Поплітник рудоволий

Поплітник рудоволий
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Воловоочкові (Troglodytidae) Рід: Pheugopedius Вид: Поплітник рудоволий
Біноміальна назва
Pheugopedius rutilus (Vieillot, 1819)
Ареал виду
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Thryothorus rutilus
Посилання
Вікісховище: Pheugopedius rutilus Віківиди: Pheugopedius rutilus ITIS: 915954 МСОП: 22711427

Поплі́тник рудоволий (Pheugopedius rutilus) — вид горобцеподібних птахів родини воловоочкових (Troglodytidae). Мешкає в Центральній і Південній Америці.

Опис

Довжина птаха становить 14 см, вага 13,3-18,5 г. Верхня частина голови і верхня частина тіла яскраво-коричневі, обличчя чорне, сильно поцятковпне білими плямками, над очима білі "брови", під очима білі смуги. Хвіст сірувато-коричневий, поцяткований темно-коричневими смугами. Горло пістряве, чорно-біле, груди світло-каштанове, решта нижньої частини тіла тьмяно-каштанова, живіт білуватий. Очі світло-червонувато-карі, дзьоб чорний, біля основи сизий, лапи сірі. Виду не притаманний статевий диморфізм, молоді птахи мають менш яскраве забарвлення, обличчя і горло менш плямистя.

Підвиди

Виділяють сім підвидів:

• P. r. hyperythrus (Salvin & Godman, 1880) — тихоокеанські схили на південному заході Коста-Рики і на сході Панами;
• P. r. tobagensis Hellmayr, 1921 — острів Тобаго;
• P. r. rutilus (Vieillot, 1819) — Прибережний хребет на півночі Венесуели (від Сукре до Лари), острів Тринідад;
• P. r. intensus Todd, 1932 — крайній захід Венесуели (Тачира);
• P. r. laetus (Bangs, 1898) — гірський масив Сьєрра-Невада-де-Санта-Марта на півночі Колумбії і гори Сьєрра-де-Періха на кордоні Колумбії і Венесуели;
• P. r. interior Todd, 1932 — західні схили Східного хребта Колумбійських Анд;
• P. r. hypospodius (Salvin & Godman, 1880) — східні схили Східного хребта Колумбійських Анд.

Поширення і екологія

Рудоволі поплітники мешкають в Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Венесуелі та на Тринідаді і Тобаго. Вони живуть у вологих рівнинних, гірських і хмарних тропічних лісах. Зустрічаються парами або невеликими зграйками, на висоті до 1900 м над рівнем моря. Живляться комахами та іншими дрібними безхребетними. Гніздо кулеподібне з бічним входом, відносно велике, розміщується в густих заростях, на висоті 12 м над землею. В кладці від 2 до 4 яєць. Інкубаційний період триває 18 днів, насиджує лише самиця. За пташенятами доглядають і самиці, і самці.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Pheugopedius rutilus: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 15 липня 2022
2. Louis Pierre Vieillot: Nouveau dictionnaire d'histoire naturelle, appliquée aux arts, à l'agriculture, à l'économie rurale et domestique, à la médecine, etc. Par une société de naturalistes et d'agriculteurs. 34, Deterville, Paris (biodiversitylibrary.org).
3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
4. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Dapple-throats, sugarbirds, fairy-bluebirds, kinglets, Elachura, hyliotas, wrens, gnatcatchers. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 15 липня 2022.
5. Osbert Salvin, Frederick DuCane Godman: Aves. In: Biologia Centrali-Americana. 1 (biodiversitylibrary.org).
6. Carl Eduard Hellmayr: Herr C. E. Hellmayr beschreibt 12 neue Formen aus dem neotropischen Gebiet. In: Anzeiger der Ornithologische Gesellschaft in Bayern. 1, Nr. 4, S. 25–32 (biodiversitylibrary.org).
7. Walter Edmond Clyde Todd: New South American Wrens. In: Proceedings of the Biological Society of Washington. 45, S. 9–14 (biodiversitylibrary.org).
8. Outram Bangs: On some birds from Pueblo Viejao, Colombia. In: Proceedings of the Biological Society of Washington. 12, Nr. 5, S. 157–160 (biodiversitylibrary.org).

Посилання

• Skutch, Alexander F. (1960). Rufous-breasted wren (PDF). Life Histories of Central American Birds II. Pacific Coast Avifauna, Number 34. Berkeley, California: Cooper Ornithological Society. с. 116—122.