Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
«Запропаща грамота (Бувальщина, розказана дячком ***ської церкви)» — повість Миколи Васильовича Гоголя з циклу «Вечори на хуторі біля Диканьки». Написана приблизно в 1829—1831 роках.
| Запропаща грамота | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Пропавшая грамота | ||||
 | ||||
| Жанр | повість | |||
| Форма | оповідання і повість | |||
| Автор | Микола Гоголь | |||
| Мова | російська | |||
| Опубліковано | 1831 | |||
| Попередній твір | Травнева ніч, або Утоплена | |||
| Наступний твір | Ніч перед Різдвом | |||
| | ||||
 Цей твір у Вікісховищі | ||||
 Цей твір у Вікіджерелах | ||||
Історія створення
Чорновий автограф повісті написаний чорнилом на чотирьох аркушах великого формату (з оборотом) убористим почерком з численними поправками і помарками. Заголовок відсутній. Текст чернетки «Пропалої грамоти» значно перевищує за розміром остаточну, друковану редакцію, не маючи скільки-небудь принципової відмінності від неї в сюжетному і в стильовому відношенні, проте дає численні варіанти і двозначності. При обробці повісті відпали цілі фрагменти, не включені Гоголем в остаточну редакцію. Так, у друкований текст не увійшов ні докладний опис подорожі діда з пекла на кульгавому, ні епізод з горщиками, які надували щоки. Відкинутий ряд колоритних деталей. Так, при характеристиці діда в чорновій редакції зазначалося, що він «один, бувало, інший раз виходив на ведмедя, а часом і п'яти осіб ум'яти йому було так само, як нашому брату відспівати недільний кондак». Автограф повісті не дає достатніх даних для визначення часу її написання. Розпочато, мабуть, у 1828 році. Підтвердженням цього є лист Гоголя до матері від 23 травня 1829 року, в якому він просив описати подробиці різних карткових ігор, популярних в українському побуті. Публікація «Пропалої грамоти» у першій книзі «Вечорів...» (цензурний дозвіл датований 26 травня 1831 року) означає, що робота над повістю була завершена не пізніше квітня—травня 1831 року.
У другому виданні «Вечорів...» 1836 року текст «Пропалої грамоти» був передрукований майже без змін, за винятком нечисленних замін окремих слів і порядку слів у фразах. Однак наявність цих правок свідчить, що текст другого видання, мабуть, уважно читався Гоголем.
Сюжет
Оповідь починається з нарікань оповідача, Фоми Григоровича, на тих слухачок, що випитують у нього «яку-небудь страховинну казочку», а потім всю ніч тремтять під ковдрою. Потім він розповідає історію, що трапилася з його дідом, якого гетьман послав з грамотою до цариці.
Писар, прізвища якого оповідач не може згадати, покликав діда й передав йому грамоту. Попрощавшись з дружиною і дітьми, дід уже вранці був у Конотопі, де проходив ярмарок. З зашитою в шапку грамотою він пішов пошукати собі кресала й тютюну і познайомився з гультіпакою-запорожцем. До них пристав ще один гультіпака і вони вирушили далі разом.
Увечері дідові стало страшно від чутих від товаришів оповідок. Тоді запорожець зізнався, що і цією ночі настає термін відплати. Дід обіцяв не спати вночі, щоб врятувати запорожця. Мандрівники змушені були зупинитися у найближчому шинку. Обидва дідових попутника незабаром заснули, так що йому довелося нести варту наодинці. Як міг, боровся дід зі сном, але мертвий сон зморив його, він прокинувся пізно вранці і не знайшов ні запорожця, ні коней. Пропала і дідова шапка з грамотою, якою дід вчора обмінявся з запорожцем. Отож, дід попросив поради у чумаків, що були в шинку, і нарешті шинкар вказав, що шапка тепер у чорта, котрого треба шукати в лісі, де живуть цигани.
Глухої ночі дід пішов за вказаною шинкарем стежкою в лісі. Минувши всі прикмети, дід вийшов до багаття, навколо якого сиділи «страшні пики». Дід розповів про свою справу, кинув їм гроші, і опинився в пеклі за одним столом з відьмами, чудовиськами і чортами. Старша відьма запропонувала тричі зіграти в дурня: виграє — його шапка, програє — залишиться в пеклі. Обидва рази залишився дурнем дід, а в третій раз здогадався перехрестити карти — і виграв. Так дід отримав назад шапку, проте з коня лишилися самі кістки. За повелінням чорта кінь ожив і переніс діда на дно величезного провалля.
Отямився дід на стрісі своєї хати весь у крові. Його дружині ж уночі снилося як у хаті орудує нечиста сила. Дід негайно поспішив до цариці. Там, надивившись дивин, дід забув про чортів, але після цього, «рівно через кожен рік, і в той самий час», його дружина проти волі пускалася в танок і в будинку творилася різна чортівня.
Екранізації
Переклади українською
Микола Гоголь. Запропаща грамота. Пер з рос.: Леся Українка та Михайло Обачний. // Вечерниці (Оповідання М. Гоголя). Пер з рос.: Леся Українка та Михайло Обачний; під ред. Олени Пчілки. Львів: Заходом М. Ткаченка; З друкарні товариства ім. Шевченка; Під зарядом К. Бернадсського. 1885. 40 стор. ()
Примітки
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Zapropasha gramota Buvalshina rozkazana dyachkom skoyi cerkvi povist Mikoli Vasilovicha Gogolya z ciklu Vechori na hutori bilya Dikanki Napisana priblizno v 1829 1831 rokah Zapropasha gramotaros Propavshaya gramotaZhanrpovistFormaopovidannya i povistAvtorMikola GogolMovarosijskaOpublikovano1831Poperednij tvirTravneva nich abo UtoplenaNastupnij tvirNich pered Rizdvom Cej tvir u Vikishovishi Cej tvir u VikidzherelahU Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Propala gramota Istoriya stvorennyaChornovij avtograf povisti napisanij chornilom na chotiroh arkushah velikogo formatu z oborotom uboristim pocherkom z chislennimi popravkami i pomarkami Zagolovok vidsutnij Tekst chernetki Propaloyi gramoti znachno perevishuye za rozmirom ostatochnu drukovanu redakciyu ne mayuchi skilki nebud principovoyi vidminnosti vid neyi v syuzhetnomu i v stilovomu vidnoshenni prote daye chislenni varianti i dvoznachnosti Pri obrobci povisti vidpali cili fragmenti ne vklyucheni Gogolem v ostatochnu redakciyu Tak u drukovanij tekst ne uvijshov ni dokladnij opis podorozhi dida z pekla na kulgavomu ni epizod z gorshikami yaki naduvali shoki Vidkinutij ryad koloritnih detalej Tak pri harakteristici dida v chornovij redakciyi zaznachalosya sho vin odin buvalo inshij raz vihodiv na vedmedya a chasom i p yati osib um yati jomu bulo tak samo yak nashomu bratu vidspivati nedilnij kondak Avtograf povisti ne daye dostatnih danih dlya viznachennya chasu yiyi napisannya Rozpochato mabut u 1828 roci Pidtverdzhennyam cogo ye list Gogolya do materi vid 23 travnya 1829 roku v yakomu vin prosiv opisati podrobici riznih kartkovih igor populyarnih v ukrayinskomu pobuti Publikaciya Propaloyi gramoti u pershij knizi Vechoriv cenzurnij dozvil datovanij 26 travnya 1831 roku oznachaye sho robota nad povistyu bula zavershena ne piznishe kvitnya travnya 1831 roku U drugomu vidanni Vechoriv 1836 roku tekst Propaloyi gramoti buv peredrukovanij majzhe bez zmin za vinyatkom nechislennih zamin okremih sliv i poryadku sliv u frazah Odnak nayavnist cih pravok svidchit sho tekst drugogo vidannya mabut uvazhno chitavsya Gogolem SyuzhetDid v otochenni nechisti Opovid pochinayetsya z narikan opovidacha Fomi Grigorovicha na tih sluhachok sho vipituyut u nogo yaku nebud strahovinnu kazochku a potim vsyu nich tremtyat pid kovdroyu Potim vin rozpovidaye istoriyu sho trapilasya z jogo didom yakogo getman poslav z gramotoyu do carici Pisar prizvisha yakogo opovidach ne mozhe zgadati poklikav dida j peredav jomu gramotu Poproshavshis z druzhinoyu i ditmi did uzhe vranci buv u Konotopi de prohodiv yarmarok Z zashitoyu v shapku gramotoyu vin pishov poshukati sobi kresala j tyutyunu i poznajomivsya z gultipakoyu zaporozhcem Do nih pristav she odin gultipaka i voni virushili dali razom Uvecheri didovi stalo strashno vid chutih vid tovarishiv opovidok Todi zaporozhec ziznavsya sho i ciyeyu nochi nastaye termin vidplati Did obicyav ne spati vnochi shob vryatuvati zaporozhcya Mandrivniki zmusheni buli zupinitisya u najblizhchomu shinku Obidva didovih poputnika nezabarom zasnuli tak sho jomu dovelosya nesti vartu naodinci Yak mig borovsya did zi snom ale mertvij son zmoriv jogo vin prokinuvsya pizno vranci i ne znajshov ni zaporozhcya ni konej Propala i didova shapka z gramotoyu yakoyu did vchora obminyavsya z zaporozhcem Otozh did poprosiv poradi u chumakiv sho buli v shinku i nareshti shinkar vkazav sho shapka teper u chorta kotrogo treba shukati v lisi de zhivut cigani Gluhoyi nochi did pishov za vkazanoyu shinkarem stezhkoyu v lisi Minuvshi vsi prikmeti did vijshov do bagattya navkolo yakogo sidili strashni piki Did rozpoviv pro svoyu spravu kinuv yim groshi i opinivsya v pekli za odnim stolom z vidmami chudoviskami i chortami Starsha vidma zaproponuvala trichi zigrati v durnya vigraye jogo shapka prograye zalishitsya v pekli Obidva razi zalishivsya durnem did a v tretij raz zdogadavsya perehrestiti karti i vigrav Tak did otrimav nazad shapku prote z konya lishilisya sami kistki Za povelinnyam chorta kin ozhiv i perenis dida na dno velicheznogo provallya Otyamivsya did na strisi svoyeyi hati ves u krovi Jogo druzhini zh unochi snilosya yak u hati oruduye nechista sila Did negajno pospishiv do carici Tam nadivivshis divin did zabuv pro chortiv ale pislya cogo rivno cherez kozhen rik i v toj samij chas jogo druzhina proti voli puskalasya v tanok i v budinku tvorilasya rizna chortivnya EkranizaciyiPropala gramota multfilm 1945 Propala gramota film 1972 Perekladi ukrayinskoyuMikola Gogol Zapropasha gramota Per z ros Lesya Ukrayinka ta Mihajlo Obachnij Vechernici Opovidannya M Gogolya Per z ros Lesya Ukrayinka ta Mihajlo Obachnij pid red Oleni Pchilki Lviv Zahodom M Tkachenka Z drukarni tovaristva im Shevchenka Pid zaryadom K Bernadsskogo 1885 40 stor Primitki