Пестель Володимир Іванович

Володимир Пестель (1798 (з листа батька дата народження 16 грудня 1795) -1865) — сенатор, херсонський, потім таврійський губернатор, дійсний таємний радник, молодший брат декабриста Павла Пестеля.

Пестель Володимир Іванович
Народився	13 (24) червня 1798^[1]
Помер	19 (31) січня 1865 (66 років) Москва, Російська імперія
Країна	Російська імперія
Діяльність	губернатор
Alma mater	Пажеський корпус
Батько	^d
Нагороди
25 червня того ж року у штабс-ротмістри; 9 листопада 1819 року у ротмістри 12 грудня 1824 року у полковники. Перебуваючи 14 грудня 1825 року в строю, у військах гвардійського корпусу, зібраних на Дворцовій та Ісаакіївській площах проти бунтівників, Пестель «удостоївся серед інших отримати монаршу вдячність», оголошену в наказі 15 грудня 1825 р. II ступеня, а 14 червня, незадовго до страти брата, був призначений флігель-ад'ютантом Його Величності. У березні 1827 р. «на відплату чудової старанності до служби» був нагороджений алмазними знаками ордена Анни 2-го ступеня. У 1831 році, під час польського повстання, Пестель взяв участь у його придушенні і 9 травня був у битві при Жовтках, при переслідуванні повстанців до Остроленки, 13 травня — у сутичці при старому Якаці поблизу Письків і, нарешті, 25—27 серпня — при взяття Варшави, за що й отримав срібну медаль і польську відзнаку «Virtuti Militari». 6 жовтня 1831 року він був проведений в генерал-майори, а 25 лютого 1832 року призначений бригадним командиром 1-ї кірасирської дивізії. 26 грудня 1836 Пестель був зачислений до Міністерства Внутрішніх Справ для призначення на посаду цивільного губернатора, причому утримав за собою військове звання. Як тільки відкрилася вакансія в Херсонській губернії, Пестель і був на неї призначений (13 серпня 1839 року) спочатку виконуючим обов'язки, а потім (18 липня 1840 року) був і затверджений Херсонським губернатором; 22 квітня 1841 року, понад посаду цивільного губернатора, він був призначений і військовим губернатором. Служба Пестеля в Херсоні принесла багато користі місту, яке до нього потопало в бруді, темряві і дуже страждало від частих пожеж. При ньому були облаштовані мостові, освітлення міста та пожежна команда, чудова на той час за її організацією. При тодішніх традиціях управління, поєднуючи у собі адміністратора, суддю і воїна, Пестель не дозволяв собі відомої на той час різкості зверненні, не допускав загроз і залякувань і вирізнявся делікатністю і м'якістю спілкування. Доступний всім, він співчутливо ставився до потреб і становища кожного. Отримавши 1842 р. орден Станіслава I ст., а 1844 р. — Анни I ст. та св. Георгія IV ступеня за вислугу 25 років, Пестель 17 березня 1845 року був переведений у генерал-лейтенанти. 22 січня того ж року він був визначений Таврійським цивільним губернатором. За цей час діяльність його виявилася так: 2 рази він стягнув сповна річний оклад податків (1849 р.) і 1850 р. — піврічний «сукупно з недоїмками»; потім він «сприяв Ангальтській Колонії, що була в межах Таврійської губернії і за це отримав від герцога Ангальт-Кетенського орден Ведмедя великого хреста», того ж року був нагороджений орденом Св. Володимира II ступеня. Під час Кримської війни Пестелю було наказано у разі висадки ворога вивезти з Сімферополя папери всіх присутніх місць. І справді, після того, як 4 вересня 1854 року ворог висадився в Євпаторії і став діяти неподалік Сімферополя, і коли прийшла звістка про поразку 8 вересня під Альмою, а послані до головнокомандувача за відомостями кур'єри і чиновники особливих доручень не поверталися і місту загрожувала небезпека від ворога, — Пестель зважився виконати даний йому на цей випадок припис. Взявши на підводах паперу, частину архівів усіх присутніх місць і все більші, з нагоди воєнного часу, суми з казначейства, Пестель 10 вересня виїхав із міста на чолі цієї олони. Жителі, залишені лише з кількома ротами гарнізону та інвалідною командою, перелякалися та кинулися слідом за губернатором. Звістки про безпеку застигли втікачів вже на дорозі, і весь поїзд за наказом кн. Меньшикова мав повернутися назад. Відомості про це дійшли до Петербурга і, незважаючи на те, що Пестель пояснив у головній квартирі причини, що спонукали його до втечі, він 11 листопада 1854 був звільнений з посади губернатора. 2 травня 1855 йому наказано було бути присутнім в 1 відділенні 6-го департаменту Урядового Сенату. У Сенаті він був присутній поперемінно то в 1-му відділенні 6-го департаменту, то в 7-му департаменті. 1 січня 1862 року він отримав орден Білого Орла, в 1863 році йому була призначена оренда в 3000 руб., А через два роки був здійснений у дійсні таємні радники. Пестель помер у Москві 19 січня 1865 року. Примітки http://iknigi.net/avtor-sergey-volkov/133517-vysshee-chinovnichestvo-rossiyskoy-imperii-kratkiy-slovar-sergey-volkov/read/page-67.html Восстание декабристов. Документы. Том XXII / С.В. Мироненко, О.В. Эдельман. — М. : РОССПЭН, 2012. — С. 43. — . Література Формулярный список; «Русская Старина», т. XIV, стр. 549; т. LVI, стр. 672; т. LXV, стр. 667; т. LXXVII, стр. 159; «Русский Архив» 1874 г., стр. 698; 1897 года, т. II, стр. 290—292, 298; «Одесский Вестник» 1865 г., № 70 и 1883 г., № 61, 62; В. В. Руммель, «Родосл. сборник», т. I, стр. 288; фон Фрейман, Отто Рудольфович. Пажи за 183 года (1711-1894) : Биографии бывших пажей, с портретами : ( )[рос. дореф.]. — Фридрихсгамн : Тип. Акц. о-ва, 1894. — Вип. 1. — 952 с. Н. Ф. Дубровин, «История Крымской войны и обороны Севастополя», т. I, СПб., 1900 г., стр. 81, 280 и 295; Записки Н. И. Греча. СПб., 1886 г.; «Сенатские Ведом.» 1865 г., № 11. Посилання Пестель, Владимир Иванович // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.) Кравчук, А. С. Неизвестный брат известного революционера: херсонский и таврический губернатор В.И. Пестель : ( )[рос.]. — Пространство и Время. — 2015. — № 1—2(19—20). — С. 202—206. То же, часть 2. № 3(21). — С. 183—187 Архивная копия от 25 ноября 2018 на Wayback Machine