Єпископ Павло в миру Іван Єлевфер євич Вільчинський 1829 1829 село Мала Жмеринка 4 17 червня 1908 Балашов український ре

Єпископ Павло (в миру Іван Єлевфер'євич Вільчинський; 1829(1829), село Мала Жмеринка — 4 (17) червня 1908, Балашов) — український релігійний та освітній діяч. Духовний письменник. Єпископ Російської православної церкви.

Архієпископ Павло

Єпископ Астраханський та Єнотаєвський

19 грудня 1892 — 13 листопада 1893

Попередник:

Наступник:

Єпископ Могилевський та Мстиславський

21 листопада — 19 грудня 1892

Попередник:

Наступник:

Іриней (Орда)

Єпископ Астраханський та Єнотаєвський

16 грудня 1889 — 21 листопада 1892

Попередник:

Євгеній (Шерешило)

Наступник:

Єпископ Саратовський та Царицинський

5 квітня 1882 — 16 грудня 1889

Попередник:

Тихон (Покровський)

Наступник:

Єпископ Чебоксарський
вікарій Казанської єпархії

4 лютого 1878 — 5 квітня 1882

Попередник:

Іоанн (Жданов)

Наступник:

Єпископ Сарапульський
вікарій В'ятської єпархії

8 січня 1878 — 4 лютого 1878

Попередник:

Наступник:

Альма-матер:

Подільська духовна семінарія і Київська духовна академія

Науковий ступінь:

магістр богослов'я

Діяльність:

священник

Ім'я при народженні:

Іван Єлевфер’євич Вільчинський

Народження:

1829

Україна село Мала Жмеринка, Вінницький повіт, Подільська губернія

Смерть:

4 червня 1902
Балашовський Покровський монастир, Саратовська губернія

Чернецтво:

29 червня 1853

Єп. хіротонія:

8 січня 1878

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вільчинський.

Життєпис

Народився в родині священника у селі Мала Жмеринка, Вінницький повіт, Подільська губернія. 1849 р. — закінчив Подільську духовну семінарію. 1853 р. — Київську духовну академію.

29 червня 1853 р. — пострижений у чернецтво з іменем Павло, 10 липня — ієродиякон, 15 липня — ієромонах.

30 травня 1856 р. — магістр богослов'я та призначений професором Полтавської духовної семінарії.

6 листопада 1857 р. — інспектор Харківської духовної семінарії.

14 січня 1862 р. — зведений в сан архімандрита.

3 квітня 1867 р. — ректор Володимирської духовної семінарії.

8 січня 1878 р. — хіротонія на єпископа Сарапульського, вікарій В'ятської єпархії (Удмуртія).

4 лютого 1878 р. — єпископ Чебоксарський, вікарій Казанської єпархії (Чувашія).

5 квітня 1882 р. — єпископ Саратовський та Царицинський (Ерзянь Мастор).

16 грудня 1889 р. — єпископ Астраханський та Єнотаєвський.

21 листопада 1892 р. — єпископ Могилевський та Мстиславський.

19 грудня 1892 р. — удруге єпископ Астраханський та Єнотаєвський.

13 листопада 1893 р. — єпископ Пензенський та Саранський.

У Пензі почав будівництво нової будівлі семінарії, яке було завершене і освячене у 1899 році. Для єпархіального жіночого училища була збудована п'ятиповерхова будівля гуртожитку, а для Пензенського духовного училища почато будівництво нового навчального корпусу.

Багато уваги приділяв будівлі храмів та монастирів, відкриттю нових церковно-приходських шкіл, навчанню священнослужителів, розповсюдженню благодійності.

1899 р. — почесний член Казанської духовної семінарії.

1901 р. — єпископ Павло захворів і звернувся до Синоду із проханням про звільнення на покій.

4 червня 1902-го — прохання було виконане, пішов жити до Балашовського Покровського монастиря, Саратовської єпархії, де і помер 4 червня 1908.

Після революції монастир був зруйнований, місце де він похований на тепер невідоме.

Примітки

Информационный портал «Балашов Мир» — история Балашова^{[недоступне посилання з квітня 2019]}

Посилання

(рос.) Епископ Павел [ 29 січня 2019 у Wayback Machine.]
(рос.) Епископ Павел (Иван Вильчинский) [ 4 серпня 2016 у Wayback Machine.]

[balashovmir-1] Информационный портал «Балашов Мир» — история Балашова^{[недоступне посилання з квітня 2019]}