Притися нське село в Виноградівській громаді Берегівського району Закарпатської області України село ПритисянськеКраїна

Притися́нське — село в Виноградівській громаді Берегівського району Закарпатської області України.

село Притисянське
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район	Берегівський район
Громада	Виноградівська громада
Основні дані
Населення	124
Площа	536 км²
Густота населення	0,23 осіб/км²
Поштовий індекс	90352
Телефонний код	+380 03143
Географічні дані
Географічні координати	48°06′43″ пн. ш. 22°54′30″ сх. д. / 48.11194° пн. ш. 22.90833° сх. д. / 48.11194; 22.90833Координати: 48°06′43″ пн. ш. 22°54′30″ сх. д. / 48.11194° пн. ш. 22.90833° сх. д. / 48.11194; 22.90833
Середня висота над рівнем моря	122 м


Місцева влада
Адреса ради	90352, с. Фанчиково, вул. Головна, 2
Карта
Притисянське
Притисянське
Мапа

Історія

Колишня назва — Чонкаш.

Попередня назва походить від річки Чонкаш, яка впадала в Тису. Про річку в історичних документах згадують в межах Фанчикова в 1785 році, Нового Села (Тісоуйгей) — в 1702 році і Вилока (Тисоуйлок) –в 1680 році.

Під час перепису населення в 1921 році Чонкаш був хутором Вилока з чотирма будинками. В кінці 20-х на початку 30-х років минулого століття в рамках аграрної реформи, що проводилася чехословацьким урядом, сюди переселили з Міжгірського, Хустського, Тячівського районів безземельних селян, утворивши окреме поселення.

У радянські часи ця ситуація ускладнилася, внесено зміни, які ще більше заплутали стан справ. Невеличкий хутір підпорядкували трьом сільрадам: частину Чонкаша приєднали до Нового Села (рішення облвиконкому № 155 від 15 квітня 1967 року), другу частину — перейменували в Притисянське, підпорядкувавши його Фанчиківській сільській раді (рішення облвиконкому № 431 від 30 липня 1962 року), третю — саму меншу складову Чонкаша, всього 22 чоловіки, також перейменували в Вербове, надавши йому статус села рішенням облвиконкому № 431 від 30 липня 1962 року.

Своєї церкви село не має. В радянський період була спроба євангельських християн-баптистів побудувати тут молитовний дім з дерева на земельній ділянці Танчинця. Але в той час це суворо присікалося — довелося дерев'яну споруду розібрати. Діяла в селі і початкова школа. Спочатку діти перших-четвертих класів вчилися в одній великій кімнаті в приватному будинку Ковача. А в 1951 році була побудована школа із чотирма класними приміщеннями. В цій же школі вечорами двічі-тричі на тиждень демонстрували художні фільми. Кіномеханіком працював Дезидерій Сенек.

Туристичні місця

- На південь від села розташований ботанічний заказник місцевого значення «Егреш».

- долина Тиси

- озера

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 98 осіб, з яких 45 чоловіків та 53 жінки.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 124 особи.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	95,97 %
угорська	3,23 %
російська	0,81 %

Примітки

. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[населення_1989-1] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

[населення_2001-2] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

[населення_2001_мова-3] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.