Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Рудольф IV (нім. Rudolf IV.; 1 листопада 1339, Відень — 27 липня 1365, Мілан) — герцог Австрії, Штирії та Каринтії (з 1358 року), граф Тіролю (з 1363 року) з династії Габсбургів. Перший австрійський монарх, що взяв титул ерцгерцога. Нетривале правління Рудольфа IV мало велике значення для розвитку австрійської державності.
| Рудольф IV Великодушний | |
|---|---|
| Rudolf | |
 Рудольф IV в короні ерцгерцога. Перший у Західній Європі портрет у три чверті | |
| 14-й герцог | |
| Початок правління: | 20 липня 1358 |
| Кінець правління: | 27 липня 1365 |
| | |
| Попередник: | Альбрехт II |
| Наступник: | Альбрехт III |
| | |
| Дата народження: | 1 листопада 1339 |
| Місце народження: | Відень, Австрія |
| Країна: | Австрії |
| Дата смерті: | 27 липня 1365 (25 років) |
| Місце смерті: | Мілан |
| Поховання | d |
| Дружина: | Катерина Богемська |
| Династія: | Габсбурги |
| Батько: | Альбрехт II |
| Мати: | |
Молоді роки
Рудольф IV був старшим сином Альбрехта II Мудрого, герцога Австрії, та Йоганни Пфірт. Він був першим правителем династії Габсбургів, хто народився в Австрії і вважав своєю батьківщиною Австрію, а не родові володіння у Швейцарії та Швабії, що у значній мірі сприяло зростанню популярності герцога та розширенню соціальної опори герцогської влади в країні. Рудольф IV успадкував престол Австрії після смерті свого батька у 1358 році й, хоча формально вважався лише одним зі співправителів, фактично одноосібно управляв державою, оскільки його брати були ще дітьми.
Privilegium Maius
Центральним моментом політики Рудольфа була боротьба за підвищення статусу Австрії та її незалежність від Священної Римської імперії. З самого початку правління герцога стосунки Австрії та імператора різко ускладнились. У 1356 році Карл IV видав знамениту «Золоту буллу», що обмежувала право обрання імператора колегією семи курфюрстів й перетворювала Німеччину на олігархічну союзну державу. Австрія, так само як і Баварія, не була включена до числа курфюрств. У відповідь Рудольф IV 1358 року опублікував так званий «Privilegium Maius», збірку указів попередніх імператорів, що надавали особливі права Австрії та її монархам й робили Австрійську державу фактично незалежною від імперії.
Зокрема, згідно з «Privilegium Maius», австрійські монархи отримували титул ерцгерцога, що ставив їх у феодальній ієрархії одразу за королями та курфюрстами й вище решти князів Німеччини. Окрім того, заявлялось, що єдиним зобов'язанням австрійських правителів стосовно імператора було надання воєнного контингенту на випадок війни з Угорщиною, а будь-яке втручання імператора в політику герцога було незаконним. Австрійський монарх узурпував також верховну судову владу у своїх володіннях. Всі землі Габсбургів були оголошені нероздільним доменом, що передається як чоловічою, так і жіночою лінією.
Документи «Privilegium Maius» були фальшивими, однак їхня поява віддзеркалювала посилення впливу Австрії в Німеччині та її прагнення цілком звільнитись з-під влади імператора.
Конфлікт з імператором
Опублікування «Privilegium Majus» викликало вкрай ворожу реакцію імператора Карла IV. Він відмовився визнати справжність документів, позбавив Рудольфа IV прав імперського вікарія в Ельзасі й титулу герцога Швабії, а також підтримав виступи швейцарців проти Габсбургів. Імператору вдалось змусити Рудольфа IV відмовитись від використання титулу ерцгерцога, однак Карлу IV довелось для уникнення збройного конфлікту усунутись від будь-якого втручання у внутрішні справи Австрії. В результаті Рудольф став проводити цілком незалежну політику у своїх землях.
Стосунки Австрії та імператора нормалізувались лише наприкінці правління Рудольфа IV, що позволило у 1364 році підписати угоду про взаємне спадкування між Габсбургами й Люксембурзькою династією.
Посилення центральної влади
Головною особливістю внутрішньої політики Рудольфа IV стала її рішуча спрямованість на посилення герцогської влади й створення нового, централізованого державного апарату. Рудольф домігся переводу імперських ленів на території Австрії у безпосереднє підпорядкування герцогу. Імперські князі, що мали володіння в Австрії, визнали право герцогського суду над ними. Більше того, захопивши патріарха Аквілеї, Рудольф IV змусив його відмовитись від земельних володінь патріархату в Штирії, Каринтії й Крайні.
За Рудольфа IV феодально-станова адміністративна система, заснована на заміщенні державних посад міністеріалами, що отримували за службу земельні лени, почала витіснятись бюрократичною системою чиновників, що отримували кошти з казни. Герцог також створював широку опору центральної влади серед міст, купців та дрібних землевласників, активно заохочуючи розвиток ремесла й торгівлі та підтримуючи колонізацію земель (нові поселенці звільнялись від податків на три роки). Було скасовано частину податкових привілеїв крупної аристократії й обмежено право мертвої руки церкви.
1364 року, бажаючи перешкодити можливому розділу австрійських володінь, Рудольф IV підписав угоду зі своїми молодшими братами про те, що Австрійська монархія лишиться неподільною й буде передаватись у спадок одразу всім дітям монарха, причому старший лише буде вважатись регентом. Це положення увійшло до історії державного права Австрії як Рудольфівське правило (нім. Rudolfinische Hausordnung), однак було порушено вже спадкоємцями Рудольфа IV.
Розвиток освіти й культури
Правління Рудольфа IV мало велике значення для розвитку освіти й культури в Австрії. 1365 року він заснував Віденський університет, що став незабаром одним з найбільших навчальних закладів Центральної Європи і є найстарішим у німецькомовних країнах (хоча започаткування факультету теології, найважливішого у той час, затрималось ще на двадцять років).
За Рудольфа IV був перебудований та набув свого сучасного архітектурного вигляду собор Святого Стефана у Відні, який міг конкурувати з собором Святого Віта в імперській столиці — Празі. Герцог усіляко турбувався про прикрашення Відня та заохочував міське будівництво, знижуючи податки та сприяючи встановленню вигідних умов для отримання позик. Покровитель культури й освіти, Рудольф IV за своїми схильностями та способом життя більше нагадував князя італійського Відродження, ніж середньовічного німецького феодала.
Приєднання Тіролю
1363 року графиня Тірольська Маргарита Маульташ, поступаючись вимогам Рудольфа IV, зреклась на його користь від престолу та передала йому своє тірольське графство. Спроби баварського герцога перешкодити встановленню влади Габсбургів у Тіролі провалились: того ж року австрійські війська відбили баварське вторгнення, а 1364 року Баварія відмовилась від претензій на спадщину Маргарити, задовольнившись великою грошовою компенсацією. Тіроль було назавжди закріплено за Австрією.
Шлюб
У 1356 році Рудольф IV одружився з (1342—1395), дочкою Карла IV, імператора Священної Римської імперії.
Дітей Рудольф IV не мав.
Смерть і поховання
В липні 1365 року Рудольф IV у віці двадцяти шести років несподівано помер від чуми в Мілані, не залишивши потомства. Йому спадкували його молодші брати Леопольд III та Альбрехт III.
Первинно Рудольфа IV було поховано у церкві Св. Джованні в Конче, але потім його прах було перенесено до собору Святого Стефана у Відні й поміщено до Герцогської усипальниці, яку Рудольф наказав збудувати ще за життя. Сьогодні в склепі знаходяться рештки сімдесяти двох представників родини Габсбургів.
Також за наказом Рудольфа перед вівтарем собору було зведено мармуровий кенотаф на згадку про нього та його дружину. Надалі цей пам'ятник було перенесено до північного приділа собору. Кенотаф прикрашають написи, зашифровані «халдейською абеткою» (Alphabetum Kaldeorum) — шифром, у винаході якого підозрюють самого Рудольфа. Написи проголошують: «Тут спочиває Рудольф, милістю Божою герцог і засновник» та «Бог Всемогутній і великий Господь наш Ісус Христос, пастир».
Література
- Baum, Wilhelm: Rudolf IV. der Stifter. Seine Welt und seine Zeit. Graz: Verlag Styria, 1996, .
- Huber, Alfons: Geschichte des Herzogs Rudolf IV. Von Österreich. Wagnerische Universitäts-Buchhandlung, 1865.
- Митрофанов, П. Історія Австрії з найдавніших часів до 1792 р. — М., 2003
- Шимов, Я. Австро-Угорська імперія — М., 2003
| Попередник Альбрехт II |  | Герцог Каринтії 1358-1365 Співправитель: Фрідріх III 1358—1362 | | Наступник Альбрехт III |
| Попередник Маргарита |  | Граф Тиролю 1363—1365 | | Спадкоємці Альбрехт III Леопольд III |
| Попередник Альбрехт II |  | Герцог Австрії 1358—1365 Співправитель: Фрідріх III 1358—1362 | | Спадкоємці Альбрехт III Леопольд III |
| Попередник Альбрехт II |  | Герцог Штирії 1358—1365 | | Спадкоємці Альбрехт III Леопольд III |
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Rudolf IV, Duke of Austria |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Rudolf IV nim Rudolf IV 1 listopada 1339 Viden 27 lipnya 1365 Milan gercog Avstriyi Shtiriyi ta Karintiyi z 1358 roku graf Tirolyu z 1363 roku z dinastiyi Gabsburgiv Pershij avstrijskij monarh sho vzyav titul ercgercoga Netrivale pravlinnya Rudolfa IV malo velike znachennya dlya rozvitku avstrijskoyi derzhavnosti Rudolf IV VelikodushnijRudolfRudolf IV VelikodushnijRudolf IV v koroni ercgercoga Pershij u Zahidnij Yevropi portret u tri chverti14 j gercogPochatok pravlinnya 20 lipnya 1358Kinec pravlinnya 27 lipnya 1365Poperednik Albreht IINastupnik Albreht IIIData narodzhennya 1 listopada 1339 1339 11 01 Misce narodzhennya Viden AvstriyaKrayina AvstriyiData smerti 27 lipnya 1365 1365 07 27 25 rokiv Misce smerti MilanPohovannya dDruzhina Katerina BogemskaDinastiya GabsburgiBatko Albreht IIMati Molodi rokiRudolf IV buv starshim sinom Albrehta II Mudrogo gercoga Avstriyi ta Joganni Pfirt Vin buv pershim pravitelem dinastiyi Gabsburgiv hto narodivsya v Avstriyi i vvazhav svoyeyu batkivshinoyu Avstriyu a ne rodovi volodinnya u Shvejcariyi ta Shvabiyi sho u znachnij miri spriyalo zrostannyu populyarnosti gercoga ta rozshirennyu socialnoyi opori gercogskoyi vladi v krayini Rudolf IV uspadkuvav prestol Avstriyi pislya smerti svogo batka u 1358 roci j hocha formalno vvazhavsya lishe odnim zi spivpraviteliv faktichno odnoosibno upravlyav derzhavoyu oskilki jogo brati buli she ditmi Privilegium MaiusCentralnim momentom politiki Rudolfa bula borotba za pidvishennya statusu Avstriyi ta yiyi nezalezhnist vid Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Z samogo pochatku pravlinnya gercoga stosunki Avstriyi ta imperatora rizko uskladnilis U 1356 roci Karl IV vidav znamenitu Zolotu bullu sho obmezhuvala pravo obrannya imperatora kolegiyeyu semi kurfyurstiv j peretvoryuvala Nimechchinu na oligarhichnu soyuznu derzhavu Avstriya tak samo yak i Bavariya ne bula vklyuchena do chisla kurfyurstv U vidpovid Rudolf IV 1358 roku opublikuvav tak zvanij Privilegium Maius zbirku ukaziv poperednih imperatoriv sho nadavali osoblivi prava Avstriyi ta yiyi monarham j robili Avstrijsku derzhavu faktichno nezalezhnoyu vid imperiyi Zokrema zgidno z Privilegium Maius avstrijski monarhi otrimuvali titul ercgercoga sho staviv yih u feodalnij iyerarhiyi odrazu za korolyami ta kurfyurstami j vishe reshti knyaziv Nimechchini Okrim togo zayavlyalos sho yedinim zobov yazannyam avstrijskih praviteliv stosovno imperatora bulo nadannya voyennogo kontingentu na vipadok vijni z Ugorshinoyu a bud yake vtruchannya imperatora v politiku gercoga bulo nezakonnim Avstrijskij monarh uzurpuvav takozh verhovnu sudovu vladu u svoyih volodinnyah Vsi zemli Gabsburgiv buli ogolosheni nerozdilnim domenom sho peredayetsya yak cholovichoyu tak i zhinochoyu liniyeyu Dokumenti Privilegium Maius buli falshivimi odnak yihnya poyava viddzerkalyuvala posilennya vplivu Avstriyi v Nimechchini ta yiyi pragnennya cilkom zvilnitis z pid vladi imperatora Konflikt z imperatoromOpublikuvannya Privilegium Majus viklikalo vkraj vorozhu reakciyu imperatora Karla IV Vin vidmovivsya viznati spravzhnist dokumentiv pozbaviv Rudolfa IV prav imperskogo vikariya v Elzasi j titulu gercoga Shvabiyi a takozh pidtrimav vistupi shvejcarciv proti Gabsburgiv Imperatoru vdalos zmusiti Rudolfa IV vidmovitis vid vikoristannya titulu ercgercoga odnak Karlu IV dovelos dlya uniknennya zbrojnogo konfliktu usunutis vid bud yakogo vtruchannya u vnutrishni spravi Avstriyi V rezultati Rudolf stav provoditi cilkom nezalezhnu politiku u svoyih zemlyah Stosunki Avstriyi ta imperatora normalizuvalis lishe naprikinci pravlinnya Rudolfa IV sho pozvolilo u 1364 roci pidpisati ugodu pro vzayemne spadkuvannya mizh Gabsburgami j Lyuksemburzkoyu dinastiyeyu Posilennya centralnoyi vladiGolovnoyu osoblivistyu vnutrishnoyi politiki Rudolfa IV stala yiyi rishucha spryamovanist na posilennya gercogskoyi vladi j stvorennya novogo centralizovanogo derzhavnogo aparatu Rudolf domigsya perevodu imperskih leniv na teritoriyi Avstriyi u bezposerednye pidporyadkuvannya gercogu Imperski knyazi sho mali volodinnya v Avstriyi viznali pravo gercogskogo sudu nad nimi Bilshe togo zahopivshi patriarha Akvileyi Rudolf IV zmusiv jogo vidmovitis vid zemelnih volodin patriarhatu v Shtiriyi Karintiyi j Krajni Za Rudolfa IV feodalno stanova administrativna sistema zasnovana na zamishenni derzhavnih posad ministerialami sho otrimuvali za sluzhbu zemelni leni pochala vitisnyatis byurokratichnoyu sistemoyu chinovnikiv sho otrimuvali koshti z kazni Gercog takozh stvoryuvav shiroku oporu centralnoyi vladi sered mist kupciv ta dribnih zemlevlasnikiv aktivno zaohochuyuchi rozvitok remesla j torgivli ta pidtrimuyuchi kolonizaciyu zemel novi poselenci zvilnyalis vid podatkiv na tri roki Bulo skasovano chastinu podatkovih privileyiv krupnoyi aristokratiyi j obmezheno pravo mertvoyi ruki cerkvi 1364 roku bazhayuchi pereshkoditi mozhlivomu rozdilu avstrijskih volodin Rudolf IV pidpisav ugodu zi svoyimi molodshimi bratami pro te sho Avstrijska monarhiya lishitsya nepodilnoyu j bude peredavatis u spadok odrazu vsim dityam monarha prichomu starshij lishe bude vvazhatis regentom Ce polozhennya uvijshlo do istoriyi derzhavnogo prava Avstriyi yak Rudolfivske pravilo nim Rudolfinische Hausordnung odnak bulo porusheno vzhe spadkoyemcyami Rudolfa IV Rozvitok osviti j kulturiPravlinnya Rudolfa IV malo velike znachennya dlya rozvitku osviti j kulturi v Avstriyi 1365 roku vin zasnuvav Videnskij universitet sho stav nezabarom odnim z najbilshih navchalnih zakladiv Centralnoyi Yevropi i ye najstarishim u nimeckomovnih krayinah hocha zapochatkuvannya fakultetu teologiyi najvazhlivishogo u toj chas zatrimalos she na dvadcyat rokiv Za Rudolfa IV buv perebudovanij ta nabuv svogo suchasnogo arhitekturnogo viglyadu sobor Svyatogo Stefana u Vidni yakij mig konkuruvati z soborom Svyatogo Vita v imperskij stolici Prazi Gercog usilyako turbuvavsya pro prikrashennya Vidnya ta zaohochuvav miske budivnictvo znizhuyuchi podatki ta spriyayuchi vstanovlennyu vigidnih umov dlya otrimannya pozik Pokrovitel kulturi j osviti Rudolf IV za svoyimi shilnostyami ta sposobom zhittya bilshe nagaduvav knyazya italijskogo Vidrodzhennya nizh serednovichnogo nimeckogo feodala Priyednannya Tirolyu1363 roku grafinya Tirolska Margarita Maultash postupayuchis vimogam Rudolfa IV zreklas na jogo korist vid prestolu ta peredala jomu svoye tirolske grafstvo Sprobi bavarskogo gercoga pereshkoditi vstanovlennyu vladi Gabsburgiv u Tiroli provalilis togo zh roku avstrijski vijska vidbili bavarske vtorgnennya a 1364 roku Bavariya vidmovilas vid pretenzij na spadshinu Margariti zadovolnivshis velikoyu groshovoyu kompensaciyeyu Tirol bulo nazavzhdi zakripleno za Avstriyeyu ShlyubU 1356 roci Rudolf IV odruzhivsya z 1342 1395 dochkoyu Karla IV imperatora Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Ditej Rudolf IV ne mav Smert i pohovannyaMalyunok kenotafa Rudolfa j Katerini ta rozshifrovka epitafiyi V lipni 1365 roku Rudolf IV u vici dvadcyati shesti rokiv nespodivano pomer vid chumi v Milani ne zalishivshi potomstva Jomu spadkuvali jogo molodshi brati Leopold III ta Albreht III Pervinno Rudolfa IV bulo pohovano u cerkvi Sv Dzhovanni v Konche ale potim jogo prah bulo pereneseno do soboru Svyatogo Stefana u Vidni j pomisheno do Gercogskoyi usipalnici yaku Rudolf nakazav zbuduvati she za zhittya Sogodni v sklepi znahodyatsya reshtki simdesyati dvoh predstavnikiv rodini Gabsburgiv Takozh za nakazom Rudolfa pered vivtarem soboru bulo zvedeno marmurovij kenotaf na zgadku pro nogo ta jogo druzhinu Nadali cej pam yatnik bulo pereneseno do pivnichnogo pridila soboru Kenotaf prikrashayut napisi zashifrovani haldejskoyu abetkoyu Alphabetum Kaldeorum shifrom u vinahodi yakogo pidozryuyut samogo Rudolfa Napisi progoloshuyut Tut spochivaye Rudolf milistyu Bozhoyu gercog i zasnovnik ta Bog Vsemogutnij i velikij Gospod nash Isus Hristos pastir LiteraturaBaum Wilhelm Rudolf IV der Stifter Seine Welt und seine Zeit Graz Verlag Styria 1996 ISBN 3 222 12422 1 Huber Alfons Geschichte des Herzogs Rudolf IV Von Osterreich Wagnerische Universitats Buchhandlung 1865 Mitrofanov P Istoriya Avstriyi z najdavnishih chasiv do 1792 r M 2003 Shimov Ya Avstro Ugorska imperiya M 2003 Poperednik Albreht II Gercog Karintiyi 1358 1365 Spivpravitel Fridrih III 1358 1362 Nastupnik Albreht III Poperednik Margarita Graf Tirolyu 1363 1365 Spadkoyemci Albreht III Leopold III Poperednik Albreht II Gercog Avstriyi 1358 1365 Spivpravitel Fridrih III 1358 1362 Spadkoyemci Albreht III Leopold III Poperednik Albreht II Gercog Shtiriyi 1358 1365 Spadkoyemci Albreht III Leopold IIIPosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Category Rudolf IV Duke of Austria