Плата за страх

«Плата за страх» (фр. Le salaire de la peur) — класичний трилер французького режисера Анрі-Жоржа Клузо, поставлений у 1953 року за однойменним романом . Фільм здобув головні нагороди Берлінського і Каннського кінофестивалів, а також премію BAFTA за найкращий фільм . Визнаний однією з вершин жанру. Наприкінці 1980-х років стрічку однією з перших було кольоризовано. На 1 березня 2024 року фільм займав 205-ту позицію у списку 250 кращих фільмів за версією IMDb.

Плата за страх
Le salaire de la peur
Жанр	пригодницький / трилер
Режисер	Анрі-Жорж Клузо
Продюсер	Раймон Бордері, Анрі-Жорж Клузо
Сценарист	Жером Геронімі, Анрі-Жорж Клузо
На основі	Плата за страх
У головних ролях	Ів Монтан Шарль Ванель
Оператор	Арман Тірар
Композитор	Жорж Орік
Художник	^d
Кінокомпанія	CICC • Filmsonor, Vera Films • Fono Roma
Дистриб'ютор	^d і Netflix
Тривалість	131 хв.
Мова	французька, іспанська англійська, німецька італійська, російська
Країна	Італія  Франція
Рік	1953
Дата виходу	22 квітня 1953 (Франція)
Касові збори	6 944 306 (переглядів у Франції)
IMDb	ID 0046268
Рейтинг	IMDb:
Плата за страх у Вікісховищі

Сюжет

Дія фільму відбувається в 1947 році у Гватемалі, в районі, де добувають нафту. Початкові сцени розгортаються в одному з жебрацьких, глухих поселень. Окрім метисів та індіанців, в селі влаштувався білий набрід: пройдисвіти й бродяги усіх мастей. Немає серйозної роботи, немає грошей, щоб звідси поїхати. Усім заправляє американська нафтова компанія, єдине велике підприємство в регіоні.

Головний герой — Маріо (Ів Монтан), чоловік 30 років, безробітний. Єдина цінність у його будинку — квиток паризького метрополітену, що дбайливо зберігається під склом. Його сусід Луїджі — «типовий італієць», працює на будівництві. Лікарі повідомляють Луїджі, що якщо він не змінить клімату й роботу, то його чекає неминуча смерть: в його легенях величезна кількість цементного пилу. У місто приїжджає колишній гангстер Джо, що купив «квиток за п'ятдесят доларів», навіть не запитуючи пункту призначення. Він зав'язує дружбу з Маріо. Майже відразу Джо розуміє, що потрапив в діру, покинути яку можна лише дивом.

Перші сорок хвилин фільму герої переважно знайомляться між собою, нидіють через неробство і провокують один одного на бійки. Проте монотонна течія стрічки різко змінюється при першій згадці нітрогліцерину. Сталася катастрофа: одна з далеких бурових злетіла у повітря. Загинули люди. Загасити велетенський факел, що реве, можна тільки спрямованим вибухом. Нафтова компанія пропонує роботу для чотирьох добровольців: доставити дві вантажівки на аварійну свердловину. На старих вантажівках поганими дорогами належить везти рідкий нітрогліцерин в каністрах: один поштовх — і на місці вибуху залишиться тільки величезна яма. Попри небезпеку, багато хто зголошується добровольцем, але в результаті в рейс вирушили четверо — Маріо, Джо, Луїджі та колишній підривник Хуан Бімба — за книгою, учасник іспанської війни.

Маріо і Джо знайомляться з перших хвилин. Щоб отримати місце за кермом, Джо намагається шантажувати керівника місцевого відділення нафтової компанії О'Брайєна. Коли це не вдається, Джо напиває одного з шоферів, вибраних для поїздки, щоб їхати замість нього (сцени вбивства Смерлоффа немає у фільмі Клузо. У рімейку — фільм «Чаклун» Вільяма Фрідкіна — показують труп убитого).

По дорозі обидва екіпажі чекає безліч випробувань, головна з яких, — постійний, гнітючий страх.

В ролях

Ів Монтан	····	Маріо
Шарль Ванель	····	Джо
	····	Луїджі
	····	Бімба
	····	Лінда
	····	Білл О'Брайєн
Даріо Морено	····	Ернандес

Робота над фільмом

Зйомки фільму проходили на півдні Франції. Цвинтар, побудований для фільмування біля Марселя (повз нього проїжджають вантажівки), існує й досі. У фільмі використовуються дві вантажівки — «Додж» T110 вантажністю 3 тонни, що випускався канадським відділенням фірми «Крайслер», і тривісний «Вайт-666» (також випускався під марками «Броквей», «Корбітт», FWD, «Ворд ля Франс») вантажністю 6 тонн (а не 10, як згадується у фільмі).

Рімейки

Під враженням від міжнародного успіху «Плати за страх» було знято два американських рімейки: (Violent Road, 1958, режисер ) і «Чаклун» (Sorcerer, 1977, режисер Вільям Фрідкін). У фільмі 1958 року шофери везуть на трьох машинах компоненти ракетного палива — азотну кислоту, пероксид водню та гідразин. Одним з водіїв є винахідник нового складу палива. У фільмі «Чаклун» небезпечним вантажем є зада́внені динамітні шашки, з яких виділяється нітрогліцерин, скупчуючись на дні паперових пакувальних пакетів.

Додаткові факти

• У Франції фільм став одним з лідерів прокату 1953 року, посівши 4-те місце за кількістю переглядів — 6 944 306.
• У 2010 році фільм зайняв 9-ту позицію у рейтингу («100 найкращих фільмів світового кінематографа») за версією часопису Empire.

Визнання

Нагороди та номінації фільму «Плата за страх»
Рік	Кінофестиваль/кінопремія	Категорія/нагорода	Номінант	Результат
1953	Берлінський кінофестиваль	Золотий ведмідь	Плата за страх	Перемога
	6-й Каннський міжнародний кінофестиваль	Гран-прі		Перемога
1954	Премія Синдикату французьких кінокритиків	Найкращий фільм		Перемога
1954	Блакитна стрічка	Найкращий фільм іноземною мовою		Перемога
1955	Премія BAFTA	Найкращий фільм з будь-якої країни		Перемога

Примітки

1. The Wages of Fear — Cast, Reviews, Summary, and Awards — AllMovie
2. Le Salaire de la peur (1953) / Les Remakes на сайті JPBox-Office
3. Charts - LES ENTREES EN FRANCE [ 2015-07-08 у Wayback Machine.] на сайті JPBox-Office
4. The 100 Best Films Of World Cinema: 9. The Wages of Fear. Empire. 2014. Процитовано 24 жовтня 2014.
5. Нагороди та номінації фільму «Плата за страх» на сайті IMDb

Посилання

• «Плата за страх» на сайті IMDb (англ.) (станом на 23.08.2021)
• Плата за страх на сайті AllMovie (англ.)