Василь Іванович Родіонов (рос. Василий Иванович Родионов; * 23 липня 1917, Лосиноостровський — † 1 листопада 1992, Київ) — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу (1946), у роки німецько-радянської війни командир ескадрильї 20-го гвардійського бомбардувального авіаційного полку 13-ї гвардійської бомбардувальної авіаційної дивізії 2-го гвардійського бомбардувального авіаційного корпусу 18-ї повітряної армії.
Василь Іванович Родіонов | |
---|---|
рос. Василий Иванович Родионов | |
Народження | 23 липня 1917 селище Лосиноостровський (нині в межі Москви) |
Смерть | 1 листопада 1992 (75 років) Київ |
Поховання | Лук'янівське військове кладовище |
Країна | СРСР |
Приналежність | Радянська армія |
Вид збройних сил | ВПС СРСР |
Рід військ | Бомбардувальна авіація |
Роки служби | 1937—1959 |
Партія | КПРС |
Звання | Полковник авіації |
Командування | ескадрилья 20-го гвардійського бомбардувального авіаційного полку |
Війни / битви | Німецько-радянська війна |
Нагороди |
Біографія
Народився 23 липня 1917 року в селищі Лосиноостровському (нині в межі Москви), в сім'ї робітника. Росіянин. Член КПРС з 1942 року. Закінчив два курси робфаку. Працював слюсарем на заводі імені М. І. Калініна.
У 1937 році призваний в ряди Червоної Армії. Закінчив військову школу льотчиків-винищувачів. У боях німецько-радянської війни з квітня 1942 року. До кінця війни зробив 232 бойових вильотів на бомбардування залізничних вузлів і військово-промислових об'єктів в тилу ворога.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 року за зразкове виконання бойових завдань командування по знищенню живої сили і техніки противника і проявлені при цьому мужність і героїзм гвардії майорові Василю Івановичу Родіонову присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 9067).
Після закінчення війни продовжував службу у Військово-повітряних силах. У 1953 році закінчив Вищу офіцерську льотно-тактичну школу командирів частин авіації дальньої дії. З 1959 року полковник В. І. Родіонов — в запасі. Жив в Києві. Помер 1 листопада 1992 року. Похований в Києві на Лук'янівському військовому кладовищі.
Нагороди
Нагороджений орденом Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденом Олександра Невського, двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки, медалями.
Література
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988(рос.)
Посилання
- Біографія В. І. Родіонова на сайті «Герои страны» (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vasil Ivanovich Rodionov ros Vasilij Ivanovich Rodionov 23 lipnya 1917 Losinoostrovskij 1 listopada 1992 Kiyiv radyanskij vijskovij lotchik Geroj Radyanskogo Soyuzu 1946 u roki nimecko radyanskoyi vijni komandir eskadrilyi 20 go gvardijskogo bombarduvalnogo aviacijnogo polku 13 yi gvardijskoyi bombarduvalnoyi aviacijnoyi diviziyi 2 go gvardijskogo bombarduvalnogo aviacijnogo korpusu 18 yi povitryanoyi armiyi Vasil Ivanovich Rodionovros Vasilij Ivanovich RodionovNarodzhennya23 lipnya 1917 1917 07 23 selishe Losinoostrovskij nini v mezhi Moskvi Smert1 listopada 1992 1992 11 01 75 rokiv KiyivPohovannyaLuk yanivske vijskove kladovisheKrayina SRSRPrinalezhnist Radyanska armiyaVid zbrojnih sil VPS SRSRRid vijskBombarduvalna aviaciyaRoki sluzhbi1937 1959PartiyaKPRSZvannya Polkovnik aviaciyiKomanduvannyaeskadrilya 20 go gvardijskogo bombarduvalnogo aviacijnogo polkuVijni bitviNimecko radyanska vijnaNagorodi 9067 U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Rodionov BiografiyaNarodivsya 23 lipnya 1917 roku v selishi Losinoostrovskomu nini v mezhi Moskvi v sim yi robitnika Rosiyanin Chlen KPRS z 1942 roku Zakinchiv dva kursi robfaku Pracyuvav slyusarem na zavodi imeni M I Kalinina U 1937 roci prizvanij v ryadi Chervonoyi Armiyi Zakinchiv vijskovu shkolu lotchikiv vinishuvachiv U boyah nimecko radyanskoyi vijni z kvitnya 1942 roku Do kincya vijni zrobiv 232 bojovih vilotiv na bombarduvannya zaliznichnih vuzliv i vijskovo promislovih ob yektiv v tilu voroga Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 15 travnya 1946 roku za zrazkove vikonannya bojovih zavdan komanduvannya po znishennyu zhivoyi sili i tehniki protivnika i proyavleni pri comu muzhnist i geroyizm gvardiyi majorovi Vasilyu Ivanovichu Rodionovu prisvoyene zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina i medali Zolota Zirka 9067 Nadgrobok Vasilya Rodionova Pislya zakinchennya vijni prodovzhuvav sluzhbu u Vijskovo povitryanih silah U 1953 roci zakinchiv Vishu oficersku lotno taktichnu shkolu komandiriv chastin aviaciyi dalnoyi diyi Z 1959 roku polkovnik V I Rodionov v zapasi Zhiv v Kiyevi Pomer 1 listopada 1992 roku Pohovanij v Kiyevi na Luk yanivskomu vijskovomu kladovishi NagorodiNagorodzhenij ordenom Lenina troma ordenami Chervonogo Prapora ordenom Oleksandra Nevskogo dvoma ordenami Vitchiznyanoyi vijni 1 go stupenya dvoma ordenami Chervonoyi Zirki medalyami LiteraturaGeroi Sovetskogo Soyuza Kratkij biograficheskij slovar Tom 2 M Voeniz 1988 ros PosilannyaBiografiya V I Rodionova na sajti Geroi strany ros