Публій Корнелій Долабелла (консул-суффект 44 року до н. е.)

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Публій Корнелій Долабелла.

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Публій Корнелій.

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Публій.

Публій Корнелій Долабелла (лат. Publius Cornelius Dolabella) — римський воєначальник, консул-суффект 44 до н. е.. Найвідоміший представник плебейської гілки Долабелла патриціанського роду Корнеліїв. Близько 49 року до н.е. ймовірно всиновлений Неєм Корнелієм Лентулом Ватіаном).

Публій Корнелій Долабелла Publius Cornelius Dolabella
Консул-суффект 44 до н. е.
Народження:	69 до н. е.^[1] Стародавній Рим
Смерть:	43 до н. е.^[1] Латакія, Сирія
Причина смерті:	загиблий у бою
Країна:	Стародавній Рим
Рід:	Корнелії Долабелли
Батько:	Публій Корнелій Долабелла
Мати:	невідомо або ^d
Шлюб:	1. Фабія 2. Тулія Ціцероніс
Діти:	1. Публій Корнелій Долабелла (претор) 2. Корнелій (? Долабелла) 3. Корнелій Лентул
Медіафайли у Вікісховищі

Від першого шлюбу, з Фабією, яка була значно старша за нього, мав сина Публія Корнелія Долабелли, претора близько 25 року до н. е.; в 50 році до н. е. розлучився з нею. Вдруге був одружений з дочкою оратора Цицерона Туллією Цицероніс, від якої мав двох синів, які померли в дитинстві: Корнелія Долабеллу, який народився семимісячним 19 травня 49 до н. е., і Корнелія Лентула, який народився в січні 45 року до н. е. Розлучився з Туллією Ціцероніс в 46 році до н. е.

У громадянську війну він спочатку був на боці Помпея, але згодом перейшов на бік Юлія Цезаря, і брав участь в битві при Фарсалі.

На посаді народного трибуна він намагався провести конституційні зміни, однією з яких (для уникнення термінових виплат його кредиторам) був законопроєкт, що передбачає списання всіх боргів. Він намагався заручитися підтримкою Марка Антонія, але його колеги-трибуни Гай Азіній Полліон і порадили Антонію не підтримали його. Антоній, якому, мабуть, зраджувала дружина з Долабеллою, взявся за зброю, коли Долабелла захопив форум у спробі використати силу, щоб провести закон. Сенат проголосував за його підтримку, у результаті чого було зіткнення, що призвело до втрат з обох сторін. Цезар після свого повернення з Олександрії, бачачи необхідність усунення Долабелла з Риму, простив його і взяв його на посаді генерала в експедицію в Африки і .

Після повернення Цезаря в Рим і обрання консулом у п'яте, Цезар запропонував Сенату передати свій консулат Долабеллі. Антоній протестував, викликавши величезні заворушення, які змусили Цезаря зняти з соромом свою пропозицію. Пізніше Цезар, будучи диктатором, призначив Долабеллу консулом. Але Антоній оголосив про несприятливі провісники, і Цезар знову змушений був відступити і відмовитися від призначення Долабелли.

Після смерті Цезаря Долабелла скористався знаком консула (який був вже обіцяний йому), і дружить з Брутом та іншими змовниками, отримав цю посаду. Коли Марк Антоній запропонував йому очолити експедицію проти парфян і Сирії, він перейшов на бік Антонія. Його подорож у Сирію була відзначена грабунком, здирництвом, і вбивством Гая Требонія, проконсула провінції Азії, який відмовив йому у вході в Смірну.

У зв'язку з цим він був оголошений ворогом держави і замінений Кассієм (вбивцею Цезаря), який напав на нього в Латакії. Коли війська Касія захопили місто в 43 до н. е., Долабелла наказав одному зі своїх солдатів вбити його. Протягом всього свого життя він був великим розпусником, що дозволило Плутарху написати про його схожість з Цезарем.

Примітки

1. Digital Prosopography of the Roman Republic
   d:Track:Q100166489
2. Quintil. Inst. VI 3, 73
3. Plut. Ant. 84
4. Corpus Inscriptionum Latinarum I ² , стор 29 Fasti Cap .
5. Cic. Fam. VIII 6, 2
6. Cic. Att. X 18, 1
7. Cic. Fam. VI 18, 5; Att. XII 18a, 2, 28, 3; 30, 1

Посилання

• Біографія на сайті ancientrome.ru (російською) .