Рушниця Чехова

Чеховська рушниця (рос. Чеховское ружьё) — принцип драматургії, згідно з яким кожна деталь розповіді повинна бути необхідною, а несуттєві елементи мають бути вирізані; в історії не повинні з'являтись елементи, які вводять в оману аудиторію тим, що не грають ніякої ролі в подальшому сюжеті. Цей принцип Антон Чехов часто повторював, починаючи з 1889 року, з деякими варіаціями.

Ернест Хемінгуей «висміяв» принцип в своєму ессе «The Art of the Short Story», навівши приклад двох персонажів його оповідання «П'ятдесят тисяч», з якими він спершу знайомить читата, а потім ніколи про них не згадує. Хемінгуей цінував несуттєві деталі, проте визнавав, що читачі неминуче шукатимуть у них символізм та приховані значення. Письменниця Андреа Філліпс вважає, що надавання однієї ролі для кожної деталі робить твір передбачуваним і «безбарвним».

Варіації

• «Не можна ставити на сцені заряджену рушницю, якщо ніхто не має на меті вистрілити з неї. Не можна обіцяти» — писав Чехов в листі до Олександра Семеновича Лазарева 1 листопада 1889 року. Під «рушницею» Чехов мав на увазі монолог з водевіля Лазарева, критикуючи його зайвість та непов'язаність з рештою п'єси.
• «Видаляйте все, що не має відношення до історії. Якщо в першому розділі ви говорите, що на стіні висить рушниця, то в другій або третій главі вона неодмінно повинна вистрілити. Якщо цього не станеться, вона не повинна там висіти» — Сергій Щукін, Мемуари, 1911 рік.
• «Якщо в першій дії ви повісили на стіну пістолет, то в наступній треба з нього вистрілити. Інакше не кладіть його туди» — уривок з тексту «Спогади про А. П. Чехова» Іллі Гурлянда в журналі «Театр и искусство» 1904 р. № 28, 11 липня, с. 521.

Див. також

• Рояль у кущах — очевидно підготований експромт, штучний поворот сюжету, представлений як випадковість.
• Deus ex machina — несподіваний поворот в сюжеті, спричинений втручанням невідомих раніше сил чи обставин
• Принцип Анни Кареніної — опис ситуації, яка можлива лише при одночасній наявності цілого ряду факторів.
• Червоний оселедець — привернення уваги до чогось оманливого, що відволікає від дійсно важливого.
• Бритва Оккама — принцип, згідно з якою, не треба давати більше пояснень до чогось, ніж це необхідно.
• Макгафін — об'єкт, важливий для розвитку сюжету твору й для пояснення мотивації дій персонажів, сутність якого, проте, не розкривається.

Примітки

1. Daniel S. Burt (2008), The Literature 100: A Ranking of the Most Influential Novelists, Playwrights, and Poets of All Time, Infobase Publishing
2. Valentine T. Bill (1987), Chekhov: The Silent Voice of Freedom, Philosophical Library
3. Adrian c Hunter (1999), (PDF), с. 126—127, 201—203, архів оригіналу (PDF) за 9 грудня 2017, процитовано 29 травня 2019
4. The Case Against Chekhov's Gun. Andrea Phillips (амер.). Процитовано 24 вересня 2021.
5. Quotations by Berlin. ox.ac.uk.
6. Чехов А. П. (1 листопада 1889), Чехов — Лазареву (Грузинскому) А. С., Чехов А. П. Полное собрание сочинений и писем, АН СССР. Ин-т мировой лит.
7. (1976), Russian Literature in the Nineteenth Century: Essays, Magnes Press, Hebrew University, с. 163
8. С.Н. Щукин [Sergius Shchukin] (1911). Из воспоминаний об А.П. Чехове [Memoirs]. Русская Мысль [Russian Thought]: 44.
9. В 1889 році 24-річний Ілля Гурлянд записав ці слова після розмови з Чеховим: Donald Rayfield, Anton Chekhov: A Life, New York: Henry Holt and Company, 1997, , 203. Ернест. Дж. Сіммонс вказує, що Чехов повторював ці слова пізніше (що, можливо, пояснює різні варіації). Ernest J. Simmons, Chekhov: A Biography, Chicago: University of Chicago Press, 1962, , 190.