Романьков Олександр Анатолійович

Олександр Анатолійович Романьков (рос. Александр Анатольевич Романьков, нар. 7 листопада 1953, Корсаков, Сахалінська область, СРСР) — видатний радянський фехтувальник на рапірах, олімпійський чемпіон (1988), дворазовий срібний (1976 та 1980) та дворазовий бронзовий призер (1980 та 1988) Олімпійських ігор, десятиразовий чемпіон світу.

Олександр Романьков
Олександр Анатолійович Романьков (рос. Александр Анатольевич Романьков)

Загальна інформаціяГромадянство СРСР→ БілорусьНародження7 листопада 1953(1953-11-07) (70 років)
Корсаков, Сахалінська область, СРСРЗріст178 смВага72 кгAlma materБілоруський державний університет фізичної культуриСпортВид спортуфехтуванняДисциплінарапіраТренериЕрнст АсієвськийЗавершення виступів1993Участь і здобутки  Романьков Олександр Анатолійович у Вікісховищі

Нагороди
Медаль «За трудову доблесть» Медаль «За трудову доблесть»
Фехтування Представник  СРСР Олімпійські ігри Золото Сеул 1988 командна рапіра Срібло Монреаль 1976 індивідуальна рапіра Срібло Москва 1980 командна рапіра Бронза Москва 1980 індивідуальна рапіра Бронза Сеул 1988 індивідуальна рапіра Чемпіонат світу Золото Гренобль 1974 індивідуальна рапіра Золото Гренобль 1974 командна рапіра Золото Буенос-Айрес 1977 індивідуальна рапіра Золото Мельбурн 1979 індивідуальна рапіра Золото Мельбурн 1979 командна рапіра Золото Клермон-Ферран 1981 командна рапіра Золото Рим 1982 індивідуальна рапіра Золото Рим 1982 командна рапіра Золото Відень 1983 індивідуальна рапіра Золото Денвер 1989 командна рапіра Срібло Будапешт 1975 командна рапіра Срібло Гамбург 1978 індивідуальна рапіра Бронза Буенос-Айрес 1977 командна рапіра Бронза Гамбург 1978 командна рапіра Бронза Барселона 1985 командна рапіра

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем .

Біографія

Олександр Романьков почав займатися фехтуванням у Мінську у віці 11 років. Його тренером став Ернст Асієвський, з яким він пропрацював усю свою спортивну кар'єру. На початку занять малий Саша, будучи шульгою, боявся признатися у цьому, тому фехтував незручною правою рукою. На своєму першому чемпіонаті світу серед молоді у 1970 році був лише 12. Наступного року зайняв 6 місце.

Для того, щоб попасти в основну команду, спортсмену треба було стати чемпіоном СРСР, що йому і вдалося у 1974 році. А вже через місяць після цієї перемоги, спортсмен на чемпіонаті світу, що проходив у Греноблі, вперше в кар'єрі став чемпіоном світу і в індивідуальній, і в командній першостях, показавши швидке, технічне, інтелектуальне фехтування. Наступного року здобув командну срібну медаль. На своїх перших Олімпійських іграх здобув срібну медаль в індивідуальній першості, поступившись у фіналі італійському фехтувальнику . Разом з командою Романьков зупинився за крок до п'єдисталу, поступившись у поєдинку за бронзу команді Франції.

Впродовж наступного олімпійського циклу Романьков завойовував по дві медалі на кожному чемпіонаті світу: у 1977 році індивідуальне золото та командна бронза, у 1978 році індивідуальне срібло та командна бронза, а у 1979 році золотий дубль. На домашніх Олімпійських іграх, що проходили у Москві спортсмен легко вийшов у фінальну шістку спортсменів, де переміг у 4 з 5 поєдинків. У тому ж становищі опинилися ще два спорсмени - Володимир Смирнов та . Після перемоги Смирнова над французьким фехтувальником з рахунком 5:0, Романьков програв з таким же рахунком, що відкинуло спортсмена на третє місце. Перемога над Смирновим 5:4 не дозволила йому піднятися вище. У фіналі командного турніру команда СРСР зазнала поразки від французів.

Кар'єра спортсмена продовжувала розвиватися. У 1981 році став шестиразовим чемпіоном світу, здобувши перемогу разом з командою. Наступного року втретє в кар'єрі оформив золотий дубль. У 1983 році зумів захистити титул чемпіона в індивідуальних змаганнях. Напружені відносини між Радянським Союзом та США втілилися у бойкоті Олімпійських ігор 1984 року в Лос-Анджелесі (відповідь на бойкот США Олімпійських ігор 1980 року у Москві), через що Романьков їх пропускав.

У 1985 році спортсмен виграв бронзову медаль разом з командою та зупинився на 8 місці в індивідуальних змаганнях. На чемпіонаті світу 1986 року Романьков вперше за 11 великих стартів (чемпіонат світу та Олімпійські ігри) залишився як мінімум без однієї медалі. Наступного року в Лозанні ситуація повторилася. Олімпійські ігри 1988 року в Сеулі були останньою спробою 34-річного спортсмена стати олімпійським чемпіоном. В індивідуальному турнірі Романьков розпачав з перемог над та Робертом Гатай. Однак у наступному поєдинку програв діючому дворазовому олімпійському чемпіону Мауро Нумі. Перемога над американцем дозволила йому продовжити боротьбу. Романьков взяв реванш у Нуми та увійшов у фінальну четвірку. Там у півфіналі поступився майбутньому чемпіону італійцю Стефано Черіоні, а у сутичці за бронзу здолав Ульріха Шрека. Разом з командою Романьков виграв омріяне золото, зодолавши у фіналі команду Західної Німеччини.

У 1989 році спортсмен востаннє став чемпіоном світу, вигравши командне золото. Подальші виступи були не дуже вдалими, що спонукало спортсмена завершити спортивну кар'єру у 1992 році перед Олімпійськими іграми у Барселоні.

Романьков тренував команди Австралії та Південної Кореї перед тим як повернитися у Білорусь, де він очолив Федерацію фехтування Білорусі та команду рапіристів.

У 2011 році італійська рапіристка Валентина Веццалі обійшла Романькова та шабліста Станіслава Позднякова, які ділили між собою 1 місце, у кількості індивідуальних чемпіонських титулів, завоювавши шосте чемпіонство

Виступи на Олімпіадах

Олімпіада	Дисципліна	Місце
Монреаль 1976	індивідуальна рапіра	2 !
Монреаль 1976	командна рапіра	4
Москва 1980	індивідуальна рапіра	3 !
Москва 1980	командна рапіра	2 !
Сеул 1988	індивідуальна рапіра	3 !
Сеул 1988	командна рапіра	1 !

Посилання

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Романьков Олександр Анатолійович
• Олександр Романьков — олімпійська статистика на сайті Sports-Reference.com (англ.) (архівна версія)