Події у Білорусі після президентських виборів 2010 року відомі як Площа 2010 біл Плошча 2010 мирна демонстрація проти фа

Події у Білорусі після президентських виборів 2010 року, відомі як Площа 2010 (біл. Плошча 2010) — мирна демонстрація проти фальсифікації результатів згаданих виборів та проти участі в них єдиновладного керівника Білорусі Олександра Лукашенка. Масова акція протесту відбулася 19 грудня 2010 року на Жовтневій площі і площі Незалежності у Мінську за участі від 10 до 60 тисяч осіб. Відома під назвою Площа-2010. Розігнана внутрішніми військами, внаслідок чого десятки людей було затримано і побито, в тому числі і кандидатів у президенти Володимира Некляєва, Андрія Саннікова, Григорія Костусєва, Миколу Статкевича, Віталія Римашевського. Підставою тюремного ув'язнення послужили розбиті шибки Будинку Уряду.

Площа 2010

Спеціальні міліцейські сили на Жовтневій площі ввечері 19 грудня 2010 року

Дата:	19 грудня 2010
Місце:	Білорусь
Привід:	офіційні результати президентських виборів
Результат:	жорсткий розгін протесту, понад 600 заарештовано
Політичні зміни:	Санкції США i ЄС

Сторони

МВС Білорусі

протестувальники

Провокатори, переодягнені співробітники МВС, за деякими версіями проросійські сили

Лідери

Олександр Лукашенко

Володимир Некляєв, Андрій Санніков, Микола Статкевич, Ригор Костусєв, Віталій Римашевський

невідомо

Сили

кілька тисяч

50000-60000 тисяч

кілька десятків

Втрати

кілька десятків постраждало

кілька сотень поранено i заарештовано

невідомо

Хід подій

Ще напередодні виборів Володимир Некляєв, Віталій Римашевський, Андрій Санніков і Микола Статкевича закликали своїх прихильників до зборів на Жовтневій площі Мінська 19 грудня. До неї були стягнуті посилені загони міліції. У Мінську були недоступні ряд опозиційних сайтів, а також LiveJournal, Twitter і деякі інші сайти. Також недоступними виявилися сайти із захищеним протоколом HTTPS. Крім того, під час нападу тривалий час були недоступні опозиційні сайти «Білоруський партизан» і «Хартыя'97».

Ще до початку збору, о 19.30, невідомі в чорному скоїли напад на колону Володимира Некляєва, яка прямувала на площу. Під час побиття Володимир Некляєв знепритомнів, його забрала «швидка допомога».

Інші висуванці від опозиції о 20 год. приєдналися до своїх прибічників на площі. Через годину 5 висуванців взяли участь у ході до площі Незалежності, де міститься Будинок Уряду, у якому засідають Національні збори Білорусі і Центрвиборчком, де в той час тривав підрахунок голосів. Там було влаштовано мітинг і спробу домогтися переговорів з урядом.

Під час акції протесту гурт невстановлених осіб намагався взяти штурмом Будинок уряду, розбивши при цьому скло і виламавши двері. Висувалася також версія, що скло і двері у Будинку Уряду були розбиті провокаторами.. У відповідь на це міліція без розбору почала бити мирних учасників ходи, що призвело до заподіяння декільком демонстрантам черепно-мозкових травм і покидання площі більшістю учасників ходи. Близько 5 тисяч із них залишилися разом з Санніковим і Римашевським. Опівночі після спроб організаторів мітингу викликати на переговори керівництво силових структур сотні міліціонерів розігнали і їх. Були затримані Костусєв, Михалевич, Римашевський, Санніков, Статкевич і Вус,, керівники їхніх штабів та довірені особи, кілька сотень прихильників, ряд журналістів та іноземних громадян. Крім того, при розгоні мітингу від дій міліційних спецпідрозділів постраждали десятки переодягнених міліціонерів, які перебували в натовпі. Побитого раніше Володимира Некляєва вивіз із лікарні співробітник КДБ..

Водночас, один із кандидатів у Президенти Віктор Терещенко, який не брав ніякої участі в акції і відразу визнав свою поразку від Лукашенка, ще 20 грудня 2010 оприлюднив на своєму сайті інформацію, що «ще за 10 днів до штурму Будинку уряду кандидати у президенти запропонували розглянути цей сценарій» і запросили його взяти участь, але він відмовився. При цьому Терещенко зізнався, що через ситуацію, яка склалася після президентських виборів, він планував емігрувати разом з родиною і просити політичного притулку в іншій країні.

Організатори заявили, що акція буде безстроковою і закликали всіх прийти на майдан Незалежності у понеділок 20 грудня о 18 годині.. Наступного дня після виборів, 20 грудня о 18:00 на Площі Незалежності зібралося від 50 до 200 осіб, яких розігнав ОМОН, при цьому частину протестувальників було заарештовано.

20 грудня Лукашенко повідомив про арешт 639 осіб і підтвердив, що кандидатів у президенти допитували в місцях ув'язнення КДБ. 29 грудня Некляєва, Римашевського, Саннікова і Статкевича звинуватили у влаштуванні недозволеного громадського заходу, що згідно зі ст. 293 КК РБ передбачала ув'язнення від 5 до 15 років. 17 лютого учасника кампанії Некляєва засудили на 4 роки ув'язнення. Більшості заарештованих суди присудили виплату стягнень до 30 «базових одиниць» (близько 265 євро) і 15-денне ув'язнення. 31 грудня Міністерство закордонних справ повідомило про припинення повноважень представництва ОБСЄ в Мінську через небажання уряду їх продовжувати. 21 січня Лукашенка привели до четвертої президентської присяги. Офіційна газета адміністрації Лукашенка «Радянська Білорусь — Білорусь Сьогодні» на підставі розсекречених документів білоруських спецслужб звинуватила у причетності до подій 19 грудня у Мінську спецслужби Польщі і Німеччини.

Засуджені

Кандидати у президенти

Володимир Некляєв — 2,5 роки позбавлення волі з відстрочкою на 2 роки
Андрій Санніков — 5 років позбавлення волі в колонії посиленого режиму, звільнений після помилування 14 квітня 2012 року
Микола Статкевич — 6 років позбавлення волі в колонії посиленого режиму
Дмитро Вус — 5,5 роки позбавлення волі в колонії посиленого режиму, звільнений після помилування 1 жовтня 2011 року

Інші засуджені

Олександр Отрощенков — 4 роки в колонії посиленого режиму, звільнений після помилування 14 вересня 2011 року
Дмитро Бондаренко — 2 роки колонії загального режиму (координатор «Європейської Білорусі»), звільнений 15 квітня 2012 року
Святослав Баранович — 3 роки обмеження волі без направлення у місця відбування покарання
Дмитро Буланов — 3 роки колонії посиленого режиму, звільнений після помилування 14 вересня 2011 року
Ілля Василевич — 3 роки позбавлення волі в колонії посиленого режиму, звільнений після помилування 14 вересня 2011 року
Павло Виноградов — на 4 роки ув'язнення, звільнений після помилування 14 вересня 2011 року
Олег Гнедчик — 3 роки позбавлення волі в колонії посиленого режиму, звільнений після помилування 1 вересня 2011 року
Артем Грибков — 4 роки позбавлення волі в колонії посиленого режиму, звільнений після помилування 13 серпня 2011 року
Дмитро Доронін — 3,5 роки в колонії загального режиму, звільнений після помилування 1 вересня 2011 року
Дмитро Дрозд — на 3 роки ув'язнення, звільнений після помилування 13 серпня 2011 року
Сергій Казаков — 3 роки позбавлення волі, звільнений після помилування 13 серпня 2011 року
Олександр Квяткевич — 3,5 роки позбавлення волі в колонії посиленого режиму, звільнений після помилування 13 серпня 2011 року
Олесь Кіркевич — 4 роки ув'язнення, звільнений після помилування 1 вересня 2011 року
Олександр Класковский — 5 років колонії посиленого режиму, звільнений після помилування 14 вересня 2011 року
Микита Лиховид — 3,5 роки позбавлення волі, звільнений після помилування 14 вересня 2011 року
Володимир Лобан — 3 роки позбавлення волі, звільнений після помилування 14 вересня 2011 року
Сергій Марцалєв — випробувальний строк на два роки
Віталій Мацукевич — 3 роки колонії суворого режиму, звільнений після помилування 13 серпня 2011 року
Олександр Молчанов — 3 роки в колонії посиленого режиму, звільнений після помилування 14 вересня 2011 року
Федір Мірзоянов — 3 роки позбавлення волі в колонії посиленого режиму, звільнений після помилування 14 вересня 2011 року
Дмитро Ведмідь — 3 роки обмеження волі без направлення до виправної установи
Дмитро Новік — 3,5 роки в колонії посиленого режиму, звільнений після помилування 14 вересня 2011 року
Василь Парфенков — 4 роки позбавлення волі в колонії суворого режиму, звільнений після помилування 13 серпня 2011 року
Андрій Протасеня — 3 роки позбавлення волі, звільнений після помилування 1 вересня 2011 року
Євген Секрет — 3 роки позбавлення волі, звільнений після помилування 13 серпня 2011 року
Павло Северинець — 3 роки хімії
— присуд із відстроченням
Володимир Хоміченко — 3 роки ув'язнення, звільнений після помилування 13 серпня 2011 року
Андрій Федоркевич — 3,5 роки позбавлення волі, звільнений після помилування 14 вересня 2011 року
Володимир Яроменок — 3 роки позбавлення волі в колонії посиленого режиму, звільнений після помилування 13 серпня 2011 року

Іноземні громадяни

Артем Бреус (РФ) — штраф у 300 базових величин (10,5 млн рублів)
Іван Гапонов (РФ) — штраф у 300 базових величин (10,5 млн рублів)

Затримані раніше

Дмитро Дашкевич — 2 роки позбавлення волі за злісне хуліганство (затриманий 18 грудня 2010 року)
Едуард Лобов — 4 роки позбавлення волі за злісне хуліганство (затриманий 18 грудня 2010 року)

Міжнародна реакція

Посольство США у Білорусі засудило «надмірне використання сили владою» Білорусі.
Президент Європарламенту Єжи Бузек виступив з різкою критикою білоруської влади. 20 січня 2011 року Європарламент засудив жорстокий розгін акції протесту в день виборів і затримання лідерів опозиції, зазначивши також, що не вважає вибори за вільні, чесні і прозорі.
Уповноважений з прав людини уряду Німеччини, у відповідь на повідомлення деяких ЗМІ, що затримані на Площі не мали доступу до адвокатів і невідомий стан їхнього здоров'я, дав таку оцінку: «Все це нагадує найпохмуріші радянські часи, коли вривалися вночі, забирали людей прямо з ліжка, а родичі потім не могли з'ясувати, що відбувається з їхніми близькими».
Посол Російської Федерації у Білорусі Олександр Суриков 23 грудня провів у Мінську прес-конференцію, на якій висловився на підтримку дій білоруської влади стосовно учасників опозиційної демонстрації. Опозиція, за словами посла, «від самого початку робила ставку на Майдан. Це була спроба жовтої, помаранчевої революції, спроба засвітитися перед Заходом».

Міжнародні організації

Верховний комісар ООН з прав людини ^[en] опублікувала дві заяви: 21 грудня 2010 року як реакцію на події після виборів і 21 лютого 2011 року після першого процесу над лідерами опозиції.
ПАРЄ у своїй січневій резолюції відзначила справу кандидата А. Саннікова.
Також справу кандидата А. Саннікова відзначив комісар Ради Європи з прав людини Томас Гаммарберг у своєму травневому коментарі.

Правозахисні організації

У січні 2011 року Білоруський Гельсінський комітет звернувся до спеціального доповідача ООН з незалежності суддів і адвокатів з повідомленням про тиск на представників осіб, обвинувачених у заворушеннях. Міністерство юстиції, розцінивши повідомлення як необґрунтоване, винесло БГК попередження. Верховний суд залишив попередження в силі. Венеційська комісія Ради Європи визнала попередження неправомірним. За оцінкою , «хвиля репресій, що послідувала за президентськими виборами 19 грудня 2010, призвела до драматичного погіршення ситуації з правами людини та громадянськими і політичними свободами».
«Г'юман Райтс Вотч» у спеціальній доповіді розкритикувала кримінальне переслідування колишніх кандидатів.

Примітки

. cbc. 19 грудня 2010. Архів оригіналу за 23 грудня 2010. Процитовано 19 грудня 2010.
. Архів оригіналу за 6 лютого 2015. Процитовано 6 квітня 2015.
. Архів оригіналу за 12 квітня 2015. Процитовано 6 квітня 2015.
. Архів оригіналу за 30 грудня 2010. Процитовано 30 грудня 2010.
. Архів оригіналу за 21 грудня 2014. Процитовано 6 квітня 2015.
Атакаваны «Хартыя» і «Беларускі Партызан»^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
Невядомыя ў чорным збілі някляеўцаў. Някляева забрала хуткая дапамога. — Радыё «Свабода», 19 грудня 2010.
. Архів оригіналу за 21 січня 2011. Процитовано 6 квітня 2015.
. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 квітня 2015.
. Архів оригіналу за 22 лютого 2011. Процитовано 6 квітня 2015.
. Архів оригіналу за 26 грудня 2010. Процитовано 6 квітня 2015.
Плошча 2010. — Радыё «Свабода», 19—20 грудня 2010.
Затрыманыя кандыдаты ў прэзідэнты Алесь Міхалевіч і Дзмітрый Вус. — Правозахисний центр «Вясна», 20 грудня 2010.
. Архів оригіналу за 20 грудня 2010. Процитовано 6 квітня 2015.
20 снежня Аляксандр Лукашэнка правёў прэс-канферэнцыю для прадстаўнікоў айчынных і х СМІ. — Прэс-служба прэзідэнта Рэспублікі Беларусь, 20 грудня 2010.
Лукашэнка прынёс прысягу і афіцыйна заняў пасаду прэзідэнта, дапоўнена. — БелаПАН, 21 січня 2011.
Telegraf.by — Польша и Германия не комментируют «компромат» «Советской Белоруссии»^{[недоступне посилання]}
. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 6 квітня 2015.
Андрэй Саннікаў на свабодзе [ 12 березня 2017 у Wayback Machine.] // «Наша Ніва»
Дзмітрый Ус выйшаў на волю^{[недоступне посилання з червня 2019]} // «Наша Ніва», 1 жовтня 2011
Вінаградаў, Мірзаянаў, Класкоўскі, Лобан, Новік, Малчанаў, Атрошчанкаў, Васілевіч, Буланаў, Федаркевіч, Ліхавід на волі [ 9 квітня 2015 у Wayback Machine.] // «Наша Ніва», 14 верасьня 2011
Зьміцер Бандарэнка на свабодзе [ 12 березня 2017 у Wayback Machine.] // Наша Ніва
Апошні прысуд за Плошчу: 3 гады «хіміі» без накіравання ў месцы адбывання пакарання^{[недоступне посилання з липня 2019]} // «Наша Ніва», 12 кастрычніка 2011
Яшчэ чацвёра палітвязняў выйшлі на волю: Кіркевіч, Пратасеня, Гнедчык, Даронін^{[недоступне посилання з липня 2019]} // «Наша Ніва», 1 верасьня 2011
Вызваленыя палітвязні прыбываюць у Мінск. Выйшлі Парфянкоў, Яроменак, Мацукевіч, Дрозд, Казакоў, Грыбкоў, Сакрэт, Квяткевіч [ 12 березня 2017 у Wayback Machine.] «Наша Ніва», 13 жніўня 2011
Дзявяты памілаваны — «Навушнік» Хамічэнка [ 7 березня 2016 у Wayback Machine.] «Наша Ніва», 15 жніўня 2011
Лукашенко продемонстрировал «неприемлемое для международного сообщества» поведение — Политика — GZT.RU. оригіналу за 21 грудня 2010. Процитовано 21 грудня 2010.
Рэзалюцыя ЕП пра сітуацыю ў Беларусі [ 19 червня 2019 у Wayback Machine.](англ.)
. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 6 квітня 2015.
. Архів оригіналу за 6 травня 2015. Процитовано 6 квітня 2015.
Даклад у рамках Маскоўскага механізму АБСЕ [ 5 лютого 2015 у Wayback Machine.](англ.) — гл. стар. 12-14
Рэзалюцыя ПАСЕ № 1790 (2011) [ 19 червня 2015 у Wayback Machine.](англ.)
Правозахисники у Білорусі піддаються жорстким переслідуванням [ 15 січня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
Меркаванне Венецыянскай камісіі № CDL-AD(2011)026 [ 5 лютого 2015 у Wayback Machine.](англ.)
Беларусь: Абмежаванне палітычных і грамадзянскіх правоў грамадзян пасля прэзідэнцкіх выбараў 2010 г. [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] // , 2011 — стар. 66
Якія не спраўдзіліся надзеі. Рэпрэсіі ў Беларусі пасля прэзідэнцкіх выбараў 2010 г. [ 13 квітня 2011 у Wayback Machine.] «Г'юман Райтс Вотч»

Посилання

(біл.)

Це незавершена стаття про політику.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття з історії Білорусі.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] . cbc. 19 грудня 2010. Архів оригіналу за 23 грудня 2010. Процитовано 19 грудня 2010.

[lenta.ru_cameramen-2] . Архів оригіналу за 6 лютого 2015. Процитовано 6 квітня 2015.

[РС2010-3] . Архів оригіналу за 12 квітня 2015. Процитовано 6 квітня 2015.

[4] . Архів оригіналу за 30 грудня 2010. Процитовано 30 грудня 2010.

[lenta.ru_blocked-5] . Архів оригіналу за 21 грудня 2014. Процитовано 6 квітня 2015.

[6] Атакаваны «Хартыя» і «Беларускі Партызан»^{[недоступне посилання з квітня 2019]}

[7] Невядомыя ў чорным збілі някляеўцаў. Някляева забрала хуткая дапамога. — Радыё «Свабода», 19 грудня 2010.

[8] . Архів оригіналу за 21 січня 2011. Процитовано 6 квітня 2015.

[9] . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 квітня 2015.

[rn-10] . Архів оригіналу за 22 лютого 2011. Процитовано 6 квітня 2015.

[11] . Архів оригіналу за 26 грудня 2010. Процитовано 6 квітня 2015.

[12] Плошча 2010. — Радыё «Свабода», 19—20 грудня 2010.

[13] Затрыманыя кандыдаты ў прэзідэнты Алесь Міхалевіч і Дзмітрый Вус. — Правозахисний центр «Вясна», 20 грудня 2010.

[news.tut.by-208878-14] . Архів оригіналу за 20 грудня 2010. Процитовано 6 квітня 2015.

[15] 20 снежня Аляксандр Лукашэнка правёў прэс-канферэнцыю для прадстаўнікоў айчынных і х СМІ. — Прэс-служба прэзідэнта Рэспублікі Беларусь, 20 грудня 2010.

[16] Лукашэнка прынёс прысягу і афіцыйна заняў пасаду прэзідэнта, дапоўнена. — БелаПАН, 21 січня 2011.

[17] Telegraf.by — Польша и Германия не комментируют «компромат» «Советской Белоруссии»^{[недоступне посилання]}

[kompromat-18] . Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 6 квітня 2015.

[19] Андрэй Саннікаў на свабодзе [ 12 березня 2017 у Wayback Machine.] // «Наша Ніва»

[20] Дзмітрый Ус выйшаў на волю^{[недоступне посилання з червня 2019]} // «Наша Ніва», 1 жовтня 2011

[nn1409-21] Вінаградаў, Мірзаянаў, Класкоўскі, Лобан, Новік, Малчанаў, Атрошчанкаў, Васілевіч, Буланаў, Федаркевіч, Ліхавід на волі [ 9 квітня 2015 у Wayback Machine.] // «Наша Ніва», 14 верасьня 2011

[22] Зьміцер Бандарэнка на свабодзе [ 12 березня 2017 у Wayback Machine.] // Наша Ніва

[23] Апошні прысуд за Плошчу: 3 гады «хіміі» без накіравання ў месцы адбывання пакарання^{[недоступне посилання з липня 2019]} // «Наша Ніва», 12 кастрычніка 2011

[nn0109-24] Яшчэ чацвёра палітвязняў выйшлі на волю: Кіркевіч, Пратасеня, Гнедчык, Даронін^{[недоступне посилання з липня 2019]} // «Наша Ніва», 1 верасьня 2011

[nn-25] Вызваленыя палітвязні прыбываюць у Мінск. Выйшлі Парфянкоў, Яроменак, Мацукевіч, Дрозд, Казакоў, Грыбкоў, Сакрэт, Квяткевіч [ 12 березня 2017 у Wayback Machine.] «Наша Ніва», 13 жніўня 2011

[26] Дзявяты памілаваны — «Навушнік» Хамічэнка [ 7 березня 2016 у Wayback Machine.] «Наша Ніва», 15 жніўня 2011

[gzt.ru-340207-27] Лукашенко продемонстрировал «неприемлемое для международного сообщества» поведение — Политика — GZT.RU. оригіналу за 21 грудня 2010. Процитовано 21 грудня 2010.

[28] Рэзалюцыя ЕП пра сітуацыю ў Беларусі [ 19 червня 2019 у Wayback Machine.](англ.)

[29] . Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 6 квітня 2015.

[30] . Архів оригіналу за 6 травня 2015. Процитовано 6 квітня 2015.

[31] Даклад у рамках Маскоўскага механізму АБСЕ [ 5 лютого 2015 у Wayback Machine.](англ.) — гл. стар. 12-14

[32] Рэзалюцыя ПАСЕ № 1790 (2011) [ 19 червня 2015 у Wayback Machine.](англ.)

[33] Правозахисники у Білорусі піддаються жорстким переслідуванням [ 15 січня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)

[34] Меркаванне Венецыянскай камісіі № CDL-AD(2011)026 [ 5 лютого 2015 у Wayback Machine.](англ.)

[35] Беларусь: Абмежаванне палітычных і грамадзянскіх правоў грамадзян пасля прэзідэнцкіх выбараў 2010 г. [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] // , 2011 — стар. 66

[36] Якія не спраўдзіліся надзеі. Рэпрэсіі ў Беларусі пасля прэзідэнцкіх выбараў 2010 г. [ 13 квітня 2011 у Wayback Machine.] «Г'юман Райтс Вотч»