Патріотична громадська партія

Патріотична громадська партія (яп. 愛国公党, あいこくこうとう, айкоку-кото) — перша японська політична партія. Заснована 1874 року. Перезаснована 1890 року. Перебувала на позиціях правого лібералізму. 1890 році злилась із Ліберальною партією.

Патріотична громадська партія яп. 愛国公党
Країна	Японія
Дата заснування	12 січня 1874
Дата розпуску	лютий 1874
Ідеологія	лібералізм

1874

Ітаґакі Тайсуке	Соедзіма Танеомі
Ґото Сьодзіро	Ето Сімпей

Після інциденту 1873 року урядовці Ітаґакі Тайсуке, Соедзіма Танеомі, Ґото Сьодзіро та Ето Сімпей перейшли в опозицію і вирішили подати уряду . Вони домовились заснувати партію, з метою пробудження громадської свідомості.

12 січня 1874 опозиціонери зібралися з однодумцями в будинку компанії «Щастя і процвітання», у токійському районі Ґіндза, де проголосили створення Патріотичної громадської партії. Учасники установчого з'їзду підписали статут партії у формі присяги, що базувалася на ідеях природності прав людини та гармонійності стосунків між владою і народом. Серед підписантів статуту були та . Цей документ започаткував у Японії .

15 січня 1874 року члени партії передали з вимогою скликати Парламент представникам уряду. Проте її відхили через відсутність «народної підтримки». Ітаґакі та інші відчули необхідність залучення регіонів до ідеї створення загальнонаціонального законодавчого органу і роз'їхались по своїх домівках для проведення організаційної роботи. Проте точного плану дій та бюджету партії узгоджено не було, тому вона розпалась у квітні того ж року.

1890

У березні 1889 року, завдяки тому, що Ґото Сьодзіро увійшов до складу уряду прем'єра Куроди Кійотака як міністр зв'язку, (ja:大同団結運動) розколовся на дві групи — (ja:大同協和会) на чолі з , так звану аполітичну групу, і (ja:大同倶楽部) на чолі з , так звану політичну групу. Суперництво між ними загострилось у зв'язку із рішенням уряду Японії припинити перегляд нерівноправних договорів з державами Заходу. Ітаґакі Тайсуке планував ліквідувати суперечності між обома групами і звести їх знову в об'єднаному фронті. Однак аполітична група Ооі Кентаро дедалі більше схилялася до відновлення незалежної , проти чого виступав клуб Кавано.

Перебуваючи між двома вогнями, у грудні 1889 року Ітаґакі вирішив покинути фронт і створити власну Патріотично-публічну партію. 15 квітня 1890 року було встановлено список делегатів від префектур, а 5 травня проведено установчий з'їзд цієї партії.

Таким чином на кінець весни 1890 року оформилось три партії. колишні складові об'єднаного фронту — Ліберальна партія Ооі, Об'єднаний клуб Кавано і Патріотично-публічна партія Ітаґакі. Проте існували вони недовго. Оформившись у незалежні організації, вони виявили бажання знову створити єдиний фронт. 3 червня 1890 року, після ретельної підготовки, три партії об'єдналися у «Клуб Коін» (康寅倶楽部), який взяв участь у перших всеяпонських виборах. На основі «Клубу» 15 вересня 1890 року було утворено .

Примітки

1. яп. 天賦人権説.
2. яп. 君民融和.
3. Основна присяга Патріотичної громадської партії // Національна парламентська бібліотека Японії [ 21 січня 2013 у Wayback Machine.], Додаткова присяга Патріотичної громадської партії // Національна парламентська бібліотека Японії [ 21 січня 2013 у Wayback Machine.]

Див. також

• Ліберальна партія (Японія)

Джерела та література

• Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — .
• Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — .
• Рубель В. А. Нова історія Азії та Африки: Постсередньовічний Схід (XVIII — друга половина XIX ст.). — К. : Либідь, 2007. — 560 с. —
• (яп.) 『新編　日本史辞典』 京大日本史辞典編纂会、東京創元社、1994. — P.1－2
• (яп.)
• (яп.)

Посилання

• (яп.) Коротка довідка про Патріотично-публічну партію
• (яп.) Частина тексту основної присяги Патріотично-публічної партії 1874 року