Радянізація

Радянізація — насильницьке насадження на певній території норм економічного, суспільно-політичного та культурного життя, що було характерним для тоталітарного Радянського Союзу.

Латвійський національний театр, прикрашений радянською символікою (серп і молот, червона зірка, червоні прапори та подвійний портрет Ленін та Сталін) після радянської окупації в 1940. У тексті зверху написано «Хай живе СРСР!»

Історично включала створення органів радянської влади, імітація виборів, які проходили під контролем більшовиків з відстороненням опозиційних їм кандидатів, націоналізації землі та власності, репресії проти представників ворожих класів. В сучасній історії під радянізацією розуміється копіювання зразків радянського життя (культ особистості вождя, колективістська ідеологія, обов'язкова участь в пропагандистських заходах тощо).

В роки громадянської війни радянізація відбувалася на територіях, захоплених Червоною армією. Надалі радянізувались території, що окуповувались РРФСР та СРСР. Після закінчення Другої світової війни радянізація відбувалася в країнах соціалістичного табору.

Див. також

• Колективізація
• Колективізація в УРСР

Література

• В. Баран, М. Кучерепа. «Радянізація» // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.618
• С. Кульчицький. Радянська влада // Політична енциклопедія. — с.620
• С. Кульчицький. Радянський комунізм // Політична енциклопедія. — с.621

Посилання

• Совєтизація // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1793-1794. — 1000 екз.
• Про радянізацію^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Барташук Олеся Наслідки запровадження радянської обрядовості (60–80-і рр. ХХ ст.): аналіз історико-етнографічних матеріалів календарного циклу Хмельницького Поділля // Мандрівець Науковий журнал. — 2008, № 7