Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Прибайкальський національний парк (рос. Прибайкальский национальный парк) — природоохоронна територія на сході Росії на південно-західному березі озера Байкал. Прибайкальський національний парк утворений постановою Уряду РРФСР від 3 лютого 1986 року № 71 з метою збереження унікальних природних комплексів озера Байкал, використання їх в природоохоронних, рекреаційних, просвітницьких та наукових цілях. Разом з чотирма іншими федеральними заповідними зонами, що знаходяться в Байкальській улоговині, він входить до складу ділянки Світової природної спадщини ЮНЕСКО «Озеро Байкал», зберігаючи найбільшу по протяжності ділянку байкальского берега.
| рос. Прибайкальский национальный парк | |
|---|---|
 Краєвид острова Ольхон | |
| 51°51′ пн. ш. 104°52′ сх. д. / 51.850° пн. ш. 104.867° сх. д.Координати: 51°51′ пн. ш. 104°52′ сх. д. / 51.850° пн. ш. 104.867° сх. д. | |
| Країна |  Росія |
| Розташування | Росія |
| Найближче місто | Іркутськ |
| Площа | 417 300 га |
| Засновано | 13 лютого 1986 |
| Вебсторінка | baikal-1.ru |
  Прибайкальський національний парк (Росія) | |
 Прибайкальський національний парк у Вікісховищі | |
Географія
Національний парк розташований на території трьох адміністративних районів Іркутської області: Слюдянського, Іркутського і Ольхонського. Межа парку охоплює територію по західному узбережжю озера Байкал від селища Култук до річки Хейр, включаючи цілком територію острова Ольхон. Загальна площа парку становить 418 тис. га. Ліс займає площу 282,4 тис. га (92,3 %).
Рельєф
Територія парку в геоморфологічному відношенні розташована в межах суходільних ділянок дна , на її північно-західних схилах, частково включаючи вододільні ділянки оточуючих хребтів.
Головною індивідуальною особливістю рельєфу цієї території є його зв'язок з процесами рифтогенезу. Для нього характерне переважання негативних форм, підпорядкування орографічного плану не гірським хребтам, а западинам.
Велику частину території парку займає Приморський хребет, що простягнувся від поселення Култук до на вододілі річок та , де він зчленовується з Байкальським хребтом.
Максимальних позначок (1707 м над рівнем моря) досягають гори в Анайських гольцах. В районі Байкало-Ленського вододілу на ділянці Зундук-Онгурен висоти сягають 1542—1558 м. Найвища точка острова Ольхон — гора має позначку 1274 м над рівнем моря.
Клімат
Клімат має риси континентального типу, відрізняється значною різноманітністю. На клімат дуже впливає водна маса Байкалу. Середньорічна температура в парку близька до 0 °С градусів, при цьому середня температура січня — до -18 °С, липня — до + 15 °С. Абсолютний максимум температур + 28-29 °С, мінімум — 32-33 °С.
Найбільша кількість опадів припадає на період з квітня по жовтень. Річна сума опадів у південній частині парку — близько 500—600 мм, мінімальна — на Ольхоні -150-200 мм.
Рослинний світ
На території національного парку добре виражені всі характерні для Сибіру висотні пояси рослинності: гірські тундри і альпійські луки, підгольцеві стланники і рідколісся, темнохвойні і світлохвойні ліси, степ. Розподіл рослинного покриву підпорядкований закономірностям висотної поясності. Переважною є рослинність, властива континентальному типу поясності.
Список флори парку в даний час включає 1385 видів судинних рослин, з них 100 занесені до , 16 — в . Серед рідкісних рослин парку 22 види — релікти різного віку. Ендемічних рослин налічується 20 видів. Найбільшу цікавість представляють вузько локалізовані ендеміки острова Ольхон.
Флора мохоподібних і водоростей дуже багата. Різноманітні лишайники і гриби. В даний час на території Прибайкальського національного парку виявлено: 91 вид аерофільних водоростей, 339 видів мохоподібних (в тому числі печіночники — 60 видів, листостеблові мохи — 279 видів), а також 676 видів лишайників, 62 види грибів-мікроміцетів, 593 види грибів-макроміцетів.
Тваринний світ
Фауна південно-західного і західного Прибайкалля відрізняється винятковою своєрідністю, в чималому ступені обумовленою тим, що значна частина видів мешкає поблизу меж своїх ареалів.
Ссавці
Фауна ссавців парку налічує 63 види. Висока чисельність копитних (благородний олень, козуля, кабан, кабарга, лось, північний олень). У національному парку знаходяться важливі зимові зони місцеперебування цих тварин. Кабан на західному узбережжі Байкалу мешкає тільки в південних лісництвах Прибайкальського національного парку. Багато представлені хижі звірі (соболь, колонок, горностай, ласка, степовий тхір, норка, борсук, росомаха, видра, вовк, лисиця, ведмідь, рись).
Орнітофауна
Список птахів національного парку включає понад 300 видів, з них 174 — гніздяться, 37 — ймовірно гніздяться, 34 — пролітні, більше 50 — залітні, 8 — прилітають на зимівлю. З них до Червоної книги Міжнародного союзу охорони природи включені 11 видів птахів, в Червону книгу птахів Росії — 15, в Червону книгу Іркутської області — 22. Живою емблемою Прибайкальського національного парку можна вважати орла. Тут зустрічаються 7 видів орлів і орланів, особливу цінність представляє унікальне гніздове угруповання орла-могильника. Беркут гніздиться в більшості лісництв, з найбільшою щільністю на о. Ольхон. Балобан на Байкалі гніздиться тільки в межах Прибайкальського національного парку.
Через національний парк (південно-західне узбережжя Байкалу) проходить траса осіннього прольоту чорного лелеки. Бородата куріпка на Байкалі мешкає тільки в національному парку.
Інші
У річках і озерах парку мешкає 25 видів риб. Найбільшу цінність представляють таймень, ленок, . Герпетофауна парку налічує 4 види земноводних і 5 видів рептилій.
У Червону книгу Міжнародного союзу охорони природи внесено 14 видів птахів (орлан-білохвіст, могильник, журавель чорний, дрохва та ін.). З хребетних тварин, занесених до Червоної книги Росії — ще 17 видів птахів (чорний лелека, беркут, пугач тощо), А також 1 вид ссавців — сніговий барс. До Червоної книги Іркутської області включені 23 регіонально рідкісних видів птахів парку, в тому числі огар, чубатий осоїд, довгопалий пісочник тощо, А також 2 види риб (таймень, ленок), 5 видів ссавців (4 види кажанів і ), 1 вид земноводних () і 1 вид плазунів ().
Література
- Национальные парки России. Справочник. — Москва, 1996
- Байкал: природа и люди. Энциклопедический словарь\ Под ред. А. К. Тулохонова. — Улан-Удэ, 2009
Посилання
- (рос.)
- (рос.)
- Особо охраняемые территории Байкальского региона(рос.)
 | Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Pribajkalskij nacionalnij park ros Pribajkalskij nacionalnyj park prirodoohoronna teritoriya na shodi Rosiyi na pivdenno zahidnomu berezi ozera Bajkal Pribajkalskij nacionalnij park utvorenij postanovoyu Uryadu RRFSR vid 3 lyutogo 1986 roku 71 z metoyu zberezhennya unikalnih prirodnih kompleksiv ozera Bajkal vikoristannya yih v prirodoohoronnih rekreacijnih prosvitnickih ta naukovih cilyah Razom z chotirma inshimi federalnimi zapovidnimi zonami sho znahodyatsya v Bajkalskij ulogovini vin vhodit do skladu dilyanki Svitovoyi prirodnoyi spadshini YuNESKO Ozero Bajkal zberigayuchi najbilshu po protyazhnosti dilyanku bajkalskogo berega Pribajkalskij nacionalnij park ros Pribajkalskij nacionalnyj parkros Pribajkalskij nacionalnyj parkKrayevid ostrova OlhonKrayevid ostrova Olhon51 51 pn sh 104 52 sh d 51 850 pn sh 104 867 sh d 51 850 104 867 Koordinati 51 51 pn sh 104 52 sh d 51 850 pn sh 104 867 sh d 51 850 104 867Krayina RosiyaRoztashuvannyaRosiyaNajblizhche mistoIrkutskPlosha417 300 gaZasnovano13 lyutogo 1986Vebstorinkabaikal 1 ruPribajkalskij nacionalnij park Rosiya Pribajkalskij nacionalnij park u VikishovishiGeografiyaNacionalnij park roztashovanij na teritoriyi troh administrativnih rajoniv Irkutskoyi oblasti Slyudyanskogo Irkutskogo i Olhonskogo Mezha parku ohoplyuye teritoriyu po zahidnomu uzberezhzhyu ozera Bajkal vid selisha Kultuk do richki Hejr vklyuchayuchi cilkom teritoriyu ostrova Olhon Zagalna plosha parku stanovit 418 tis ga Lis zajmaye ploshu 282 4 tis ga 92 3 RelyefTeritoriya parku v geomorfologichnomu vidnoshenni roztashovana v mezhah suhodilnih dilyanok dna na yiyi pivnichno zahidnih shilah chastkovo vklyuchayuchi vododilni dilyanki otochuyuchih hrebtiv Golovnoyu individualnoyu osoblivistyu relyefu ciyeyi teritoriyi ye jogo zv yazok z procesami riftogenezu Dlya nogo harakterne perevazhannya negativnih form pidporyadkuvannya orografichnogo planu ne girskim hrebtam a zapadinam Veliku chastinu teritoriyi parku zajmaye Primorskij hrebet sho prostyagnuvsya vid poselennya Kultuk do na vododili richok ta de vin zchlenovuyetsya z Bajkalskim hrebtom Maksimalnih poznachok 1707 m nad rivnem morya dosyagayut gori v Anajskih golcah V rajoni Bajkalo Lenskogo vododilu na dilyanci Zunduk Onguren visoti syagayut 1542 1558 m Najvisha tochka ostrova Olhon gora maye poznachku 1274 m nad rivnem morya KlimatKlimat maye risi kontinentalnogo tipu vidriznyayetsya znachnoyu riznomanitnistyu Na klimat duzhe vplivaye vodna masa Bajkalu Serednorichna temperatura v parku blizka do 0 S gradusiv pri comu serednya temperatura sichnya do 18 S lipnya do 15 S Absolyutnij maksimum temperatur 28 29 S minimum 32 33 S Najbilsha kilkist opadiv pripadaye na period z kvitnya po zhovten Richna suma opadiv u pivdennij chastini parku blizko 500 600 mm minimalna na Olhoni 150 200 mm Roslinnij svitNa teritoriyi nacionalnogo parku dobre virazheni vsi harakterni dlya Sibiru visotni poyasi roslinnosti girski tundri i alpijski luki pidgolcevi stlanniki i ridkolissya temnohvojni i svitlohvojni lisi step Rozpodil roslinnogo pokrivu pidporyadkovanij zakonomirnostyam visotnoyi poyasnosti Perevazhnoyu ye roslinnist vlastiva kontinentalnomu tipu poyasnosti Spisok flori parku v danij chas vklyuchaye 1385 vidiv sudinnih roslin z nih 100 zaneseni do 16 v Sered ridkisnih roslin parku 22 vidi relikti riznogo viku Endemichnih roslin nalichuyetsya 20 vidiv Najbilshu cikavist predstavlyayut vuzko lokalizovani endemiki ostrova Olhon Flora mohopodibnih i vodorostej duzhe bagata Riznomanitni lishajniki i gribi V danij chas na teritoriyi Pribajkalskogo nacionalnogo parku viyavleno 91 vid aerofilnih vodorostej 339 vidiv mohopodibnih v tomu chisli pechinochniki 60 vidiv listosteblovi mohi 279 vidiv a takozh 676 vidiv lishajnikiv 62 vidi gribiv mikromicetiv 593 vidi gribiv makromicetiv Tvarinnij svitFauna pivdenno zahidnogo i zahidnogo Pribajkallya vidriznyayetsya vinyatkovoyu svoyeridnistyu v chimalomu stupeni obumovlenoyu tim sho znachna chastina vidiv meshkaye poblizu mezh svoyih arealiv Ssavci Fauna ssavciv parku nalichuye 63 vidi Visoka chiselnist kopitnih blagorodnij olen kozulya kaban kabarga los pivnichnij olen U nacionalnomu parku znahodyatsya vazhlivi zimovi zoni misceperebuvannya cih tvarin Kaban na zahidnomu uzberezhzhi Bajkalu meshkaye tilki v pivdennih lisnictvah Pribajkalskogo nacionalnogo parku Bagato predstavleni hizhi zviri sobol kolonok gornostaj laska stepovij thir norka borsuk rosomaha vidra vovk lisicya vedmid ris Ornitofauna Spisok ptahiv nacionalnogo parku vklyuchaye ponad 300 vidiv z nih 174 gnizdyatsya 37 jmovirno gnizdyatsya 34 prolitni bilshe 50 zalitni 8 prilitayut na zimivlyu Z nih do Chervonoyi knigi Mizhnarodnogo soyuzu ohoroni prirodi vklyucheni 11 vidiv ptahiv v Chervonu knigu ptahiv Rosiyi 15 v Chervonu knigu Irkutskoyi oblasti 22 Zhivoyu emblemoyu Pribajkalskogo nacionalnogo parku mozhna vvazhati orla Tut zustrichayutsya 7 vidiv orliv i orlaniv osoblivu cinnist predstavlyaye unikalne gnizdove ugrupovannya orla mogilnika Berkut gnizditsya v bilshosti lisnictv z najbilshoyu shilnistyu na o Olhon Baloban na Bajkali gnizditsya tilki v mezhah Pribajkalskogo nacionalnogo parku Cherez nacionalnij park pivdenno zahidne uzberezhzhya Bajkalu prohodit trasa osinnogo prolotu chornogo leleki Borodata kuripka na Bajkali meshkaye tilki v nacionalnomu parku Inshi U richkah i ozerah parku meshkaye 25 vidiv rib Najbilshu cinnist predstavlyayut tajmen lenok Gerpetofauna parku nalichuye 4 vidi zemnovodnih i 5 vidiv reptilij U Chervonu knigu Mizhnarodnogo soyuzu ohoroni prirodi vneseno 14 vidiv ptahiv orlan bilohvist mogilnik zhuravel chornij drohva ta in Z hrebetnih tvarin zanesenih do Chervonoyi knigi Rosiyi she 17 vidiv ptahiv chornij leleka berkut pugach tosho A takozh 1 vid ssavciv snigovij bars Do Chervonoyi knigi Irkutskoyi oblasti vklyucheni 23 regionalno ridkisnih vidiv ptahiv parku v tomu chisli ogar chubatij osoyid dovgopalij pisochnik tosho A takozh 2 vidi rib tajmen lenok 5 vidiv ssavciv 4 vidi kazhaniv i 1 vid zemnovodnih i 1 vid plazuniv LiteraturaNacionalnye parki Rossii Spravochnik Moskva 1996 Bajkal priroda i lyudi Enciklopedicheskij slovar Pod red A K Tulohonova Ulan Ude 2009Posilannya ros ros Osobo ohranyaemye territorii Bajkalskogo regiona ros Ce nezavershena stattya z geografiyi Rosiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi