Пульгьоґда

Пульгеґда (норв. Polhøgda «Полярна висота») — садиба Фрітьйофа Нансена. Розташована між і в Берум, фюльке Акерсгус, Норвегія. Побудована в 1901 році архітектором Яльмаром Вельгавеном. З 1948 року у цій будівлю знаходиться .

Вигляд «Пульгьоґди» у 2009 році. Кабінет Фрітьйофа Нансена займав увесь другий поверх вежі.

Назва

За словами Лів Нансен, — старшої дочки Фрітьйофа і — будинок спочатку називався Polhøiden. Назва мала подвійний сенс: Polhøyde означала спортивний рекорд Нансена — 86°14'с.ш .; водночас це натякало на улюблений напій Нансена "Polhøidera" — віскі зі . Згодом власник перейменував садибу в Polhøgda.

Історія

Навколо садиби Нансенів «Готгоб» в Люсакері у період 1896-1899 років утворилося коло артистичної еліти, тут оселилися художники Е. Вереншьоль, , Г. Мунте, вчені-брати Е. і О. Сарси (родичі ), оперний співак Т. Ламмерс (шурин - чоловік сестри Єви Нансен), професор М. Мо, письменник Г. Кінг, видавець О. Томмесен і інші. Хоча 1899 році Є. Нансен назавжди припинила концертну діяльність, проте нерідко влаштовувала домашні музичні вечори.

Оскільки в сім'ї до 1901 року було троє дітей, Фрітьйоф Нансен купив ділянку лісу в площею в 55 мол (5½ га) і вирішив будувати великий будинок, в якому можна було не тільки розмістити сім'ю, а й займатися науковою роботою і влаштовувати світські прийняття. Лів Нансен в «Книзі про батька» писала, що не знає, у який момент було ухвалено це рішення.

Будинок був побудований Яльмаром Вельгавеном (кузеном Єви Нансен) в 1901 році в стилі норвезької фортеці, новосілля відсвяткували 4 квітня 1902 року. Лів Нансен з гордістю писала, що в будинку була обладнана ванна, якої не було ні в одного з сусідів.

Згідно із сімейною легендою, в саду «Пульгьоґди» попіл дружини Нансена - Єви, яка померла в грудні 1907 року, удобрив один з трояндових кущів.

Планування й інтер'єр

Центром будинку був хол-вітальня заввишки два поверхи. На першому поверсі з нього можна було потрапити до приймальні, бібліотеки та кімнати секретаря (всі вони виходили на захід), вікна їдальні та вітальні Єви Нансен виходили на схід. У вітальні Єви Нансен стояв рояль. По другому поверху хол оперізувала галерея, звідки можна було потрапити до спальні. Робочий кабінет Нансена розташовувався на третьому поверсі у вежі, вікна його виходили на три сторони, з них відкривався вид на Буннефйорд. У кабінеті Нансена була його робоча бібліотека, стіни були прикрашені репродукціями улюблених його картин, там же до самої його смерті висів портрет Єви в концертній сукні. Стіни вітальні на першому поверсі були розписані Е. Вереншьльдом. Будинок був обставлений у стилі 1890-х років, на галереї росли пальми, підлога у вітальні була застелена шкурою ведмедя з головою, прикрашеною скляними очима. Шкірою білого ведмедя був вистелений і кабінет Нансена. Служби та приміщення для слуг були винесені за межі будинку в окремі споруди.

Садиба після 1930 року

Після смерті Нансена 13 травня 1930 року на веранді свого будинку його тіло кремували, а прах закопали під однією з берез у «Пульгьоґді». Незабаром спадкоємці продали садибу ініціативній групі за символічну суму, а покупці поступилися її Університету Осло за умовм, що будівлю буде збережено в первісному вигляді, але не буде перетворено на меморіальний музей, і при цьому неодмінно використовуватиметься на користь пам'яті Нансена. Пізніше університет передав садибу Норвезької Академії наук та літератури, з 1947 року будинком розпоряджається Географічне товариство Норвегії. У 1948 році було створено фонд для управління садибою, з 1958 року він називається Fridtjof Nansen-stiftelsen på Polhøgda. Крім того, в «Пульгьоґді» з 1948 року розташовується Інститут Фрітьйофа Нансена - незалежна установа, що займається дослідженнями в галузі захисту довкілля, енергетики та розробки методів та політики управління використанням ресурсів.

Види садиби

• Родина біля входу в 1902 році
• Екстер'єр 1909 року
• Хол-вітальня в 1909 році
• Нансен в кабінеті в 1909 році

Примітки

1. Нансен-Хейер, 1973, с. 154.
2. Нансен-Хейер, 1973, с. 160—162.
3. Нансен-Хейер, 1973, с. 152.
4. Будур, 2011, с. 201.
5. Нансен-Хейер, 1973, с. 145.
6. Нансен-Хейер, 1973, с. 151.
7. Будур, 2011, с. 242.
8. Будур, 2011, с. 399.
9. Henriksen, Petter (ред.). Store norske leksikon (Norwegian) . Oslo: Kunnskapsforlaget http://www.snl.no/Polhøgda. Процитовано 8 березня 2012. {{}}: Пропущений або порожній |title= ()
10. Официальный сайт Института Нансена

Література

• Будур Н. Нансен. Человек и миф. — М.: Игра слов, 2011.
• Нансен-Хейер Л. Книга об отце. — Л.: Гидрометеоиздат, 1973.