороди

Нагороджений трьома орденами Червоного Прапора (02.01.1942, 27.08.1943, 03.11.1944), орденами Кутузова 1-го ступеня (10.04.1945), Суворова 2-го ступеня (29.07.1944) і медалями.

Посилання

• Біографія на сайті «Танковый фронт». (рос.)