Раковорська битва

Раковорська битва (нім. Schlacht bei Wesenberg) — битва, що відбулася 18 лютого 1268 року між арміями Новгородської республіки, Псковської республіки та Великого князівства Володимирського з об'єднаними силами лицарів Лівонського ордену та Данської Естляндії поблизу фортеці Везенберг.

Раковорська битва
ісце битви на мапі Лівонії XIII століття ісце битви на мапі Лівонії XIII століття
Координати: 59°21′ пн. ш. 26°21′ сх. д. / 59.350° пн. ш. 26.350° сх. д. / 59.350; 26.350
Дата: 18 лютого 1268 Місце: поблизу Раквере, Естонія Результат:
Сторони
Новгородська республіка Псковська республіка Велике князівство Владимирське	Данська Естонія Дерптське єпископство Лівонський орден
Командувачі
Дмитро Переяславський Довмонт Псковський	Олександр Дорпатський Отто фон Лаутерберг
Військові сили
від 5 до 30 тис. (за різними даними)	від 3 до 25 тис. (за різними даними)
Втрати
Невідомо	Невідомо

Передісторія

Князь Довмонт був змушеній покинути Велике князівство Литовське в ході боротьби за престол після смерті Міндовга (1263) i був прийнятий у Пскові. У 1267 новгородці організували похід проти Литви, але через розбіжності в середовищі командування похід не відбувся. Замість цього війська вторглися в данські володіння, що знаходилися на території сучасної Естонії, і підступили до замку Раквере, але після загибелі від стріл семи осіб з війська, відступили і звернулися за допомогою до великого князя владимирського Ярослава Ярославича, який надіслав замість себе своїх синів Святослава і Михайла, а також Дмитра Переяславського та інших князів. У Новгороді почалося виготовлення облогових знарядь для майбутнього походу. Орденські єпископи і лицарі з Риги, Вільянді і Юр'єва прибули в Новгород (між 1 березня і 31 грудня 1267) просити миру і поклялися не допомагати раковорцям і Ревельцям, однак при подальшому зборі військ лівонська хроніка згадує вільяндців і воїнів з інших міст ( вся земля Німецька , по російському Літописі).

23 січня почався похід. Руські війська вторглися в землю Вірумаа, що належала данцям.

Хід битви

Військо Лівонського ордену, який з 1237 року став Лівонським ландмайстерством Тевтонського ордену, виступило з Юр'єва, та після з'єднання з датчанами, які мали більш значні сили, зайняли позиції на лівому фланзі навпроти Святослава, Дмитра і Довмонта. Данці ж встали на правому, проти Михайла Ярославовича. Новгородський літопис наводить розповідь, відсутню у хроніці, про запеклий бій в центрі між новгородцями і залізним полком противника, в ході якого загинув новгородський посадник і ще 13 бояр поіменно, тисяцький і ще 2 боярина поіменно пропали безвісти, а князь Юрій відступив, у зв'язку з чим навіть був запідозрений у зраді.

Тим часом руські війська завдали потужного контрудару. Склад його учасників точно називає лівонська хроніка: 5000 воїнів на чолі з Дмитром Переяславським, — він повідомляє про те, що лицарям вдалося малими силами зупинити його. У той же час літопис пов'язує з цим контрударом загальну перемогу руського війська в битві, і розповідає про переслідування втікаючого противника протягом 7 верст до самого Раковора трьома шляхами, бо коні не могли ступати по трупах .

Увечері до місця битви підійшов ще один німецький загін, але обмежився пограбуванням новгородського обозу. Руські війська очікували ранку, щоб битися з ним, але німці відійшли.

Підсумки битви

Руські війська простояли під стінами Раковора три дні, не переходячи до штурму. У цей час псковська дружина Довмонта вогнем і мечем пройшлася по Лівонії, чинячи грабунки та захоплюючи полонених. Князь мстився ворогові за напади на його землі.

В 1269 у Орден Зробив відповідній похід, що закінчився безрезультатною 10-денною облогою Пскова, відступом лицарів при наближенні новгородського війська на чолі з князем Юрієм та укладення миру на всій Волі новгородської. Через всього 8 років після поразки в від військ Литви, хрестоносці зазнали нової поразки, що призупинило на 30 років німецько-данську експансію.

У російській історіографічної традиції безперечним переможцем визнається руська армія, тим не менш, незважаючи на більшу кількість учасників, битві надається лише другорядне значення в порівнянні з міфологізованим Льодовим побоїщем.

Примітки

1. Юрій Лущай. Псков та його населення за відомостями західноєвропейських джерел XIII—XV століття Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія «Історія». 2014
2. Eesti entsüklopeedia. 12. köide: Eesti A–Ü. Tallinn: Eesti Entsüklopeediakirjastus, 2003, lk 467.
3. Новгородская первая летопись старшего извода
4. Бережков Н. Г. Хронологія російського літописання
5. В Лівонській римованої хроніці «Landvolk» — ополчення з місцевіх мешканців (летів, лівів, естів)
6. Selart, с. 240.

Література

• Шефів Н.А. Найзнаменитіші війни і битви Росії. — М., 2002. — .
• Nicolle, David. Medieval Russian Armies 1250 - 1450. — Oxford : Osprey Publishing, 2002. (англ.)
• Selart, A. Livland und die Rus 'im 13. Jahrhundert. — Köln : Böhlau, 2007. — . (нім.)
• Selart, A. Livonia, Rus 'and the Baltic Crusades in the Thirteenth Century. — Leiden : Brill, 2015. — . (англ.)

Посилання

• Новгородський перший літопис
• Livländische Reimchronik. Hrsg. von Franz Pfeiffer. Litterarischer Verein, Stuttgart 1844 (Лівонська римована хроніка)