Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Анато́лій Андрі́йович Пісо́цький (псевдонім — Андрій Річи́цький) (1893 — розстріляний 25 квітня 1934) — український політик, член Української Центральної Ради, 2-й міністр внутрішніх справ Директорії УНР. Один із організаторів Української Комуністичної Партії (УКП). Літературознавець, журналіст, вчений. Жертва сталінського терору. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в листопаді 1927 — листопаді 1933 р.
| Пісоцький Анатолій Андрійович | |
 | |
2-й Міністр внутрішніх справ Української директорії  | |
|---|---|
| 14 грудня 1918 — 26 грудня 1918 | |
| Попередник(и) | Леонід Абрамович |
| Наступник(и) | Олександр Мицюк |
| Особові дані | |
| Народився | 1893 |
| Помер | 25 квітня 1934 |
| Місце смерті | Баштанка, тоді Одеська область, тепер Миколаївська область |
| Партійність | Українська соціал-демократична робітнича партія, Українська комуністична партія |
| Професія | український політичний діяч і літературознавець |
|
| |
Біографія
Народився на Катеринославщині у 1893 р. в родині заможного селянина. Навчався у Петровській сільськогосподарській академії (згодом — Тимірязєвська) у Москві, але не закінчив останнього, 4-го курсу. У перші дні Лютневої революції 1917 р. у Петрограді вступив до місцевої організації УСДРП. У липні того ж року як делегат приїхав до Києва на І Всеукраїнський робітничий з'їзд, під час якого був обраний до Всеукраїнської ради робітничих депутатів і кооптований до складу Української Центральної Ради. Входив до Малої Ради від фракції УСДРП. Був членом української делегації на З'їзді поневолених народів Росії у Києві, секретарем президії з'їзду. На IV з'їзді УСДРП (30 вересня — 5 жовтня 1917 р.) обраний до ЦК партії.
25 жовтня 1917 р. під час закритого засідання Малої Ради разом із київськими революційними організаціями обраний до складу Крайового комітету охорони революції в Україні. Як представник УСДРП 16 листопада 1917 р. увійшов до складу комісії законодавчих внесень Української Центральної Ради. Репрезентував українську соціал-демократію на З'їзді рад робітничих, селянських і солдатських депутатів України (4 грудня–6 грудня 1917 р.) та був обраний до складу президії цього зібрання.
Після гетьманського перевороту 1918 року залишався на партійній роботі, входив до складу Українського національного союзу. Під час протигетьманського повстання 1918 входив до складу Українського революційного комітету.
Від січня 1919 р. — один з ідеологів «незалежників» та організаторів Української Комуністичної Партії («укапістів»), яка діяла незалежно як від українських есдеків, так і російських комуністів. У 1919—1920 роках — редактор партійного органу «незалежників» часопису «Червоний прапор». Один з ідеологів та співавтор (разом з Михайлом Ткаченком) партійної програми Української комуністичної партії, член ЦК УКП. Обирався до ВУЦВК кількох скликань.
У 1923—1924 роках очолював статистичний відділ Українбанку. Після постанови Комуністичного Інтернаціоналу про розпуск УКП (24 грудня 1924) разом з іншими членами ЦК УКП приєднався до КП(б)У. Був однодумцем Миколи Скрипника і, головно, інтерпретатором його теорії й політики українізації; разом з ним був противником «шумськізму» і гостро критикував Михайла Волобуєва, Михайла Грушевського, Миколу Хвильового.
Із 1925 року працював завідувачем сектору соціально-економічної літератури Державного видавництва України. У 1928—1930 роках — головний редактор — заступник голови правління Державного видавництва України (ДВУ). З 1930 року — голова правління Державного видавництва України (ДВУ).
Також із січня 1929 року — член Колегії Народного комісаріату освіти Української СРР. Одночасно — член кафедри національного питання ВУАМЛІН, професор Українського інституту марксизму-ленінізму, науковий співробітник Інституту імені Тараса Шевченка, член редколегії часопису «Більшовик України».
Виступав як марксистський публіцист, зокрема, 1924 в часописі «Червоний шлях» надрукував розвідку «Як Грушевський “виправляє” Енгельса» із критикою праці Михайла Грушевського «Початки громадянства (генетична соціологія)» (1921). Був одним із критиків праці Волобуєва «До проблеми української економіки», створюючи цьому дослідженню імідж «економічної платформи українського націоналізму». Був призначений членом комісії політбюро ЦК КП(б)У з редагування українського перекладу творів Леніна. Спільно з Щербаненком редагував перший український переклад 1-го тому Марксового «Капіталу» (вийшов 1927 року).
1 березня 1930 року на засіданні Комісії у справі видання «Української радянської енциклопедії» (УРЕ) Річицький був затверджений членом загальної редакції колегії енциклопедії; 7 вересня 1930 року постановою секретаріату ЦК КП(б)У — заступником головного редактора УРЕ.
Тимчасова комісія ЦК КП(б)У з питань виборів дійсних членів ВУАН під головуванням Панаса Любченка 15 лютого 1933 року затвердила Річицького кандидатом в академіки ВУАН по кафедрі «пожовтневої літератури».
У 1932—1933 роках брав активну участь в проведенні хлібозаготівель, майже 8 місяців провів на хлібозаготівельній роботі в Арбузинському районі Одеської області.
17 червня 1933 року ухвалою ЦК КП(б)У йому було оголошено сувору догану з попередженням і знято з роботи в УРЕ. 9 серпня 1933 року секретаріат ЦК КП(б)У усунув Річицького від обов'язків члена редколегії часопису «Більшовик України», а 8 вересня 1933 року він був заарештований Державним політичним управлінням (ДПУ) УСРР за обвинуваченням у приналежності до «Української військової організації», «активній провокаторській контрреволюційній роботі, спрямованій на повалення Радянської влади на Україні».
27 березня 1934 року в селі Арбузинці Одеської області відбулося виїзне засідання Надзвичайної сесії Верховного суду УСРР. Судили 7-х осіб на чолі з Річицьким. Головного обвинуваченого засудили до смерті, решта відбулися порівняно невеликими термінами ув'язнення в таборах. 28 березня Річицький апелював до Президії ВУЦВК щодо помилування. Але Президія ВУЦВК апеляцію відхилила.
Страчений о 21-й годині 25 квітня 1934 в селі Баштанка Одеської (тепер — Миколаївської) області. Реабілітований 24 січня 1990 р. Прокуратурою УРСР.
Твори
- «Наш спір», 1921 (збірка статей з «Червоного прапора» 1920 р.)
- «Тарас Шевченко в світлі епохи», 1923
- «Винниченко в літературі й політиці», 1930
- «Центральна Рада від лютого до жовтня», 1928
- «Основи українознавства», 1929
- «Національне питання доби наступу соціалізму», 1931
Видання творів
- Анд. Річицький. Наш спір. — «Червоний прапор», 1921. — 51 стор.
- Анд. Річицький. Тарас Шевченко в світлі епохи. — Харків—Берлін—Нью-Йорк: «Космос», 1923. — 196 стор.
- Анд. Річицький. Як Грушевський «виправляє» Енґельса // «Червоний шлях». — 1924. — №3. — Стор. 183–190.
- Андр. Річицький. Тарас Шевченко в світлі епохи (публіцистична розвідка). — Харків: Державне видавництво України, 1925. — 228 стор.
- Анд. Річицький. Центральна Рада від лютого до жовтня. — Харків: Державне видавництво України, 1928. — 62 стор.
- А. Річицький. Володимир Винниченко в літературі й політиці. — Харків: Державне видавництво України, 1928. — 78 стор.
- А. Річицький. Володимир Винниченко в літературі й політиці. — Харків: Державне видавництво України, 1930. — 96 стор.
- А. Річицький. Національне питання доби наступу соціалізму в світлі постанов XVI зЧзду ВКП(б). — Київ: «Пролетар», 1931.
Виноски
- ДА СБУ, спр. 69251—ФП, т.8, арк.79.
Посилання
Твори Пісоцького-Річицького
- Од демократії до комунізму (1919–1920)
- III Інтернаціонал і колоніяльна проблема (1920)
- Господарство і культура (1920)
- Наш спір (1921)
- Тарас Шевченко в світлі епохи (1923)
- Володимир Винниченко в літературі й політиці (1930)
Про нього
- Річицький Андрій // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 494.
- Річинський Андрій // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1604. — 1000 екз.
Джерела та література
- Рубльов О. С. Річицький Андрій // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 238. — .
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Верстюк В., Осташко Т., Діячі Української Центральної Ради. Біографічний довідник. — К., 1998.
- Річицький А. Центральна Рада від лютого до жовтня : нарис з історії укр. революції / Анд. Річицький. — Харків : Держ. вид-во України, 1928. — 61, 1 с. — (Бібліотека ”Більшовик України” ; № 9).
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Anato lij Andri jovich Piso ckij psevdonim Andrij Richi ckij 1893 1893 rozstrilyanij 25 kvitnya 1934 ukrayinskij politik chlen Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi 2 j ministr vnutrishnih sprav Direktoriyi UNR Odin iz organizatoriv Ukrayinskoyi Komunistichnoyi Partiyi UKP Literaturoznavec zhurnalist vchenij Zhertva stalinskogo teroru Kandidat u chleni CK KP b U v listopadi 1927 listopadi 1933 r Pisockij Anatolij Andrijovich 2 j Ministr vnutrishnih sprav Ukrayinskoyi direktoriyi 14 grudnya 1918 26 grudnya 1918 Poperednik i Leonid Abramovich Nastupnik i Oleksandr Micyuk Osobovi dani Narodivsya 1893 1893 Pomer 25 kvitnya 1934 1934 04 25 Misce smerti Bashtanka todi Odeska oblast teper Mikolayivska oblast Partijnist Ukrayinska social demokratichna robitnicha partiya Ukrayinska komunistichna partiya Profesiya ukrayinskij politichnij diyach i literaturoznavec Roboti u VikidzherelahBiografiyaNarodivsya na Katerinoslavshini u 1893 r v rodini zamozhnogo selyanina Navchavsya u Petrovskij silskogospodarskij akademiyi zgodom Timiryazyevska u Moskvi ale ne zakinchiv ostannogo 4 go kursu U pershi dni Lyutnevoyi revolyuciyi 1917 r u Petrogradi vstupiv do miscevoyi organizaciyi USDRP U lipni togo zh roku yak delegat priyihav do Kiyeva na I Vseukrayinskij robitnichij z yizd pid chas yakogo buv obranij do Vseukrayinskoyi radi robitnichih deputativ i kooptovanij do skladu Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi Vhodiv do Maloyi Radi vid frakciyi USDRP Buv chlenom ukrayinskoyi delegaciyi na Z yizdi ponevolenih narodiv Rosiyi u Kiyevi sekretarem prezidiyi z yizdu Na IV z yizdi USDRP 30 veresnya 5 zhovtnya 1917 r obranij do CK partiyi 25 zhovtnya 1917 r pid chas zakritogo zasidannya Maloyi Radi razom iz kiyivskimi revolyucijnimi organizaciyami obranij do skladu Krajovogo komitetu ohoroni revolyuciyi v Ukrayini Yak predstavnik USDRP 16 listopada 1917 r uvijshov do skladu komisiyi zakonodavchih vnesen Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi Reprezentuvav ukrayinsku social demokratiyu na Z yizdi rad robitnichih selyanskih i soldatskih deputativ Ukrayini 4 grudnya 6 grudnya 1917 r ta buv obranij do skladu prezidiyi cogo zibrannya Pislya getmanskogo perevorotu 1918 roku zalishavsya na partijnij roboti vhodiv do skladu Ukrayinskogo nacionalnogo soyuzu Pid chas protigetmanskogo povstannya 1918 vhodiv do skladu Ukrayinskogo revolyucijnogo komitetu Vid sichnya 1919 r odin z ideologiv nezalezhnikiv ta organizatoriv Ukrayinskoyi Komunistichnoyi Partiyi ukapistiv yaka diyala nezalezhno yak vid ukrayinskih esdekiv tak i rosijskih komunistiv U 1919 1920 rokah redaktor partijnogo organu nezalezhnikiv chasopisu Chervonij prapor Odin z ideologiv ta spivavtor razom z Mihajlom Tkachenkom partijnoyi programi Ukrayinskoyi komunistichnoyi partiyi chlen CK UKP Obiravsya do VUCVK kilkoh sklikan U 1923 1924 rokah ocholyuvav statistichnij viddil Ukrayinbanku Pislya postanovi Komunistichnogo Internacionalu pro rozpusk UKP 24 grudnya 1924 razom z inshimi chlenami CK UKP priyednavsya do KP b U Buv odnodumcem Mikoli Skripnika i golovno interpretatorom jogo teoriyi j politiki ukrayinizaciyi razom z nim buv protivnikom shumskizmu i gostro kritikuvav Mihajla Volobuyeva Mihajla Grushevskogo Mikolu Hvilovogo Iz 1925 roku pracyuvav zaviduvachem sektoru socialno ekonomichnoyi literaturi Derzhavnogo vidavnictva Ukrayini U 1928 1930 rokah golovnij redaktor zastupnik golovi pravlinnya Derzhavnogo vidavnictva Ukrayini DVU Z 1930 roku golova pravlinnya Derzhavnogo vidavnictva Ukrayini DVU Takozh iz sichnya 1929 roku chlen Kolegiyi Narodnogo komisariatu osviti Ukrayinskoyi SRR Odnochasno chlen kafedri nacionalnogo pitannya VUAMLIN profesor Ukrayinskogo institutu marksizmu leninizmu naukovij spivrobitnik Institutu imeni Tarasa Shevchenka chlen redkolegiyi chasopisu Bilshovik Ukrayini Vistupav yak marksistskij publicist zokrema 1924 v chasopisi Chervonij shlyah nadrukuvav rozvidku Yak Grushevskij vipravlyaye Engelsa iz kritikoyu praci Mihajla Grushevskogo Pochatki gromadyanstva genetichna sociologiya 1921 Buv odnim iz kritikiv praci Volobuyeva Do problemi ukrayinskoyi ekonomiki stvoryuyuchi comu doslidzhennyu imidzh ekonomichnoyi platformi ukrayinskogo nacionalizmu Buv priznachenij chlenom komisiyi politbyuro CK KP b U z redaguvannya ukrayinskogo perekladu tvoriv Lenina Spilno z Sherbanenkom redaguvav pershij ukrayinskij pereklad 1 go tomu Marksovogo Kapitalu vijshov 1927 roku 1 bereznya 1930 roku na zasidanni Komisiyi u spravi vidannya Ukrayinskoyi radyanskoyi enciklopediyi URE Richickij buv zatverdzhenij chlenom zagalnoyi redakciyi kolegiyi enciklopediyi 7 veresnya 1930 roku postanovoyu sekretariatu CK KP b U zastupnikom golovnogo redaktora URE Timchasova komisiya CK KP b U z pitan viboriv dijsnih chleniv VUAN pid golovuvannyam Panasa Lyubchenka 15 lyutogo 1933 roku zatverdila Richickogo kandidatom v akademiki VUAN po kafedri pozhovtnevoyi literaturi U 1932 1933 rokah brav aktivnu uchast v provedenni hlibozagotivel majzhe 8 misyaciv proviv na hlibozagotivelnij roboti v Arbuzinskomu rajoni Odeskoyi oblasti 17 chervnya 1933 roku uhvaloyu CK KP b U jomu bulo ogolosheno suvoru doganu z poperedzhennyam i znyato z roboti v URE 9 serpnya 1933 roku sekretariat CK KP b U usunuv Richickogo vid obov yazkiv chlena redkolegiyi chasopisu Bilshovik Ukrayini a 8 veresnya 1933 roku vin buv zaareshtovanij Derzhavnim politichnim upravlinnyam DPU USRR za obvinuvachennyam u prinalezhnosti do Ukrayinskoyi vijskovoyi organizaciyi aktivnij provokatorskij kontrrevolyucijnij roboti spryamovanij na povalennya Radyanskoyi vladi na Ukrayini 27 bereznya 1934 roku v seli Arbuzinci Odeskoyi oblasti vidbulosya viyizne zasidannya Nadzvichajnoyi sesiyi Verhovnogo sudu USRR Sudili 7 h osib na choli z Richickim Golovnogo obvinuvachenogo zasudili do smerti reshta vidbulisya porivnyano nevelikimi terminami uv yaznennya v taborah 28 bereznya Richickij apelyuvav do Prezidiyi VUCVK shodo pomiluvannya Ale Prezidiya VUCVK apelyaciyu vidhilila Strachenij o 21 j godini 25 kvitnya 1934 v seli Bashtanka Odeskoyi teper Mikolayivskoyi oblasti Reabilitovanij 24 sichnya 1990 r Prokuraturoyu URSR Tvori Nash spir 1921 zbirka statej z Chervonogo prapora 1920 r Taras Shevchenko v svitli epohi 1923 Vinnichenko v literaturi j politici 1930 Centralna Rada vid lyutogo do zhovtnya 1928 Osnovi ukrayinoznavstva 1929 Nacionalne pitannya dobi nastupu socializmu 1931Vidannya tvorivAnd Richickij Nash spir Chervonij prapor 1921 51 stor And Richickij Taras Shevchenko v svitli epohi Harkiv Berlin Nyu Jork Kosmos 1923 196 stor And Richickij Yak Grushevskij vipravlyaye Engelsa Chervonij shlyah 1924 3 Stor 183 190 Andr Richickij Taras Shevchenko v svitli epohi publicistichna rozvidka Harkiv Derzhavne vidavnictvo Ukrayini 1925 228 stor And Richickij Centralna Rada vid lyutogo do zhovtnya Harkiv Derzhavne vidavnictvo Ukrayini 1928 62 stor A Richickij Volodimir Vinnichenko v literaturi j politici Harkiv Derzhavne vidavnictvo Ukrayini 1928 78 stor A Richickij Volodimir Vinnichenko v literaturi j politici Harkiv Derzhavne vidavnictvo Ukrayini 1930 96 stor A Richickij Nacionalne pitannya dobi nastupu socializmu v svitli postanov XVI zChzdu VKP b Kiyiv Proletar 1931 VinoskiDA SBU spr 69251 FP t 8 ark 79 PosilannyaTvori Pisockogo Richickogo Od demokratiyi do komunizmu 1919 1920 III Internacional i koloniyalna problema 1920 Gospodarstvo i kultura 1920 Nash spir 1921 Taras Shevchenko v svitli epohi 1923 Volodimir Vinnichenko v literaturi j politici 1930 Pro nogo Richickij Andrij Shevchenkivska enciklopediya u 6 t Gol red M G Zhulinskij Kiyiv In t literaturi im T G Shevchenka 2015 T 5 Pe S S 494 Richinskij Andrij Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1964 T 7 kn XIII Literi Riz Se S 1604 1000 ekz Dzherela ta literaturaRublov O S Richickij Andrij Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 238 ISBN 978 966 00 1290 5 Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Verstyuk V Ostashko T Diyachi Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi Biografichnij dovidnik K 1998 Richickij A Centralna Rada vid lyutogo do zhovtnya naris z istoriyi ukr revolyuciyi And Richickij Harkiv Derzh vid vo Ukrayini 1928 61 1 s Biblioteka Bilshovik Ukrayini 9