Репресії проти есперантистів в УРСР

Репресії проти есперантистів в Україні можна розділити на дві хвилі: перша 1924—1927 роки, після другої хвилі 1937—1938 років розвиток есперанто в СРСР майже повністю призупинено.

В середині 1930-х есперанто в СРСР оголосили «мовою дрібної буржуазії і космополітів». Друга половина 30-х років виявилася фатальною для українських есперантистів: більшість з них стали жертвами сталінських репресій і були фізично знищені, зокрема В.Бобинський, С.Пилипенко, М.Ірчан, В.Кузьмич, Є.Михальський, Є.Ізгур, В.Колчинський та ін. З приходом більшовиків у Західну Україну був вивезений на Сибір Орест Кузьма. Частина галицьких есперантистів емігрувала на Захід. Під час перебування в таборі для переміщених осіб в Авґсбурзі у 1946—1947 роках ними видавався часопис .

Репресії 1937—1938 років були організовані і здійснені під безпосереднім керівництвом ЦК ВКП (б), його верхівки. Про це свідчать матеріали лютнево-березневого Пленуму ЦК ВКП (б) 1937 року. Саме на ньому були добиті керівники «правої опозиції» і поставлено завдання викорчовування (дослівно: «викорчувати і знищити») в країні всіх організаторів шкідництва, диверсій і шпигунства, загниваючі елементи не бажають функціонувати за соціалістичними законами господарства країни.

Директива НКВС

З весни 1937 року почалося активніше, ніж раніше, дії на виявлення і вилучення есперантистів. Але головний поштовх масовим репресіям дала директива НКВС від 25 липня 1937 р., що розв'язала руки каральним органам на місцях.

• У 1937 році за надуманим приводом НКВС заарештовують і розстрілюють видатного есперанто-поета Євгена Михальського; Михальский, як активний діяч есперанто-руху, мав широкі міжнародні зв'язки, що й послужило формальним приводом для звинувачення у шпигунстві.
• Зонненберг-Федоровський Вальтер Олександрович (Володимир Степанович), за документами — німець, українець — за власною заявою; заарештований 1936-10-16; розстріляний 1937-10-15.
• Суржаненко Петро Омелянович — 1891 р.н., місце народження — м. Ананьїв. Заарештовано — 1936-08-23
• Колчинський Віктор Мойсейович, 1904 р.н., м. Миколаїв. Своєї провини не визнав, засуджений до розстрілу 1937-09-03 (ст. ст. 54.8, 54.9 і 54.11).
• Погорєлов Дмитро Іпатійович, 1883, гір. Стародуб, член партії з 1934 р., керівник секції робочого автората Київського Партвидавництва. Арештований 1937-01-31. Розстріляний 1937-09-02.
• Лембке Пауль Генріхович, 1904, харківський студент, свого часу — бібліотекар у м. Сталіно (за рекомендацією Є.Михальского), заарештований 1937-09-01. Висланий з СРСР.
• Платнер Вільгельм Вільгельмович, 1911, заарештований 1937-03-27, Висланий з СРСР — 1937-08-23.
• Вікторов-Чехович Дмитро Вікторович, 1888, Пензенська губернія, с. Серомяга, росіянин, лектор при Комітеті народної освіти в Києві, заарештований 1937-03-18 (за іншими даними, 1936-11-06), розстріляний 1937-09-02
• Пота Олександр Миколайович, 1907, Макіївка, 1930—1937 рр.. — Конструктор-кресляр, був арештований у 1936 р., був звинувачений в читанні «Сеннаціуло». Подальша доля не відома.
• Юргенсон (за іншими документами — Юргенс) Олександр Миколайович, 1903, Іркутськ, керівник Есперанто-організації у Сталіно (саме на його запрошення Михальский переселився з Вознесенська у Сталіно), активний есперантист, але з різних свідченнями, практично не міг говорити мовою есперанто, засуджений до розстрілу 1937-09-20.
• Лільє Август Абрамович, 1891, Естонія, член партії (КПБУ) з 1925 р., госп. Керівник в Києві. Арештований 1938-03-21. Розстріляний 1938-10-14.
• Кречет Олександр Семенович, лікар, засуджений до розстрілу 1937-10-14.
• Ізгур Ілля Юхимович — єврейський поет, есперантист. Розстріляний в Києві 3 вересня 1937 року.

Реабілітація есперанто

Перша відкрита згадка в пресі УРСР про репресії в історії руху есперантистів з'явилась у квітні 1988 року в газеті «Вечірня Одеса», де літній есперантист наважився публічно закликати до реабілітації есперантистів

Примітки

1. Гунько, Олександр (24 грудня 2009). Творець мови есперанто Людвіг Заменгоф на життя заробляв окулістом. Газета.ua. Процитовано 30 липня 2010.
2. . Від укладача // Великий есперантсько-український словник. — Київ, 2007. — 200 с.
3. Вопросы истории, 1993. (рос.)
4. Лохолобова Зоя. «Великий терор» 1937—1938 років у Донбасі: втрати інтелігенції. З посиланням на рос. Энциклопедический справочник. – Мариуполь, 2001. — С.61–62.
5. . Реабілітація есперанто / Олексій Ільїч Вершинін // . — 1988. — Квітень.

Джерела

• Степанов Микола, Як це було? (дзеркало^{[недоступне посилання з липня 2019]}) (рос.), Історія есперанто в Росії.
• Степанов Микола, Репресії проти есперантистів в Україні (рос.) з посиланням на лист В.Корнілова від 1992-07-16.

Див. також