Остання пісня Міфуне

Остання пісня Міфуне (дан. Mifunes sidste sang) — данський художній фільм у жанрі романтична комедія 1999 року.

Остання пісня Міфуне
Mifunes sidste sang
Жанр	драма, кінокомедія
Режисер
Продюсер
Сценарист	Андерс Томас Єнсен
У головних ролях
Оператор
Композитор
Монтаж
Кінокомпанія	Zentropa
Дистриб'ютор
Тривалість	98 хв.
Мова	данська
Країна	Данія  Швеція
Рік	1999
Дата виходу	13 лютого 1999 (Берлінський кінофестиваль) 2004 (Україна, «Молодість»)
IMDb	ID 0164756
Рейтинг	MPAA: R
dogme95.dk/mifune/forside/forside.htm

Синопсис

Крестен залишив ферму свого батька і знайшов роботу у Копенгагені. Він одружується з донькою директора великої компанії, попереду — блискуча кар'єра. Раптом батько вмирає. Крестен повертається додому. На фермі — повне запустіння. Він залишається доглядати за своїм божевільним братом Рюдом. Він дає у газеті оголошення про пошук гувернантки, яка допомогла б йому у цій справі. На оголошення відгукується Ліва — дівчина, що має займатися проституцією, щоб оплатити інтернат для молодшого брата, але яка має переховуватися від маніяка, що залишає їй телефонні повідомлення з погрозами.

Клер, дружина Крестена, переконана, що він походить з багатої сім'ї і отримав у спадщину дорогий маєток. Несподівано приїхавши до ферми, вона шокована тим, що бачить: напіврозвалений будинок, божевільний брат, молода гарна дівчина. Розгнівана, Клер залишає чоловіка. Її батько звільняє його. Крестен опиняється ні з чим.

Бйорка, дванадцятирічного брата Ліви, виганяють з інтернату. Ліва не має іншого виходу, як забрати його на ферму. На початку, хлопець глузує з Рюда і лає все навколо. Потім Бйорк і Рюд знаходять спільну мову.

Крестен та Ліва починають подобатися одне одному. Але коли Ліва дізнається, що «маніяк», через якого вона мала втікати з Копенгагену, — це невдалий жарт її брата, який залишав повідомлення «дорослим» голосом, вона втрачає віру у життя. Вони з братом викликають таксі, щоб покинути ферму, але низка несподіванок стає на заваді цьому рішенню. Зрештою, Крестен та Ліва усвідомлюють, що по справжньому кохають одне одного.

Ролі

• Ібен Яйлє у ролі Ліви Псіландер
• Андерс В. Бертельсен у ролі Крестена
• Єспер Асхольт у ролі Рюда
• Еміль Тардінг у ролі Бйарке Псіландер
• Андерс Гов у ролі Гернера
• Софі Гробель у ролі Клер
• Папріка Стеен у ролі Пернілле
• Метте Братланн у ролі Ніни
• Сюзанна Сторм у ролі Ганне
• Елен Гілінгсе у ролі Лікке
• Сідсе Бабетт Кнудсен у ролі Біббі

Нагороди

• Берлінський кінофестиваль 1999:
  • Гран-прі журі «Срібний ведмідь» (Серен Краг-Якобсен)
  • Почесна відзнака (за гру молодої актриси Ібен Яйле)
  • Приз читачів «Berliner Morgenpost» (Серен Краг-Якобсен)
• Боділ 2000 за найкраща чоловіча роль другого плану (Єспер Асхольт)
• 2000:
  • Найкраща другорядна чоловіча роль (Єспер Асхольт)
  • найкращий монтаж (Вальдіс Оскардоттір)
• нагорода AFI Fest
• Amanda Awards (Норвегія)
• нагорода за найкращий фільм Lübeck Nordic Film Days
• Приз глядацьких симпатій Норвезького міжнародного кінофестивалю

Номінації

• Берлінський кінофестиваль 1999: «Золотий ведмідь»
• Європейський кіноприз 1999:
  • Найкращий фільм (Брігітта Гальд та Мортен Кауфманн)
  • найкращий актор (Андерс В. Бертельсен)
  • найкраща акторка (Ібен Яйле)
• Camerimage 1999:
  • Золота жаба (Ентоні Дод Мантл)
• Премія «Боділ» 2000:
  • Найкращий фільм
  • найкращий актор (Андерс В. Бертельсен)
  • найкраща акторка (Ібен Яйле)
• Фестиваль Роберт 2000:
  • Найкращий актор (Андерс В. Бертельсен)
  • найкраща акторка (Ібен Яйле)
  • найкраща операторська робота (Ентоні Дод Мантл)
  • найкращий сценарій (Андерс Томас Єнсен та Серен Краг Якобсен)
• найкращий звук (Мортен Дегнбол та Ганс Мюллер)
• Нагорода асоціації кінокритиків Лас-Вегаса за найкращий іноземний фільм

Див. також

• Шведський інститут кінематографії

Посилання

• Офіційний сайт фільму на сайті Догми 95(англ.)
• (англ.)
• Остання пісня Міфуне на сайті IMDb (англ.)

Примітки

1. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 квітня 2014. Процитовано 7 квітня 2011.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()