Поверхневий плазмон

Поверхневий плазмон — колективне збудження в приповерхневих шарах металів, узгоджене розповсюдження хвилі електронної густини й електромагнітного поля.

Схематичне уявлення електронної хвилі, що розповсюджується вздовж металу.

Електромагнітні хвилі, що викликаються поляризованим світлом в тонкій плівці золота або іншого благородного металу і розповсюджуються паралельно до її поверхні. Їх властивості залежать від наявності на плівці адсорбованої речовини, зокрема від показника заломлення цієї речовини.

Поверхневі плазмони існують лише в певній області частот. Для плоскої границі розділу між металом гранична частота поверхневого плазмона визначається формулою

${\displaystyle \varepsilon _{m}(\omega )+1=0}$,

де ${\displaystyle \varepsilon _{m}}$ — діелектрична проникність металу.

У моделі Друде ця умова дає

${\displaystyle \omega _{sp}={\frac {\omega _{p}}{\sqrt {2}}}}$,

де ${\displaystyle \omega _{sp}}$ — частота поверхневого плазмона, ${\displaystyle \omega _{p}}$ — (плазмова частота).

Поверхневі плазмони можуть збуджуватися світлом лише в умовах порушеного повного внутрішнього відбиття.

Див. також

• Плазмон
• Локалізований плазмон
• поверхневий плазмонний резонанс

Література

• Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. —