Пікущак Ігор Олександрович

Ігор Олександрович Пікущак (молд./рум. Igor Picușceac, нар. 27 березня 1983, Тирасполь) — молдовський футболіст, нападник клубу «Зоря» (Бєльці). Виступав, зокрема, за молдовські «Шериф» та «Тирасполь», російські «Краснодар» та «Амкар», а також збірну Молдови. Нині — тренер.

Ігор Олександрович Пікущак
Ігор Олександрович Пікущак
Особисті дані
Народження	27 березня 1983(1983-03-27) (41 рік)
	Тирасполь, СРСР
Зріст	182 см
Вага	74 кг
Громадянство	Молдова
Позиція	нападник
Інформація про клуб
Поточний клуб	«Зоря» (Бєльці)
Номер	32
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 2001–2003 «Шериф» 12 (1) 2003–2007 «Тирасполь» 124 (30) 2008–2009 «Шериф» 28 (5) 2009 →  12 (7) 2009–2012 «Краснодар» 43 (7) 2012–2015 «Амкар» 49 (7) 2015 «Шериф» 6 (1) 2016 «Академія УТМ» 6 (0) 2016 «Зоря» (Бєльці) 10 (2)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 2008–2015 Молдова 24 (3)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 2017–2018 2018 «Краснодар» (мол.) 2018–2019 2019–2020 «Ноах» 2020–2021 «Акрон» (асист.)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра

З 8 років навчався футболу в тираспольській СДЮШОР-4 у Сергія Торопова, рік грав воротарем, починав професіональну кар'єру в клубі «Шериф» (Тирасполь), де в 2001—2003 роках провів 12 ігор і відзначився одним голом, так і не ставши основним гравцем, але в обох сезонах став чемпіоном країни, а в першому ще й виграв Кубок Молдови.

У 2003 році перейшов до складу команди «Тирасполь». Зігравши 124 матчі і забивши 30 голів, в 2008 році повернувся в «Шериф». У складі цих двох клубів у став найкращим бомбардиром чемпіонату Молдови з 14 голами, а також втретє у кар'єрі виграв титул чемпіона Молдови.

У 2009 році зіграв 12 матчів за клуб , фарм-клуб «Бейцзін Гоань». Того ж року перейшов до складу російського клубу «Краснодар». У першому сезоні в Росії взяв участь в 4 іграх і забив 1 гол у другому дивізіоні країни, а у вересні 2009 року отримав травму, через яку не грав до червня 2010 року. У другому сезоні забив 2 голи в 20 матчах і допоміг команді вперше в історії вийти до Прем'єр-ліги. Сезон 2011/12 почав з забитого м'яча в 1/8 фіналу Кубка Росії у ворота «Амкара» і голу в другому турі «Спартаку-Нальчик», ставши автором першого голу «Краснодара» в елітному дивізіоні. Після цього він став виходити на поле в кожному матчі аж до перелому ноги в грі проти столичного «Динамо». Ця травма виключила його з гри до листопада. Після цього в основному виходив на заміну, забив гол у ворота «Терека». Всього в 19 матчах першості забив чотири голи.

26 липня 2012 року було оголошено, що Пікущак перейшов в «Амкар». 17 вересня в матчі чемпіонату з «Волгою» забив свій перший гол за клуб на останніх хвилинах, який дозволив його команді перемогти 3:2. 3 жовтня в Казані вперше вийшов у стартовому складі на матч проти «Рубіна» (1:0) і вже на 3-й хвилині віддав гольовий пас на . 26 жовтня 2012 року, на 94-й хвилині матчу з московським «Локомотивом», приніс перемогу «Амкару» 2:1.

1 червня 2015 року стало відомо, що Пікущак повернувся в «Шериф», але через два місяці знову став вільним агентом. 23 березня 2016 року підписав контракт з кишинівським клубом «Академія УТМ», за який виступав до кінця сезону.

У червні 2016 року перейшов до клубу «Зоря» (Бєльці). Відігравши за клуб з Бєльців 10 матчів в національному чемпіонаті він завершив ігрову кар'єру.

Виступи за збірну

Ігор Пікущак під час виступів за збірну Молдови. 2014 рік.

6 вересня 2008 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Молдови в грі відбору на чемпіонат світу 2010 року з Латвією (1:2). А вже 10 вересня у наступному матчі відбору проти Ізраїлю (1:2) він забив свій перший гол у збірній. Це також найшвидший гол, який коли-небудь забивала збірна Молдови, забитий на 43-й секунді матчу. Загалом до переїзду в Китай зіграв в п'яти матчах і забив один гол. Після цього настала перерва в іграх за збірну, яка закінчилась в 2011 році. З тих пір регулярно виступав за збірну аж до початку 2015 року. Загалом провів за збірну 23 матчі та забив 3 голи.

Кар'єра тренера

2017 року Пікущак повернувся в «Краснодар», працював з нападниками, входив до тренерського штабу молодіжної команди, очолював другу команду в . 5 квітня 2018 року очолив молодіжну команду «Краснодара». Влітку 2018 року став старшим тренером «Краснодара-2», в осінній частині першості ФНЛ 2018/19 де-факто був головним тренером (бути де-юре головним тренером йому не дозволяла відсутність тренерської ліцензії категорії PRO). У лютому 2019 року переведений на посаду по роботі з нападниками в системі клубу, у квітні 2019 року покинув клуб.

Влітку 2019 року став головним тренером у вірменському клубі «Ноах». З командою у 2020 році став володарем Кубка та Суперкубка Вірменії.

27 жовтня 2020 року був призначений головним тренером тольяттінського «Акрона», але офіційно головним тренером став молдавський тренер , оскільки Пікущак лише проходив навчання на відповідну категорію тренера. 7 грудня 2021 року залишив «Акрон» разом з Жепелеу.

Титули і досягнення

Як гравця

• Чемпіон Молдови (3):

«Шериф»: 2001–02, 2002–03, 2007–08

• Володар Кубка Молдови (2):

«Шериф»: 2001–02, 2007–08

• Володар Суперкубка Молдови:

«Шериф»: 2015

Як тренера

• Володар Кубка Вірменії:

«Ноах»: 2019–20

• Володар Суперкубка Вірменії:

«Ноах»: 2020

Примітки

1. ȘTIRILE, PUBLIKA MD-AICI SUNT (20 березня 2011). . ru.publika.md (рос.). Архів оригіналу за 8 лютого 2021. Процитовано 27 січня 2021.
2. . Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 27 січня 2021.
3. . Архів оригіналу за 27 лютого 2022. Процитовано 27 січня 2021.
4. . moldfootball.com. 1 липня 2015. Архів оригіналу за 3 липня 2015. Процитовано 1 липня 2015.
5. . Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 27 січня 2021.
6. . fczaria.md. 17 червня 2016. Архів оригіналу за 4 січня 2018. Процитовано 17 червня 2016.
7. . moldfootball.com. 17 червня 2016. Архів оригіналу за 14 серпня 2016. Процитовано 17 червня 2016.
8. . youtube.com. Архів оригіналу за 1 лютого 2021. Процитовано 27 січня 2021.
9. Vladimir Maftei; Ion Buga (16 septembrie 2008). Un record și o nouă dezamăgire. Sport Plus. Chișinău: Comitetul Național Olimpic al Republicii Moldova (Numărul 36 (339)): pag 9. ISSN 9771857281201. {{}}: Перевірте значення |issn= ()
10. . Unimedia.info. 11 вересня 2008. Архів оригіналу за 8 лютого 2021. Процитовано 6 березня 2014.
11. Allon Sinai (11 вересня 2008). (engleză) . The Jerusalem Post. Архів оригіналу за 6 лютого 2021. Процитовано 15 серпня 2014.
12. . Архів оригіналу за 27 листопада 2019. Процитовано 27 січня 2021.
13. . Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 27 січня 2021.
14. . Архів оригіналу за 1 лютого 2021. Процитовано 27 січня 2021.
15. . Архів оригіналу за 1 лютого 2021. Процитовано 27 січня 2021.
16. . Архів оригіналу за 2 лютого 2021. Процитовано 27 січня 2021.
17. . Архів оригіналу за 7 лютого 2021. Процитовано 27 січня 2021.
18. . Архів оригіналу за 6 лютого 2021. Процитовано 27 січня 2021.
19. . Архів оригіналу за 10 січня 2020. Процитовано 10 січня 2020.
20. . Архів оригіналу за 17 липня 2020. Процитовано 15 липня 2020.
21. . Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 9 серпня 2020.
22. . Архів оригіналу за 5 листопада 2020. Процитовано 27 січня 2021.

Посилання

• на сайті ФІФА (англ.)

• Пікущак Ігор Олександрович на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Пікущак Ігор Олександрович на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Пікущак Ігор Олександрович на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
• Пікущак Ігор Олександрович на сайті Eu-football.info (англ.)