Рейнджер-5

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Рейнджер.

Рейнджер-5 — американський безпілотний космічний апарат, призначений для передачі зображень місячної поверхні впродовж 10 хвилин до зіткнення з поверхнею, доставки капсули з сейсмометром на поверхню, збору даних гама-випромінювання в польоті, вивчення відбивної здатності місячної поверхні, продовження випробувань за програмою Рейнджер для розробки наступних міжпланетних апаратів.

Рейнджер-5
Схема космічного апарата Рейнджер-блок 2. (НАСА)
Основні параметри
COSPAR ID	1964-007A
NORAD ID	00747
Тип апарата	дослідницький
Штучний супутник	Сонця
Дата запуску	18 жовтня 1962, 16:59 UTC
Ракета-носій	Атлас-Аджена Бі
Номер запуску	215D (AA7)
Космодром	Мис Канаверал, СК-12
Тривалість польоту	61 рік, 267 днів
Технічні параметри
Маса	342,5
Джерела живлення	сонячні батареї
Час активного існування	8 годин 44 хвилини
Орбітальні дані
Тип орбіти	геліоцентрична
Ексцентриситет	0,056
Нахил орбіти	0,41° до екліптики
Період обертання	369 діб
Апоцентр	1,064 а.о.
Перицентр	0,951 а.о.
Прилади
Прилади	телевізійна камера, рентгенівський спектрометр, радарний висотомір, сейсмометр

Третій з трьох апаратів блоку 2.

Опис

Апарати блоку 2 висотою 3,1 м мали шестикутну базу діаметром 1,5 м. Дві панелі сонячних батарей розмахом 5,2 м, що розкривалися в польоті, кріпилися знизу до бази. Спрямована антена з високим коефіцієнтом підсилення, що розкривалася в польоті, була прикріплена знизу до бази. Нагорі розташовувалась капсула з приладами діаметром 30 см, вкрита оболонкою з бальси діметром 65 см для м'якої посадки. Апарат мав однокомпонентний двигун для корекції траєкторії, і твердопаливний двигун тягою 2 270 кг для гальмування.

У капсулі розташовувались: сейсмометр, підсилювач передавач потужністю 50 мВт, регулятор напруги, турнікетна антена, і 6 срібно-кадмієвих батарей, що мали забезпечити прилади живленням впродовж 30 діб. Капсула була розрахована на посадку зі швидкістю 130–160 км/годд

Серед обладнання Рейнджера-5 були:

• телевізійна камера-відикон зі сканувальним пристроєм, що здійснював один знімок за 10 с;
• рентгенівський спектрометр, змонтований на стрілі довжиною 1,8 м;
• радарний висотомір, що використовувався для вивчення відбивної здатності поверхні, а також для визначення моменту відокремлення капсули і вмикання гальмівного двигуна;
• сейсмометр, що мав витримати тверду посадку.

Система зв'язку:

• спрямована антена з високим коефіцієнтом підсилення,
• неспрямована антена з середнім коефіцієнтом підсилення,
• два передавача: один потужністю 50 мВт з частотою 960,1 МГц, другий потужністю 3 Вт з частотою 960,05 МГц

Живлення забезпечували 8680 сонячних елементів у двох панелях, що заряджали срібноцинкові акумуляторні батареї масою 11,5 кг ємністю 1 кВт-год

Управління здійснювалось напівпровідниковим комп'ютером і секвенсером та командами наземних операторів.

Орієнтацію забезпечували напівпровідникове реле часу, сонячні й земні сенсори, реактивні двигуни крену і повороту.

Температура регулювалась пасивним способом з використанням золотого і хромового напилення, білої фарби і полірованої алюмінієвої поверхні.

Політ

Рейнджер-5 було успішно запущено 18 жовтня 1962.

Внаслідок невідомої несправності після виходу на траєкторію польоту до Місяця припинилось енергопостачання. Буферні батареї розрядились після 8 годин 44 хвилин польоту, що не дозволило управляти польотом. За 4 години до втрати живлення було отримано дані про гамма-випромінювання.

25 жовтня 1962 апарат пролетів повз Місяць на відстані 725 км і вийшов на геліоцентричну орбіту.

Джерела

• Рейнджер-5 [ 12 квітня 2016 у Wayback Machine.] в каталозі НАСА(англ.)
• Рейнджер-5 [ 8 грудня 2014 у Wayback Machine.] в Космічній енциклопедії(англ.)
• Рейнджери другого блоку [ 20 жовтня 2012 у Wayback Machine.] в Енциклопедії астронавтики(англ.)
• Рейнджери другого блоку [ 6 вересня 2014 у Wayback Machine.] на Космічних сторінках Ґюнтера(англ.)
• Рейнджер-5 [ 9 грудня 2014 у Wayback Machine.] на сторінці Лабораторії реактивного руху(англ.)