Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Роберт Герман (29 серпня 1914 — 13 лютого 1997) — американський вчений, найбільш відомий своєю роботою з Ральфом Алфером у 1948—1950 роках над оцінкою температури реліктового випромінювання від Великого вибуху.
| Роберт Герман | |
|---|---|
| Robert Herman | |
 | |
| Народився | 29 серпня 1914[1][2][3] Нью-Йорк, Нью-Йорк, США |
| Помер | 13 лютого 1997[1][2][3](82 роки) Остін, США |
| Країна |  США |
| Діяльність | астроном, фізик, викладач університету |
| Alma mater | Принстонський університет Сіті Коледж |
| Галузь | фізика |
| Заклад | Техаський університет |
| Відомі учні | Роберт Хофштедтер |
| Членство | Американська академія мистецтв і наук |
| Нагороди | |
Біографія і кар'єра
Народився в Бронксі, в Нью-Йорку. Вивчав фізику в Сіті-Коледжі Нью-Йорка, закінчивши його з відзнакою в 1935 році. В 1940 році здобув ступінь магістра та доктора філософії в Принстонському університеті в галузі молекулярної спектроскопії. Під час аспірантури Герман також працював у фізиці твердого тіла, поєднуючи теоретичні та експериментальні дослідження. Він провів 1940—1941 навчальний рік, працюючи над [en] Буша в [en]Пенсильванського університету, а ще один рік викладав фізику в Сіті-Коледжі Нью-Йорка.
У 1942 році він залишив викладацьку роботу та почав працювати на кафедрі земного магнетизму Інституту Карнегі у Вашингтоні та в Лабораторії прикладної фізики Університету Джонса Гопкінса в Балтиморі, які були важливими військовими дослідницькими центрами. Він працював над [en] для морської зенітної стрільби, який ефективно використовувався під час війни. Крім теорії та лабораторних досліджень, Герман займався польовими випробуваннями безконтактного запалу та проблемами експлуатації, пов'язаними з його використанням у флоті. У 1945 році він отримав за свою роботу премію Naval Ordnance Development Award.
Після Другої світової війни Герман провів ще десять років у Лабораторії прикладної фізики, займаючись дослідженнями в галузі спектроскопії та фізики конденсованих середовищ. Саме в цей період він і Ральф Алфер виконали свою тепер знамениту роботу з космології. У 1948 році, як наслідок досліджень нуклеосинтезу в своїй моделі Великого вибуху, вони зробили перше теоретичне передбачення існування однорідного ізотопного чорнотільного випромінювання, яке тепер відоме як реліктове випромінювання.
Ця робота на короткий час потрапила у фокус уваги спеціалістів, але невдовзі була забута. У 1964 році випромінювання було випадково виявлено Арно Пензіасом і Робертом Вудро Вільсоном з Лабораторій Белла, які марно намагалися усунути шуми в своїй радіоантені і дійшли висновку про неземне походження джерела перешкод. Дізнавшись про цю роботу, група фізиків з Принстонського університету на чолі з Робертом Діккі інтерпретувала її як фонове випромінювання космологічного походження, але без посилання на дві статті 1948 року, одну Альфера, Бете та Гамова (відому під назвою стаття α-β-γ), а іншу Альфера і Германа. Модель Великого Вибуху для походження Всесвіту отримала широке визнання, і в 1978 році Пензіасу і Вілсону було присуджено Нобелівську премію. Згадуючи кульмінацію ці події, Герман зауважив: «Визнання віддаєш не людині, а роботі».
Тим не менш, команда Германа та Альфера зрештою була визнана за їхній піонерський внесок у модель Великого вибуху. У 1993 році Національна академія наук США оголосила, що вони розділять медаль Генрі Дрейпера, найстарішу нагороду Академії, за їхній внесок в астрономічну фізику. Вони були відзначені «за їх проникливість і вміння у розробці фізичної моделі еволюції Всесвіту та передбачення існування мікрохвильового фонового випромінювання за роки до того, як це випромінювання було випадково виявлено; завдяки цій роботі вони стали учасниками одного з головних інтелектуальних досягнень XX століття». Вони також отримали [en] від Американського філософського товариства, [en] від Інституту Франкліна та премію імені Джорджа Вандерліндена від Бельгійської королівської академії.
У 1956 році Герман приєднався до [en] як голова групи фундаментальних наук, пізніше перейменованої у відділ теоретичної фізики. Тут він, спираючись на свої знання фізики, почав розробляти фізичну модель транспортного потоку. Наприкінці 1950-х і на початку 1960-х він об'єднався у цих дослідженях з [en]. Невдовзі після цього Герман та майбутній Нобелівський лауреат Ілля Пригожин розробили теорію багатосмугового транспортного потоку. Герман працював у різних галузях науки про дорожній рух понад 35 років.
У 1979 році Герман приєднався до викладачів Техаського університету в Остіні, отримавши подвійну посаду професора фізики в Центрі досліджень статистичної механіки та професора цивільного будівництва Л. П. Гілвіна. Пізніше він став почесним професором цивільного будівництва на честь сторіччя Л. П. Гілвіна. У 1979 році він був обраний членом Американської академії мистецтв і наук.
У вільний час Герман досліджував фізику музичних інструментів, наприклад, механіку смичка для віолончелі та акустику англійської флейти. Він колекціонував старовинні віолончелі і грав на них.
У середині 1980-х років почав створювати невеликі скульптури з екзотичних порід дерева та металу. Виставки кількох його різьблень представлялися в Національній інженерній академії (1994), в Інженерному коледжі Техаського університету в Остіні (1995) та в Художній галереї Леу [en] (1996).
Протягом останніх кількох років свого життя Герман займався аналізом стану освіти в США і ролі університетів в суспільстві, збираючи дані про різноманітні показники якості та продуктивності університетських підрозділів та намагаючись промоделювати університети як складні системи.
Примітки
- Deutsche Nationalbibliothek Record #12470493X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- SNAC — 2010.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Alpher, Ralph A. (August 1997). Obituary: Robert Herman. Physics Today. 50 (8): 77. Bibcode:1997PhT....50Q..77A. doi:10.1063/1.881863.
- Henry Draper Medal. National Academy of Sciences. Процитовано 24 February 2011.
- Book of Members, 1780-2010: Chapter H (PDF). American Academy of Arts and Sciences. Процитовано 20 April 2011.
Посилання
- Стенограма інтерв'ю «Усна історія» для Ральфа Альфера та Роберта Германа 12 серпня 1983 року, Американський інститут фізики, Бібліотека та архів Нільса Бора
- Меморіальна стаття Р. С. Шехтера
- In Memoriam: Роберт Герман від колеги Деноса Газіса
- Біографія Роберта Германа з Інституту дослідження операцій та менеджменту
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Robert German 29 serpnya 1914 13 lyutogo 1997 amerikanskij vchenij najbilsh vidomij svoyeyu robotoyu z Ralfom Alferom u 1948 1950 rokah nad ocinkoyu temperaturi reliktovogo viprominyuvannya vid Velikogo vibuhu Robert GermanRobert HermanNarodivsya29 serpnya 1914 1914 08 29 1 2 3 Nyu Jork Nyu Jork SShAPomer13 lyutogo 1997 1997 02 13 1 2 3 82 roki Ostin SShAKrayina SShADiyalnistastronom fizik vikladach universitetuAlma materPrinstonskij universitet Siti KoledzhGaluzfizikaZakladTehaskij universitetVidomi uchniRobert HofshtedterChlenstvoAmerikanska akademiya mistectv i naukNagorodid 1980 medal Genri Drejpera 1993 d 1993 chlen Amerikanskogo fizichnogo tovaristva d d 1975 d 1959 Chlen Amerikanskoyi akademiyi mistectv i nauk d Biografiya i kar yeraNarodivsya v Bronksi v Nyu Jorku Vivchav fiziku v Siti Koledzhi Nyu Jorka zakinchivshi jogo z vidznakoyu v 1935 roci V 1940 roci zdobuv stupin magistra ta doktora filosofiyi v Prinstonskomu universiteti v galuzi molekulyarnoyi spektroskopiyi Pid chas aspiranturi German takozh pracyuvav u fizici tverdogo tila poyednuyuchi teoretichni ta eksperimentalni doslidzhennya Vin proviv 1940 1941 navchalnij rik pracyuyuchi nad en Busha v en Pensilvanskogo universitetu a she odin rik vikladav fiziku v Siti Koledzhi Nyu Jorka U 1942 roci vin zalishiv vikladacku robotu ta pochav pracyuvati na kafedri zemnogo magnetizmu Institutu Karnegi u Vashingtoni ta v Laboratoriyi prikladnoyi fiziki Universitetu Dzhonsa Gopkinsa v Baltimori yaki buli vazhlivimi vijskovimi doslidnickimi centrami Vin pracyuvav nad en dlya morskoyi zenitnoyi strilbi yakij efektivno vikoristovuvavsya pid chas vijni Krim teoriyi ta laboratornih doslidzhen German zajmavsya polovimi viprobuvannyami bezkontaktnogo zapalu ta problemami ekspluataciyi pov yazanimi z jogo vikoristannyam u floti U 1945 roci vin otrimav za svoyu robotu premiyu Naval Ordnance Development Award Pislya Drugoyi svitovoyi vijni German proviv she desyat rokiv u Laboratoriyi prikladnoyi fiziki zajmayuchis doslidzhennyami v galuzi spektroskopiyi ta fiziki kondensovanih seredovish Same v cej period vin i Ralf Alfer vikonali svoyu teper znamenitu robotu z kosmologiyi U 1948 roci yak naslidok doslidzhen nukleosintezu v svoyij modeli Velikogo vibuhu voni zrobili pershe teoretichne peredbachennya isnuvannya odnoridnogo izotopnogo chornotilnogo viprominyuvannya yake teper vidome yak reliktove viprominyuvannya Cya robota na korotkij chas potrapila u fokus uvagi specialistiv ale nevdovzi bula zabuta U 1964 roci viprominyuvannya bulo vipadkovo viyavleno Arno Penziasom i Robertom Vudro Vilsonom z Laboratorij Bella yaki marno namagalisya usunuti shumi v svoyij radioanteni i dijshli visnovku pro nezemne pohodzhennya dzherela pereshkod Diznavshis pro cyu robotu grupa fizikiv z Prinstonskogo universitetu na choli z Robertom Dikki interpretuvala yiyi yak fonove viprominyuvannya kosmologichnogo pohodzhennya ale bez posilannya na dvi statti 1948 roku odnu Alfera Bete ta Gamova vidomu pid nazvoyu stattya a b g a inshu Alfera i Germana Model Velikogo Vibuhu dlya pohodzhennya Vsesvitu otrimala shiroke viznannya i v 1978 roci Penziasu i Vilsonu bulo prisudzheno Nobelivsku premiyu Zgaduyuchi kulminaciyu ci podiyi German zauvazhiv Viznannya viddayesh ne lyudini a roboti Tim ne mensh komanda Germana ta Alfera zreshtoyu bula viznana za yihnij pionerskij vnesok u model Velikogo vibuhu U 1993 roci Nacionalna akademiya nauk SShA ogolosila sho voni rozdilyat medal Genri Drejpera najstarishu nagorodu Akademiyi za yihnij vnesok v astronomichnu fiziku Voni buli vidznacheni za yih proniklivist i vminnya u rozrobci fizichnoyi modeli evolyuciyi Vsesvitu ta peredbachennya isnuvannya mikrohvilovogo fonovogo viprominyuvannya za roki do togo yak ce viprominyuvannya bulo vipadkovo viyavleno zavdyaki cij roboti voni stali uchasnikami odnogo z golovnih intelektualnih dosyagnen XX stolittya Voni takozh otrimali en vid Amerikanskogo filosofskogo tovaristva en vid Institutu Franklina ta premiyu imeni Dzhordzha Vanderlindena vid Belgijskoyi korolivskoyi akademiyi U 1956 roci German priyednavsya do en yak golova grupi fundamentalnih nauk piznishe perejmenovanoyi u viddil teoretichnoyi fiziki Tut vin spirayuchis na svoyi znannya fiziki pochav rozroblyati fizichnu model transportnogo potoku Naprikinci 1950 h i na pochatku 1960 h vin ob yednavsya u cih doslidzhenyah z en Nevdovzi pislya cogo German ta majbutnij Nobelivskij laureat Illya Prigozhin rozrobili teoriyu bagatosmugovogo transportnogo potoku German pracyuvav u riznih galuzyah nauki pro dorozhnij ruh ponad 35 rokiv U 1979 roci German priyednavsya do vikladachiv Tehaskogo universitetu v Ostini otrimavshi podvijnu posadu profesora fiziki v Centri doslidzhen statistichnoyi mehaniki ta profesora civilnogo budivnictva L P Gilvina Piznishe vin stav pochesnim profesorom civilnogo budivnictva na chest storichchya L P Gilvina U 1979 roci vin buv obranij chlenom Amerikanskoyi akademiyi mistectv i nauk U vilnij chas German doslidzhuvav fiziku muzichnih instrumentiv napriklad mehaniku smichka dlya violoncheli ta akustiku anglijskoyi flejti Vin kolekcionuvav starovinni violoncheli i grav na nih U seredini 1980 h rokiv pochav stvoryuvati neveliki skulpturi z ekzotichnih porid dereva ta metalu Vistavki kilkoh jogo rizblen predstavlyalisya v Nacionalnij inzhenernij akademiyi 1994 v Inzhenernomu koledzhi Tehaskogo universitetu v Ostini 1995 ta v Hudozhnij galereyi Leu en 1996 Protyagom ostannih kilkoh rokiv svogo zhittya German zajmavsya analizom stanu osviti v SShA i roli universitetiv v suspilstvi zbirayuchi dani pro riznomanitni pokazniki yakosti ta produktivnosti universitetskih pidrozdiliv ta namagayuchis promodelyuvati universiteti yak skladni sistemi German pomer 13 lyutogo 1997 roku v Ostini shtat Tehas PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 12470493X Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 SNAC 2010 d Track Q29861311 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Alpher Ralph A August 1997 Obituary Robert Herman Physics Today 50 8 77 Bibcode 1997PhT 50Q 77A doi 10 1063 1 881863 Henry Draper Medal National Academy of Sciences Procitovano 24 February 2011 Book of Members 1780 2010 Chapter H PDF American Academy of Arts and Sciences Procitovano 20 April 2011 PosilannyaStenograma interv yu Usna istoriya dlya Ralfa Alfera ta Roberta Germana 12 serpnya 1983 roku Amerikanskij institut fiziki Biblioteka ta arhiv Nilsa Bora Memorialna stattya R S Shehtera In Memoriam Robert German vid kolegi Denosa Gazisa Biografiya Roberta Germana z Institutu doslidzhennya operacij ta menedzhmentu