Окулярник білогузий Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryota Царство

Окулярник білогузий

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Окулярникові (Zosteropidae)
Рід:	Окулярник (Zosterops)
Вид:	Окулярник білогузий

Біноміальна назва

Zosterops borbonicus
(Pennant, 1781)

Підвиди

(Див. текст)

Посилання

Вікісховище:	Zosterops borbonicus
Віківиди:	Zosterops borbonicus
ITIS:	563822
МСОП:	103888874
NCBI:	364589

Окулярник білогузий (Zosterops borbonicus) — вид горобцеподібних птахів родини окулярникових (Zosteropidae). Ендемік Реюньйону. Раніше вважався конспецифічним з попелястим окулярником, який мешкає на Маврикії.

Опис

Довжина птаха становить 9,5 см. Забарвлення птаха сіро-коричневе, нижня частина тіла світліша, гузка біла. Навколо очей білі кільця. Очі карі, лапи чорні.

Підвиди

Виділяють три підвиди:

Z. b. alopekion Storer & Gill, FB, 1966 — центральне нагір'я;
Z. b. borbonicus (Pennant, 1781) — північні і східні схили;
Z. b. xerophilus Storer & Gill, FB, 1966 — західне узбережжя.

Поширення і екологія

Білогузі окулярники живуть в рівнинних і гірських тропічних лісах, чагарникових заростях, в садах і на плантаціях. Це один з небагатьох ендемічних видів Реюньйону, який пристосувався до життя поряд з людиною.

Поведінка

Білогузі окулярники харчуються комахами, плодами і нектаром. Вони є важливими запилювачами деяких орхідей, зокрема Angraecum striatum, або ендемічних Trochetia. Живуть невеликими зграйками з 6-20 птахів. сезон розмноження триває під час південного літа. Гніздо чашоподібне, в кладці 2-4 блакитнуватих яйця.

Збереження

МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. це досить поширений вид птахів в межах свого ареалу. За оцінками дослідників, популяція білогузих окулярників складає від 100 до 500 тисяч птахів.

Примітки

BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 11 вересня 2021. Процитовано 11 вересня 2021.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
del Hoyo, J.; Elliot, A. & Christie D. (editors). (2008). Handbook of the Birds of the World. Volume 13: Penduline-tits to Shrikes. Lynx Edicions.
Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (January 2021). . IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 24 квітня 2020. Процитовано 01 September 2021.

Джерела

France Staub: Birds of the Mascarenes and Saint Brandon. LABAMA HOUSE, Port Louis, Mauritius, 1976.
France Staub: Fauna of Mauritius and associated flora. Précigraph Limited, Port Louis, Mauritius, 1993.
Claire Micheneau, Jacques Fournel & Thierry Pailler: Bird Pollination in an Angraecoid Orchid on Reunion Island (Mascarene Archipelago, Indian Ocean). Annals of Botany 97: S. 965–974, 2006 DOI:10.1093/aob/mcl056 PDF fulltext

Посилання

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 11 вересня 2021. Процитовано 11 вересня 2021.

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[3] Hoyo, J.; Elliot, A. & Christie D. (editors). (2008). Handbook of the Birds of the World. Volume 13: Penduline-tits to Shrikes. Lynx Edicions.

[ioc-4] Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (January 2021). . IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 24 квітня 2020. Процитовано 01 September 2021.